Підтримати
Війна — жорстока штука. Війна — обов'язково травма. Навіть якщо Бог уберіг солдата від фізичних травм, може статися так, що він (вона) втратить репродуктивну функцію. Це лихо для сім'ї, це — удар по демографії нації.
Група народних депутатів (понад 30) підготувала законопроєкт (№8011 від 08.09.2022), точніше — поправки до низки законодавчих і нормативних актів із метою забезпечити права учасників війни на біологічне посттравматичне батьківство/материнство. Зараз, коли йде нова хвиля мобілізації, це стане актуальним для більшої кількості українців.
Про те, як це бачать автори законопроєкту, ZN.UA запитало народну депутатку, ім'я якої стоїть першим у списку авторів, — Оксану Дмитрієву.
— Пані Оксано, чи існує в інших країнах практика збереження репродуктивного матеріалу військових?
— Так, у багатьох. Робота над законопроєктом розпочалася на початку літа, коли наші лікарі приїхали з Великої Британії, де були у відрядженні, й кажуть: «Слухай, Оксано, а чому в нас такого немає? У Британії такий закон є, і він працює».
Потім я була у Вашингтоні, спілкувалася на цю тему з військовими. Мені сказали, що у США всі військовослужбовці здають репродуктивні клітини для замороження. Стали цікавитися в країнах, котрі зіштовхнулися з війною й котрі відряджають своїх військових у зону бойових дій. Усі залишають свій репродуктивний матеріал.
— Проте не всі ж приходять із війни скаліченими…
— Вони можуть повернутися живими-здоровими, але війна — колосальне навантаження на психіку, яка дуже сильно впливає на репродуктивну функцію. Повернулася молода людина з фронту, руки-ноги цілі, всі органи на місці, а зачати дитину не виходить. І ми хочемо дати їй можливість мати свою дитину. Це добровільно, і для воїнів це буде безкоштовно.
— У процесі підготовки законопроєкту визначалися клініки, які здатні гарантовано зберегти репродуктивний матеріал воїнів і мають необхідні медикаменти?
— Ми спілкувалися з міністерствами, Національною службою здоров'я, Київським університетом післядипломної освіти, з центрами репродуктивної медицини, де є кріобанки, та іншими клініками, які беруть участь у державній програмі репродуктивного здоров'я для цивільного населення. У зв'язку з війною чимало громадян виїхало, і залишилося досить багато медикаментів, призначених для цієї програми. Тож можна стартувати без значних вкладень.
— Чи немає загрози, що «якісний» репродуктивний матеріал, скажімо відомого спортсмена, воєначальника, «піде наліво»? Тобто ним скористається не його власник, а хтось інший? Колись, наприклад, жінки хотіли мати дитину від Чингісхана, Наполеона...
— Ну хіба що сам власник захоче, щоб його репродуктивний матеріал «пішов наліво»… Це карна справа.
— Яка процедура юридичного оформлення здавання на зберігання репродуктивних клітин?
— Людина, котра здає свій репродуктивний матеріал, заповнює документ, де зазначає, кому вона залишає його й на який термін: на рік, два, на все життя. Може зазначити, що тільки вона має право ним розпоряджатися. Або ж може побажати, щоб, скажімо, через три роки його клітини пішли в загальний банк. Проте це може бути тільки за згодою пацієнта.
— Чи контролюється якість репродуктивного матеріалу, що потрапляє в кріобанк?
— Так, і дуже ретельно. У кріобанк потрапляють лише якісні клітини. Я теж про всяк випадок здавала свої репродуктивні клітини. Можу запевнити, проходить їх ретельний відбір. Із моїх 20 відібрали тільки 10.
Перед здачею пацієнта розпитують про генетичні захворювання в родині, а потім фахівці вивчають усі особливості репродуктивного матеріалу з допомогою дуже чутливих приладів, — наука зробила крок далеко вперед.
— Якщо воїни (він або вона) загинули, вони можуть стати батьками своїх дітей після смерті?
— Що стосується жінок — за рахунок сурогатного материнства і тільки у своїй країні. Репродуктивні клітини не вивозяться. Вдова полеглого, звісно ж, може завагітніти з допомогою збереженого її чоловіком репродуктивного матеріалу.
— А скільки це коштуватиме для держбюджету?
