Київ. Договір із тінню. Частина перша

Нинішній мер Віталій Кличко виявився відповідальним "орендарем". Перепланування не робив, гучних компаній не водив. Щоб не дай Боже хазяям малину не спалити. Так із приходом Кличка стіни Київради тихо й непомітно залишила політика, остаточно поступившись місцем договірняку.

На Хрещатику, 36 давно ніхто не кричить і не вимагає справедливості, як це траплялося на сесіях Київради при Черновецькому, коли сам нинішній мер був в УДАРі і в опозиції. Бути в ударі при владі - не вийшло. Зате відмінно вийшло маневрувати між бізнес-інтересами і вловлювати напрямок політичного вітру.

Вітер же в бік Києва з приходом на Банкову команди Зеленського не змінився. Трохи поштормило, коли ОПУ керував Андрій Богдан, і очікувано минуло. З весною посадили тільки туї на Хрещатику. Тому старі й нові партії чинно роблять останні соціологічні виміри й ворушать хто м'язами, хто звивинами, щоб не помилитися в головному - локомотиві, здатному пройти бодай зважування з Кличком. Ну, а потім, як компенсацію за програш (у Кличка 40 мерських майже недосяжних відсотків), затягнути якнайбільше причіпних вагонів від бізнес-груп у Київраду.

Хоча завжди є варіанти. Адже все, що відбувається в наших містах, санкціонуємо ми самі. І в маленькому українському Острі, і у великому Києві.

Мине літо, і нам з вами доведеться вирішувати, кому під силу вкрутити лампочки в найтемніших кутах, де за довгих десять років усі стіни встиг пожерти грибок корисливості, байдужості та несмаку.

Парасолька Кличка

Перш ніж зазирнути до передвиборної підсобки найбільш рейтингового кандидата, підіб'ємо стислі підсумки правління Кличка в столиці. Їх небагато.

"Віталій дуже обпікся зі Столаром, - каже політик, близький до формування офіційного виборчого штабу Кличка. - Він дуже болісно сприйняв те, що сталося. Був вражений масштабом. Стверджує, що нічого не розумів. Не хотів розуміти чи заплющував очі - це інше питання. Але вдруге в такі ігри він точно не гратиме. Хоча…"

Увага: на четвертий (!) рік каденції мер столиці 38-мільйонної країни раптом обпікся і був вражений масштабом корупції, реалізованої під його ж "дахом". Як би усвідомлення прийшло не з власної волі, а з подачі Банкової, що вирішила розгойдати під ним крісло голови столичної адміністрації. Восени торік подробиці про інститут "смотрящих" у столиці продемонстрував країні екс-голова ОПУ Богдан. Згідно з його версією, булава Кличка весь цей час лежала в кишені екс-улюбленця Леоніда Черновецького нинішнього нардепа від ОПЗЖ Вадима Столара та глави "Укрбуду" Микитася, який нині сидить під домашнім арештом. "Я б звільнив не Кличка, а пана Столара. Але в нього немає офіційної посади", - зухвало уточнив на той момент голова уряду Олексій Гончарук. "Там якісь будівлі, якісь кошти, якісь відмивання, дуже великі, мільйонні, суми й… ці проблеми треба вирішувати", - зі знанням справи почухав потилицю президент на підтримку, як ми тоді могли подумати, проголошеної стратегії очищення Києва від корупції.

"Однак за спиною Андрія Богдана стояла тінь його друга-забудовника, голови SAGA Development Андрія Вавриша", - скажете ви.

Правильно! Проте в періоди боротьби за мисливські угіддя різних політико-бізнесових груп нам і треба уважно слухати учасників. У таких ситуаціях кажуть те, про що зазвичай мовчать у періоди перепочинку та насичення. Отже, поява у вищій лізі Вавриша, якого ЗМІ минулої осені наділили повноваженнями "нового смотрящого" (про столичний кейс СН та її осколків ми поговоримо нижче), не затінила, а тільки висвітлила заслуги пана Столара. А ось найближчим часом кияни багато чого почують про Вавриша. Адже після відставки Богдана його змінник відкрив очі ДБР і прокурорам на вавришевські об'єкти. В офісах компанії вже чекають на дорогих гостей із обшуком.

Отже, як саме Столару - колись власникові маленької ферми в Мотовилівці, а нині співвласникові київського бізнес-центру 101 Tower - пощастило організувати тіньовий кабінет під носом у Кличка? Якщо відповідь зовсім спростити, то - легко! Коли в минулому в тебе в "резюме" - дохідне партнерство зі Степаном Черновецьким та Олександром Супруненком (незмінним головою земельної комісії київської епохи Леоніда Черновецького) і глибинне знання економіки, ти - просто знахідка для нового мера без команди та найменшого уявлення, як управляти містом.

