Зате із Зеленським у Філатова — лобова. Тепер і з іміджем, і зі стрічкою у Фейсбуці — все гаразд (300 тисяч підписників). Про те, що Банкова пішла на велику угоду щодо Дніпра з Коломойським, стало зрозуміло одразу після публікації в мережі знімка народного президента в Макдональдсі. Скласти компанію Зеленському, Єрмаку, губернатору Бондаренку та голові обласної ради Олійнику (читати — Коломойському) опального Філатова, звісно ж, не покликали. Ні гамбургер з'їсти, ні в аеропорт — зустріти. На війні як на війні.

Група ФК ще взимку зрозуміла, що відносини з владою вже не складуться, і намагається не тільки відбиватися, а й наступати. Тло для наступу з мерського флангу склалося досить сприятливе. По всій країні. Нова влада, попри гігантські повноваження, монобільшість і захмарний рейтинг, виявилася слабкою в головному — інституціях та компетенціях. Можна скільки завгодно демократично «махати ручкою» народу (що, власне, триває й зараз), але епідемія стала прямим тест-маркером для нинішньої влади.

Важливо уточнити, що паралельно в країні розгортається децентралізація влади — єдина реформа, яку вдалося утримати на ходу після експрем'єра Гройсмана, що її розпочав. Тут, наче в краплі води, відбиваються всі процеси, які йдуть всередині системи державного управління. На тлі децентралізації вони з кожним роком лише посилюватимуться. І гравці Дніпра, піймавши хвилю, стали їх рушійною силою. Точніше, профспілкою «куркулів», якими сьогодні в силу різних причин стали мери. Тому тут трохи докладніше.

Регіони отримали повноваження та фінанси, бюджети в рази зросли, мери заграли м'язами. І, слід визнати, в найвідповідальніший момент, коли неповоротка державна машина ледве розганялася, ті вже гнали на всіх вітрилах. Закуповуючи тести, костюми індивідуального захисту, антисептики, обладнуючи лікарні, виплачуючи медикам надбавки.

Реформа урівняла їх за статусом з усіма іншими громадами. Що на тлі завислої історії з районами та райрадами дало місцевому самоврядуванню в руки прапор із грізним написом «Волю — громадам!». Мери абсолютно об'єктивно боялися отримати над собою ще одну державну надбудову — в районах, яка відкусить частину їхніх грошей. Тому напередодні виборів поставили Києву ультиматум: або зберігайте статус обласних центрів, або ліквідуйте районні ради. При цьому градоначальники не уточнюють свою позицію з приводу комунального майна, що висить на балансі районів. Величезні ще радянські будівлі районних лікарень та ПТУ — хто їх буде ремонтувати й утримувати? Влада оголосила вибори, зберігши районні ради в уже нових укрупнених районах, і взяла паузу. А мери — ні.

Сьогодні чинні й охочі переобратися міські голови по всій країні будують лінію оборони по обидва боки Дніпра. На повному ходу у виборчій кампанії і головна «Пропозиція» країни, народжена в Дніпрі. Тут варто нагадати, що спочатку група ФК зробила «пропозицію» Віталію Кличку. Мер Києва за задумом і повинен був стати лідером протестного руху місцевого самоврядування країни. Однак Кличко — смілива людина, але всього боїться. Спортивного запалу у мера столиці вистачило тільки на проведення відомої відеоконференції з мерами в Zoom. У підсумку, вислизнувши з рук Корбана, Кличко потрапив в руки Комарницького. Але столична історія — окрема глава.

Основний секстет лідерів «Пропозиції» (неформальної переваги Філатова, однак, не приховати) проголошує маніфести, пише звернення до президента, вимагає зустрічі з гарантом, «який використовує силовиків для тиску на мерів», і готовий стати головним лобістом прав місцевого самоврядування в країні. У тому числі й у майбутньому парламенті. «Пропозиція» декларує довгу гру. І, знаєте, часом, слухаючи полум'яні промови мерів та Філатова, хочеться тут-таки встати й приєднатися. Однак, якщо керуватися хоча б другою, а не першою думкою, є нюанси.

