Жодної політкоректності. Ні щирої. Ні святенницької. У квітні 2020 року на оперативній нараді в мерії Марцінків дав доручення правоохоронцям вивезти людей «циганської національності» з Франківська на Закарпаття.

У результаті 12 людей відмовилися їхати, а десятьох ромів на кордоні правоохоронці передали закарпатській поліції. Але Марцінків — жорсткий мер і продовжував наполягати: «Треба зробити другу ходку й вирішити це питання до вівторка, запакувавши ромів».

Інтелігентне середовище міста таких випадів мера не схвалює. Однак вибачає, відділяючи якості мера-господарника від його шкали цінностей. І, що дуже неочікувано, відділяє і від партії, яку він представляє. «Марцінків стоїть окремо від «Свободи», — розповідає викладач одного з вишів міста. — Попри якісь різкості, які він собі дозволяє, швидше, політично обумовлені, з міста зникає радикалізм. Громадянське суспільство в нас досить розвинене. Є багато найрізноманітніших організацій, які дуже швидко реагують на зміну тональності влади. Раніше чиновникові легко можна було і в бак загриміти. Політика нинішнього мера і настрої більшості містян резонують. Марцінків дуже вміло працює з різними аудиторіями».

Уже ближче до старту виборчої кампанії, коли Центр почав давити силовиками мерів із міцними рейтингами, Марцінків написав на сторінці у Фейсбуку: «Таке враження, що хочуть знищити місцеве самоврядування. Проти мерів відкрили купу кримінальних справ, відібрали кошти в громад, закріпачили українців забороною виїжджати за кордон, продали землю, обдурили з доплатами медикам».

«Підмели у дворі — вже знімають відео, метр дороги відремонтували — вже пишуть кандидатську дисертацію, — дав оцінку діяльності Марцінківа президент Зеленський, який тямить на public relations, відвідавши Івано-Франківськ у розпал нинішньої виборчої кампанії. — Насправді це не така вже хороша робота, а піар». Ну, що ж, таланти одне одного завжди помітять.

Найбільш недофінансованими 2019 року були будівництво та сектор житлово-комунального господарства. У Івано-Франківську є кілька довгобудів, які місто ніяк не може довести до логічного завершення як через брак фінансування, так і внаслідок недолугого планування.

При цьому найбільше коштів Івано-Франківськ витрачає за статтею «освіта», яка в принципі покривається субвенцією держави. Місто 2019-го додало до 323 млн грн цієї субвенції більш як 526 млн грн власних коштів. Частина з них пішла на придбання обладнання, капітальні ремонти та реконструкції — загалом трохи більше 65 млн грн, ще 66,7 млн було витрачено на погашення дефіциту освітньої субвенції, решта — на зарплати непедагогічному персоналу, утримання дев'яти професійно-технічних закладів, 18 клубів, дев'яти садочків, а також на різноманітні і щедрі доплати педагогічним працівникам.

Зарплати бюджетникам (освітянам і медикам) місто виплачує повністю, а от сплату єдиного соціального внеску з цих зарплат чомусь ігнорує.

На кінець 2019-го борг міста зі сплати ЄСВ перевищував 60 млн грн.

По-перше, це лише поглиблює дефіцитність Пенсійного фонду України і демонструє ставлення діючої міської влади до держави. По-друге, внаслідок існування цієї заборгованості бюджетники Івано-Франківська втратили майже рік свого стажу, адже він нараховується Пенсійним фондом лише у разі сплати внеску. Також через зазначені борги івано-франківські бюджетники не можуть розраховувати на оплачувані лікарняні.

Однак решта міст чомусь змогли при цьому перерозподілі оптимізувати видатки, знайти кошти на інші сфери та не ігнорувати сплати ЄСВ. Тож здається, що меру Івано-Франківська варто більше уваги приділяти бюджетному плануванню та фіскальній дисципліні, ніж роботі з електоратом, бо надмірне фінансування «дитячих» сфер не гарантує успіху, якщо решта сфер через це недофінансовані, а місто накопичує борги, які у будь-якому разі доведеться повертати з тих же міських грошей у наступних бюджетних періодах.

Нинішнього року ситуація з фінансуванням видатків буде ще гіршою, бо на забезпечення роботи закладів охорони здоров'я під час епідемії COVID-19 із бюджету міста додатково виділено 25,4 млн грн, а держава наразі компенсувала Івано-Франківську лише 1,4 млн із зазначеної суми.

Цікаво, що однією з головних обіцянок градоначальника була підзвітність місцевої влади громаді і повна її прозорість.

Марцінків обіцяв оприлюднити інформацію про всі проєкти рішень місцевих органів влади та використання кожної гривні з місцевого бюджету. І тут мер дуже старається.

Зі своєю програмною обіцянкою призначати фахівців на посади місцевих службовців виключно на основі відкритого конкурсу мер упорався тільки частково. Команда виконкому укомплектована спеціалістами, звісно, але на основі партійних квот фракцій міської ради. Більшість портфелів поділили між собою «Свобода» і «Батьківщина». Кілька хлібних місць дісталося БПП та УКРОПу. Найбільш хлібне — заступника з питань, будівництва, архітектури та земельних відносин — з самого початку отримав ексголова Тернопільської обласної ради Олексій Кайда, близький до спонсора «Свободи» Ігоря Кривецького.

