Що таємного в оборонних закупівлях, які не пов’язані зі зброєю?

Останній скандал довкола закупівельних цін на продукти харчування для військових частин висвітлив багатогострих питань стосовно ризиків таємності оборонних контрактів. Зараз міністр оборони говорить про створенняMilitary Prozorro для закупівель відомства, яке має зберегти «певні обмеження», але забезпечити довірусуспільства. Проєкт DOZORRO Transparency International Ukraine розібрався, що купує Міноборони і чи дійсно цетаємні закупівлі.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Тилові пацюки Міноборони під час війни «пиляють» на харчах для ЗСУ більше, ніж за мирного життя

Озброєння і військова техніка

Почнемо з найбільш секретних закупівель. Закупівлі озброєння та військової техніки (ОВТ) в Українітрадиційно були таємницею за сімома замками. Державне оборонне замовлення (ДОЗ) завжди було під грифом. Будь-яка інформація про закупівлі, пов’язані зі зброєю, вважалася чутливою.

Можна було б, мабуть, погодитися, що в цій категорії закупівель важлива секретність, але насправді це далеконе завжди так.

Річ у тім, що в сучасному світі немає сенсу приховувати сам факт розробки, виробництва абовикористання певної зброї. Адже так чи інакше ця інформація потрапляє в публічне поле.

Наприклад, ні для кого не було секретом, що Україна розробляла протикорабельний комплекс «Нептун». Бабільше, у публічному просторі є вся інформація про етапи розробки і прийняття цього комплексу на озброєння.

Є окремі спеціалізовані видання, які публікують інформацію про кількість зброї у кожній країні, новітнірозробки і тренди технологічного розвитку.

Сполучені Штати вже зрозуміли, що підхід повного втаємничення оборонних закупівель не має сенсу.Важливо зберігати в секреті характеристики зброї, а не її кількість.

На відміну від українського ДОЗ, на сторінку оборонного бюджету США може вільно зайти будь-хто іподивитись, яку зброю купує Пентагон, скільки і за якою ціною. Наприклад, можна побачити, що на 2023 рікСША планують закупити 4 764 ракети GMLRS для комплексів HIMARS за ціною 165,6 тис. дол. за штуку (див. рис. 1). Це саме ті ракети, якими ЗСУ знищують склади боєприпасів і штаби ворога.

Рис. 1. План щодо закупівель ракет і комплектуючих до них оборонного бюджету США на 2023 рік

У звітах про оборонний бюджет США ви можете бачити інформацію навіть про кількість і вартість патронів,які закуповують за кошти платників податків. Окрім цього, публічними є результати аудиту оборонних закупівель. Завдяки цьому формується довіра платників податків. Бо вони знають, що їхні кошти витрачають ефективно.

Звісно, в умовах широкомасштабної війни більшу частину закупівель озброєння та військової технікидійсно потрібно приховувати. Адже це може створити певну тактичну перевагу і дати можливість накопичитирезерви, на які не розраховує ворог.

Тож реформу публічності в сфері закупівель зброї, мабуть, варто відкласти до завершення війни. Але як щодовсього іншого?

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Рада схвалила у першому читанні законопроєкт щодо прозорості в оборонних закупівлях

Закупівлі, не пов’язані зі зброєю

Структури Міністерства оборони України витрачають десятки мільярдів гривень на закупівлю військовогоодягу, взуття, харчування, палива та сотень різних побутових виробів і систем: від генераторів і спальних мішківдо вантажівок.

Ці закупівлі і до 2022 року викликали багато запитань.

• Наприклад, 2021 року Державне бюро розслідувань оголосило підозру раднику міністра оборони залобіювання інтересів одного з постачальників харчування і обвинуватило його в заподіянні збитків державі на 720млн грн.
• У 2018 році під час перевірки було виявлено 180 тонн неякісних консервів, закуплених для армії.
• Кілька років Міноборони звинувачували у лобізмі закупівлі мастил у фірми нардепа Пономарьова.

І цей список сумнівних закупівель дуже довгий.

Добре було б, якби під час війни корупція зникла з оборонних відомств узагалі, але складно повірити, що такеможливо.

Багато старих кадрів продовжують грати за старими правилами. Це коли долю контрактів Міноборонивирішували не принцип змагальності учасників і найкраща ціна, а кулуарні домовленості, лобізм і накази згори.

Оскільки 2022 року всі закупівлі Міноборони приховали від громадськості, було лише питанням часу, коливиникне перший корупційний скандал.

Тож без публічності сформувати довіру до ефективності використання коштів платників податків неможливо.Та і сама система навряд чи зміниться швидко, якщо за нею не буде публічного нагляду.

Які відомості про контракти Міноборони можуть містити чутливу інформацію

Одразу варто розібратися, коли і яка інформація може дійсно грати на руку ворогу, і наскільки її розголошенняможе бути небезпечним (див. табл.). Треба зауважити, що тут не йдеться про закупівлі озброєння тавійськової техніки, лише про цивільну продукцію.

