Доля і долі
Ідеальний злочинець
Володимир Мартин
журналіст
Icторію Петра Терпая, заробітчанина із закарпатського села Малий Раковець, типовою не назвеш. У Чехії українця засудили до 7 років позбавлення волі за злочин, якого він не скоїв, — правосуддя просто не звернуло уваги на показання численних свідків, що доводили його невинність. Нашому співвітчизнику світило відсидіти весь термін від дзвінка до дзвінка, але на його захист несподівано виступила чеська громада...

Досудова біографія Петра нічим не відрізняється від біографій багатьох його земляків. У середині 90-х молодий чоловік працював у колгоспі, а після його розпаду залишився без засобів до існування. Дружину з двома синами треба було утримувати, і глава сім'ї, оформивши туристичну візу, подався на заробітки в Чехію. Працював екскаваторником на піщаному кар'єрі поблизу Праги, регулярно передавав родині гроші, а коли кінчалася віза, повертався, щоб оформити нову.

"У червні 2002-го сплив черговий термін мого перебування в Чехії. Хотів добиратися додому рейсовим автобусом, але знайомий порадив їхати з нашими земляками в автівці. На кордоні наш «Форд-Мондео» вивели з загального потоку, а через кілька хвилин до машини підійшли 8 поліцейських і нас, закувавши в наручники, повезли в ізолятор. Аж на третій день оголосили про підозру у збройному пограбуванні пошти», — розповідає Петро.

Злочин, інкримінований українцям, стався за 5 днів до того в с. Смечне. Двоє озброєних пістолетами грабіжників вчинили напад на поштове відділення, під час якого викрали 104 тис.850 крон (близько 4-х тис. дол.) і прострелили касирці руку. Певні зачіпки для затримання українців у поліції були. За 6 днів до нападу на пошту заходив чоловік років 30-ти, котрий уважно оглянув приміщення, купив три марки й пішов. Працівницям поведінка відвідувача, що говорив із сильним російським акцентом, видалася підозрілою, вони записали номер його авто й зателефонували в поліцію. Після пограбування перш за все стали шукати саме ту машину. А це був «Форд-Мондео», в якому їхали Петро із земляками. Після затримання водій пояснював: тоді справді проїжджав через Смечне зі знайомим, який купував на пошті марки, однак до пограбування він жодним чином не причетний. Що ж стосується Терпая, то він усі ці дні з ранку до вечора працював на кар'єрі. Однак ці показання поліцейських не задовольнили.
Петро Терпай
"Нас перевели у слідчий ізолятор, — розповідає Петро. — Я доводив, що в день пограбування з ранку до вечора працював на екскаваторі за 110 кілометрів від Смечне, і це можуть підтвердити багато свідків. Мої слова записували, але не брали до уваги. Звертався по допомогу в посольство України в Чехії, але отримав звідти відписку…»

Суд розпочався у квітні 2003-го. На захист Петра виступили 9 свідків. Жодного резону захищати його в чехів не було, навпаки — вони ризикували отримати адмінстягнення за нелегальне працевлаштування іноземця. Проте всі як один підтвердили його алібі. Та суд не звернув на показання свідків уваги, його вирок — 7 років позбавлення волі. Як в'їдливо зазначив чеський тижневик Tyden': «Суд на показання свідків плював із високої дзвіниці. В них у руках був українець — ідеальний злочинець, на чий захист навіть собака не гавкне...»
Апеляційний суд залишив вирок без змін. Петра перевели в колонію суворого режиму Вінажице.

Глибоко віруючий українець, котрий щодня відвідував у в'язниці церкву, настільки вирізнявся своєю поведінкою, що на нього звернув увагу тюремний священик. Він навіть провів власне розслідування — вивчив матеріали обвинувачення, поїхав на кар'єр і поспілкувався з працівниками. А переконавшись, що Петра справді засудили несправедливо, звернувся у ЗМІ. Справа Терпая несподівано отримала величезний резонанс у Чехії. На його захист виступили релігійні, громадські організації і навіть Гельсінська спілка Чехії. Президенту країни Вацлаву Клаусу подали звернення з проханням амністувати Терпая. Але марно.

Втім, певний ефект численні звернення таки мали, — до Петра помітно поліпшилося ставлення в самій колонії. А найголовніше — капелан влаштував ув'язненому зустріч із рідними, які довго навіть не знали, що з ним трапилося, й, залишившись без годувальника, кілька років жили впроголодь на гроші, виручені від продажу ягід та грибів.

«Нас із дітьми завели в приміщення, куди пізніше привели й чоловіка. Він стояв біля порога, дивився на синів і не міг вимовити й слова. Ми стояли так цілих 15 хвилин і беззвучно дивилися одне на одного. У горлі застряг гіркий клубок, а з очей котилися сльози», — згадує Петрова дружина.

І все-таки зусилля громади не були марними. Через чотири з половиною роки окружний суд м.Устя над Лабем ухвалив скоротити термін ув'язнення Терпая на третину й звільнити його з-під варти з виселенням із країни на невизначений термін. Капелан на кілька днів прихистив Петра в себе дома, допоміг виходити документи й посадив на рейсовий автобус «Прага — Хуст»...
Петро Терпай з сім'єю
Нині Петро знову насолоджується життям зі своєю сім'єю, час від часу виїжджаючи на заробітки в інші регіони України. А капелан періодично приїжджає до нього в гості.

"Не тримаю ні на кого зла за те, що пережив, на все воля Божа. І, хоча з мого життя вирвали шмат завдовжки майже 5 років, були в цей період і світлі моменти. В Чехії я зустрів багатьох людей, котрі, всупереч усьому, змогли розібратися в моїй справі, виявили при цьому співчуття й надали допомогу. Доки живу, не забуду цього», — каже Петро...
Читайте також
Made on
Tilda