Упорався мер Івано-Франківська з обіцянкою облаштувати сортувальну лінію для твердих побутових відходів на полігоні в селі Рибне. На реалізацію проєкту знадобилося два роки, і в червні 2018 року сортувальна лінія на полігоні запрацювала.

Однак депутат, який представляє «Свободу» в Івано-Франківській міськраді, точно може претендувати на особливу увагу місцевої влади.

Так, на округи «головних» «свободівців» із міського бюджету регулярно виділялися чималі кошти. Один із депутатів заявляв, що екссекретарка міськради Оксана Савчук, балотуючись на довиборах у парламент 2019 року, встановлювала на своєму окрузі дитячі майданчики по 2 млн грн із лого партії, а також лобіювала дороге утеплення багатоквартирних будинків.

Однак екссекретарка ради виявилася вдячною народною депутаткою. «Свободівка» Оксана Савчук 17 вересня голосувала в залі парламенту за створення комісії щодо керівника САП, яка поставила під загрозу безвіз. А буквально наступного дня Івано-Франківськ отримав 60 млн грн на добудову мосту.

Нардепка, правда, пізніше подала лист в апарат ВРУ про те, що, натиснувши на кнопку, помилилася. Але то вже таке...

Однак Савчук тримає місто не сама.

Голова фракції «Свобода» і голова бюджетної комісії Роман Онуфріїв теж активно будує в себе на окрузі дороги за рахунок міського бюджету.

У невеликому приміському селі завдяки статусу та партійному квитку Онуфріїва з'явився навіть величезний стадіон. Про такий у центрі міста продовжують мріяти. За що такі коржики?

Тут складна конструкція. На її поверхні — загальновідомі факти, що Онуфріїв керує видавництвом і друкарнею, які тиражують агітматеріали «Свободи» та мера Марцінківа. Приміщення видавництва в центрі Івано-Франківська місто продало за копійки. Причому самого Марцінківа такий розклад абсолютно не бентежить. «Так, є Олег Капустяк, власник білбордів, він «свободівець», депутат міської ради. Є Роман Онуфріїв, Петро Гавриш — депутати міської ради, які допомагають із агітаційними матеріалами. Воно мені не коштує так, як на ринку», — пояснює мер незліченну кількість білбордів та агітації на його підтримку в місті.

Однак якщо копнути глибше, то історія співпраці Марцінківа й Онуфріїва набагато цікавіша. Вони знайомі здавна. Обидва були в місцевому Пласті. Однак свого часу саме «свободівець» Роман Онуфріїв вважався одним із ключових кандидатів у мери Івано-Франківська. Але 2012 року в місті стався великий корупційний скандал, у якому він разом із головним архітектором та забудовником погорів на хабарі в 30 тис. дол. Тоді репутація Онуфріїва накрилася мідним тазом. І в результаті ставку на місцевих виборах 2015 року «Свобода» зробила на народного депутата Руслана Марцінківа.

Що стосується впливу Кайди. «Смотрящий» від Кривецького Кайда у всіх конфліктах з Онуфріївим був на боці Марцінківа. Але сьогодні в Івано-Франківську його вважають збитим льотчиком. Чому так сталося, нам точно не відомо. Однак ось найсвіжіший момент. Кайда мав повернутися на роботу з майже дворічної «декретної відпустки для догляду за дитиною». На посаду першого заступника, природно. Цього хотів Марцінків, щоб установити баланс сил. «І що робить команда Онуфріїва? — уточнює джерело. — Віддає всі підпорядковані Кайді підрозділи іншим заступникам, залишивши останньому тільки спорт. Кайда прийшов, подивився на це все і знову пішов у декрет».

В Ігоря Валерійовича серйозні економічні важелі в місті та області. Олігарх, який втрачає активи і вплив, намагається вивести на національну орбіту нову партію. Нині в Коломойського дуже сильні мажоритарники в Прикарпатті й місті, тож нині «За майбутнє» тут набирає ваги (19% по області їй дала група «Рейтинг» у вересні). Як у своїх списках, так і в чужих. Скільки «За майбутнє» зуміє відкусити у «Свободи», «Батьківщини» і ЄС у Прикарпатті та його столиці Івано-Франківську, — запитання цих виборів. У обласному центрі, за даними опитування IRI, проведеного компанією Info Sapiens, у «За майбутнє» поки що — 3%.

І тут, за останньою інформацією наших джерел у партії Коломойського, є варіанти.

«Так, в Івано-Франківську в мера угода з Кривецьким і Тягнибоком, — розповідає джерело. — Але домовленості щодо людей на ключові посади у виконавчій владі, а також щодо подальших дій у місті — уже з Палицею. «Свобода» зливається».

