Запоріжжя — четверте місто (після вже описаних у проєкті Дніпра, Краматорська та Житомира), в якому мер, прийшовши до влади на політичних і фінансових ресурсах великого бізнесу, посилившись під час децентралізації та протистояння зі слабким Центром, створює власну партію і йде на другий термін, практично на зло ФПГ. Часто й чинній центральній владі теж. Якщо «слуги народу», що стрімко втрачають рейтинг, заходять у змову з олігархічними групами.

Однак історія розпорядилася інакше. Попри те, що Буряк увесь цей час керував містом завдяки більшості на основі 20 багнетів «Опозиційного блоку» (плюс «Наш край» і «Нова політика»), він, отримавши чималі гроші й повноваження у процесі децентралізації, поступово відстроювався від Ахметова і вже навесні 2020-го оголосив про створення в місті нової депутатської групи «Єднання». (Партію під неї вже було куплено.) До групи ввійшли рештки ЄС, УКРОПу і всі депутати «Нашого краю» та «Опозиційного блоку», які повірили в силу Буряка, разом — 17 багнетів.

В історію неочікувано вклинилися корінні «запорізькі» з влади, серед яких заступник глави ОПУ Сергій Трофімов та міністр інформаційних технологій Михайло Федоров. Це крило не хотіло «зливати» рідне місто під Ахметова і планувало свою гру з кандидатом — відомим у місті гумористом Русланом Ханумаком.

Всі фінансово-промислові групи Запоріжжя виглядають сьогодні політично значно слабшими. І якщо раніше і «Запоріжсталь», і «Мотор Січ», і «УкрАВТО» (Таріел Васадзе взагалі відійшов від активного лобізму в політиці) так чи інакше становили єдиний конгломерат із ПР, то тепер вони складають себе заново.

Але мораль в іншому: розклад, який сформувався, не скасовує подальшої співпраці «нової» (на чолі з Буряком) і «старої» еліт у міській раді. Куди, очевидно, пройдуть і ОПЗЖ разом зі «слугами», ЄС та «Батьківщина».

Меру доведеться укласти новий договір із великим бізнесом та політичними силами, які його представляють. Однак уже зовсім на інших умовах. З урахуванням самостійно здобутої перемоги та власної партії в міській раді.

Однак на завершальному етапі будівництва Київ заговорив про передачу аеропорту в концесію. Зчинився великий скандал. Мер Запоріжжя заявив, що цього не буде, бо термінал побудовано на гроші міської громади. У січні 2020-го з центру прийшла «відповідь»: СБУ провела обшуки в аеропорту Запоріжжя. Відкрити об'єкт планували в березні. Але цього досі не сталося.

Так чи інакше, але в публічній сфері з центральною владою за аеропорт у Запоріжжі боровся мер Буряк. І це обернулося для нього додатковими політичними дивідендами: мер-патріот на найвищому рівні безстрашно захищає законні інтереси міста.

Однак серйозних кримінальних справ проти В. Буряка не відкрито. У кожному разі, в публічній сфері про це інформації немає. Податкова декларація мера теж не вражає: 2019 року він заробив 1 млн 182 тис. 30 грн (2018 року — 840 тис. 609 грн).

Попри те, що виробництво продукції міськими підприємствами знижується (як і загалом в Україні), вони все одно забезпечують Запоріжжя достатнім рівнем податкових надходжень до бюджету. 2019-го ці надходження становили більш як 66% дохідної частини бюджету, або 5,6 млрд грн.

Але під час реформи місто отримало і чимало нових повноважень, видатки на які доводиться тепер шукати у міській скарбниці. Враховуючи, що місто велике, ці видатки значні. Наприклад, на утримання 11 професійно-технічних навчальних закладів місто з 2016-го по 2020 рік спрямувало 777 млн грн, а на відшкодування різниці в тарифах на послуги тепло- та водопостачання населенню лише 2019-го витратили майже 600 млн. На компенсацію пільгового проїзду в транспорті з 2016-го по 2020-й — більш як 1,1 млрд грн.

Тому цілком природно, що три роки поспіль видаткова частина міського бюджету більша за дохідну, і бюджет зводять із дефіцитом. 2019-го він становив 320 млн грн.

