Апеляційний суд залишив вирок без змін. Петра перевели в колонію суворого режиму Вінажице.
Глибоко віруючий українець, котрий щодня відвідував у в'язниці церкву, настільки вирізнявся своєю поведінкою, що на нього звернув увагу тюремний священик. Він навіть провів власне розслідування — вивчив матеріали обвинувачення, поїхав на кар'єр і поспілкувався з працівниками. А переконавшись, що Петра справді засудили несправедливо, звернувся у ЗМІ. Справа Терпая несподівано отримала величезний резонанс у Чехії. На його захист виступили релігійні, громадські організації і навіть Гельсінська спілка Чехії. Президенту країни Вацлаву Клаусу подали звернення з проханням амністувати Терпая. Але марно.
Втім, певний ефект численні звернення таки мали, — до Петра помітно поліпшилося ставлення в самій колонії. А найголовніше — капелан влаштував ув'язненому зустріч із рідними, які довго навіть не знали, що з ним трапилося, й, залишившись без годувальника, кілька років жили впроголодь на гроші, виручені від продажу ягід та грибів.
«Нас із дітьми завели в приміщення, куди пізніше привели й чоловіка. Він стояв біля порога, дивився на синів і не міг вимовити й слова. Ми стояли так цілих 15 хвилин і беззвучно дивилися одне на одного. У горлі застряг гіркий клубок, а з очей котилися сльози», — згадує Петрова дружина.
І все-таки зусилля громади не були марними. Через чотири з половиною роки окружний суд м.Устя над Лабем ухвалив скоротити термін ув'язнення Терпая на третину й звільнити його з-під варти з виселенням із країни на невизначений термін. Капелан на кілька днів прихистив Петра в себе дома, допоміг виходити документи й посадив на рейсовий автобус «Прага — Хуст»...