Зі штабу одного з кандидатів ми потягнули вересневе опитування, з допомогою якого політтехнологи вивчали очікування киян і відповідність їм кандидатів. Ми зіставили дві колонки... Подивіться, що вийшло. І спробуйте логічно пояснити кількість охочих віддати свій голос за Віталія Кличка, яка зараз, за нашими опитуваннями, становить 47%.

«Кличко любить Київ» — ця фраза теж відповідає дійсності. Але за що? Як? Хто може втрутитися і зруйнувати цей союз сердець? Про це ми вам і розповімо. Тут якраз ніякої підсвідомості. Тільки розрахунок.

У кабінеті на той момент голови бюджетного комітету Київради збіглися інтереси тодішнього президента Петра Порошенка та мера столиці Віталія Кличка, які щойно зійшли зі сцени Майдану.

У чергових персонажів, «руки яких нічого не крали», з'явилися додаткові кінцівки.

Уточнимо, що основними партнерами столичного ВАТ «Земля і бабки» з виробництва грошей з повітря, крім Столара та кураторів «від Петра» Ігоря Кононенка і Сергія Березенка, були Степан Черновецький та Денис Комарницький. Лідерські амбіції яких, безумовно, страждали.

На цей столичний «картковий будиночок» і навів государеве око на той момент голова офісу нового президента Зеленського — Андрій Богдан. Над Кличком нависла загроза появи нового голови КМДА. Чого реально хотів Богдан: зламати конструкцію, щоб побудувати свою руками партнера-забудовника Андрія Вавриша, чи подумати про інтерес міста? Поки що залишимо це запитання відкритим.

ОПУ, за новим проєктом закону про столицю, хоч і віддавав меру виконком, але навмисне відкушував від його повноважень великий хлібний окраєць. Кличко відчайдушно опирався, шантажуючи Банкову двовладдям: мер почав збирати голоси для створення в Києві нового виконкому за законом про місцеве самоврядування в обхід чинного закону про столицю. Цю ідею, до речі, Віталію Кличку «продав» відомий юрист і його соратник, а нині віцепрем'єр Олексій Резніков.

Проте в роздягальні на нього напали. І відібрали гроші. Багато. Адже «кадри вирішують усе». Ось за Кличка дещо й вирішили.

У вузькому колі Кличко скаржиться, що Столар його обніс і «знедолив». Але так завжди буває з тими, хто косить кропиву чужим хріном. А Столар бідкається, що мер зігнав його кадри з рибних місць. А як інакше, коли Столар уже став пропонувати улов іншим?

У разі ж прийняття нового закону про столицю у відповідь на будь-які заяви Кличка про обмеження влади міського голови Банкова завжди посилатиметься на те, що в країні відбувається децентралізація. Отже, вкрай необхідне включення механізму відповідальності місцевого самоврядування, яке отримало необмежені колосальні повноваження та фінанси. Хоч би як при цьому маніпулювала влада ситуацією в Києві на свою користь, але впровадження інституту префекта (а в Києві це можливо зробити без змін до Конституції) — справді невід'ємна частина реформи системи держуправління. Великі фінанси — велика відповідальність. Це за калічення міста відповідати нікому, а за фінанси — буде.

Однак, за останньою інформацією, Рада Європи у своїх висновках піддала жорсткій критиці існуючий варіант внесення змін до закону про столицю, погодившись із законодавцем лише в частині розведення повноважень мера і голови КМДА. В іншому законопроєкт не робочий, і, найшвидше, до виборів влада банально не встигне внести в нього корективи та проголосувати. Тож цю серію нам точно запропонують подивитися — вже після.

Але пропорційно підвищились і міські видатки. Київ утримує величезну кількість професійно-технічних училищ і шкіл, медичних закладів, комунальних підприємств, тепло- та водопостачальників.

Проблеми із водовідведенням, «втома» труб, дротів, мостів та естакад, затори та переповнені навчальні заклади і медичні установи.

