Самопожертву виборці Садового сприйняли неоднозначно. Для політика національного масштабу вихід «Самопомочі» з великої гри став ударом. Садовий трохи сподівався, що його приклад наслідує Вакарчук. Не наслідував. Однак мерові Львова вдалося зберегти за собою реноме одного з найвідоміших і найсильніших регіональних лідерів України.

«Садовий — політик-прагматик. Він шукає вигоду, розвиває місто й пам'ятає про власний інтерес, — розповідає про Садового один із депутатів міської ради Львова. — Він не сваритиметься з владою, доки не побачить, що вона падає. Доти він не дозволить собі якихось гострих публічних випадів проти влади. Ні на місцевому рівні, ні на вищому. Навіть коли партію «Самопоміч» кликали приєднатися до якогось звернення чи акції, мер казав: «Я ж не голова партії, я на неї не впливаю».

«Зрозуміло, що столична кампанія на порядок дорожча за львівську, та Андрій Іванович, який звик рахувати кожну копієчку, вирішив, що він цю історію не потягне. На якомусь більш глибокому рівні він ніколи і не хотів бути лідером національного масштабу. Йому дуже комфортно жити у Львові. І Садовий насправді саме тоді, в 2016-му, остаточно обрав своє місце в політиці. Президентські вибори, де він, без сумніву, мудро зійшов з дистанції, це тільки підтвердили», — згадує один з обізнаних спостерігачів політичного процесу того часу.

Із відставкою Богдана з Банкової канал Садового на якийсь час обірвався. Але потім знову налагодився. «Є інформація, що Садового запрошували піти від «Слуги народу», — додало джерело. — Однак не думаю, що Андрій Іванович ризикнув би «позеленіти» аж так. Тим більше що в партії влади великий відплив рейтингу. А в такий момент Садовий ні з ким союзів не укладає».

Але про подовження відносин мера і Центру свідчить одна свіжа історія, яка пояснює ще й причини сьогоднішньої блокади Садового в міській раді. Мер за підсумками затвердження перспективних планів нових ОТГ забрав під Львів село Брюховичі і місто Винники, за які боролися інші групи впливу. Зокрема спонсор «Свободи» Ігор Кривецький, а також один із власників Львівської тютюнової фабрики Григорій Козловський, який підтримує ЄС.

І ці кластери свідомо розвивали: кількість туристів у Львові збільшилася з 700 тисяч на рік 2015-го до 2,5 мільйона — 2019-го, а середні денні витрати кожного туриста зросли з 67 до 104 доларів; кількість осіб, зайнятих у IT-кластері міста, 2015 року становила 6,8 тисячі, а 2019-го — 25 тисяч, фактично втричі збільшивши кількість робочих місць у цьому секторі. На 756 тисяч львів'ян припадає лише три тисячі офіційних безробітних, 60% з яких — жінки. Середня зарплата у місті трохи перевищує 10 тисяч гривень, і це також непоганий показник.

Завдяки фіскальній децентралізації, бюджет міста зріс у чотири рази — з 2,3 млрд грн 2014-го до 9,4 млрд 2019-го. Дохідна частина бюджету на 60% наповнюється за рахунок податкових надходжень, переважно з податків на доходи і прибуток, — трохи більше 4 млрд грн 2019-го, та місцевих податків, яких було зібрано майже 2 млрд.

Видаткова частина бюджету не надто роздута, він практично бездефіцитний. Левова частка видатків іде на освіту (3 млрд грн, або 29% видатків, 2019-го) і соціальний захист (1,6 млрд, або 15,5% видатків). Понад 20% видатків, або 2,2 млрд грн, місто витрачає на власну економічну діяльність — транспорт, торгівлю, будівництво тощо.

Попри те, що із 10,5 млрд грн майже 3 млрд — капітальні видатки міста (будівництво, ремонти, реконструкції), у самих містян претензій до міської влади чимало. У топі: збереження історичного центру міста, який є зоною світової спадщини ЮНЕСКО; неконтрольовані забудови та реставрації, які часто відбуваються без належних дозволів; неготовність дорожньої інфраструктури до зростаючої кількості автомобілів і затори, які часом паралізують центр міста; відсутність паркувань; застарілі водогони, каналізація та електричні мережі і не в останню чергу — безпека у місті, оскільки численні туристи не лише самі порушують громадський спокій, а ще й приваблюють злочинців. Отже, попри значні успіхи міської влади, недоліків у її роботі також вистачає.

