На той момент Мамай уже набрався різних корупційних історій і для частини спільноти став символом, який треба неодмінно скинути. У ЗМІ зазначали, що підставою для розпуску виконкому стали «антинародні рішення виконкому про підвищення вартості проїзду, надання адрес кіоскам і таке інше». Місцеве видання «Полтавщина» писало, що «на позачерговій сесії в п'ятницю, 14 вересня 2018 року, достроково припинені повноваження самого мера Полтави Мамая, роботу якого визнано незадовільною».

При цьому мало які медіа відзначали, що з певного моменту Мамай, втративши підтримку в раді, позбувся можливості проводити через орган місцевого самоврядування рішення, які дозволяли б забезпечувати життя міста. Яке, звісно ж, не зупинилося у зв'язку зі складною політичною ситуацією в головній будівлі міста. Тому частина рішень, що їх опальний мер приймав самостійно силами виконкому, апріорі були нелегітимні.

Так чи інакше, але правоохоронці відкрили кримінальні провадження за фактами розкрадання та нецільового використання бюджетних коштів приватними структурами і людьми, наближеними до міського голови. Таку масовану атаку на полтавського градоначальника, певна річ, підтримувала центральна влада й особисто на той момент президент Петро Порошенко, який вочевидь хотів «урезонити» «мера, що зарвався».

Притому навіть у журналістському середовищі говорили, що Олександра Мамая «звільнили свавільно». Таким чином, спроба політичної розправи над Мамаєм не вбила його як політика, та й до остаточного переділу влади в місті це не призвело. Однак на рівні країни полтавський мер отримав серйозний репутаційний удар у зв'язку з відомим кейсом «Суддя-викривач Лариса Гольник проти мера Олександра Мамая». «Корупціонер Мамай» став відомим на всю Україну. Про що трохи нижче.

Однак після «повалення» Мамая кланами Матковського та Удовиченка їхні лідери не змогли розділити трофеїв. Трохи згодом у результаті внутрішньої міжусобиці з влади були вигнані всі представники Матковського. Така тактична перемога дала можливість кланові Удовиченка отримати короткочасну, практично одноособову владу в місті, але стратегічно абсорбувала весь негатив останніх п'яти років. Включно з житлово-комунальною «пожежею» та всім поганим, що сталося в місті за цей час. До того ж політично згуртувала опонентів Мамая і Матковського темою спільного ворога. У результаті партія Удовиченка «Рідне місто» теліпається на межі прохідного бар'єра.

Так, власне, місто й доживало недограну каденцію Мамая. Як і Луцьк, Полтава не дочекалася позачергових виборів ні при Порошенку, ні при Зеленському. У липні минулого року О.Мамай оприлюднив відеозвернення до президента України Володимира Зеленського, в якому попросив посприяти призначенню дострокових місцевих виборів у місті. Глава держави промовчав. Так би мовити, діалог із Центром не заладився.

Значна частина компаній — експортери, які активно працюють на ринках інших країн. Але й малий і середній бізнес Полтави розвивається доволі активно, наприклад, 2019-го кількість фізосіб-підприємців, зареєстрованих у місті, становила 15,6 тисяч проти 11 тисяч юридичних осіб-підприємців. Середня заробітна плата 2019 року — понад 10 тис. грн, що є непоганим показником порівняно з іншими українськими містами. Зайнятість у місті висока, у 2019-му з-поміж 197 тисяч полтавчан працездатного віку статус безробітних мали лише дві тисячі осіб (близько 1%), 60% з яких — жінки.

Втім, впадають в око занизькі неподаткові надходження міського бюджету, які торік становили лише 80,6 млн грн. Ця стаття доходів включає не лише адміністративні збори, а й плату за оренду приміщень, що належать місту, та сплату пайової участі. І очевидно, що тут міська влада недопрацьовує або, навпаки, надто тісно співпрацює із бізнесом. Причому навіть не плануючи збирати за цією статтею до бюджету більше коштів.

З бюджетними видатками ситуація гірша, ніж із доходами: їх 2019 року профінансували лише на 93%. При цьому бюджет від самого початку планувався як дефіцитний, бо видатки становили 3,5 млрд грн, а впродовж року цей дефіцит ще й збільшили, підвищивши видатки до 3,7 млрд.