Кількість новобудов у місті з року в рік збільшується, чверть усіх нових будинків в Україні, введених в експлуатацію 2019-го, припала на столицю. І чимало питань виникає у киян до законності зведення значної частини цих споруд. За оцінкою незалежних експертів, кожна третя новобудова у столиці зводиться із порушенням містобудівних умов, наприклад, за документами будинок має бути восьмиповерховим, але під час будівництва підростає до 12 поверхів.

І таких випадків у Києві щороку більшає, бо корупційні апетити у тих, хто опікується забудовою столиці, лише зростають.

Транспортних проблем містян також не усунуто, хоча це суттєва стаття київських видатків. Так, у місті з'явилися смуги для громадського транспорту, але не збільшилося кількості ані самого транспорту (більшість придбаних містом одиниць замінила зношені машини), ані нових маршрутів. Так, місто щороку ремонтує дорожнє покриття, але, як правило, якість цього ремонту не витримує і першої зими. Більшість естакад і мостів міста зношені і потребують капітального ремонту. Будівництво нової об'їзної дороги навколо Києва, як і лінії метрополітену на Троєщину і навіть майже зведений Подільсько-Воскресенський міст залишаються нездійсненними мріями киян. Не надто багато здобутків, враховуючи обсяги коштів, які щороку збирає та витрачає столиця.

Але який же класний скляний міст! За нього можна все пробачити, правда?

Наявність фінансів так чи інакше стимулювала міську владу вкладати кошти в міські програми. Так, у сфері освіти було побудовано або повністю реконструйовано 7 шкіл і 22 дитячі садки. На 12 600 місць столичній владі вдалося скоротити чергу в дитячі садки.

У сфері медичного забезпечення було відремонтовано та реконструйовано 35 лікарень і відділень у медустановах, а також 4 пологові будинки. Передано станціям швидкої допомоги 164 спеціалізовані автомобілі. Правда, чиновник, який курирував ремонт в «інфекційці» Олександрівської лікарні, вважав за краще лікувати ковід у приватному «Добробуті».

Було відремонтовано та реконструйовано 339 парків і скверів. 136 територіям присвоєно статус парків і скверів. Відремонтовано 7 фонтанів.

830 км доріг, 27 мостів і шляхопроводів з'явилося в столиці за п'ять років каденції Кличка. Побудована друга гілка головного каналізаційного колектора, яка забезпечить гарантоване водовідведення для половини міста.

Проте Кличко не виконав однієї зі своїх ключових обіцянок: залучити в столицю іноземні інвестиції.

Минуло вже майже чотири роки, але інвестора досі немає. Правда, у Гідропарку встановили біотуалети, поклали кольорову плитку, висадили троянди і навіть облаштували світлодіодне підсвічування.

Обіцяв мер також залучити інвесторів до будівництва заводів із переробки сміття. У 2015 році слідами цих обіцянок навіть планувалося побудувати 4–8 сміттєпереробних заводів для київського регіону. Планувалося.

Не отримали кияни й довгоочікуваного генерального плану міста. Правда, як і обіцяв Кличко, презентація генплану відбулася вчасно — у грудні 2019 року, але потім план завис, а незаконна забудова Києва прискорилася, особливо в історичному центрі.

Кличко активно брався за прокладання велосипедних доріжок. Велосипедну доріжку від будинку мера до КМДА — успішно завершено.

Тим часом Кличку так і не вдалося вирішити транспортну проблему мегаполіса, створити зручну систему паркувань, розвантажити дороги від пробок і позбутися маршруток, замінивши їх сучасним муніципальним транспортом. Правда, мер особисто стежить за ремонтом доріг у місті та займається масштабними проєктами реконструкції мостів.

Однак це не завадило меру виділити бюджетні кошти на будівництво сучасного гарного пішохідного мосту, який з'єднує Володимирську гірку з аркою Дружби народів. Кличко, як і обіцяв, відкрив міст навесні 2019-го. Споруду зразу ж охрестили «мостом Кличка», і відтоді вона періодично потерпає від вандалів. А її творці — від звинувачень, що не надто економно витрачали міський бюджет.

