Підприємства задавлять струмом?

Ставлення українських чиновників до економіки завжди було своєрідним. Її уперто плутають з дійною коровою, яка витримає буквально будь-яке ставлення, і не замислюються про наслідки. Головне - витиснути гроші тут і зараз. Чи виживе при цьому пацієнт, здається, нікого не хвилює.

Нещодавно Український союз промисловців і підприємців разом із Національною комісією регулювання електроенергетики провели круглий стіл. Питання стояло про тарифи, а точніше - про нові плани підняти їх іще більше.

Зустріч вийшла ну дуже показовою. Приміром, виявилося, що за версією чиновників власне виробництво країні загалом-то і не потрібне. Підприємцям майже прямим текстом порекомендували… закрити заводи.

Це не вигадка і не дурний жарт. На публічному обговоренні член високоповажної комісії Юрій Власенко порекомендував вивчити досвід США з перенесення енерговитратних виробництв за межі країни: «Якщо американські алюмінієві заводи побачили, що їх виробництво на сьогодні дуже витратне, то побудували чотири алюмінієві заводи в Ісландії, де електроенергія дешевша, тому що там термальні електростанції. Тепер вони там виробляють свій алюміній». А ще, додамо, вони там створюють робочі місця і платять податки…

До речі кажучи, алюмінієвий комбінат в Україні вже вбили, причому значною мірою саме через ціни на електроенергію. Тож пораду можна вважати виконаною достроково. Нині, схоже, взялися за феросплавників. Спочатку торік перевели на дорожчу електроенергію Запорізький завод феросплавів. Собівартість продукції різко зросла, а обсяги так само різко впали. На підприємстві почалися масові скорочення, упав рівень сплати податків до бюджетів усіх рівнів. При цьому, попри численні обіцянки, ніхто з чиновників, по суті, і пальцем не поворухнув, щоб виправити ситуацію. Проігнорували навіть доручення президента України.

Тепер черга дійшла до Стахановського заводу феросплавів. Зараз він одержує електроенергію за першим класом, тому що приєднаний до високовольтної підстанції. Однак НКРЕ збирається змінити діючу постанову «про точку продажу». У результаті зміниться клас поставки енергії, і її вартість зросте відразу на 28%. Феросплави - енергоємне виробництво, частка електроенергії в собівартості становить більше половини, а щодо ряду сплавів - і понад 60%. Таке збільшення означає зростання собівартості на 14-15%, що робить продукцію нерентабельною. Заводу доведеться згорнути виробництво. Куди при цьому подітися людям, «комісари» не пояснюють. В Ісландії їх точно ніхто не чекає.

Власне кажучи, у Стаханові завдяки такій промисловій політиці кількість жителів і так скоротилася з майже 150 тис. до 100 тис. У підсумку місто і його околиці сьогодні «прикрашають» залишки промпідприємств і шахт. Напевно, хочуть додати.

Цинізм ситуації полягає в тому, що новий виток збільшення тарифів намагаються подати як нормалізацію обстановки. За версією чиновників, йдеться всього лиш про невеликі виправлення до постанови «Критерії визначення класів споживачів електроенергії, диференційованих за ступенями напруги». Більш того, в обґрунтуванні змін написано, що це... не потребує додаткових витрат. Зважаючи на все, десятки тисяч втрачених робочих місць мало кого хвилюють. Умови погіршаться для більш як півтори сотні підприємств, включаючи Донецький електрометалургійний завод, Шосткінський завод хімічних реактивів, феросплавні заводи, підприємства машинобудівної галузі, легкої промисловості.

А на круглому столі чиновники взагалі риторично запитували: «Чому у підприємств зараз різні тарифи? Є два хлібзаводи. Один підключений прямо, а другий - через обленерго. Чому перший завод має платити менше від другого?» Логіка вбивча - давайте зробимо так, щоб обидва вони почали платити більше! Мабуть, від цього продукція подешевшає.