Насправді зливається не «Свобода», а змушений шукати союзників Марцінків зливає «Свободу». Якщо мерові не вдасться переломити ситуацію своїми людьми в «материнському» списку, де додалося багато нових облич, то в тіні Марцінківа може з'явитися новий сірий кардинал.

Що стосується Юлії Володимирівни, яка також поставила на Марцінківа, то «Батьківщина» — цілком природне доповнення до можливого союзу Марцінківа і Палиці/Коломойського.

Уточнимо, що Коломойський уже брав участь у фінансуванні «Свободи» у нульових, коли замахнувся на Буковель, і йому потрібна була підтримка місцевої влади. Водночас він із Боголюбовим спонсорував зведення нової будівлі меморіалу Яд Вашем — музею Голокосту в Єрусалимі. Широких поглядів людина. Але відтоді Ігор Валерійович у контакті з регіоном.

Відтоді партію в місті та області персоніфікує Марцінків. За політичною вагою і впізнаваністю мер Івано-Франківська перевершує й очільника міської фракції Онуфріїва, і голову обласної ради «свободівця» Олександра Сича. Лідер «Свободи» Олег Тягнибок ніде особливо не світиться. Політичний проєкт переживає занепад. Народ у місті подейкує: «Тягнибок спаскудив «Свободу», треба ставити Марцінківа. Цей чолов'яга нам і партію врятує».

І Марцінків діє. Попри «понятійку» з Тягнибоком, ще влітку 2019 року було зареєстровано громадську організацію «Команда Марцінківа», керівником якої став двоюрідний брат мера Роман Марцінків. «Я залишаюся членом ВО «Свобода», — говорить Руслан Марцінків. — «Свобода» і «Команда Марцінківа» ідуть на вибори разом. Ми перемогли на виборах у парламент. Наша представниця Оксана Савчук нині народний депутат. «Команда Марцінківа» існує тільки на рівні Івано-Франківська. На всеукраїнському рівні ми — єдина «Свобода». Схожа історія в мера Тернополя Сергія Надала».

Яка ідилічна картина. Але вже, як ви зрозуміли, вся в сонячних зайчиках від лисини Ігоря Палиці. Він системно виступає «За майбутнє» з усіма, кому Тягнибок і Кривецький дуже дорогі, але хотілося б дешевше...

Тривалий час намагався оволодіти Івано-Франківськом і близький до Ігоря Коломойського місцевий бізнесмен Олександр Шевченко. Попри те, що Шевченко возив бюджетників на гірськолижний курорт «Буковель», власником якого він є, на виборах-2015 він пролетів. Схоже, пролетів і цього разу, хоч і заасфальтував європейським полотном уже майже всю область і приступив до міста. Карма така в людини — просто робити добрі справи. Місцеві не забули йому скандалу, пов'язаного із заробітками його фірм на будівництві доріг. Однак Шевченка в списку кандидатів немає. Зійшов з дистанції, кинувши на підмогу Марцінківу свої 8% рейтингу.

Наталя Сербин — заступник голови Івано-Франківської міської організації Української Галицької партії, волонтер, блогер, журналіст — також конкурент Марцінківа. Була членом тимчасової контрольної комісії ради щодо незаконного будівництва навколо міського озера. На початку 2016-го очолила міську організацію політичної партії «Українська Галицька партія». І свої кілька багнетів у раду Н.Сербин проведе — зараз УГП має 5%. А її кандидат у мери — 3%.

Ну й, нарешті, «Слуга народу» зробила «сильну» ставку на Олександра Богачова — голову івано-франківського виборчого штабу партії «Слуга народу», юриста й підприємця. Наприкінці 2019 року працював помічником-консультантом нардепа від партії «Слуга народу» Олени Вінтоняк. У розпал торішніх парламентських виборів нардеп Шевченко обвинуватив Богачова в нападі та обливанні фекаліями. У відеозверненні він пояснив, що так його змушують відмовитися балотуватися у Верховну Раду. Олександр Богачов обвинувачення відкинув. Зрештою, штраф за хуліганство заплатила інша людина — Роман Копаниця. А Богачов, схоже, розрахувався рейтингом — zero.

75% жителів можуть вільно пересуватися всіма частинами міста, 57 — здобувати якісну освіту, 54% — самореалізовуватися й робити те, що люблять. А 63% почуваються в безпеці, повертаючись додому з настанням темряви. Трохи гірші, але теж непогані справи з включенням у процес формування рішень міста — 37%. І все-таки, попри все це, 49% жителів Івано-Франківська замислювалися з приводу еміграції для пошуку роботи.

Жителів Івано-Франківщини навряд чи можна назвати малоактивними — на акції протесту вони виходять досить часто. Про це свідчать повідомлення ЗМІ. Наприклад, 2016-го активісти зірвали концерт української співачки Світлани Лободи через її виступи в Росії. Хоча організатори концерту намагалися домовитися, пропонуючи навіть віддати на потреби АТО гонорар, активісти на це не погодилися. 2020-го активісти Івано-Франківська підтримали гасло «Руки геть від Стерненка».