Садовий ще далекого 2006 року, коли вперше йшов у мери, пообіцяв збудувати у Львові сміттєпереробний завод. І не виконав своєї обіцянки за всітри (!) каденції.

У Львові перші в Україні знесли багатоповерхівку, яку забудовники спорудили, підробивши дозвільну документацію. Судова тяганина з приводу семиповерхового будинку на вулиці Личаківській тривала з 2014 року, і зрештою суд ухвалив демонтувати незаконну будівлю. З міського бюджету на знесення виділили 2 млн 890 тис. грн, і вже у квітні 2018 року її демонтували.

Два роки тому з'ясувалося, що рейдери, скориставшись відсутністю реєстру комунального майна, привласнили 24 комунальні об'єкти. Садовий пообіцяв повернути львів'янам украдене майно громади. На початку 2020 року місту повернули нежитлові приміщення на площі Ринок, 42, вартістю понад 7 млн грн. Суди тривають.

Головою наглядової ради став Андрій Садовий. Компанія переконувала звичайних громадян віддавати їм майнові сертифікати. Мовляв, «Галицькі інвестиції» управлятимуть державними підприємствами, а прості люди — отримуватимуть свої відсотки.

Журналісти писали, що «Галицькі інвестиції» зібрали акції багатьох масло-, бетонних та інших заводів, і навіть нафтопереробного комплексу. Але кілька років по тому компанія раптом збанкрутувала. А з нею пішли й майнові сертифікати. Бенефіціаром цього банкрутства, за твердженням представників ЗМІ, став саме Садовий.

Коли Садовий виріс до мера, його бізнес-репутація лише зміцніла. Корупційні скандали виникали і на темі Євро-2012. СБУ у 2014–2015 роках відкрила десятки кримінальних справ за фактами шахрайства й корупції під час підготовки до чемпіонату. Опозиційні місцеві депутати звинувачують Садового в порушенні тендерів при закупівлях громадського транспорту, утилізації сміття, роздачі земельних ділянок і купівлі-продажу нерухомості в історичному центрі міста (заниження цін), будівництві Індустріального парку в Рясному. 2019 року САП оголосила Садовому та іншим чиновникам Львівської міської ради підозру у зловживанні владою у справі цього будівництва.

Хоча близькі до мера люди впевнені, що «волосінь Садовому Київ натягує з політичних міркувань». «Іноземний інвестор вирішив вкласти гроші й створити технопарк у Рясному, що в цьому поганого? — дивується наш співрозмовник. — А це близько 3–5 тисяч робочих місць. Землю виділили на околиці міста, там, де раніше паслися корови. Комусь здалося, що за 50 млн грн — дешево. Мовляв, треба було за 70. Ну можна й за 100... спробувати. Це ринок, хлопці. Звісно, якщо продовжувати самоуправство, як, власне, й почав свого часу діяти стосовно Садового тодішній президент Порошенко, то суто теоретично зіграти в цю гру можна й новій владі».

Але в цій історії слід веде до колишнього багаторічного заступника Садового — Олега Синютки, який, власне, і зараз працює з «Онур». А за сумісництвом є основним конкурентом Садового на мерських перегонах, представляючи команду Петра Порошенка. Але про причини таких пертурбацій ми розповімо трохи нижче.

Безумовно, говорячи про роль заступників або оточення, ніхто не знімає головної відповідальності за те, що відбувається в команді, з самого Садового, який в будь-якому бізнес-починанні завжди «в доле». Так про мера кажуть місцеві.

Нерідко у справах Садового фігурують родичі та куми мера. Наприклад, в оцінці власності, яка йшла на приватизацію, брав участь родич Андрій Сарахманевич, покупцем виступав теж родич. Таким чином будівлю універмагу на площі Ринок було продано у 2013 році за смішною ціною — 439 дол. за «квадрат», тоді як ринкова вартість становила 3–5 тис. дол.

ЄС. Григорій Козловський (депутат міської ради) — один з власників тютюнового бізнесу у Львові. Колись Козловський був людиною, яка вирішувала проблеми Садового з правоохоронцями після «наїзду» Порошенка. Конфлікт між Козловським і Садовим загострився не тільки через Винники, вони давно ділять ще й міські ринки. Одного разу назовні вийшов скандал, коли влада заявила, що «дочка Козловського незаконно стала власницею двох львівських ринків — «Винниківського» та «Підзамче». Хоча, якщо уважно подивитися на бізнес-карту міста, то власником майже всієї нерухомості в центрі є саме Козловський. Так Садовий розплачувався з ним за послуги по силовиках.