До речі, економісти вже давно радять НКРЕ диференціювати сітку-класифікацію поставок струму. Якщо в Україні для промисловості є всього два класи споживачів електроенергії, то в США їх, наприклад, півтори дюжини. Та й в уподобаній чиновниками Ісландії близько десятка. Але з новою класифікацією вже який рік щось ніяких зрушень.

Зате підприємствам порадили займатися енергозбереженням. Порада практично знущальна - вони й так заощаджують скрізь, де можуть. А у відповідь їх фактично штрафують.

Зниження споживання електроенергії означає, що змінюється клас поставок з першого на другий, і електроенергія стає дорожчою. Іншими словами, завод, що вклав кошти в розвиток енергоефективних технологій, карає сам себе. При цьому НКРЕ так і не змогла прокоментувати, чи вважає вона нормальною таку ситуацію і що збирається робити з цього приводу.

Власне, це вже друга спроба змінити наявний порядок розрахунків. Позаторік спробували було провести таке рішення, але невдовзі були змушені скасувати. Тепер настала друга серія.

За логікою чиновників, підприємства заплатять багато додаткових грошей. До речі, скільки додатково збираються вичавити з промисловості, у НКРЕ відповісти так і не змогли. Однак ідеться про сотні мільйонів гривень.

Та на практиці все може вийти з точністю до навпаки. Приміром, коли торік переводили на другий клас Запорізький феросплавний, у Києві розраховували, що підприємство додатково заплатить Енергоринку понад чверть мільярда гривень. У реальності сумарні втрати надходжень перевищили 900 млн. грн. Більше двох третин із них втратив саме Енергоринок.

Зараз Стахановський феросплавний споживає електроенергії на мільярд гривень на рік. У разі його зупинки Енергоринок навряд чи розбагатіє. Аналогічна історія з донецькими металургами. На круглому столі виступали і машинобудівники, і текстильники. Останні зауважили, що в них великі витрати електроенергії, у структурі собівартості виробництва тканин її частка дуже висока. Представник підприємств легкої промисловості прямо зазначив: «Багато підприємств безпосередньо підключені до шин підстанцій. Вони мають власні трансформатори, електромережі і самі їх обслуговують. І ми не хочемо нікому платити за те, що самі робимо, - це просто абсурд. Нам кажуть, що змінюють правила для того, щоб боротися з перехресним субсидуванням. Однак насправді все відбувається навпаки - переводячи нас у другий клас, вони хочуть, щоб ми платили комусь за ту послугу, яку самі собі надаємо. Тим часом за останні десятиліття у нас і так майже вбили галузь. Чи вирішили остаточно розчистити ринок для китайського та індійського імпорту?»

Подібне говорили і феросплавники. Імпортери (в яких електроенергія значно дешевша) уже й так захопили половину вітчизняного ринку. Припинення випуску феросиліцію (Стахановський завод - єдиний його виробник в Україні) безперечно їх потішить.

Де братимуть валюту на закупівлю нових партій імпорту і як це позначиться на курсі гривні, чиновників, судячи з відсилань в Ісландію, не надто хвилювало.

Хочеться сподіватися, що круглий стіл усе ж таки показав серйозність ситуації. Принаймні впровадження рішення поки що відклали, і НКРЕ пообіцяла, що створить робочу групу для коригування своєї постанови. До неї ввійдуть представники підприємств Міненерговугільпрому, Антимонопольного комітету України. Тепер головне - не заговорити тему, а зрозуміти, як розв’язати проблему.

У світі рубати гілку, на якій сидиш, не прийнято. Там енергоємні підприємства намагаються підтримати.

У нас за останні п’ять років ціни на електроенергію потроїли без будь-яких постанов. Вона вже вища, ніж у конкурентів. Це, напевно, і є наш національний метод боротьби з кризою.

Тим часом збереження високооплачуваних робочих місць - основний критерій оцінки будь-якої влади. Чи у нас інші пріоритети? А може, так готуються до майбутніх виборів?

Кілька років тому перед Кабміном юрбами сиділи шахтарі. Тепер черга за металургами? Чи все ж таки знайдуться менш радикальні рішення?