Традиційно однією з найбільших видаткових статей Полтави є освіта (1 млрд грн 2019-го, або 30% бюджетних видатків): зарплати непедагогічному персоналу шкіл і садочків, фінансування гуртків і шкіл мистецтв, професійно-технічних училищ. Але друга за обсягами стаття міського бюджету — це утримання органів місцевої влади та міського самоврядування. На це торік витратили майже мільярд — 967 млн грн, або 27,5% бюджетних видатків. І це забагато, враховуючи, що Полтава далеко не найбільше місто в Україні із кількістю населення близько 300 тисяч осіб.

З цікавого, місто, наприклад, стимулює збільшення кількості ОСББ, обіцяючи частково профінансувати об'єднанням ремонти будинків. Але на практиці механізм не працює, оскільки останні чотири роки в Полтаві щедро ремонтували будинки просто так, тож створювати ОСББ у мешканців немає жодного стимулу. Місто фінансує окрему програму оздоровлення дітей у таборах, а також чимало коштів витрачає на висвітлення своєї діяльності: близько 2 млн грн у 2019-му та 4,5 млн — у «виборчому» 2020-му.

Очевидно, що це висвітлення не передбачатиме пояснень, що ж відбувається із неподатковими надходженнями міста та чому міська влада витрачає сама на себе майже 30% бюджетних видатків. Змовчать, певно, і про те, що додаткове фінансування з бюджету участі (1,4 млн грн 2020-го) кілька років отримує Полтавський університет економіки і торгівлі, ректором якого є чоловік заступниці міського голови. І точно не розкажуть, що ініціатива з очищення міста від МАФів і пересувних кав'ярень закінчилася тим, що місто надало виключне право на такі послуги одній компанії, яка просто зайняла звільнені торгові точки і тепер працює без конкуренції.

Полтавці незадоволені рівнем послуг у медичних установах (О.Мамай обіцяв увести в експлуатацію дві амбулаторії сімейної медицини, але обіцянка залишилася невиконаною), транспортною інфраструктурою, розвитком промисловості. А оцінка діяльності поліції в Полтаві виявилася найгіршою серед усіх великих українських міст.

За даними аналітичного порталу «Слово і Діло», зі 140 обіцянок, які дав Мамай на посаді мера, він устиг виконати трохи більше половини, а саме — 71.

Серед них — кілька соціальних обіцянок. Мер залишив пільговий проїзд у міському транспорті, інколи виділяв соціальне житло та посприяв створенню в Полтаві нового дитячого будинку сімейного типу. Мамай зберіг усі міські спортивні заклади, а також зі змінним успіхом ремонтував дахи житлових будинків. 55 дахів меру зарахували. А ось за 100 обіцяних, але так і не відремонтованих під'їздів — докоряють.

Тому головним реалізованим у місті проєктом Мамая іронічно називають реконструкцію пам'ятника Полтавській галушці.

Хоча задля справедливості слід зазначити, що Мамай завжди турботливо ставився до свого електорату. І коли був мером, і в період вигнання. Сьогодні він відомий як ініціатор програм підтримки людей літнього віку та ветеранів, дитячих медичних закладів, розвитку дитячого спорту, підтримки школярів. Особливо градус уваги О.Мамая до людей підвищується перед виборами.

Єдина незакрита справа — спроба дати хабар судді Октябрського суду Ларисі Гольник. «2016 року суддя Октябрського райсуду Лариса Гольник показала відео, на якому мер Полтави Олександр Мамай намагається «домовитися» з нею про закриття корупційного адмінпровадження щодо нього, — писали медіа. — Відео продемонстрували в Київському районному суді під час слухання у справі колишнього заступника мера Полтави Дмитра Тріхни, якого судять за спробу дати судді хабар».

Ця історія вилилася у відкритий конфлікт судді з головою Октябрського районного суду Полтави Струковим і тривале протистоянням з Вищою радою правосуддя, яка стала на бік голови суду.

Зрештою, Лариса Гольник пережила напад (злочин досіне розкрито, а суддя пов'язує його з Мамаєм) і стала однією з найбільш цілеспрямованих громадських активісток у країні, а підприємливий Мамай — реалізує третю (і, можливо, успішну) спробу взяти Полтаву.

На вустах у полтавців також давній конфлікт Мамая з колись усесильними братами Валерієм і Володимиром Головками. Йдеться про претензії на речовий ринок. 2015 року мер Полтави Олександр Мамай обвинуватив у шахрайських діях рідного брата тодішнього голови Полтавської ОДА Володимира Головка. Той, за словами Мамая, незаконним чином зареєстрував на себе понад тисячу торгових павільйонів на ринку «Речовий». Сам губернатор Валерій Головко тоді назвав конфлікт між мером і своїм братом простим господарським спором.