Вибори об'єктивно змістили фокус із важливих деталей. Маніпулюють реформою і влада, і мери. Перша, стрімко втрачаючи рейтинг, розуміє, що обласних центрів їй не взяти. Зате можна спробувати взяти райради. І потім поступово (під приводом турботи про збереження комунальних об'єктів і майна) частину повноважень та фінансів відібрати в міст і перекинути районам. Такий собі стратегічний план переможця, який відчуває, що ось-ось стане лузером. Однак зовсім недавно влада пішла на поступки і прийняла в цілому проєкт змін до Бюджетного кодексу, де Асоціація міст України (АМУ) пролобіювала запобіжники на цей рахунок. Однак питання не закрите, а ще більше загострилося, бо не прийняті основні закони, які б забезпечили правонаступність влади в нових укрупнених районах. А головне, включили на рівні району/області механізм державного нагляду за актами місцевого самоврядування.

Чому другі (мери) — відчайдушно чинять опір. Незакінченість же третього етапу реформи — відсутність інституту державного нагляду (префектів) на рівні областей і районів — залишає в реформі велику діру. Ім'я якої — безкарність. Наділення голів РДА наглядовими функціями за законністю прийнятих місцевим самоврядуванням актів — досить гібридний варіант. Тим більше в ситуації, коли за ними залишаються виконавчі органи, що пропонує новий парламентський законопроєкт. Але в разі прийняття саме він буде діяти до зміни Конституції. Що ще більше удобрить ґрунт для тієї ж «Пропозиції», яка, звичайно ж, буде боротися за свої права і збільшувати політичний капітал.

Також основними для наповнення бюджету 2019 року є податок на майно (1,8 млрд грн) і єдиний податок (1,4 млрд грн). Загалом завдяки децентралізації з 2014 року доходи міського бюджету збільшилися більш як утричі. Щорічно в середньому 8% від отриманих доходів Дніпро перераховує у державний бюджет.

2019 року бюджетні доходи міста становили 14 млрд грн, а витрати — 14,4 млрд. Відповідно, бюджет було виконано з дефіцитом 400 млн грн. 2018-го дефіцит сягав 533 млн грн.

План із надходжень до спеціального фонду міського бюджету, навпаки, не виконується з 2014 року переважно через менші, ніж очікувалося, міжбюджетні трансферти.

Із 2016 року суттєво зросли надходження до бюджету від внесків пайової участі у розвиток інфраструктури (з 13 млн грн 2015-го до понад 100 млн 2019-го), бо з приходом Філатова в місті значно збільшилася кількість об'єктів будівництва. При цьому податковий борг підприємств перед містом із 2015 року, навпаки, почав стрімко підвищуватися й на початок 2018-го досягнув майже 3 млрд грн. Протягом 2019 року, завдяки співробітництву з місцевими податківцями, його вдалося скоротити до одного мільярда гривень, утім, ситуація залишається складною.

Попри проблеми з наповненням бюджету, його видаткову частину місто намагається виконувати зразково. Але деякі статті все-таки не виконуються, наприклад, торік місто провалило фінансування інклюзивно-ресурсних центрів і програму з реконструкції об'єктів ЖКГ. Останній факт дивує, адже в Дніпрі стан ЖКГ давно вважається кризовим: основні фонди значно зношені, термін експлуатації 85% котелень давно закінчився, і всі вони потребують реконструкції, теплові мережі міста перебувають в аварійному стані, зношеність систем водопостачання досягає 70%, а 15% житлового фонду міста — будинки в аварійному стані.

Складно назвати раціональними також підходи місцевої влади до орендних відносин. Дніпро володіє значними площами комунальної нерухомості, й кількість договорів оренди, укладених із містом, зросла з 318 в 2015-му до 1267 в 2018 році. Втім, аудит умов цих договорів, проведений Держаудитслужбою, виявив, що вартість орендної плати занижувалася в кілька разів, а 546 орендарів іноді роками не платили за орендовані приміщення, відповідно, місто взагалі не одержувало жодних доходів від цих договорів.

Були в аудиторів запитання і до проведених у Дніпрі тендерів. Зокрема, аналіз закупівель послуг з поточного ремонту того ж аварійного житлового фонду в 2014–2017 роках показав, що перемагали в них переважно компанії, які не відповідали ні тендерним вимогам, ні кваліфікаційним критеріям. Що ж, де великі гроші, там і великі спокуси.

