Чинний мер вимушений грати за чужими правилами (старе коріння Скударя в ґрунті міста значно сильніше за молоді пагони мера, хоч вони й розрослися, а зв'язки Єфімова — все ще вищі й міцніші), але, схоже, тепер на свої гроші. Яких може й забракнути. Але про це нижче.

Скудар і тепер міцно стоїть у столиці, взаємодіючи переважно з людьми з ОПЗЖ, оточенням Вадима Новинського та Ріната Ахметова. Який, зі свого боку, давно вхожий із чорного ходу до президента Зеленського.

Однак у статусі головного «смотрящого» за Краматорськом, схоже, все ще залишається М. Єфімов, із яким у чинної влади теж склалися відносини. Група «Довіра» в парламенті стабільно голосує зі «слугами народу».

Панков же, зі свого боку, ні з Києвом, ні з нинішнім керівником Донецької військово-цивільної адміністрації Павлом Кириленком завбачливо горщиків не побив. І в цьому спостережливі «скударівські» депутати, безперечно, мають рацію.

Звичайно, децентралізація допомогла місту, дохідна частина його бюджету з 2014-го по 2019-й зросла майже втричі, до 1,1 млрд грн. Середня заробітна плата в місті вища, ніж по Україні, і на сьогодні перевищує 11 тис. грн. Цього достатньо, щоб надходження до бюджету від податку на доходи фізичних осіб зростали від року до року, але недостатньо, щоб забезпечити його належне фінансування. Половина бюджету Краматорська — це міжбюджетні трансферти, субвенції та дотації з держбюджету.

Навіщо місту з населенням 150 тисяч людей аж 130 бюджетних відомств? Невже хоча б частину їхніх функцій не можна передати приватному сектору, а гроші, які місто одержало після децентралізації фінансів, витрачати на міські потреби? У результаті 2019 року місто виділило 1,7 млрд грн на поточні витрати: зарплати, комунальні платежі, забезпечення своєї діяльності. І цю статтю було профінансовано на 97%. При цьому капітальні витрати (на будівництво, ремонт, реконструкцію) 2019-го становили 375 млн грн (профінансовано на 63%), більшу частину з яких витрачено на поточні ремонти.

А от відновлення й розвиток міської інфраструктури, як і великі капітальні проєкти зможуть залучити в місто інвестиції та створити додаткові робочі місця. Але зрослий у 11 (!) разів із 2014 року фонд бюджету розвитку міста торік витратили на закупівлю тролейбусів, ремонти садків і шкіл, латання доріг і подекуди тротуарів.

Усього витрачено 256 млн грн, — порівняйте з 1,7 млрд на поточні витрати міста.

Навіть у рамках президентського «Великого будівництва», покликаного воскресити інфраструктуру України, в Краматорську побудують дуже потрібні футбольне поле, волейбольний майданчик і легкоатлетичну доріжку.

І повісять потім їх утримання на баланс міста, щоб поточні витрати стали ще більшими.

На реконструкцію площі Миру з бюджету Краматорська було виділено 87 млн грн, із них 60 млн — субвенція з обласного бюджету. А ось на якість робіт у саду Бернацького жителі скаржаться.

Екологія на промисловому немодернізованому Сході країни — давно проблема. Люди говорять про забруднення води, повітря і ґрунту, а головне, про шкоду для здоров'я дітей. До підприємств, які стабільно порушують екологічне законодавство, входить і Краматорський феросплавний завод. Жителі неодноразово просили міську владу закрити підприємство.

Молодь просить навести лад у гуртожитках. Містяни не розуміють, чому міська влада облагороджує тільки центр, адже в інших районах немає ні хорошого дорожнього покриття, ні зливостоків, ні комфортних майданчиків для дітей. Люди незадоволені післявоєнною занедбаністю дворів, у яких замість дитячих майданчиків — усе ще руїни й хащі.

Давав градоначальник ще одну гучну обіцянку: передавати свої премії волонтерам і незаможним. І тут, знаєте, мерові було де розгорнутися: депутати Краматорської міської ради ухвалили рішення про щомісячне преміювання чиновників виконкому на 400%. Потім, правда, під тиском громади ставку знизили до 200%. Але 2017 року суд скасував надбавки депутатам і мерові.

Тож питання, чи віддає мер щось на добродійність і чи є в нього така можливість, залишається відкритим.

Депутати від «Опоблоку» кажуть, що від Палацу культури «Будівельник», зведеного одним із перших у місті, залишилися тільки стіни. Все тому, що реконструкція пішла не за планом — проєкт подорожчав. Вони обурені й недобудом обіцяної льодової арени. Панков парирує, що ці об'єкти будують або ремонтують за рахунок обласного бюджету. Місто виділяло гроші тільки на розробку кошторису, причому самі депутати й голосували за виділення коштів на розробку проєктів.

На липневій сесії депутати знову обвинуватили Панкова в корупційній схемі на 44 млн грн. Депутат Суков при цьому посилався якраз на висновки комісії міської ради: «Всі ми розуміємо, що там практично кожен пункт — сквер «Лабіринт», встановлення відеоспостереження в парку Пушкіна, ремонт лікарні №1 — це все карні злочини. Проте ви (Панков. – Ред.) відрапортували, що все закрито. Ми ж залишаємо за собою право звертатися далі — в Генеральну прокуратуру».

