«Укрнафтогаз» зі зломом

Коли глава БЮТ заявляла в серпні, що після виборів акції ВАТ «Дніпроенерго» відберуть у структур Ріната Ахметова і повернуть державі, всі розуміли, що домогтися цього буде зовсім не просто. Надто вже великий шматок власності підлягав поверненню державі: реальна вартість генеруючої компанії — мільярди доларів. Та й переплетіння інтересів навколо компанії не обіцяло легкого життя.

Однак того, як виконуватиметься обіцянка, не змогли вгадати навіть песимісти…

За півроку, які минули, держава, по суті, взагалі усунулася від процесу повернення втраченої власності. Складається враження, що всі, за винятком постраждалих міноритарних акціонерів і, мабуть, Мінпаливенерго, радо забули б, що ще недавно держава володіла 76% статутного фонду енергокомпанії.

Більше того, окремі чиновники висловлювали навіть готовність поборотися за інтереси нових акціонерів. Так було напередодні суду з оскарження легітимності додемісії, коли представниця Мін’юсту фактично заявила, що не заперечує проти випуску додаткових акцій (тобто проти того ж таки розмиву держпакета).

Атака проти реєстратора «Дніпроенерго» на початку березня ще більше підсилила песимістичне ставлення до того, що відбувається.

Однією з головних причин, завдяки яким держава зберігає шанси на повернення контролю над компанією, є позиція її реєстратора — фінансової компанії «Укрнафтогаз», яка не пішла на порушення законодавства й досі не допустила розмиву держпакета акцій. А ось вдячна держава спочатку вирішила відібрати в нього реєстри енергетичних компаній (зокрема, природно, і «Дніпроенерго»).

Лише рішуча позиція міністра палива й енергетики Мін­паливенерго Юрія Продана доз­волила цю загрозу відвести. Міністр заборонив НАК «Нафтогаз України» і НАК «Енерге­тична компанія України» (ЕКУ) розривати договори на ведення реєстру з «Укрнафтогазом».

До речі, завдяки цьому держава зберігає контроль і над Кременчуцьким нафтопереробним заводом...

Втім, було очевидно, що «війна» за «Дніпроенерго» цим не закінчиться — надто вже багато стояло на кону. І справді, через кілька тижнів Держкомісія з цінних паперів і фондового ринку несподівано вирішила … позбавити реєстратора ліцензії на надання фінансових послуг на ринку цінних паперів.

Нагадаємо, йдеться про одного з найбільших реєстраторів країни і компанію з багаторічним досвідом роботи. Те, що рішення ДКЦПФР навряд чи буде визнане законним (безуспішні спроби позбавлення ліцензій бували й раніше. — К.С.), чиновників від фондового ринку не дуже хвилювало. Головне — створити привід.

На початку березня різко активізувалася і прокуратура. До речі, на тлі її споглядального ставлення до подій на «Дніпроенерго» це теж наводить на розмірковування.

Що стосується «Укрнафто­газу», все, навпаки, відбувалося дуже динамічно. 4 березня виконувача обов’язків голови правління ФК «Укрнафтогаз» Наталю Корешкову інформували, що 11 березня її просять прибути у прокуратуру для розмови.

У принципі, виклик як виклик, і жодних особливих прикрощів він не віщував. Проте буквально через день ситуація різко змінилася. Вже 6 березня прокуратура Дніпровського району Києва несподівано виносить постанову про порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб «Укрнафтогазу» за ст. 382 КК України. Причому, як зазначалося у пресі, відбувалося це «в рамках судового процесу між «Укрнафтогазом», Держкомісією з цінних паперів і фондового ринку, а також енергогенеруючою компанією ВАТ «Дніпроенерго».

Далі — більше. Приміщення компанії банально захопили. За словами юристів «Укрнафто­газу», спочатку була спроба просто отримати доступ до реєстру. Та оскільки «гості» відвідали компанію в неробочий час, це виявилося технічно неможливим. Однак «відвідувачі» надії не втратили, і вже 7 березня з’явився ордер на обшук.

Як зазначив юрист реєстратора В.Єсауленко, слідчий прокуратури Дніпровського району в супроводі групи осіб із числа співробітників патрульно-постової, а також рятувальної служб пробралися в адміністративне приміщення підприємства. При цьому, за словами співробітників, двері були зламані, а адвокатів «Укрнафтогазу» до приміщення компанії не допускали.

