ОСЕЛЕДЕЦЬ ПІД АРЕШТОМ НЕПРОФЕСІОНАЛІЗМ І КОРУПЦІЯ ДЕРЖАВНИХ ЧИНОВНИКІВ ВЕДУТЬ УКРАЇНУ ДО ПОЛІТИЧНОГО СКАНДАЛУ І ЗАКРИВАЮТЬ ДОРОГУ ДО СОТ

У квітні ветеринарна служба України заарештувала в Одесі 3 тисячі тонн скумбрії та оселедців, поставку яких в Україну здійснила норвезька компанія «Весткоуст». Це стало шоком як для компанії, що впродовж десяти років здійснювала поставки рибної продукції в нашу країну, до якості якої ніколи не було претензій, так і для її українських партнерів. Це вам не жарт — така недовіра до країни, що забезпечує 85% рибного ринку України і є найбільшим у світі експортером морепродуктів.

Цікаво, що Україна та Норвегія підписали договір про визнання норвезьких сертифікатів якості. Виходить, у даному випадку цей договір попросту проігнорували — адже вся партія, як і попередні, супроводжувалася необхідними санітарними сертифікатами, виданими рибоохоронним директоратом Норвегії. Веремія закрутилася через наявність у замороженій рибі мертвих нематод — найпростіших організмів, у замороженому вигляді абсолютно нешкідливих для людини. До речі, в усьому світі, крім України, небезпечним вважається наявність у рибі лише живих нематод. Відомо також, що якщо рибу зберігали при температурі мінус 18 не менше 24 годин — паразити гинуть. Експертизу з підрахунку мертвих паразитів ніде у світі не проводять — немає сенсу. У сусідній Росії, отримуючи експертну оцінку Норвегії, інших європейських держав і США, повторну експертизу не здійснюють. Наші ж ветеринари своїми діями ставлять під загрозу і добрі відносини з Норвегією, і насичення рибного ринку нашої країни, і навіть перспективи інтеграції України в європейські структури.

Інтеграція в ЄС і СОТ визнана пріоритетною для України ще у вересні 2001 року, після видання відповідного президентського указу. Щоб успішніше інтегрувати зокрема рибний сегмент світового ринку, Верховна Рада прийняла Закон «Про Державну програму розвитку рибного господарства на 2003—2010 роки». При Кабінеті міністрів як консультативний орган була створена Експертна комісія з питань залучення інвестицій у рибопромислову галузь і розвитку її інфраструктури.

Європейський Союз виділив 1,4 млн. євро для фінансування проекту «Створення механізму сертифікації і контролю стандартів сільськогосподарської продукції відповідно до вимог СОТ — СФС», мета якого — підтримка економічного розвитку агросектора України шляхом упровадження міжнародних стандартів безпеки продуктів харчування, що є умовою вступу до СОТ.

Та, попри наявність повного комплекту прийнятих «за темою» документів, результати роботи в рибопромисловій галузі не радують і навіть викликають тривогу. Так, згадана експертна комісія, очолювана заступником міністра аграрної політики Юрієм Мельником, розпочала свою діяльність у напрямі, діаметрально протилежному до декларованого. Зі шквалу перевірок та репресій. Поміркуйте самі, чи підуть інвестиції в таку галузь? До того ж усі ці перевірки відбувалися на підставі нових, необгрунтовано жорстких правил санітарного контролю продукції.

Офіційно «репресії» здійснюються під цілком слушним приводом «ознайомлення та більш глибокого вивчення рибного ринку». Насправді ж іноді створюється враження, що в складі комісії перебувають люди, далекі від проблем рибної галузі.

Роботи в експертній комісії — багато. Давно назріла необхідність розібратися і з невиправдано великими термінами отримання ветеринарного експертного висновку (сім днів, тоді як у Європі — менше доби), і з непомірно високим увізним митом на охолоджену рибу, що набагато перевищує мито на рибу морожену. Адже український споживач із задоволенням їв би смачнішу та кориснішу свіжу рибку, як і 90% європейців. На жаль, у нас це не по кишені навіть представникам середнього класу, а дозволити собі свіжу рибу можуть лише горезвісні 10% — так звана еліта. Крім того, в Україні необгрунтовано занижені терміни збереження мороженої риби — до трьох місяців, тоді як у Європі її бережуть і по 18, а найчастіше впродовж терміну, зазначеного виробником продукції. Адже за три місяці вантаж можна встигнути лише оформити й привезти. За дні, що залишаються, товар найчастіше продати не встигають, фінансовий ризик не виправдовується.

Подібні «норми» не тільки йдуть врозріз зі стандартами СОТ, а й паралізують роботу операторів ринку. Прикриваючись благою метою «глибокого вивчення ринку», практично через день на їхніх підприємствах здійснює перевірки ветеринарна міліція, на прикордонних пунктах ветеринарні лікарі безпідставно затримують транспортні засоби зі свіжомороженою рибою, як мінімум, на два-три дні. Там же нащось знімають копії всіх (не лише ветеринарних) документів. І все це тоді, коли для наляканого коров’ячим сказом і курячим грипом обивателя риба залишилася майже єдиним продуктом «поза підозрами».

Яскравий приклад свавілля чиновників — недавня затримка вантажу компанії «Весткоуст» в Одесі.

