Суди нам будувати й жити допомагають?

От уже тиждень біля стін Господарського суду міста Києва стоять пікетники. Це — будівельники з ВАТ «Київреконструкція». Ще недавно більшість із них навіть не уявляли, де цей суд розташований. Тепер знають. Життя чи, точніше, практика роботи наших судів примусила.

Репутація судової системи України, м’яко кажучи, неоднозначна. Побутові питання вона більш-менш розрулює. Та от коли справа доходить до господарських суперечок... Багато крапок.

Рішення може бути просто будь-яким. Якщо судову практику наших судів трішечки літературно опрацювати й видати окремою книжечкою, вийде цікавий бестселер.

Наприклад, добре відому київську будівельну компанію ВАТ «Київреконструкція» суддя Господарського суду міста Києва з чудовим прізвищем Мудрий переконує, що ключові договори в ній підписує не голова правління, а пан суддя особисто. І це зовсім не жарт.

Своїм рішенням просто переписав приблизно 20 статей договору про спільну діяльність між двома фірмами (це шість розділів) і ухвалив — ім’ям України, звичайно — вважати їх написаними саме так, як він вирішив.

Йдеться про будівництво житлового комплексу «Астон Парк» у Києві, на Солом’янці. Проект досить цікавий, але, чесно кажучи, чогось особливо видатного собою не являє. Комфортний житловий будинок у непоганому місці.

«Київреконструкція» займається будівництвом уже 44 роки (це — колишнє Управління з капітального будівництва столиці) і має багатющий досвід роботи як із реконструкції, так і з нового будівництва. Тому якихось особливих складнощів не очікували. Житлових будинків за свою історію компанія побудувала більше сотні. А для інвестування грошей у будівництво вирішили залучити партнера — ТОВ «Марго Інвестбуд».

Відверто кажучи, популярність останньої сильно поступалася «київреконструктівській», точніше, про неї взагалі практично нічого не було відомо. Однак кошти нібито були.

У березні 2006 року уклали договір про спільну діяльність і почали працювати. Спочатку довелося добряче побігати, отримуючи узгодження та проводячи громадські слухання з місцевими жителями. Справа ця була аж ніяк не легкою та не швидкою, але загалом також звичною. А от ставлення до подій нових партнерів із будівництва виявилося сюрпризом. Після першого року співробітництва вони в червні минулого року подали позов на скромні 17,78 млн. гривень.

Причому мотивація була надзвичайна: в будинку без відома співінвестора почався продаж квартир, чим порушуються його права.

Щоправда, як стверджують у компанії «Київреконструкція», після підписання договору позивач не виявляв хоч скількись великого інтересу до прочитання документів. Більше того, й у суді питання надання документації для винесення рішення було визнане... непринциповим.

У листопаді «Марго Інвестбуд» раптом знову змінило позовні вимоги. Тепер там не більше не менше хотіли банально переписати договір на свою користь. Очевидно, через чисто випадковий збіг, це відбулося відразу ж після того, як «Київреконструкція» завершила узгодження документів...

І як ви гадаєте? Суддя визнав ці вимоги обгрунтованими й повністю задовольнив. Його навіть не збентежив той факт, що компанія «Марго Інвестбуд» не змогла надати речових доказів, що раніше намагалася якось узгодити настільки радикальну зміну договору в письмовому вигляді.

Повірити, що в співінвестора не вистачило коштів на відправку рекомендованого листа з описом вкладення, досить складно.

Однак суддя люб’язно погодився, що для багатомільйонного контракту цілком достатньо й усної форми. А те, що представники «Київреконструкції», котрим взагалі-то цей контракт втілювати в бетоні, чітко заявили в суді, що з ними ніхто нічого подібного не погоджував, нікого якось не зацікавило.

Просто цікаво, у скільки ж обходиться така чутливість до аргументації однієї сторони й повне несприйняття — іншої.