З цієї причини стосунки між тепер уже колишніми мером і губернатором дружніми не назвеш. Але основний «корупційний тягар» упав саме на губернатора Валерія Головка. У лютому 2019-го правоохоронці проводили обшуки в департаменті будівництва, містобудування і архітектури та житлово-комунального господарства Полтавської ОДА, а також у ДП «Агентство місцевих доріг Полтавської області». Головним обласним корупціонером призначили Головка. Що стосується Мамая, то, незважаючи на зняття його з посади, він вийшов сухим із води і має всі шанси сісти в крісло мера Полтави восени 2020-го.

Корупційні «мамаївські» схеми залишилися і при в.о. міського голови Олександрові Шамоті. Просто депутатська коаліція розділила місто на сфери впливу. Прикладом нев'янучої місцевої корупції називають начальника управління житлово-комунального господарства Полтавського міськвиконкому Сергія Сінельника, якому раз на пів року пред'являють підозри і проводять обшуки. Але до реального притягнення до відповідальності так і не дійшло.

До корупційних схем у Полтаві зараховують виділення АТОвцям земельних ділянок. Кажуть, що землю, яка належить за законом, виділяють за умови обов'язкового її продажу певним людям.

Земельний скандал не потрапив у публічну площину, бо в цьому не зацікавлена жодна зі сторін.

Під час парламентських виборів 2019 року виконувач обов'язків мера Полтави Шамота не дуже інтенсивно підтримував свого «політичного батька» Капліна, на ґрунті чого колишні партнери розсварилися й розійшлися, не втративши нагоди облити одне одного брудом. На нинішніх виборах Каплін сам висувається від «Партії простих людей», проводить зустрічі з виборцями у дворах, і його портрети висять на бордах. Але Шамота теж не зовсім загубився: в останній день реєстрації раптом висунувся від Соціал-демократичної партії (СДП) з чесно заробленими 2% рейтингу.

Набагато більша підтримка у віртуального мера Полтави Олександра Мамая. Ставленик «За майбутнє», проводячи виборчу кампанію, природно, може розраховувати на партійний бюджет. Як і Палиця/Коломойський пізніше зможуть розраховувати на міський. Правда, якщо Мамай цього разу повністю виправдає своє прізвище і візьме не тільки трон, а й землі, сформувавши дружину в раді. Але це — не факт.

Політично Мамай, скажемо так, досі себе шукає. Він відзначився в Партії регіонів, потім мав справу з партією «Совість України», сьогодні, як ви вже зрозуміли, Мамай упевнено виступає «За майбутнє». Однак партія на межі проходження в міську раду — у неї 4%.

Хоча в Полтаві, як і в багатьох інших українських містах, партійні бренди вторинні. Первинні — домовленості. Очікується, що в міську раду пройдуть «Слуга народу» (26%), ОПЗЖ (15%), ЄС (14%), «Батьківщина» (5%) і «Рідне місто» (4%). «Свободі» (3%) і «Партії простих людей» (1%) — складніше.

Андрій Матковський, який представляє «Батьківщину», був секретарем міської ради та мером Полтави (обраний на позачергових виборах полтавського міського голови 26 листопада 2006 року, набрав 53,78% голосів). Як мер запам'ятався «хорошим початком» — забезпечив місто сміттєвими контейнерами, якісним освітленням вулиць. Зате потім за Матковським закріпилася слава чиновника, котрий «надто багато бере». Взагалі ім'я ексмера часто супроводжували публічні скандали та «викриття». Останні були пов'язані переважно з бізнес-інтересами Матковського.

Матковського можна зарахувати до класичних політичних перебіжчиків: починав із «Батьківщиною», потім спокусився на БПП, але потім знову повернувся в політсилу Юлії Тимошенко. Відомі непрості стосунки Матковського і Мамая. Коли Мамай прийшов на перший мерський термін, Матковський не поспішав повертатися з Австрії, побоюючись розправи, але під час другої каденції Мамая гнів змінився на милість, і політсили Мамая та Матковського створили коаліцію. Тимчасову.

