Відносна власність?

Україна звикла до того, що переділ власності відбувається дуже непросто, а конфлікти бувають дуже жорстокими. Та все ж атака на Дніпропетровський олійноекстракційний завод навіть на цьому тлі вибивається із загального ряду. Ситуація, коли акціонери, що володіють приблизно 1% акцій, намагаються перехопити контроль у власника 94-відсоткового пакета, абсурдна навіть за нашими поняттями.

Ще більшої пікантності надає той факт, що атакують одну з найбільших у світі транснаціональних корпорацій.

ДОЕЗ належить корпорації Bunge, одному зі світових лідерів з переробки олійних культур і з продажів олії. Частка корпорації з переробки олійних культур у світовому обсязі оцінювалася в 20%. Крім того, вона ж виробляє і поставляє добрива.

На сьогодні у Bunge більш як 450 підприємств у 32 країнах світу, на яких задіяні 25 тис. чоловік. Оборот компанії становить близько 25 млрд. дол. на рік. В Україні, крім заводу, їй належать п’ять елеваторів, а фінансовий оборот сягає 350 млн. дол. Вироблена в Дніпропетровську олія реалізується під торговою маркою «Олейна».

За останні роки загальний обсяг інвестицій Bunge в Україні становив 156 млн. дол. Зараз в Іллічівську під Одесою будується олієпереробний завод, котрий, відповідно до планів, має стати найбільшим підприємством у Європі.

Маючи такі обороти, компанія вправі розраховувати, що стосовно неї дотримуватимуться хоча б мінімальних правил гри. Особливо в країні, влада якої, незалежно від відтінків, постійно занепокоєна інвестиційним голодом і необхідністю залучення інвестицій.

Але, судячи з усього, сподіватися на гру за правилами було надто оптимістично. Вже понад рік на компанію здійснюються дедалі посилювані рейдерські атаки.

Дніпропетровський ОЕЗ було акціоновано 1993 року, а 1994-го його контрольний пакет передали під інвестиційні зобов’язання швейцарській компанії Ilta Holding S.A. 1995-го ОЕЗ перепродали французькій компанії Cereol. Придбавши групу Cereol восени 2002-го, корпорація Bunge стала основною співвласницею і дніпропетровського заводу.

Зараз рейдери намагаються оспорити саме історію приватизації підприємства. На Дніпропетровський ОЕЗ до судів було подано шість позовів, у яких просили визнати недійсними рішення двох зборів акціонерів підприємства, причому одні з них відбулися аж 1994-го, а другі — 2000-го. Термін позовної давності за ними давно минув, але заявників (та й суддів) це зовсім не збентежило.

Управляючий директор компанії «Бунге Україна» Декстер Фрай констатував, що «рейдери поводяться досить нахабно, вони вважають, що закони та суспільні норми — не для них. Навіть атакуючи міжнародну компанію, таку, як «Бунге», вони не вважають за потрібне приховувати свої дії і роблять це відкрито».

Ще торік у міноритарних акціонерів викуповували акції за адресою: Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 98. Там розташований офіс компанії «Славутич-Капітал», дружньої групі «Приват». Цього року «Славутич» уже цілком відкрито заявив про свою підтримку опонентів Bunge...

Коментуючи конфлікт, Геннадій Корбан, глава спостережної ради компанії «Славутич-Капітал», заявив, що «будь-який іноземний інвестор на території України має поводитися точнісінько так само, як на Заході — поважати права міноритарних акціонерів, звітувати перед ними за результатами діяльності і сплачувати дивіденди».

Зворушлива турбота про права акціонерів виглядала б іще більш переконливо, якби її підтримував хоч хтось, окрім рейдерів.

Реально на зборах акціонерів 9 серпня ц.р. рейдери опинилися в гордій самоті: дрібні акціонери потримали не їх, а Bunge. Тож «протестувальники» змогли розпоряджатися лише приблизно тисячею нещодавно викуплених акцій (1% усього акціонерного капіталу компанії). Їм залишилося тільки заявляти про неправильність виплати дивідендів (відповідно до статуту, на одну привілейовану акцію їх припадає значно більше, ніж на просту).

Втім, на прості акції припала майже половина виплат, і до того ж акціонери внесли зміни до статуту товариства, відповідно до яких розмір дивідендів на привілейовані акції зменшено із 210 дол. до 20% номінальної вартості акції, що становить 125 грн. Тобто з 2006 року розмір дивідендів на привілейовані акції становитиме 25 грн. на кожну акцію. Однак справа була не в дивідендах — йдеться радше про усунення конкурента.