Кличко обіцяв прокласти метро на Виноградар і впродовж трьох років ввести в експлуатацію дві нові станції — «Мостицька» та «Проспект Правди».

За лояльність і міцно заплющені очі перепадало і ключовим чиновникам КМДА. Їм добре доплачували до зарплат. Столар по своїй вертикалі, Кононенко — по своїй збирали касу. З більшості контрактів формально у них 10%, але з часом навчилися збирати більше. Замість того щоб взяти і офіційно «топам» збільшити зарплату, вони виводили гроші в кеш і потім доплачували. По суті, роблячи співучасниками схем. До речі, показовий момент. Коли Банкова почала тиснути на Кличка, в Київраді зчинився великий переполох.

Однак що гучніший хибний сигнал, то страшніший і цинічніший відкат. Що ми, власне, зараз і спостерігаємо в столиці.

Силовики в курсі. Так, за заявами і документами, опублікованими опозиційним депутатом Гео Леросом, у випадку з вищезгаданою компанією «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» (за нею стоїть сестра Миколи Тищенка та її чоловік Герман Блінов) мова йде про «освоєні» 450 млн грн бюджету Києва.

Невдовзі після того, як Комарницький «зайшов» у Київ уже на умовах «смотрящого» від Банкової, його людей помітили на Шулявському мосту — об'єкті «Укрбуду», що належить М.Микитасю. Згодом у Микитася віджали всі будови й роздерибанили «Укрбуд». Колишній голова компанії — єдиний цап відбувайло гріхів Банкової і Кличка, які давно примирилися. Але вони продовжують заробляти, а Микитась — пише листи з СІЗО. Недавно він із СІЗО дав докладне інтерв'ю НВ про те, хто і як розпатрав активи компанії. Як усі найприбутковіші будови забрали певні фірми, а неліквід відійшов «Київміськбуду» за 2 млрд грн з бюджету. Такі речі треба уважно читати, не знімаючи відповідальності зі співучасника, котрий заговорив. Хай навіть він усе ще не наважується прямо називати головні прізвища.

Після чого з мером столиці відбулася дивна метаморфоза — він став тепліти до проєкту. У серпні в банк «Аркада» зайшла тимчасова адміністрація, а вже 3 вересня правоохоронці повідомили про підозру у привласненні 50 млн грн президентові банку «Аркада» Костянтину Паливоді.

За тиждень до цього Кличко поставив свій підпис під рішенням про подовження оренди. Будувати буде «Київміськбуд» в партнерстві з тимчасовою адміністрацією «Аркади».

Для того щоб у потрібний момент натягувати закинуту волосінь із гачками, у бенефіціарів ТОВ «Київ» удосталь важелів. Двоє з них включені за вищеописаною архітектурною схемою: людина Кличка Роман Говда (експрокурор Києва) сьогодні працює заступником генпрокурора, а людина Єрмака — Олег Кіпер — прокурором Києва. Ну, а матеріалів на київську владу та навколоплідний бізнес каденції Кличка в силовиків теж вистачає. На який господарі вкажуть, той і піднімуть.

Колись Кличко пообіцяв зробити Київ містом-садом. Інвестиційним. Куди текли б нескінченні великі й малі струмочки західних дешевих грошей. Але реальність трохи підкоригувала мрії великого спортсмена, і струмочки почали текти не в Київ, а з Києва. Бо в його майбутню перемогу є кому вкладатися.

Серед основних годувальників — місцевий бізнесмен і екснардеп Валерій Іщенко, до сфери інтересів якого входять будівництво, торгівля та МАФи.

Окремо стоїть Кушнір із «Київміськбудом», бо ж на розтяжці між Комарницьким та Столаром. Тут важливо розуміти, що за п'ять років ударної праці «на місто» інтереси всіх цих людей настільки переплелися, а частки зустрілися, що хоч би яким смертельним здавалося сторонньому спостерігачеві їхнє протистояння, рано чи пізно вони сядуть їсти за один стіл.