Руслан Кошулинський — народний депутат VII скликання, заступник голови Верховної Ради, заступник голови партії, голова секретаріату Всеукраїнського об'єднання «Свобода». Після Садового Кошулинський, безумовно, найбільш медійно розкручений персонаж. Для Львова один із лідерів «Свободи» — свого роду ідейний орієнтир. Якби не відображення в дзеркалі — Кривецький.

Кошулинський у другому турі був би зручним опонентом для «досвідченого менеджера» Садового, який має напрацювання в успішній полеміці з «суто ідеологічним свободівцем». Однак основні шанси — у зовсім іншого кандидата. Кошулинський — третій, і в нього 14%.

Тут уточнимо, що «Свобода» з самого початку не дуже вірила в перемогу свого кандидата. Особливо її тверезомислячі спонсори. Грошей зараз у них не густо. Тому під килимом Кривецький ставить на кандидата від ЄС.

Олег Синютка — ексголова Львівської ОДА, народний депутат від партії «Європейська солідарність».

На відміну від Кошулинського й Садового, особиста впізнаваність колишнього губернатора не така висока. Але є основна перевага — кандидатство від популярної у Львові ЄС.

Синютка, перебуваючи на посаді голови ОДА при Порошенку, дуже погано відгукувався про Садового під час сміттєвої кризи. Хоча саме він відповідав за розвиток міського господарства, коли працював у мерії. З останніх львівських скандалів, є один цікавий. Генпрокурорка підписала підозру ексгубернатору Львівської ОДА Маркіяну Мальському за незаконну передачу у власність водойми в відомому закладі І. Кривецького Edem Resort Medical & SPA. Але забула уточнити, що всі попередні узгодження підписував О.Синютка. «Хоча Синютка був усюди насправді, — уточнює джерело. — І матеріалів на нього у силовиків досить. Він і пішов з Порошенком, щоб забезпечити собі захист».

Місцеві ЗМІ пишуть, що активно агітує за кандидата від своєї партії сам Петро Порошенко (до того як, на жаль, захворів COVID-19). А фінансово допомагає постійний спонсор, партнер і депутат місцевої ради від ЄС, директор «Львівської тютюнової фабрики» Григорій Козловський. І оскільки партійний рейтинг Синютки значно вищий за особистий, у ексголови ОДА є шанс поборотися з Садовим у другому турі. Рейтинг кандидата в мери О.Синютки сьогодні — 25%, і він — другий. Сутичка буде нелегкою.

Тут варто зазначити: ще одна група впливу у Львові, крім мера Садового, Кривецького і Козловського, — брати Дубневичі — стрімко втрачає вагу. Колись брати активно допомагали Петру Порошенку. Але арештували одного з братів — Ярослава — за організацію корупційних схем на «Укрзалізниці» вже з парламентської групи «За майбутнє». Сьогодні бізнесмени розкладають яйця в ті ж кошики — ЄС і «За майбутнє», але поступово відходять від політики.

Так, 19 березня 2016 року невідомі молодики у спортивному одязі та балаклавах заблокували у львівському готелі «Дністер» 60 учасників Фестивалю рівності. За словами голови громадської організації «Інсайт» Олени Шевченко, біля готелю зібралося близько 200 ультраправих — агресивно налаштованих молодиків, які під час евакуації учасників фестивалю почали кидати в них каміння й петарди. Перед тим у поліцію надійшло повідомлення про «мінування» готелю.

Після анонсу акції в Мережі, учасники угруповання «Традиція і порядок», відомого своєю причетністю до зривів акцій правозахисників та нападів на ЛГБТ-активістів, заявили, що мають намір «навернути на шлях істини» організаторів ходи, й анонсували власну акцію в тому ж самому місці і в той же час. Праві радикали поводилися агресивно, закидали учасниць акції яйцями. Поліцейські насильству перешкоджали, але порушників не затримували.

8 березня 2020 року, згідно з повідомленнями у Facebook активістки Марти Чумало, трьох учасниць маршу за права жінок теж закидали яйцями.