БОРГИ НАШІ ТЯЖКІЇ...

Нафтогазовий комплекс у ЗМІ або вперто замовчується, або вибухає гучними скандалами. Третє, виявляється, дано. Керівництво ЗАТ «Нафта-К» вирішило порушити принцип «терра інкогніта» і поговорити з журналістами спокійно, діловито. Однак діалог, який відбувся напередодні Дня підприємця на прес-конференції в УНІАН, сам собою збився на речі проблемні та конфліктні.

Як годиться, перед ще не зовсім звичним для нас святом — Днем підприємця — з усіх трибун лунали слова вітань на адресу цієї славної категорії людей, надії на те, що саме вони допоможуть вивести країну на економічний просвіток. Прем’єр-міністр країни Анатолій Кінах справедливо зазначив, що держава сьогодні має створити однакові, але неодмінно сприятливі умови буквально для кожного, хто наповнює державну скарбницю. Чесно кажучи, сьогодні переважна більшість вітчизняних бізнесменів та підприємців також вважає, що найперше і найголовніше — бути справним платником податків. І навіть переконані, що це гарантія чесних відносин між державою та приватним бізнесом. Та тільки коли перетинаються інтереси цих сторін, другій розраховувати на підтримку держави не доводиться. Згадаймо ситуацію з «Хлібом України», фірмами з переробки цукросировини тощо.

Нині у схожій ситуації опинилося ЗАТ «Нафта-К». Виникла перепона, яка поступово затягує компанію у безвихідь, паралізує її стосунки з численними клієнтами, не дає змоги розгорнутися бізнесу повноцінно, а це веде до прямих економічних збитків, отже й до скорочення надходжень у державну кишеню. А ще донедавна «Нафта-К» була найпотужнішим платником податків у Дніпровському районі столиці.

Коли в країні з’явилися проблеми з пальним і під загрозою опинилися сільськогосподарські роботи практично в усіх регіонах України, саме «Нафта-К» запропонувала Лисичанському нафтопереробному заводу свою схему поставок, переробки і постачання нафтопродуктів. Отож нафтотрейдери відгукнулись на відому постанову Кабінету міністрів підтримати хліборобів і закликали до цього ВАТ «ЛиНОС». До 12 областей та республіки Крим регулярно надходили «нафтові кредити».

Аж ось у червні 1998 року Лисичанський НПЗ в односторонньому порядку припинив відвантаження нафтопродуктів із сировини, що належала їхнім столичним партнерам. Таким чином «ЛиНОС» заборгував понад 140 тис. тонн нафтопродуктів, вартість яких, за світовими цінами, сягає майже 26 млн. доларів. Спочатку генеральний директор АТ «ЛиНОС» справно підтверджував борг перед ЗАТ «Нафта-К». Доки його не змінили. А новому керівництву було не до старих партнерів: підприємство неухильно наближалося до межі банкрутства. Зусилля «Нафти-К» «визволити» належну їм власність нічого не дали.

Київські підприємці вирішили діяти у повній відповідності до національного законодавства. Одначе і Луганський обласний, а згодом і Вищий арбітражний суди залишили позови без задоволення, посилаючись на те, що, поки триватиме справа з банкрутством «ЛиНОСа», на всю його власність накладено мораторій. Те, що «Нафта-К» жодним чином не посягає на чиюсь, а опікується своєю кревною власністю, взагалі ігнорується. Більше того, намагання трейдерів повернути власне трактується як манера непристойної поведінки: мовляв, у країні скрутно, державне підприємство у стадії трансформації, а ви про таку прозу — якісь там колишні борги...

Та колишні борги — неймовірний тягар для приватного підприємства у його теперішньому стані. Нагадаємо, що приватного за самою своєю суттю, уже від народження. Адже свого часу кілька честолюбних професіоналів вирішили відкрити на складному нафтогазовому ринку своє підприємство, і воно сьогодні виросло в чималу компанію зі значним оборотним капіталом. «Нафта-К», це легко перевірити, завжди працювала прозоро, свої дії звіряла з законами та державними інтересами. І ось один із державних промислових гігантів, до яких донедавна й належав Лисичанський НПЗ, хоч нині і став відкритим акціонерним товариством, створив прецедент гри зухвалої і нечесної. Нові господарі «ЛиНОСа» — російська «Тюменська нафтова компанія» — не хочуть визнавати того факту, що разом з активами лисичанського підприємства вони успадкували і пасиви, себто борги. Аргумент власників контрольного пакета акцій далекий від конструктивного: нехай вашу власність повертає той, хто вам винен. Тобто банкрут.

— Ми й далі намагаємося працювати не гірше, ніж завжди, — розповідає генеральний директор ЗАТ «Нафта-К» Валерій Ксензенко. — Наш новий партнер — Кременчуцький НПЗ. Та хіба може безслідно минутися вилучення з обороту великих коштів? Бізнес довелося згорнути практично на чверть, поставки нафтопродуктів на потреби сільського господарства припинено на невизначені терміни. Невідомо, скільки триватиме і судова тяганина. Попри відмову у задоволенні свого позову у Вищому арбітражному суді, тепер ми сподіваємося на справедливість Верховного суду...

Як бачимо, стосунки між приватним бізнесом і державою та її суб’єктами господарювання не замикаються лише на «визнаю чи ігнорую». Сьогодні вони потребують кардинальних змін і розумного регулювання. Адже з державного боку часто навіть не приховується зухвале нехтування законними правами підприємців, пряме посягання на власність комерційних структур. Тільки виграшу тут, хоч факти заборгованості непоодинокі і в сумі вони сягають фантастичних цифр, мало. А для іміджу держави як захисника інтересів — втрати непоправні.