Треба буде — Віталію Кличку допоможуть і Сергій Льовочкін, і Віктор Пінчук, і Рінат Ахметов. «Віталік ввічливий», — кажуть вони.

У найближчій перспективі в політика Віталія Кличка з'явиться ще один спонсор. Схоже, остаточно визначився з пріоритетами його брат Володимир.

У розпал карантину в Zoom-зустрічі, організованій мером Дніпра Борисом Філатовим та одним із ідеологів і спонсорів політичного проєкту Геннадієм Корбаном, брав участь Кличко (ZN.UA писало про це). У конференції, крім ще кількох мерів, брали участь і представники експрем'єра Володимира Гройсмана. Припускалося, що на момент створення «Пропозиції» в партії буде двоє співголів — Кличко та Філатов, які й проведуть місцеву кампанію. А ось після виборів, як варіант, партію міг би очолити Гройсман. І вона мала стати його всеукраїнським проєктом, який він вів би як людина, котра стояла біля витоків децентралізації.

Кампанію Кличко, як і свою діяльність на посаді мера, веде у двох площинах. У світлій — політичній зоні — працюють Дмитро Білоцерковець та Оксана Продан. У сірій — Комарницький, Палатний і Алла Шлапак. Однак рейтинг Віталіка зростає, і до мера настільки нічого не прилипає, що хранителька столичних «сіток» Алла Шлапак, підштопавши місцями «невід» УДАРу, встигла налаштувати поле «слуг» і вже здалася в оренду місцевій «Батьківщині». Точніше, Тимошенко здалася в оренду хазяям Шлапак. Юлія Володимирівна свого принципу в цій виборчій кампанії не зраджує: нове місто — нова реалізована франшиза.

Ні, ми зараз не про плівки Лероса. Почали зі Столара. Він дуже хотів, щоб у Києві залишилося 10 округів, як то і вирішила в червні ЦВК. Однак пиріг переділили. Комісія засідала три доби, в результаті — 13 округів. Розділили якраз «окучені» Столаром округи в Дарниці та на Оболоні. Зробили так, як зручно і важливо УДАРу. На користь Кличка попрацювали в комісії люди Вавриша і драйвера «Батьківщини» в столиці Влади Молчанової. Це прізвище теж варто запам'ятати.

Основне завдання для Кличка — явка. Тільки вона може забезпечити майбутньому безальтернативному мерові кількість багнетів і, відповідно, силу УДАРу в Київраді. До його столу зі своїми тостами підтягнуться всі. Питання в тому, чи буде в нього ресурс, щоб мати право власного вето.

За свободою висловлювати свої думки волелюбну столицю її жителі поставили на четверте з кінця місце серед усіх обласних центрів. 45% вважають, що можуть це робити, 31% — ні.

Бич перевантаженого автомобілями міста — паркування. Цей сервіс кияни оцінили найгірше за всіх жителів обласних центрів, — 66% вважають, що справи з цим у столиці дуже погані. При цьому включатися в процес формування рішень у місті можуть лише 46% громадян.

Як ви думаєте, в якому зі всіх обласних центрів є більше можливостей різноманітно проводити дозвілля та реалізовувати свої духовні потреби? Логічно припустити, що в столиці.

А ось і ні. Місто, яке можна відкривати для себе знову й знову ледь не щодня, кияни поставили аж на восьме місце за цією можливістю. Утім, як і за багатьма іншими. Що, мабуть, свідчить про більшу, ніж у жителів інших обласних центрів, примхливість киян. Це не дивно. Концентрація людей, які відвідували європейські столиці та мали можливість порівнювати, у Києві значно вища, ніж по країні. Хоча, можливо, тут відіграє роль ще й інший фактор, більш властивий мегаполісам — самітність у натовпі.

