ШПИГУНОМАНІЯ-2

Поширеній думці, що вся вітчизняна наука почила в бозі, звісно, властиве певне перебільшення. Насправді дехто залишився на плаву. Однак нове випробування — на цих учених, які дивом вижили, пильно, професійно прискаленим оком подивилися відомі служби.

Після опублікування кореспонденції «Шпигуноманія» («Дзеркало тижня» №31, 16—22 серпня 2003 р.) до редакції звернулася група вчених із м.Сєверодонецька зі скаргою на дії працівників управління СБ України в Луганській області.

Державний науково-дослідний і проектний інститут хімічних технологій «Хімтехнологія» заснований у м.Сєверодонецьку 1950 року, коли СРСР гостро знадобилося підняти на належний рівень вітчизняну хімічну галузь. Після розвалу єдиного народногосподарського комплексу колектив «Хімтехнології» зумів вижити. Нині він має наукову, проектну частину й навіть дослідне виробництво. Обсяг наукових, проектних та дослідних робіт становить 12—13 млн. грн. на рік, а кількість затребуваних фахівців установи тримається на рівні 800 чоловік.

Зі зрозумілих причин інститут орієнтується переважно на іноземних замовників. У світовій практиці укладення контракту починається з технічної й комерційної пропозицій. І тут не можна не вказати деяких даних та описів в обсязі, спроможному зацікавити й переконати потенційного замовника. Зокрема розробник має зазначити обсяг поставок та послуг, які буде здійснено під час виконання замовлення.

У період із лютого 2002 р. по квітень 2003 р. працівники інституту виконували переддоговірні роботи для укладення контракту з в’єтнамським замовником. Очевидно, цей факт викликав підозру в луганських представників служби безпеки.

На початку квітня 2003 р. управління СБУ в Луганській області, як розповіли нам представники «Хімтехнології», провело обшуки в квартирах головного інженера та головного спеціаліста, начальника науково-дослідного відділу, а також «провентилювало службові приміщення інституту», вилучило всі документи й листування, комп’ютери з базою даних щодо робіт, в яких ідеться про пористу аміачну селітру.

Кількох посадових осіб із-поміж вчених та проектувальників звинуватили в тому, що вони незаконно передали в’єтнамській компанії VIT Corporation конфіденційну технічну інформацію — власність держави. До речі, досі вчені укладали й виконували контракти набагато солідніші, але вибір СБУ випав чомусь саме на в’єтнамський.

І зовсім абсурдним є обвинувачення спецслужбистів у неправильному використанні державних коштів, тоді як інститут для виконання проектних робіт ніколи не брав із держбюджету жодної копійки. Навпаки, всі роки незалежності «Хімтехнологія» за рахунок зовнішньоекономічних угод істотно поповнює скарбницю країни справно перерахованими податками.

На думку багатьох, у цьому випадку дії СБУ позбавлені будь-якої логіки. Один із цікавих документів — «Постанова про притягнення як обвинувачуваного», підписане заступником начальника УСБ України в Луганській області. Насторожує навіть не те, що представник спецслужб оперує застарілими інструкціями й положеннями, які за останні п’ять-сім років зазнали істотних змін. В обвинувачувальному документі, як свідчить юридична експертиза, всі пункти навіть невтаємниченому оку здадуться просто абсурдними. Зокрема у документі немає основи — чіткого розмежування державних, комерційної таємниць, просто конфіденційної інформації і тієї, що належить державі.

Вчені та проектувальники стали звертатися до прокуратури Луганської області. Проте там відповідали, що, мовляв, розберуться представники спецслужб та й відпустять із миром.

Спочатку вчені-хіміки гадали, що швидко зможуть довести свою правоту. Посилаючись на законодавство держави, нормативи та інструкції, вони документально підтверджували, що не є зловмисниками. Головний аргумент «відповідачів» — це те, що технологія одержання пористої гранульованої аміачної селітри в переліку конфіденційної інформації, яка належить державі, не значиться. А перелік цей склала авторитетна інстанція Мінпромполітики України на підставі постанови Кабміну України.

Керівники наукової установи з допомогою найвпливовіших у хімічній галузі інстанцій провели експертизу. У висновках ідеться, що дані, зазначені в технічній та комерційній пропозиціях для в’єтнамських замовників, шкоди національній безпеці України не завдають. І не тільки тому, що цих даних не досить для складання проекту установки. Є ж близько сотні незасекречених публікацій, які стосуються технології виробництва пористої аміачної селітри. Інакше кажучи, стала технологія загальнодоступною. Так, сєверодонецькі хіміки, як і всі вчені, мають ноу-хау. Проте вони розуміють, що розголошувати «родзинки» технологій означає вже завтра стати банкрутом. Вони зазначили у пропозиції, що передадуть ці «родзинки» замовнику, але тільки після підписання контракту й на умовах цього контракту.

Виявилося, що потрапити на гачок до спецслужб легко, а ось довести, що ти не верблюд... Саме цим доводиться займатися працівникам інституту вже понад п’ять місяців. Весь цей час не припиняються обшуки, вилучення документів, ревізії, допити працівників, що тривають іноді до глибокої ночі.

Є в цій історії ще один тривожний момент. Юристи, які вивчили суть питання, схиляються до думки, що причина того, що коїться, зовсім не в загрозі розголошення інформації і що в діях спецслужб чітко проглядається спроба втрутитися в суто економічні справи.