Попри те, що держава частково фінансує і медицину, і освіту, місто бере на себе частину додаткового фінансування цих сфер. Зокрема, щодо капітальних видатків на ремонти, реконструкції, закупівлю обладнання, створення навчально-практичних центрів, виплату стипендій учням професійно-технічних закладів освіти тощо. Торік за рахунок міських коштів ремонтувалися інженерні мережі, покрівлі, ліфти та самі будинки, — понад 80 ОСББ отримали від міста фінансування на проведення капітальних ремонтів.

З бюджету у 790 млн грн, виділеного на благоустрій 2019-го, 430 млн було витрачено на ремонт міських доріг, 247 млн — на озеленення, встановлення освітлення, утримання парків і громадських вбиралень та на поточний ремонт.

Тому дефіцитність бюджету Запоріжжя пояснюється значною кількістю проєктів, які втілює місто і які переважно передбачають капітальні видатки.

Звісно, попри це, Запоріжжя є містом-донором, і, аби забезпечити горизонтальне вирівнювання між бюджетами українських міст, щороку переказує до державного бюджету частину своїх доходів. Нинішнього року ця частка становила 5,6% від міського бюджету, або 477,4 млн грн (2019-го — 375 млн).

При цьому цікаво, що мер Запоріжжя Володимир Буряк устиг виконати більшість своїх обіцянок, а їх було чимало — 80.

У Запоріжжі за п'ять років з'явилося чотири нові великі парки,— у стані реконструкції.

Замінено понад тисячу ліфтів, що становить близько 70% усього обсягу ліфтового господарства міста. Більш як у тисячі з 4200 житлових будинків проведено капремонт.

За даними того ж аналітичного порталу «Слово і Діло», міський голова зразу після виборів пообіцяв провести аудит усіх комунальних підприємств Запоріжжя. І через тиждень кампанія стартувала. А коли фінішувала, полетіли голови директорів КП «Основа», концерну «Міські теплові мережі» та КП «Водоканал».

Однак влада регулярно зривала терміни реконструкції теплових мереж, що створювало проблеми з забезпеченням гарячою водою цілих районів. Не склалося якось і зі створенням Єдиного інформаційного центру реагування на правопорушення.

Але вчасно проєкт так і не виконано.

Відзначилася запорізька мерія з непрозорою приватизацією приміщень. У Запоріжжі приватизація відбувалася через оренду та викуп після так званих невід'ємних поліпшень. За дуже простою схемою: коли фірма бере приміщення в оренду і робить у ньому ремонт. А потім уже як їй не продати, вона ж стільки вклала!

У лютому 2020 року видання оприлюднило факти порушень закону та маніпуляцій із землевідводами з боку мерії. Зокрема встановлено, що з порушеннями виділено близько 16 гектарів землі (4 ділянки). Крім того, впродовж 2019 року за заниженою ціною продали 14 гектарів землі (23 ділянки загальною вартістю 12,7 млн грн).

Загалом журналісти виявили 23 правопорушення у сфері земельних відносин.

Характерно, що коли скандали стають надбанням громадськості, мер жорстко й показово розбирається з підлеглими. Відбувся розбір польотів і в питанні Правобережного пляжу, кадрові рішення не забарилися паралельно зі звітом на сторінці у ФБ:

П'ять років тому, після свого обрання, градоначальник замінив усіх директорів комунальних підприємств Запоріжжя та керівників районних адміністрацій, призначених до осені 2015-го, а також переважну більшість начальників департаментів Запорізької міськради. Неугодними виявилися 99% колишнього керівного складу мерії та структур міської ради. Ось така кадрова політика.

Повертаючись до чинника корупції, зазначимо, що комунальна тема теж потрапила у специфічне коло інтересів міської влади. Ідеться про створення підприємств, які обслуговують житловий фонд. Грошей на це витрачається багато, а результат виходить малий. Втім, і тут мер білий та пухнастий. Бо сам регулярно говорить про збитковість низки комунальних підприємств, наперед відтинаючи будь-які обвинувачення.

Містяни звинувачують місцеву владу в неефективному вирішенні екологічних проблем. Модернізація промислових підприємств здійснюється слабко, внаслідок чого здоров'я людей постійно погіршується. Але прив'язати мера прямо до екологічного геноциду, звісно ж, неможливо. А ось уточнити, чому ця проблема для нього не стала пріоритетною, як і комунікація із власниками заводів, — цілком.