Після здійсненої в 2004—2005 роках дорогої модернізації потужність ДМЕЗ зросла з 850 до 1200 тонн насіння соняшнику на добу.

Щороку завод закуповує близько 400 тис. тонн соняшнику, це практично стільки, скільки його вирощує вся Дніпропетровська область. Причому закуповує на вигідних для виробників умовах.

Селян це, безсумнівно, радує, конкурентів — значно менше. Та ж група «Приват» особливого захвату не виражала. З кінця 90-х років група контролює сусідній Запорізький масложировий комбінат, із 2004-го до сфери її інтересів потрапив Львівський, а торік — і Харківський жиркомбінати. Природно, загострення конкуренції при купівлі сировини та збуті продукції помітно ускладнить роботу. Тож проблеми конкурентів групу навряд чи засмучують.

До того ж юридично «Славутич» — цілком самостійна фірма. Ну а те, що, як правило, працює у зв’язці з «Приватом» — то з ким не буває...

Щоправда, цього разу у рейдерів виникли проблеми. Багато в чому розрахунок був на те, що Bunge як велика компанія, котра не бажає скандалів, поступиться тиску і піде на якісь поступки, а в ідеалі — і взагалі згорне діяльність. Такі сподівання не виправдалися: компанія не побоялася публічного розбору ситуації.

Два із шести позовів міноритарні акціонери вже забрали. Виявилося, що цих акціонерів просто ввели в оману.

Та й, як уже зазначалося, на зборах власники дрібних пакетів підтримали саме представників Bunge, а не адвоката позивачів, який вимагає скасувати рішення зборів акціонерів 1994 і 2000 років.

Зараз Bunge має намір викуповувати у бажаючих акції за ціною 1,1 тис. грн. Це близько восьми номіналів, тобто вище, ніж пропонували ворожі скупники.

Однак сказати, що конфлікт вичерпано, було б передчасно. На сьогодні у Голосіївському районному суді Києва перебувають три позови, ще один — у Кіровському районному суді Дніпропетровська. Знаючи про чудеса нашої юридичної системи, ігнорувати цей факт досить складно. Особливо з огляду на напрацьований досвід того ж «Славутича» з ведення подвійних реєстрів.

Не випадково кілька днів тому управляючий директор корпорації Bunge в Україні Декстер Фрай закликав новий Кабінет міністрів допомогти зупинити атаку. За його словами, «ми ще раз звертаємося до уряду з проханням зупинити незаконні дії рейдерів, щоб така законослухняна компанія, як Bunge, могла продовжувати інвестувати в Україну».

Пан Фрай також зазначив, що компанія має намір інвестувати в розвиток старих і створення нових виробничих потужностей в Україні 300—500 млн. дол. протягом трьох-п’яти років. Однак у разі відсутності захисту прав власника може переглянути свої плани.

Енергійно підтримав власників і один з основних їхніх фінансистів — Європейський банк реконструкції та розвитку. Директор ЄБРР в Україні Камен Захарієв висловив стурбованість банку збільшенням кількості «рейдерських атак» на підприємства в Україні за останні два роки. У результаті «право власності стало відносним поняттям в Україні... Доти, доки хтось не знайде потрібного адвоката, або потрібний суд».

За його словами, основними чинниками, що створюють передумови для рейдерства, стали недосконалість корпоративного законодавства, надто широка юрисдикція судів (у тому числі й у географічному аспекті), можливість застосування неадекватного забезпечення позову (власник однієї акції може заблокувати рахунки та діяльність підприємства), а також можливість появи «подвійних реєстраторів».

Пан Захарієв зазначив, що оперативними діями влади щодо захисту прав приватної власності може бути впровадження системи єдиного реєстратора акцій і прийняття закону про акціонерні товариства. Тобто позиція гранично однозначна...

Та й подальша ескалація конфлікту, м’яко кажучи, не на користь як українській економіці, так і українським бізнес-групам. Bunge — занадто помітний у світовому масштабі гравець. З урахуванням реалізованих і запланованих проектів ледь не всіх українських бізнес-груп (включаючи «Приват») вийти на міжнародні ринки акцій і капіталу, маючи усередині країни подібний конфлікт, не дуже розумно...

До того ж такою діяльністю бізнесмени-рейдери не додають симпатій до себе в нинішніх парламенті й уряді. На цьому тлі сваритися ще і з Заходом дещо самонадіяно.

Здається, і високопоставленим українським чиновникам не хочеться, щоб їх сприймали, як владу в країні «із відносною власністю».