Якщо резюмувати, то справді чутливою може бути тільки інформація про виробника і місце поставки. Тай то у виняткових випадках.

Адже зрозуміло, що росіяни не битимуть ракетами по виробниках курячих яєць і рибних консервів, аби зірватиконтракт МОУ. Ці товари не є критичними для фронту, а на ринку можна швидко знайти альтернативи.

Такий ризик можливий для виробників більш критичної продукції і тоді, коли виробників на ринку не такбагато. Наприклад, це може бути автотехніка для перевезення особового складу чи військової техніки, де є лишеодин-два виробники і існують реальні негативні наслідки для ЗСУ у разі удару по виробництву.

Місце поставки теж викликає багато суперечок. Але його завжди можна вказати не повністю, щоб не викритиконкретного пункту зберігання для ворога. Наприклад, зазначити лише область, район чи місто.

Щодо кількості військових, то загальна чисельність ЗСУ не є секретною інформацією. Про це відкритоговорить і сам міністр оборони. Але інформація про кількість військових у певному регіоні може бути чутливою. Іякщо говорити про кількість консервів і яєць, то таку інформацію навряд чи може використати ворог. Але,наприклад, кількість продуктових комплектів, спальних мішків чи карематів може вказати на кількістьодержувачів цих товарів.

Рис. 2. Як закупівлі з потенційно чутливою інформацією відображаються в системі Prozorro зараз

Тому на закупівлях Міноборони варто зберігати певну інформаційну зваженість. Але в більшостівипадків дані про цивільні закупівлі МОУ ніяк не допоможуть ворогу.

При цьому об’єктивних причин приховувати інформацію про ціни та умови оплати (останнє також важливе,адже дає можливість маніпулювати з ціною) не існує взагалі. Вартість яєць, взуття і консервів цікавить тільки тих,хто за них платить, тобто громадян України. Ворогу жодної користі від цього немає.

Що пропонують депутати й уряд

Після скандалу довкола закупівель Міноборони у Верховній Раді з’явився законопроєкт №8381. Згідно з нимдепутати планують запровадити обов’язкове звітування протягом десяти днів від дати укладання контракту з бокуМіноборони (для закупівель вартістю понад 200 тис. грн). У звіті зазначатимуть найменування замовника, назвупредмета закупівлі, ціну за одиницю товару.

У такий спосіб громадськість зможе довідатись інформацію лише про ціни на товар. Але це не дає повногорозуміння, адже ціна досить сильно залежить від умов оплати, порядку її перегляду, умов постачання.

Міністерство оборони, відкидаючи звинувачення в корупції, посилалося зокрема на те, що контракт має певніумови перегляду цін (мовляв, вказана в договорі ціна максимальна, а не фактична), і на те, що умови постачаннядосить специфічні. Зрештою, суспільство так і не побачило доказів ні першого, ні другого пояснення. Алеабсолютно очевидно, що лише публікація ціни не зніме всіх питань.

Окрім цього, сам факт звітування не говорить нам нічого про те, як і чому було обрано того чи іншогопостачальника. Непрозорий спосіб вибору постачальників негативно впливатиме на довіру учасників ринку, і такізакупівлі ніколи не стануть ефективними.

Міністерство економіки пропонує розширити межі застосування постанови №1175 про здійснення рамковихугод для закупівлі військового одягу. Але це покриє лише частину закупівель цивільної продукції з бокупідрозділів Міноборони.

До того ж рамкова угода краще підходить для системних закупівель, які здійснюють із певною періодичністю.Вона не дуже ефективна для разових чи несистемних закупівель.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Резніков продовжує шукати каверзу в розкритті журналістами корупційної схеми закупівлі продуктів у Міноборони

Чому не можна перевести у Prozorro всі закупівлі МОУ, не пов’язані з озброєнням

Дуже часто ми чуємо про те, що Prozorro не підходить для тих чи інших закупівель. Але це маніпуляція. АджеProzorro — це лише електронний майданчик, що реалізує той протокол процедури закупівлі, який в нього заклализаконом і постановами уряду.

Будь-яка процедура закупівель виглядає так чи інакше, бо саме так вона описана в певному нормативно-правовому акті.

І насправді ніщо не заважає здійснювати закупівлі Міноборони через процедури в системі Prozorro.Здебільшого вони не містять чутливої інформації. І навіть якщо вона є, існують механізми і способи проведеннятаких закупівель, зокрема торги з договором нерозголошення інформації (NDA). У цьому разі частини даних непублікують, але будь-хто може побачити тендер, укласти із замовником договір NDA і ознайомитися із чутливимидеталями контракту.

У будь-якому випадку це питання бажання, а не можливостей. А Міністерство оборони України повинне бутилідером прозорості й доброчесності, адже від ефективності закупівель саме цього замовника найбільшою міроюзалежить обороноздатність наших Збройних сил. 

Публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключноювідповідальністю Transparency International Ukraine і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

Більше статей Володимира Даценка читайте за посиланням.