Тим більше що паралельно інше "пташеня" гнізда Черновецького - Сергій Березенко став незамінним послом із особливих доручень для президента Петра Порошенка.

Чий найближчий партнер Ігор Кононенко свого часу міцно допомагав Черновецькому із забезпеченням більшості в Київраді. І нікуди Кличко від Порошенка не міг подітися не тільки через відомі угоди у Відні, а й тому, що перебував під пильною та діяльною увагою Столара, Березенка та Кононенка.

Звісно ж, ставши мером у 2014-му, Кличко не віддав усі питання в місті напівчужим "смотрящим". Він завів і членів свого гуртка. А Столар став частиною цього вузького кола, хоча публічно Кличко це завжди заперечував. Однак відеозапис його тосту, проголошеного в Монако на честь друга Вадима Столара, що сплив у Мережі, сумнівів не залишив.

Але не слід забувати й про Артура Палатного. Лише одним кліком у Google це прізвища повертає розслідувача будь-якого рівня в буремні 90-ті. Відтоді багато води спливло з акваріума "Рибки". Брати Клички стали чемпіонами на світовому боксерському ринзі, а товариш їхнього дитинства досяг успіху в девелоперському бізнесі. І, за словами багатьох, дуже добре тямить у цвинтарному.

А якщо до цього додати такий потужний інформаційний ресурс як Укрнет (співвласником якого він є) і не забувати ніяковіючи про майже ПВК (приватну військову компанію), здатну конкурувати з "Азовом" у розрулюванні бізнес-суперечок, то зрозуміло, чому перевірений часом Палатний став незамінною опорою Кличка. Після п'ятирічної каденції від БПП у кріслі голови профільного комітету ВРУ з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту й туризму Палатний ніби відійшов у тінь. Тоді як його незмінний помічник Василь Мокан - увага(!) - виявився корисним уже "слугам народу" і, за рекомендацією спікера ВР Разумкова, служить представником уряду у Верховній Раді. Відчуваєте - знову, так? Менеджери в агентстві нерухомості змінюються, а господарі залишаються.

А в Кличка був зазор, коли можна було встановити свої правила, а не заплющувати очі на чужі. Богдан, розпочавши війну за столицю, збив Столара та його напарника Максима Микитася. На ринзі майже чисто, а публіка, як і раніше, вірить у свого бійця. Що ще треба важковаговику, який оговтався після удару, щоб акумулювати наявні ресурси й провести переможний фінальний раунд? Виграти бій із тінню, у прямому й переносному сенсах.

А для цього що потрібно? На хвилі масового очікування якісних змін у столиці провести докладний аудит міста, розкрити незаконні схеми та угоди, скасувати незаконні рішення Київради, прийняти новий Генплан, ініціювати розслідування стосовно своїх і чужих, на чиї схеми й прийшла команда Кличка, а головне - поставити в один ряд усіх забудовників Києва, підрівнявши їх прозорими правилами гри на ринку. Що, до речі, досить чітко артикулював Вавриш в інтерв'ю ZN.UA: "Ми говоримо про систему, де корупція в поєднанні з некомпетентністю призвели до тієї атмосфери, яку ми зараз маємо в столиці. Громадяни незадоволені, а забудовники продовжують працювати у форматі непередбачуваних і непрофесійних взаємин із владою… Я виступаю від тієї частини бізнесу, в якої немає індульгенцій від влади, яка не може купити дозвіл на 24 поверхи замість дев'яти, за генпланом.

Нелінійність застосування навіть існуючих правил на будівельному ринку - головна проблема всіх девелоперів. Від початку на нашому ринку, як і на всіх інших, працює принцип Парето, коли 80% усієї забудови виконують 20% компаній, що працюють на ньому. У нас це 10–15 компаній, із яких три-чотири перебувають у привілейованих умовах. Треба розуміти, що життєвий цикл будь-якого великого девелоперського проєкту становить близько двох-чотирьох років, інколи й п'ять-шість. А життєвий цикл політичних керуючих команд будь-якого рівня - два-три роки. Виходить, що відносини забудовника з містом і його жителями апріорі тривають довше, ніж такі самі відносини політичних команд і громади. Ви розумієте, кому вигідніше отримати єдині й прозорі правила?".