Правда, під кінець сесії Панков зірвався на депутата Олександра Гончаренка (запам'ятайте прізвище — це один із ключових конкурентів Панкова на виборах мера), звинувативши того в боягузтві.

Очільник містоутворюючого підприємства НКМЗ Георгій Скудар, який до 2014 року повністю контролював місто, і тепер (у свої 77 років) бере особисту участь у керівництві підприємством. Його статки, за оцінками журналу НВ, становлять 160 млн дол., хоча й зменшуються останніми роками. 2018 року віцепрезидентом НКМЗ став його онук Дмитро Скудар.

Треба сказати, що Скудар-старший завжди диверсифікував ризики, торгуючи не тільки з Росією. НКМЗ продавав свою продукцію і в ЄС, зокрема вагому її частину — в Німеччину. Ця людина належить до тих регіоналів, котрі вміли робити і справу, а не тільки схеми, як Саша Янукович.

Місцева війна НКМЗ і «групи Єфімова» точиться постійно. Особливо загострюється вона перед виборами різних рівнів. За результатами виборів-2015, скударівський «Опоблок» отримав у міськраді більшість (24 мандати з 42). Секретарем Краматорської міськради став «опоблоківець» Денис Ошурко, колишній заступник начальника відділу маркетингу заводу НКМЗ. А в сам депутатський корпус увійшли 17 представників цього «містоутворюючого» підприємства, що становило близько 40% голосів у раді.

Двічі екссоратники з «Опозиційного блоку» намагалися відправити Панкова у відставку — в грудні 2019-го і в липні 2020 року.

«Це політична розправа, я став самостійним. Я став небажаним для кланів міста», — підсумував свою піррову перемогу Панков.

Однак вибори— не міжсезоння, коли бойові депутатські багнети під тиском потрібних рішень місцевої ради тупляться автоматично.

Тепер найцікавіше. Під час підготовки матеріалу нас постійно мучило запитання: як мерові Краматорська в такому хиткому становищі й практично без підтримки промислового магната, що висунув його, та більшості в міськраді вдається досі керувати містом і проводити потрібні рішення?

З'ясувалося, що, незважаючи на «свій шлях» мера Краматорська в місцевій політиці, його батько — директор НКМЗ у 2002–2007 роках Віктор Панков — залишається одним із ключових людей в оточенні Георгія Скударя та головою наглядової ради Новокраматорського машинобудівного заводу. У 2010 році Панков-старший обирався в місцеву міськраду від Партії регіонів. А 2015-го став місцевим депутатом від «Опоблоку».

З іншого — М. Єфімов вибив доволі великий пакет фінансування під місто. Льодова арена — його проєкт. І без «свого» мера Єфімов навряд чи зможе максимально «правильно» освоїти бюджетні гроші.

А Панков тепер не свій для обох.

Мабуть, реальною базою для Панкова могла би стати «Слуга народу». Якщо, звісно, він зумів би переконати Київ у своїй вірності. В обхід Єфімова. І якщо Зеленський вирішив би будувати свою вертикаль у місті й регіоні без опори на старі групи впливу. Однак уже очевидно, що обійти Єфімова Панков не зміг. Як, втім, не зміг ні з ким домовитися про франшизу або кооперацію.

Якийсь час мер Краматорська, дивлячись на маріупольського колегу, виношує плани про власну партію. Відмінність лише в тому, що стільки грошей на вибори, як у «Метінвеста», який спонсорує мера Маріуполя Вадима Бойченка, в чинного мера Краматорська немає. Що додає «незалежному патріотові» Панкову ревності й пихи стосовно сусіда, який «повністю ліг під Ахметова».

У підсумку Панков самовисунувся.

Що в ідеологічному сенсі грає діючому міському голові Краматорська на руку. Мовляв, відбудувався від еліт і пішов за народ. Але не вирішує найбільшої проблеми — майбутньої конфігурації міської ради.

У мери Краматорська, крім Гончаренка і Панкова, сьогодні йдуть виключно безробітні, пенсіонери та маловідомі персонажі. Єфімов уміє працювати з людьми.

Як, утім, діючий мер уміє огризатися. У День міста не відбувся запланований салют від команди Єфімова та його кандидата, — Панков скасував усі святкування. Ковід. Синхронно Гончаренко отримав порцію «чорнухи» у вигляді обвинувачень у кришуванні наркоторгівлі. У цьому його звинуватив інший кандидат в мери — технічний Олексій Галан від партії «Громада і закон».

Безумовно, відсутність розвиненого громадянського суспільства та ефективної самоорганізації в довоєнний час дуже гальмує Краматорськ. Треба розуміти, що Краматорськ — місто промислове, більшість людей працюють на підприємствах, а рівень самозайнятості дуже низький. Люди не просто економічно залежать від власників заводів, а й не мають навичок самостійного вирішення суспільних і соціальних проблем.

Та поступово краматорці почали цікавитися участю в житті міста. Вони почали ставити прямі запитання владі. Вони хочуть знати, куди витрачаються кошти, щоб шукати способи протидії корупції. Однак вони ще не поспішають об'єднуватися і працювати методично. Замість співпрацювати, громадські організації конкурують між собою — найчастіше, за гроші.