У столиці великої країни, де немає швидкості та агресії більшості інших мегаполісів світу, повертатися додому наодинці після настання темряви все-таки бояться 48% жителів. За безпекою столиця посідає шосте місце з кінця. Переважна більшість пасажирів столичного метро після 21:00 буднього дня — молоді люди. Вочевидь, саме вони становлять більшу частину тих 45% громадян, які вечорами почуваються впевненіше. І саме вони як найактивніша група населення найчастіше стають жертвами нападів на активістів. У цьому столиця — безумовний лідер країни.

Дані доповідей Центру громадянських свобод, Центру прав людини ZMINA, а також повідомлення ЗМІ щорічно фіксують десятки нападів на активістів — через боротьбу з незаконними забудовами, корупційною діяльністю, феміністичні погляди або ж захист прав ЛГБТ. Наприклад, тільки 2019 року в Києві було зафіксовано 32 випадки переслідування активістів і правозахисників.

Дані доповідей Центру громадянських свобод, Центру прав людини ZMINA, а також повідомлення ЗМІ щорічно фіксують десятки нападів на активістів — через боротьбу з незаконними забудовами, корупційною діяльністю, феміністичні погляди або ж захист прав ЛГБТ. Наприклад, тільки 2019 року в Києві було зафіксовано 32 випадки переслідування активістів і правозахисників.

Серед них — кількаразові напади на офіс пацієнтської організації «100% життя»; підпал автомобіля співзасновниці ГО «Батьки SOS» Альони Парфенової; обшук у квартирі юристки, яка активно виступає за збереження столичної культурно-історичної спадщини, захист зелених зон і проти незаконних забудов Ірини Чиляєвої; жорстоке побиття ветерана війни в Донбасі Василя Давиденка, який відкрито заявив про свою приналежність до сексуальних меншин; загрози фізичної розправи на адресу голови ГО «Захистимо Протасів Яр» Романа Ратушного; напад на антикорупційного активіста Олександра Леменова; проникнення до квартири керівниці Лабораторії законодавчих ініціатив і куратора Української школи політичних студій Світлани Матвієнко.

8 березня 2020 року члени ГО «Традиція та порядок» побили учасниць Маршу жінок Марину Дубиніну та шістьох її друзів.

5 квітня було скоєно напад на активістів молодіжного крила партії ОПЗЖ.

Переслідування правозахисників і громадських активістів у Києві, як і по всій країні, залишається серйозною проблемою. І головна причина цього — безкарність.

Однак є й інша проблема: дедалі складніше відрізнити активістів ідейних від активістів комерційних. Рейдерські атаки, захоплення банківських заставних активів, зрив планів бізнес-конкурентів дедалі частіше відбуваються за допомогою імітації акцій «активістів».

Навряд чи це комплімент будь-якому чинному градоначальнику. Швидше, діагноз: більшість просунутих, освічених, сучасних et cetera столичних жителів вважають, що від них у цьому місті нічого не залежить. Що мер — ні за що не відповідає. І якщо хтось і винен у їхніх проблемах і труднощах, то це — центральна влада (62% не схвалюють дій президента).

Бог з ним, із чинним президентом, у нього свій рахунок. Але це цифри в місті, яке живе Майданом. У місці, де в тяжких муках народилося і розвивається громадянське суспільство. Де люди черпають інформацію перш за все із соціальних мереж (55%), а не з ангажованих телеканалів. Сумно. Коли ти готовий битися за свободу країни, але не готовий навести лад на власній кухні.

У Києві цілком можливий другий тур. Рейтинг Віталія Кличка за 18 днів до виборів не подолав позначки в 50%. Кампанія в самому розпалі, і в тих же соціальних мережах достатньо інформації для думаючих людей.

Опитування проведене соціологічною компанією Info Sapiens на замовлення Міжнародного республіканського інституту (IRI). Дані збирали в місті Київ 20–22 вересня 2020 року методом телефонного інтерв'ю (CATI). Розмір вибірки становить n = 600 постійних жителів міста віком від 18 років. Вибірка є репрезентативною. Статистична похибка не перевищує 4%.