Реальна ситуація така, що влада легко обходить «прозорі» тендерні процедури ProZorro. Скандали, що виникають при цьому, пов'язані з окремими профільними департаментами та окремими особами. Зокрема, із заступником мера Михайлом Лисенком. «Найяскравішим» проєктом якого став відомий міст через Дніпро.

А от думки жителів міста про підходи мера до розвитку Дніпра розділилися. З одного боку, Філатова часто називали «мером косметичних ремонтів», бо доволі багато грошей від децентралізації місто витрачало на ремонти під'їздів, ліфтів тощо. На це мер реагує досить різко, уточнюючи, що «зношеність житлового фонду — 80 відсотків, і це зовсім не косметичний ремонт, коли в будинку протікає дах і в підвалі по коліно води».

З іншого боку, про Філатова говорять як про людину нарочито великих проєктів. Однак відразу уточнюють: «Таке враження, що мер подивився на карту, вибрав найбільш значне та помітне й узявся за ці об'єкти. Інша річ, чи довів він їх до пуття. Міст — так, однак із великим скандальним шлейфом. Набережна пішла по другому колу, два роки жодних робіт не велося. Під швидкісний трамвай буде кредит ЄББР. Навколо метро в центрі міста робота вирує. Вже не перший рік. Реконструкція Льодової арени — теж в обіцянках».

Загальновизнано в місті, що в пріоритетах у мера літні люди й тварини. За п'ять років у відкритому за міською програмою таборі для пенсіонерів Дніпра «Золотий вік» відпочили понад 40 тисяч літніх людей.

Для тварин мерія відкрила комунальний пункт, де чіпують приблудних собак і кішок, а ще в планах у мера — пересувний операційний пункт для надання допомоги постраждалим бездомним тваринам.

Із невиконаного — обіцяний 2018 року ветеранський центр для учасників АТО. Немає в Дніпрі такого центру. Крім того, Філатов зовсім забув про свою обіцянку до середини 2020-го реконструювати всі історичні будівлі на проспекті Дмитра Яворницького. Про це він говорив і в грудні 2017 року, але відтоді робіт з реконструкції навіть не починали.

Полилися викривальні корупційні історії від «плюсів», публічні заяви екссекретаря міської ради В'ячеслава Мішалова, фірми сім'ї якого й виконували перший підряд, затримання першого заступника мера Лисенка. Не пройшла повз увагу журналістів і відсутність у договорі чітко прописаної відповідальності підрядника, що Філатов цілком щиро привселюдно переклав на правників.

«Я приймаю політичне рішення: ремонтувати міст чи не ремонтувати, — коментував ZN.UA ситуацію Філатов 2019 року. — У результаті мого політичного рішення збирається тендерний комітет профільного департаменту, приймає рішення, проводить конкурс, запрошуються юристи, підписується договір. Це питання інтерпретацій. І якщо додержуватися такої логіки, тоді я винуватий у всьому, що відбувається в місті».

Однак міст здали вчасно. Парі в Зеленського Філатов виграв і залишився в кріслі. А от запитання, наскільки винуватий чи не винуватий мер будь-якого міста в тому, що відбувається в надрах його влади, актуальне не тільки для Дніпра, а й для всієї країни. Втім, як і схеми можливих заробітків міських владних команд.

За даними журналістів, за три останні роки, приміром, компанія «Кaпітaлбуд» (її пов'язують із Г.Корбаном) стала одним із головних підрядників Дніпра в сфері житлово-комунального господарства. Конкурентів із вигіднішими цінами посадові особи часто дискваліфікували. «Нині вона фігурує відразу в кількох кримінальних провадженнях, пов'язаних із розтратою бюджетних грошей. За версією правоохоронців, у цьому підприємцям допомагали чиновники з Дніпропетровської обласної державної адміністрації та представники міської влади», — пишуть медіа.

«Філатов — це, поза сумнівом, яскрава й талановита політична надбудова бізнес-імперії Корбана, — продовжує інший співрозмовник, який знає місто й владу. — Даються взнаки й освіта, і виховання, і стиль, і мова. А він, на хвилиночку, виріс у родині професора філософії. Багато речей, які він робить у мережі, — маска. У місті багато різних інтересів. Завдяки вмінню їх збалансувати, власне, весь цей час мерові й удавалося втримувати більшість у раді. Визначити дельту, скільки залишається місту, а скільки кладеться в кишеню, дуже складно. Попри все відторгнення від цієї команди, я все-таки назву її, скоріше, ефективною. Потрібно дивитися всі документи. Все, що йде від силовиків і під вибори, — не факт, що об'єктивне».