Я розумію, що будь-якій владі вигідно "винаймати" Київ на час своєї каденції в забудовників і, нічого не змінюючи, намивати в "орендованому житлі" власне золото. Як, утім, і те, що в словах Вавриша - квінтесенція того, що відбувається в столиці. У Києві давно конкурують не ідеології політичних команд, а забудовники та бізнесмени від бюджету, які прагнуть потрапити у фаворити влади.

Та якби Кличко ризикнув розпочати з чистого аркуша, якби окреслив свою позицію киянам, навіть не маючи підтримки Київради, - тоді, не виключено, ми б змогли ще раз повірити у Віталіка. І в партію під будь-якою назвою, яку він поведе на вибори до Київської Ради. А ексмер Нью-Йорка Джуліані чи будь-який інший мільярдер із телефонної книжки великого боксера зміг би зробити в ці складні часи реальну ставку на місто, розчищене великим боксером.

Але! Із дна знову постукали. Точніше, зателефонували. Незмінний ексголова фракції Блоку Леоніда Черновецького (2008-2014 роки) Денис Комарницький подав сигнал, що Кличко відмовився від матчу-реваншу з корупцією. Щоб це зрозуміти, виявилося достатньо запису телефонної розмови Комарницького з заступником Кличка Олександром Непопом - багатолітнім директором муніципальної будівельної компанії "Житлоінвестбуд-УКБ". Ця розмова господаря з васалом показала, хто в домі тепер головний.

Увага! Розмова складається з ненормативної лексики і містить вкраплення цензурних слів

Тут доречна невелика ремарка. Комарницький у 2011-му отримав два роки умовно. Він став чи не єдиним із "пташенят" Черновецького, кого влада після перемоги Януковича 2010 року дозволила собі притягти до мінімальної відповідальності. Та й то за злочин, скоєний Комарницьким ще до каденції Черновецького.

Нагадаємо, що у 2011-му ПР пішла на гучне викриття земельних афер, угод із нерухомістю та бюджетних схем на комунальних підприємствах. Але, як з'ясувалося, тільки для того, щоб, змістивши Черновецького з посади голови КМДА, легітимувати перебування на цій посаді Олександра Попова. І потім, утримавши розграбоване міське господарство від повного колапсу, чергові золотошукачі самі сіли з ситечком на березі.

"Масштаб катастрофи у 2010 році був жахливий. Коли ми зайшли, в місті не було нічого. Міське господарство перебувало в страшному занепаді. "Київгаз", "Київводоканал", "Київміськбуд", "Київенергохолдинг" відійшли до рук афілійованих із Черновецьким структур… Комарницький був головою наглядової ради "Київміськбуду", і тільки після того, як його випустили з СІЗО, він в обмін на лояльність підписав папери та повернув містові холдинг. Ми буквально з коліс повертали те, що команда Черновецького вкрала в Києва, - розповідає колишній член команди Попова у 2010–2013 роках. - Що стосується землі, всього повернули близько 3 тисяч гектарів. Сюди ввійшли великі кооперативи в Кончі-Заспі, вздовж Окружної дороги…".

ZN.UA опублікувало тоді великий матеріал на цю тему. Однак майже все, що було розкрадене під час правління Черновецького, так і залишилося в руках крадіїв. Смачні земельні ділянки на тисячі проданих і відданих в оренду за копійки гектарів, об'єкти комунальної власності, проєкти, схеми, компанії... Реально за десять років після Черновецького з його команди нікого не було покарано. Справжнього масштабу збитків так ніхто й не визначив.

Якщо стосовно землі хоча б звучали якісь дані, до яких добралися, до речі, тільки регіонали, то щодо комунального майна, втраченого містом, взагалі немає жодної інформації, - архів згорів разом із джипом голови "Дельта девелопмент" Олександра Іванова. Сам Черновецький уже багато років собі на втіху успішно курсує між Грузією та Ізраїлем, а силовики за тисячі вкрадених у киян гектарів землі символічно пошарпали ексголову земельного комітету Київради Олександра Супруненка та екссекретаря Олеся Довгого. Силовики-старателі. Одне слово, не бурштином єдиним…

Усі спроби прокурорських часів Порошенка/Луценка посадити Довгого (а в Юрія Віталійовича до колишнього секретаря Київради була особиста неприязнь, як і до його патрона Черновецького) розбилися об корисність, яку екссекретар Київради приносив Порошенкові.