— Ми обговорювали це питання з Міністерством охорони здоров’я і НСЗУ, попередньо прораховували вартість зберігання. Ціна зберігання клітин військових-чоловіків упродовж одного місяця становить 500–600 грн. Зберігання репродуктивних клітин військових-жінок — трохи дорожче. Але основні витрати лягають на препарати для вилучення яйцеклітин у жінок. Це 30–40 тисяч гривень на жінку. Препарати вже є — закуповувалися в рамках програми репродуктивного здоров'я. Однак багато жінок відклали питання материнства або виїхали з країни. Тому ці дорогі препарати з невеликими змінами нормативної бази можуть бути використані для наших захисниць. Тож поки що для закупівлі препаратів додаткові кошти не потрібні.
Насамкінець Оксана Дмитрієва зазначила, що законопроєкт рамковий, і рамка має бути наповнена деталями, але це вже робота Кабміну. Утім, спочатку потрібно, щоб законопроєкт Верховна Рада прийняла.
Проте деякі клініки, не дочікуючись ухвалення закону та договорів із НСЗУ, репродуктивний матеріал чоловіків, які воюють, зберігають безкоштовно. Наприклад, клініка «Надія».
За словами директорки з науки та розвитку репродуктивної клініки «Надія», професорки кафедри акушерства, гінекології та репродуктології Національного університету охорони здоров'я України імені П.Шупика Ірини Судоми, ціна зберігання чоловічого репродукційного матеріалу, названа Оксаною Дмитрієвою, нижча від справжньої. «Але зараз ми зберігаємо репродуктивний матеріал воїнів-чоловіків безкоштовно», — пояснила вона.
Що стосується яйцеклітин жінок, то, за словами Ірини Олександрівни, все складніше. Це і маніпуляції, і медикаменти, і час. А після цієї процедури заборонені навантаження.
«Для жінок-воїнів у нас є знижки, але це зараз не зовсім безкоштовно», — визнала Ірина Судома й висловила надію, що законопроєкт №8011 від 08.09.2022 буде ухвалений і під нього розроблять дійовий механізм реалізації.
«Ціна зберігання чоловічого репродуктивного матеріалу 500–600 гривень на рік для приватних клінік буде адекватною за умови великого потоку пацієнтів, — каже один із розробників законопроєкту, провідний репродуктолог ICSI Clinic Олександр Дарій. — Але якщо йдеться про клініку, яку фінансує держава, там ціна може бути набагато нижчою, оскільки співробітники отримують зарплату від держави, а закуповувати потрібно тільки витратні матеріали та рідкий азот. Тоді собівартість процедури і зберігання може бути нижчою разів у два. Певна річ, для пацієнтів, котрі підпадають під дію законопроєкту №8011, коли і якщо він стане законом, це буде безкоштовно».
Що стосується жіночих яйцеклітин, то, за словами Олександра Дарія, проблем більше: «Сперму заморожують уже десятиліттями. А ось яйцеклітини — лише останні 10–15 років: ученим довго не вдавалося заморозити їх нормально. Середовища й витратні матеріали для замороження яйцеклітини набагато складніші та багаторазово дорожчі — до 60–70 тисяч гривень. І це тільки собівартість, без урахування зарплати співробітникам».
Ми поцікавилися думкою фахівця: скільки клінік потенційно готові брати участь у реалізації закону, якщо такий буде прийнято?
«На мій погляд, перша лінія — це державні клініки, — припустив Олександр Дарій. — Таких клінік у нас дві: Прикарпатський центр репродукції людини (Івано-Франківськ) і Київський міський пологовий будинок №4. Друга лінія — приватні клініки, яких у нас десятки. Частину цих клінік, безумовно, зацікавить робота за кошти НСЗУ, і вони скажуть «так». У якихось собівартість таких послуг вища, і вони скажуть «ні».
Тобто якщо і коли закон буде прийнято, почнеться робота Кабміну та НСЗУ за аналогією фінансування всіх інших медичних послуг.
Зупинити депопуляцію українців, тим більше в умовах війни, безкоштовним замороженням репродуктивних клітин навряд чи вдасться, але зберегти генофонд, не обрубати гілок генеалогічних дерев багатьох сімей і родів закон може допомогти.
Більше статей Юлії Мельничук читайте за посиланням.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google