Питання не пусте, бо торік, розслідуючи схожу справу, Вищий господарський суд України чітко встановив, що «без подання самого тексту змін до договору не може прийматися пропозиція про внесення змін до договору в розумінні приписів ст.188 Господарського кодексу України».

Ну а будівельникам аукається ще одна ухвала (до речі, прийнята вже в квітні й без виклику сторін). У цьому чудовому документі було написано, що ТОВ «Марго Інвестбуд» призначене стороною договору, на яку покладено керівництво спільною діяльністю, включаючи ведення спільних справ.

І найцікавіше — суд зобов’язав «Київреконструкцію» визнати «Марго Інвестбуд» своїм представником у всіх справах, які стосуються проекту. А починалося ж усе з того, що компанія «Марго» скаржилася всього лише на нерегулярне надання інформації про продажі...

Про те, що відома будівельна корпорація з багаторічною історією при здоровому глузді й тверезій пам’яті ніколи б не уклала на таких умовах договір із нікому не відомою фірмочкою, ніхто так і не подумав. Не хочете? А ми за вас і так уже все вирішили...

Це, безсумнівно, нове слово в юридичній практиці. Суддя вже не застосовує норми права до наявного тексту договору, а сам створює в судовому засіданні новий текст.

До речі, заодно надати інформацію нікому не відомій фірмочці зобов’язали Київську міськраду, податкову, Міністерство з надзвичайних ситуацій, медиків і всіх-всіх-всіх. Список чималий, він включає всі інстанції, в яких «Київреконструкція» погоджувала проект. Тепер інстанціям наказано вважати, що то було ТОВ «Марго Інвестбуд»...

Цікаво, що, крім іншого, будівельників зобов’язали надати довідки з БТІ та державний акт про введення об’єкта в експлуатацію. Проблема, однак, у тому, що будівництво перебуває в початковій стадії і таких паперів не може бути за визначенням.

За даними ВАТ «Київреконструкція», станом на 19 лютого 2008 року не було відчужено жодного об’єкта нерухомості житлового комплексу на вул. Солом’янська, 17 а в Києві. Житла поки що просто фізично не існує, і згідно з українським законодавством у цьому разі просто немає можливості оформити правоустановчі документи на ще не збудовані квартири.

Те, що суддю це не схвилювало, зрозуміло, але ж позивачі мали знати хоч елементарне про процес будівництва...

Нагадаємо, що на той час суд тривав уже півроку. Загалом, картинка сюрреалістична, проте зовсім не кумедна. І без того багата українська юридична практика тепер збагатилася прецедентом, коли жодна юридична особа, та й фізична також, не зможе без остраху поставити підпис під будь-яким договором. Бо потім, за бажання, можуть переграти.

Найдивніше — що коли не епохальне, то точно мудре рішення пізніше підтвердив і Київський апеляційний господарський суд, і Вищий господарський суд України.

До речі, до призначення на початку минулого року на посаду судді Господарського суду м. Києва пан Мудрий працював помічником у голови Вищого господарського суду України пана Демченка. Зважаючи на все, його там не забули. Попри очевидні нестиковки, судді апеляційних інстанцій повністю підтвердили прийняте рішення.

Остання надія будівельників (без винесення розгляду на рівень європейських судів) — на Верховний суд України. Щастя, що його голова Василь Онопенко вже попереджав про необхідність контролю над судовою практикою, включаючи практику Вищого господарського суду, та обіцяв зробити все, щоб Верховний суд керувався тільки законом, принципом верховенства права. Принцип чудовий, і пікетники з «Київреконструкції» сподіваються, що це той випадок, коли потрібно підтвердити на ділі неупередженість вищої судової інстанції країни.

…У своїй багатій історії столична будівельна компанія займалася і цирком, і спорудженням колони Магдебурзького права. Їй би дуже хотілося, щоб українська практика частіше нагадувала право. І сподівається, що справжня мудрість знайдеться хоча б у Верховному суді. Україна на те справді заслуговує.