Навіть якби ексгубернатору першим подзвонив Петро Порошенко, то «Пропозиція» точно залишилася б з носом. Однак ПОП вважає, що всі повинні йому. У тому числі дзвонити. І, схоже, не дарма. Тому що франшиза ЄС на рівні області теж — в кишені у «Пропозиції». У боротьбі не на життя, а на смерть ніхто не гребуватиме й франшизою Партії Шарія. Її досить спокійна присутність на політичній мапі Дніпра (включно з мітингами, яким ніколи ніхто не заважає) прямо натякає на договороздатність сторін.

Є ще одна потенційна «спонсорська» ніша. Не варто забувати, що Філатов усю каденцію досить успішно співпрацював з ОПЗЖ. Голова місцевого осередку Геннадій Гуфман — бізнес-партнер Корбана. Франшиза давно куплена.

Низка джерел стверджує, що на «Пропозицію» як на національний проект розраховує й Рінат Ахметов. Правда, тут-таки лунає зустрічна версія, що ці чутки — цілеспрямована ідеологічна диверсія Коломойського.

Так чи інакше, але в цій історії все, що погано для Коломойського, добре — для Ахметова. І навпаки. Так склалося, що Ахметов або Коломойський — одне з двох можливих рішень всього українського політикуму. Корбан багато років знайомий з Ахметовим. Вони пройшли разом через багато бізнесів, включаючи ММК ім. Ілліча. Дітище «червоного директора» Володимира Бойка ніколи б не дісталося ключовому акціонерові «Метінвесту» без Корбана. Точно так само і Коломойський не побачив би Кременчуцький НПЗ. Корбан — саме той собака, якого завжди брали на полювання.

Наскільки реально об'ємною й ідейною виявиться «Пропозиція» — велике питання. Бо децентралізацію вже не скасувати, а довго протриматися тільки на критиці реформи не вийде. Тут є в який бік думати. У тому числі й нинішнім спонсорам, апріорі здатним «потягнути» Дніпро, область і ще трохи. Але навряд чи вони мають можливість виштовхнути партію на загальнонаціональну орбіту самотужки.

Є і ще один важливий нюанс, який ставить розвиток партії під велике питання. Чим слабшою буде центральна влада (а СН вже змирилася з тим, що програє місцеві вибори), тим сильнішими стануть регіони, міста та їхні політичні лідери. Тим простіше їм буде управляти своїми вотчинами. Навіщо їм тоді національний проєкт, якщо і так все чудово? Партія зупиниться на середині шляху. Однак, якщо центр буде посилюватися в першу чергу за рахунок проведення третього, заключного, етапу децентралізації і включення опції префекта, який контролює акти всіх рівнів місцевого самоврядування, то у «Пропозиції» — великі шанси стати реальним національним проєктом. За умови включення опції глобального спонсора, звичайно.

Хоча в недавньому інтерв'ю спонсор старту проекту Г. Корбан оцінив можливі перспективи «Пропозиції» ще ширше. Голова громадської ради Дніпра заговорив про парламентську республіку: «Процес запущено, хочуть вони того чи ні. Щоб перейти до парламентської моделі повинна відбутися повна десакралізація влади президента. Що і відбувається сьогодні на наших очах. Президент і його оточення самі десакралізують цей пост. Коли терпець урветься у всіх, хтось вийде і скаже: «Досить. Давайте щось міняти». І тут навряд чи відмовиш Корбану в умінні презентувати великі проекти потенційним великим інвесторам.

Тому що сьогодні спонсори і лідери партій домовляються про союзницькі відносини ще на березі. Це — тренд. І ті, хто в змозі купити право використовувати партійно-брендові кишки, фарширують їх своїм м'яском. Тільки в цьому — запорука злагодженої роботи майбутньої більшості в раді і мера.


Так що в разі реалізації плану групи ФК ще й на обласному рівні (а франшиз і там куплено чимало) Коломойський, остаточно втративши материнський регіон, отримає сильний удар. Буде боляче.