"Чому ніхто не сів? - шукає відповідь на запитання інше джерело з групи ексрегіоналів, яке свого часу повірило, що в Києві можна навести порядок. - Десь хтось домовився й купив собі свободу. Десь не вистачило часу. Кононенко, Березенко - люди команди нового президента Порошенка абсолютно органічно вписалися в архітектуру міської влади при Кличку. Сергій Березенко, учасник схем Черновецького, обійняв посаду радника президента. Олесь Довгий став уповноваженим приборкувачем у парламенті.

Думаю, вони зуміли захистити своїх давніх соратників по Києву. Понад те, у 2015 році були помітні активні дії з повернення команді Черновецького вже повернутих місту активів. Суди Порошенко відреформували "справедливість". Це видно з розгорнутих будов. Дві ділянки на бульварі Дружби народів. На одній із них уже стоїть потворний хмарочос, щодо другої - на перетині зі Старонаводницькою - триває судовий процес. Якщо судити навіть із відкритих джерел, очевидно, що ці люди зберігають свої позиції й продовжують працювати. Безумовно, вплив команди Порошенка поступово зменшується. Бо Кличко дрейфує у бік власного проєкту. Насправді в Києві взагалі не йдеться про якісь ідеологічні команди. ОПЗЖ, ЄС, УДАРу, БЮТ або якоїсь іншої. Партії - це просто оболонки для "столарів" і "комарницьких", щоб пролізти до годівниці. Ляльководи в Києві одні й ті самі. Кличко всіх влаштовував і влаштовує, він нікому не заважає гризти сир зі свого боку".

Добре ж вони там у Відні колись країну розділили. Довгий у вишиванці кілька років розрулював голосування Ради без коаліції, по суті, забезпечуючи своїм "ресурсом" голоси для ПОПа, а Столар і К^о після дубля столичних виборів у 2014–2015 роках, на яких переміг Кличко, зручно сіли на схеми Черновецького. Ну, а Кличко відтоді - просто парасольку тримає.

Повернення під цю парасольку Комарницького - й активне пожвавлення забудов, які були заморожені, - свідчить про те, що господарі життя віддихалися. Вони вже не бояться діяти самі й не хочуть витрачатися на маріонеток. Хлопчики давно виросли. Їм набридло сидіти в засідці. Цинічні. Розумні. Щедрі на приманку й жадібні на здобич. Вони ще досить молоді й казково багаті.

Денис Басс праворуч від нинішнього

Денис Басс - експерший заступник Чернівецького - одноразовим платежем купує в Москві такі апартаменти, що бувалі нотаріуси мліють.

Брати Супруненки - В'ячеслав і Олександр. Нині це один із найпотужніших кланів у Києві, якому належать банки, будівельні компанії тощо. Перший - колишній зять Черновецького і колишній при ньому ж голова комісії з питань власності, другий - керував земельною комісією. Такі винахідливі хлопці!

Викуплені тоді за безцінь хлібзаводи з десятками гектарів землі - очевидний фронт робіт Олександра Супруненка сьогодні, як і ще цілий ряд воскреслих об'єктів.

Однак топ - Степан Черновецький. Абсолютно правильний посил на сайті його інвестиційної компанії, звідки ми і взяли цей добрий знімок: "Прибуткові стартапи не з'являються з нізвідки".

Маса своїх будівельних об'єктів, живлених офшорами. Крім того, земля, отримана за рахунок адмінресурсу. Нею легко входити в частку до будівельного бізнесу й забирати 15–20% квартирами, поверхами, площами. В ці ігри вимушені грати безліч інших здібних забудовників. Живитися майданчиковими кістками невигідно ні Ніконову, ні Алієву. А вступати в такі спілки - вигідно.

Комарницький же ходить поруч із бюджетом, там, де чужі взагалі не ходять. Недавно мер Києва Віталій Кличко без жодного конкурсу визначив маловідомій компанії "Еко-Буд-Трейд" 359 мільйонів гривень на будівництво транспортної розв'язки Великої Окружної дороги: на ділянці від проспекту Маршала Рокоссовського до вулиці Богатирської. Компанію пов'язують із Комарницьким.

Про наявність цієї компанії-прокладки, власне, й заявив на останньому брифінгу опозиційний нардеп СН Гео Лерос. Протягнувши ниточку від Комарницького до Тищенка, до якої ми ще дійдемо. Але спочатку розберемося з Кличком.

На Комарницькому, за інформацією наших джерел, лежить тіньовий штаб майбутньої кампанії Віталія Володимировича. Стоїть питання включення "сіток Черновецького" для відновлення прикорму "найсвідоміших" виборців країни.

Справа Алли Шлапак - живе й перемагає. Сейнер закидає сіті й ловить бабусь. А бабусі косяком ідуть на красиві етикетки консервного заводу.