На думку пана Єсауленка, прокуратура порушила статтю 181 КПК України, оскільки своїми діями не дозволила компанії добровільно виконати дії, продиктовані постановою про порушення кримінальної справи.

Тільки після прибуття на місце події юристів «Укрнафто­газу», які повідомили співробітникам прокуратури і міліції про те, що порушення кримінальної справи оскаржено в суді й суд до розгляду скарги призупинив проведення стосовно нього слідчих дій, такі було припинено.

До речі, юристів ФК «Укрнафтогаз» особливо обурило те, що коли вони спробували надати розпорядження суду «товаришам при виконанні», його цілком спокійно проігнорували, назвавши фіктивним.

Утім, не слід перебільшувати роль і значення прокуратури в цьому конфлікті. Їм сказали зробити виїмку документів — вони це й зробили.

Питання в іншому: хто зміг так радикально форсувати події, а головне — навіщо це знадобилося? Нагадаємо, за два дні до «рейду» йшлося просто про запрошення для розмови, і жодного зламування дверей навіть не передбачалося.

У вилучених в «Укрнафто­газі» комп’ютерах міститься інформація не тільки стосовно «Дніпроенерго», а й стосовно інших емітентів, що ставить під загрозу конфіденційність інформації і щодо них.

Однак найголовніше — постала цілком реальна загроза втрати реєстру. Досвід уже є. П’ять років тому, у 2002 році, у ході боротьби за контроль над кількома обленерго було вжито таку схему. В одного з реєстраторів вилучили реєстри (тоді це робила податкова). Та не минуло й зо два місяці, як вилучений реєстр раптом був оголошений Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку загубленим і таким, що не підлягає відновленню. А новий реєстр, із трохи іншими пропорціями розподілу акціонерного капіталу, передали іншому реєстратору.

Відверто кажучи, дуже не хотілося б повторення пройденого. Про всяк випадок юристи ФК «Укрнафтогаз» нагадують: реєстрів вони не губили і добре пам’ятають, що в «Дніпроенерго» частка держави становить саме 76,04%. А також просять без потреби не впускати комп’ютерів. Це не допоможе: жорстка пам’ять відновлюється...

А ось політичне без­пам’ят­ство, схоже, викоренити неможливо. Дуже показове нинішнє тотальне опресовування всіх тих, хто протистоїть переходові контролю над «Дніпроенерго» від держави до Донбаської паливно-енергетичної компанії. Практично всі експерти відзначають помітне посилення контактів «рінатовських» лобістів із Банковою. Люди Ахметова впевнено почуваються в адміністрації президента. Складається враження, що саме з цим пов’язане залучення силовиків і гнучка позиція Держкомісії з цінних паперів.

Втім, не забувають лобісти і про прем’єра. Ходять чутки, що вони періодично контактують з оточенням Юлії Володимирівни. Та й зовні «пакт ненападу» між Тимошенко й Ахметовим очевидний...

Спостерігачі відзначають, що прем’єр, яка так багато й охоче говорила про скандальну приватизацію «Дніпроенерго» до виборів, тепер принципово уникає навіть згадувати цю назву вголос. Її довиборна теза про те, що «в мене є підозра, що все буде відповідно до закону, і компанія буде там, де й була — у держвласності», схоже, ризикує так і залишитися підозрою.

До речі, саме тоді Тимошенко сказала, що «така монополізація країни недопустима. Якщо так триватиме й надалі, то господарем України стане Ахметов». А ось цей прогноз цілком може збутися.

Наскільки такі вигини «генеральної лінії» сподобаються виборцям — запитання риторичне. Але, можливо, хтось вважає, що вірність принциповим настановам — зайва розкіш.

Весь Київ зарябів плакатами на тему тяганини навколо найбільшої енергетичної компанії країни — у вигляді вибор­чого бюлетеня з запитанням «Кому поверне чесний уряд «Дніпроенерго». Внизу дві «галочки»: перша — проти слова «СКМ» (читай — Рінат Ахме­тов), друга — проти слова «народу». На плакаті «галочка» стоїть навпроти останньої позиції. Оптимістично...

Однак поки що позиція тих, хто бачить «галочку» інакше, видається впевненішою. Можливо, на Печерську вважають, що якщо не «галочку», то бюлетень можна вилучити. Три роки тому думали так само. І помилялися.