Більш того, у списку спонсорів виборчої кампанії Риженка, крім ексхазяїна «Привату», називають й Олександра Петровського. Поява місцевого авторитета на прізвисько «Нарик» на фото поруч із Порошенком під час отримання Томоса одного разу вже зчинила багато галасу. Не з нічого, звісно. Бо Петровський — основний меценат у Дніпрі та спонсор будівництва центрального храму ПЦУ. Однак його минуле все ще переважає добрі наміри. Тоді як лик того ж Корбана, який теж починав свій тернистий шлях у лихі 1990-ті, у буквальному сенсі відмила війна. За останньою інформацією нашого джерела в штабі СН, Петровський значно вплинув на формування партійного списку «слуг».

Висування ж давнього суперника Філатова — Олександра Вілкула — не стало несподіванкою. Хоча сам Вілкул начебто відколовся від Ахметова, довго вагався з прийняттям рішення і таки пішов у мери від власної партії «Українська перспектива».

«Добре це чи погано для Філатова? Це просто об'єктивна реальність, — коментує джерело, що перебуває всередині кампанії чинного мера. — У Вілкула є свій ядерний електорат. Навіть якщо він узагалі не вестиме кампанії, все одно гарантовано отримає фракцію в міськраді. Плюс — почесне друге місце і повернення в політику. Інакше скоро його зовсім забудуть». Напевно, саме цими виразами Геннадій Корбан і підбадьорював давнього опонента прийняти рішення і балотуватися в мери. Крім того, у Вілкула є й сімейні резони. «Зелені» міцно заважають його батькові в Кривому Розі (чинний мер КР Юрій Вілкул також балотується в мери. — І.В.).

Інтригою кампанії несподівано став вихід на друге місце (14%) ще одного давнього і «вічно непрохідного» конкурента Бориса Філатова в Дніпрі — Загіда Краснова. Він іде з власною партією «Громадська сила». Дуже небідна людина, власник торговельних центрів і ряду інших бізнесів. Він давно в дніпровській політиці, але все ходить навколо головного крісла концентричними колами. Його називають «комунальним кандидатом», якого знають в обличчя всі бабусі кількох районів Дніпра. І, швидше за все, вони заведуть його партію в міську раду. (Хоча, поки вірять більше в харизму кандидата в мери, ніж в його «Громадську силу» по – у партії 2%).

Однак в Дніпрі Юлія Володимирівна давно не гравець. У 2015 році в міську раду її партія взагалі не потрапила, а мандати депутатів облради отримали всього дев'ять її соратників. Тому місцеві сьогодні на повному серйозі говорять, що на дніпровському полі залишилася грати тільки тітка Ю.Тимошенко — голова обласного партійного осередку Антоніна Ульяхіна. Точніше, залишилася торгувати франшизою.

Після відставки Порошенка стабілізувалася конфронтація по лінії УПЦ — ПЦУ. До речі, багато жителів міста оцінили позицію мера Філатова, який у цій пікантній для ментальності дніпрян ситуації зберіг нейтралітет і публічно не став ні на один, ні на другий бік. Залишивши людям право визначитися зі своєю духовною адресою. Тож нині загалом ситуація в Дніпрі доволі рівна, але назвати її стабільною не можна. І безпечною для активістів — теж.

Про це свідчать дані доповідей Центру громадянських свобод, Центру прав людини ZMINA, а також повідомлення ЗМІ.

Так, у травні 2018-го в Дніпрі було скоєно напад на громадського активіста і редактора місцевого видання «ЗОВ» Всеволода Новохатька. Група молодиків чекала його неподалік домівки. Потерпілий пов'язує інцидент зі своєю журналістською діяльністю, зокрема з критичними публікаціями про дії правоохоронних органів.

Справу про напад на активіста двічі закривали. Недавно активіст звернувся в ЄСПЛ зі скаргою на порушення його прав: кримінальне провадження за фактом його побиття, яке відбулося понад два роки тому, досі не розслідуване.

Ну й зовсім свіже. 26 серпня, під час візиту президента в Дніпро, сталися сутички між охороною президента й активістами, що хотіли вручити петицію Зеленському, який їх уникав. Демонстрація була мирною, однак правоохоронці та президентська охорона почали перешкоджати акції, відштовхуючи й скручуючи активістів, серед яких були жінки. Одна з активісток отримала перелом ребра. Двоє інших — легкі травми. Зеленський уваги мітингувальникам не приділив, залишивши місце події в броньованому автобусі.

Боротьба за Дніпро не передбачає сентиментів.