Олександр Удовиченко має в місті велику політичну вагу й авторитет, підкріплений успіхами сина на судовому поприщі — Сергія Удовиченка, голови Полтавського окружного адміністративного суду, в якому розглядаються всі справи, пов'язані з місцевим самоврядуванням. Удовиченко-старший двічі (2003–2005 і 2010–2014) очолював Полтавську ОДА, а 2006-го був обраний головою обласної ради.

Оксану Деркач («Опозиційна платформа — За життя») — екссекретарку Полтавської міськради не зарахуєш до політичних важковаговиків. Вона відкололася від партії Удовиченка «Рідне місто». Імовірно, ця кандидатура — компромісна. І як кандидат у мери непрохідна (на жаль, ми не можемо побачити її сьогоднішню політичну вагу, тому що соціологи Info Sapiens її прізвища до списку кандидатів не включили. Однак інші кампанії фіксують її на рівні 1–2%). Проте партійний рейтинг у ОПЗЖ в Полтаві завжди є — зараз 15%, і це другий результат після «Слуги народу».

Тож не дивно, що, не маючи свого сильного кандидата, ОПЗЖ спочатку розраховувала заманити у свої ряди Олександра Мамая. На попередніх мерських виборах саме ОПЗЖ підтримувала Мамая в боротьбі за крісло міського голови. А наприкінці 2018-го народний депутат і партійний куратор Ілля Кива виступав на захист Олександра Мамая в його конфлікті з Порошенком. «Влада готує масштабні фальсифікації парламентських і президентських виборів. Ситуація в Полтаві — це добре підготовлена, продумана кампанія адміністрації президента зі зміщення неугодних мерів, які не пішли на співпрацю, які не готові ставити підписи і формувати позицію, що дозволить Порошенку пройти на другий термін», — казав нардеп.

Сергій Каплін («Партія простих людей») — голова партії, який традиційно вважається номінальним учасником будь-якої виборчої кампанії. Каплін уже кілька місяців веде активну кампанію й вітає полтавців із білбордів (які переважно належать Матковському). І навіть має теоретичні шанси пройти в другий тур — він четвертий зі своїми 11%. Судячи з сьогоднішньої активності команди «простих людей», вони цілком можуть зайти і в міську раду.

Юрій Бублик («Свобода») — народний депутат ВР VII і VIII скликань — заявив, що піде на вибори мера Полтави і першим номером ВО «Свобода» на вибори Полтавської міськради. Його брат Олександр одержав третій номер у партійному списку на виборах до Полтавської облради. На сторінці Facebook Юрій Бублик уточнив список політичних сил, з якими вів переговори про участь у місцевих виборах, але так і не домовився: «Для участі у виборах ми з братом отримали безліч партійних пропозицій. Були й ті, кому співпрацю пропонували ми. Тому хочемо подякувати за довіру і конструктивні переговори: «Голосу», «Слузі народу», «Європейській солідарності», «Батьківщині, «Довірі», «Пропозиції» та партії «За майбутнє».

Андрій Карпов висунутий кандидатом у мери Полтави від партії «Європейська солідарність». Український відеоблогер, стример, телеведучий і волонтер. Автор, творець і ведучий інтернет-шоу «Вата Шоу», з 2018 року — телеведучий програми «Вата Шоу» на телеканалі «Прямий». Очевидно, що партія Петра Порошенка, яка втрачає в Полтаві рейтинг (14%), зробила ставку на медійно розкручену персону. І не вгадала — у Карпова «цілих» 3%.

5 квітня 2017 року мирна акція протесту проти незаконної забудови в центрі Полтави, яка отримала назву «Кривава арка», завершилася жорстокою бійкою між учасниками акції та тітушками, найнятими для охорони будівництва. Внаслідок сутичок постраждали шестеро активістів, двоє з них — ветеран АТО і громадський активіст Олександр Коба та Дмитро Юденко — були госпіталізовані і тривалий час перебували в реанімації.

22 листопада 2017 року суддя Октябрського районного суду Полтави Лариса Гольник поверталася з роботи додому. Її зустрічав чоловік. Дорогою на подружжя напали невідомі та завдали ударів по голові гумовими кийками. Винних досі не покарано. Напад на жінку намагалися замаскувати під хуліганство, але його незмінно пов'язують із професійною діяльністю викривача, — вона була суддею у справі за обвинуваченням у корупції ексмера Полтави Олександра Мамая. А тепер — одна з активісток у «списку Гандзюк».