Представники компанії та норвезької ветеринарної служби звернулися до керівників нашої країни з відкритим листом:

«Компанія «Весткоуст» працює на ринку України впродовж десяти років. Ми здійснили поставки сюди кількох сотень тисяч тонн риби вищої якості. Україна стала для нас найважливішим ринком. У даний момент Державний департамент ветеринарної медицини України в особі пана Вербицького затримав близько 3 тис. тонн мороженої риби від нашої компанії. Заявлено, що риба непридатна для вживання в їжу людиною через мертві личинки. Такі личинки є в усій мороженій рибі — фактично вони є частиною фауни й абсолютно безпечні в замороженій рибі! Якість цієї риби така сама, як і тієї, поставки якої здійснювали впродовж десяти років! Це риба вищої якості. І якщо Ветеринарія України прийняла таке рішення — це означає, що рибна продукція з Норвегії непридатна для вашого ринку. Це означає, що буде неможливо більше здійснювати поставки риби з Норвегії в Україну.

Очевидно, що хтось дуже зацікавлений зруйнувати рибний бізнес між Україною та Норвегією.

У нинішній момент я прошу Вас втрутитися й допомогти вирішити дану проблему.

З повагою Б’ярте Флем».

Не поставивши до відома більшість країн, пан Вербицький своїм наказом №24 від 02.03.2004 увів ветеринарні сертифікати українського зразка в односторонньому порядку.

Таким чином, імпортовану з Чилі, Іспанії, Ірландії, Данії, Уругваю, Аргентини та інших країн рибу просто не пропустять в Україну через відсутність сертифіката встановленого Україною зразка. При цьому пан Вербицький вимагає, щоб наукова назва риби була зазначена українською мовою, а не латиною, як прийнято в усьому світі.

Невизнання держдепартаментом ветеринарії міжнародних норм з якості продукції та міжнародних сертифікатів, а також нескінченні причіпки вже призводили до конфліктів з Америкою, Францією, Англією, Голландією, Ісландією, тепер настала чергу й Норвегії. І все це робиться руками членів комісії, покликаної залучати інвестиції. Українські ветеринари пояснюють своє рішення затримати норвезьку рибу несхожістю кулінарних традицій наших народів: норвежці, як і інші європейці, їдять оселедці патрані, ми ж — з ікрою і молоками. Та, по-перше, чим же тоді пояснити, що Росія, жителі якої мають однакові з нами кулінарні традиції, норвезьким сертифікатам довіряє, і, по-друге, коли паразит мертвий і не небезпечний, при чому тут традиції? Причина ентузіазму, з яким ветеринарна служба не побоялася довести справу до міжнародного конфлікту, найшвидше, не в кулінарії, а в прийдешніх інвестиціях у рибну галузь, у бажанні переділити ринок ще до того, як проллється золотий дощ. І, судячи з усього, подібне доведення ситуації до абсурду і міжнародного конфлікту — лише частина глобальних планів спритних підприємців. Особливою завзятістю в цьому відрізняється керівник Координаційного центру стратегічних проектів Олександр Журавльов, у плани котрого відпочатку входило отримання інвестицій для свого дітища — корпорації «Інтеррибторг». Та після того як терміни виконання програми будівництва комплексу з переробки риби та отримання на ці цілі 3 млн. євро, попри численні обіцянки прискорити процес, які дає Журавльов під час різноманітних «круглих столів», постійно переносилися, він змушений був змінити тактику.

У дію вступила програма «Антикризис», новий прожект Журавльова. Її мета — переконати чиновників і членів уряду в існуванні кризи на рибному ринку. Завдання було не з легких — адже насправді прилавки ломилися від морепродуктів. За останні десять років на місці радянських рибзаводів, що розвалюються та морально застаріли, виросли нові, приватні, модернізовані. Статті, які з’являлися в пресі, що галузь гине, очікуваного ефекту не давали. А якщо немає кризи, не буде і майбутнього в «Антикризиса» та його керівництва. Словом, терміново були потрібні люди, спроможні цю кризу створити. Залишається лишень здогадуватися, з якими труднощами О.Журавльов потрапив в члени експертної комісії з питань залучення інвестицій, де він став тісно співпрацювати з головним ветеринарним лікарем України П.Вербицьким. Організовані комісією перевірки майже всіх операторів ринку не стосувалися лише фірм, що входять у «Інтеррибторг».

Словом, потрібна була криза — кризу створили. Тепер українсько-норвезькі «рибні» взаємовідносини потребують термінового врегулювання. А в СОТ і ЄС розуміють, що якщо створена при Кабміні комісія замість того, щоб залучати інвесторів, розполохує їх законами з санітарії, що безпідставно є жорсткими, та арештами продукції, здійснюваними на підставі цих нових законів, то це — створення передумов для чергового дефіциту товарів, тепер уже на рибному ринку, що зовсім не узгоджується з декларованими СОТ принципами.

Іншими словами, знову перемагають не державні, а чиїсь приватні інтереси. Офіційно, щоправда, головним аргументом вищеописаних дій Журавльов називає активізацію залучення інвестицій у рибну галузь, «виконати які можна буде лише в тому випадку, якщо в усіх сферах потужної галузі запанують дисципліна і порядок». («Урядовий кур’єр», 15 квітня 2004 р.)

Від редакції: хотілося б вислухати думки всіх зацікавлених осіб.