Кличко знову не в курсі? На нього знову тиснуть? Не дають працювати на благо міста? Примушують ділитися? Новопризначеними керівниками районів - з Банковою, скарбницею міста - з рішалами, рештками краси Києва - з корисливими жлобами, котрі пакують місто в багатоповерхові коробки. Та все Віталік, звісно ж, знає... А відмовчуючись, дозволяє селитися поруч із собою всій цій погані. Кличко при здоровому глузді й твердій пам'яті пролонгує договір про розграбування столиці, укладений політикумом і бізнесом ще в часи правління Черновецького. З яким він сам боровся якихось десять років тому.

Партія мерів і всі, всі, всі

Процес формування офіційного виборчого штабу Кличка ще не завершений. Причина одна. Віталій Володимирович усе не може визначитися: синиця чи журавель? Мерство чи президентство?

"Синичники", за нашою інформацією, наполягають на грі "в Київ", щоб не розпорошуватися й разом із перемогою мера завести в Київраду якнайбільше своїх багнетів. Під брендом УДАРу, який для столиці ще щось та означає. Ця ж таки група за повну лояльність до Банкової. Чому?

Фактор рейтингу Зеленського і закон про столицю. "Чинний закон про столицю дозволяє президентові не погодитися з думкою жителів, які проголосували за мера столиці, і призначити головою адміністрації не Кличка, - уточнює свою позицію наше джерело у створюваному штабі. - Зняти і не призначити - різні речі. Тут Джуліані не допоможе. Зеленський, беручи реальну участь у кампанії і підтримуючи свою партію, може добре їй допомогти. А завівши в Київраду більшість - реально претендувати на справедливий стосовно виборців крок: збалансувати владу в столиці, залишивши Віталіку лише мерство та Київраду. Без реальних важелів виконавчої влади, яка є тільки в глави КМДА. Тому з Банковою краще домовлятися вже зараз - на березі".

А що ж "журавлісти"?

Ці підштовхують Кличка до загальнонаціонального мерського проєкту. (Фактор стабільної присутності в оточенні Кличка Оксани Продан, яку, до речі, ніхто не звільняв від Фірташа, натякає на величину можливих ставок ще одного "не друга" Кличко). Історія з мерами має ресурс і запас енергії. Загострене на тлі боротьби з коронавірусом протистояння Банкової та губернаторської вертикалі з мерами обласних центрів на час об'єднало місцеве самоврядування. Досить окріплі в процесі децентралізації, та ще й на тлі заявленої партизації місцевих виборів - міські голови заговорили про необхідність створення партії.

Мер столиці, а за сумісництвом голова Асоціації міст України Віталій Кличко автоматично був записаний у лідери можливого проєкту. Особливо мери відзначали його здатність до компромісу. Кличко навіть провів першу організаційну онлайн-нараду, куди було запрошено найвпливовіших мерів. Про що ZN.UA й написало по гарячих слідах. Слабнучий центр і дедалі сильніші регіони - хороший ресурс для президентського забігу.

Чи думає Кличко про президентство? Звичайно. Цей журавель майже був у нього в руках 2014 року. Але в політиці він дуже щиро замахується, проте ніколи не б'є. "Смілива людина, але всього боїться". І тут Кличко дуже схожий на Україну. Історія нашої країни - скопище змарнованих шансів. Як і політична історія Кличка - парад нереалізованих можливостей.

Ось і сьогодні так легко собі пообіцяти, що цього разу він буде класним мером і з цієї позиції зможе претендувати на керівництво країною, втомленою від Зеленського. Трохи пізніше. Тому і не піддався Віталій Володимирович на вмовляння Порошенко об'єднати свої сили в місті і піти однією колоною з ЄС. Для виживання Кличку потрібен чинний президент. Сьогодні вчорашній презент йому не потрібен. Бо "в завтра можуть дивитися не тільки лише всі".

Таким чином, на компроміс Віталій пішов не з Порошенком, не з мерами (ідея створення партії мерів не вмерла, й на початку липня вона стартує без Кличка), а - з Банковою. І в основі цього компромісу - Комарницький. Який однією рукою зачепився за Кличка, а другою - за голову ОПУ Єрмака.

P.S. У другій частині статті ми розповімо про відносини старої молодої команди Черновецького і нової молодої команди Зеленського. Про умови праймеріз, можливих кандидатів і бізнес-вагончиках, які вони потягнуть до Київради.

Більше матеріалів Інни Ведернікової читайте тут.