Підтримати
Торгова війна Сполучених Штатів проти всього світу. Отруєння колишнього подвійного агента Сергія Скрипаля нервовопаралітичною речовиною "Новачок". Колонізаторські амбіції Китаю. Загроза ядерної війни і боротьба Адміністрації Трампа з самим главою Білого дому. Протягом всього року DT.UA відстежувало і перекладало найбільш цікаві статті та думки про події у світі, опубліковані на шпальтах світових видань.
The New York Times: Я - частина опору в уряді Трампа
Одним з найбільш резонансних текстів 2018 року став лист високопоставленого співробітника Білого дому в розділі "Думки" під назвою I Am Part of the Resistance Inside the Trump Administration. Автор пише, що працює на нинішнього президента США Дональда Трампа, але, як і багато інших, прагне перешкодити президенту проводити його політику. Мета таких дій - вберегти демократичні інститути США, поки Трамп не піде з посади президента. У написанні колонки підозрювалися 12 осіб (в тому числі віце-президент США Майк Пенс, перша леді США Меланія Трамп, дочка президента Іванка Трамп і міністр оборони США Джеймс Меттіс). В NYT відмовились називати ім'я автора, а сам Трамп передбачувано засумнівався в його існуванні.
Politico: Трамп став на бік Путіна і Росії
Жага Трампа до абсолютної влади проявляється в захоплених словах про деспотів – лідера КНДР Кім Чен Ина, Путіна, президента Туреччини Рейджепа Ердогана і голову КНР Сі Цзіньпіна. Судовий психіатр Бренді Лі і автор книги про Трампа Тоні Шварц написали, що американці здивовані поведінкою Трампа, який виявився ірраціональним, імпульсивним, небезпечним і жорстоким, також відвернувся від своєї розвідки і встав на сторону ворога - президента РФ Володимира Путіна. На думку авторів, на поведінку Трампа впливає психологічна диспозиція - більшість таких людей стають майже повністю залежними від інших. Оскільки члени команди Трампа не можуть повною мірою задовольнити його амбіції, прагнення і потреби, то швидко стають небажаними, що може пояснити часті кадрові перестановки.
Financial Times: Перемир'я в торговельній війні США і Китаю сприятливе, але надто крихке
Газета після зустрічі Трампа і Сі написала, що ймовірність того, що Пекін швидко змінить оптову торгівлю невелика. Сама зустріч призвела до відстрочення запланованого підвищення американських мит на китайські товари і обіцянці працювати над зниженням напруженості в торговельних відносинах, хоча самого початку президентства Трампа американо-китайський конфлікт загрожував потягнути всю світову економіку у вир руйнування. Стратегія економічного зростання Сі відійшла від системи ринкової економіки. Незважаючи на будь-які наслідки введення мита, лідер КНР навряд чи змінить свій підхід і прийме західну економічну модель.
The Economist: Китай проводить менше політичних експериментів при Сі Цзіньпіні
До приходу Сі до влади в Китаї проводилося 500 експериментів, зараз – лише 70. Одна з причин - страх. З самого початку Сі вів запеклу кампанію проти корупції. Бюрократи стали неохоче пропонувати експерименти, тому що, хто зіграв негативну роль, міг бути покараний. Інша причина – сам Сі. Людина, яка буде керувати Китаєм до кінця своїх днів, не виявила особливого інтересу до того, щоб дозволити підлеглим робити свою роботу. Коли китайські оглядачі називають його "головою", вони іронізують тільки наполовину.
Financial Times: Китай може стати новим колонізатором
Зовнішня політика, яку проводить Сі - ініціатива "Пояс і дорога" (BRI) - може стати новою версією колоніалізму. Китай хоче зменшити важливість Малаккської протоки і Південно-Китайського моря – ними попрямує велика частина імпорту енергії та інших товарів. Але в цілому Пекін вважає BRI "безпрограшним" з надання інфраструктури країнам, яким вона потрібна.
The Economist: США і Росії пора турбуватися про експансію Китаю в Східну Європу
Америка в 1970-х була у вирішальній позиції, розмовляючи з Китаєм і СРСР з точки зору економічної та військової могутності. Сьогодні Пекін - стрижень, а Росія - найслабша з трьох. Російські відносини з Китаєм почали танути в 1989 році. Але все змінилося. Тепер, логіка така - Китай повинен заплатити Росії за довіру, надавши їй більше грошей для компенсації ефекту від санкцій. Китай знає, що РФ вважає за краще дивитися на Захід, де припарковані гроші і діти чиновників. Але в довгостроковій перспективі США потрібно більше турбуватися про економічну та політичну експансію Китаю в Східну Європу й колишній радянський простір, включаючи Центральну Азію і навіть країни Балтії. І Росії теж.
National Interest – США, Китай, РФ можуть випадково розпочати ядерну війну
Кібератаки проти США або напад на американські супутники можуть представляти собою стратегічну загрозу, яка заслуговує ядерної відповіді. Через системи "подвійного використання" існує такий ризик. Напад на неядерні активи, такі як супутники або радари, може сприйматися як спроба вдарити по кишені ядерного стримування США. Це розкриває проблему перед так званою "ядерної плутаниною", коли межа між ядерними і неядерними системами стає нечіткою. Росія тримає атомні підводні човни і бомбардувальники на тих же підставах, що і звичайні кораблі і літаки. І удар звичайних військ США по звичайних військах РФ може бути помилково сприйнятий як удар по ядерним силам, і викличе ядерну відповідь. Вже супутники стали практично єдиним засобом ядерного командування і контролю.
The Wall Street Journal: Наступною жертвою Путіна може стати НАТО
Якщо російського президента не покарати за всі його авантюри, він може зважитися на нову війну проти країни-члена НАТО, щоб довести, що альянс - порожній звук. Крім палкої промови, в якій він описав неймовірне російське озброєння, Путін також в останні роки створив особисту армію для власного захисту.
The Economist: Західний політикум переконаний у некерованості Путіна
Таємні війни Росії з кожним місяцем стають все більш явними. Офіцери ГРУ замішані в змові з метою вбивства прем'єра Чорногорії. Влітку США звинуватили 12 офіцерів ГРУ у втручання у вибори 2016 року. Британія підозрює ще двох росіян в отруєнні Скрипалів, а операція "майже напевно" була схвалена на "вищому рівні російської держави", тобто самим Путіним. Це погана для нього новина. Будь то анексія Криму, втручання у внутрішні справи Америки чи Британії, Росія завжди покладалася на правдоподібне заперечення, яке більше не здається таким.
The New York Times: Улюблена тактика Путіна нарешті почала вилазити боком
Манера Москви скоювати злочини і заперечувати свою причетність може обернутися проти неї. З 2014 року термін "правдоподібне заперечення" став частиною більшості обговорень Росії на Заході. Після подій в Україні практика проведення нахабних операцій з допомогою маріонеток або агентів стала "візитною карткою" Путіна. І він відточував цю тактику роками. Це зробило Захід безпорадним спостерігачем, нездатним змусити Росію відповісти за свої дії. Але, на думку експертів, цій тактиці прийшов кінець.
The Washington post: Росія розпилила свою отруту, а тепер поширює брехню
Світу слід більш систематично боротися з російською пропагандою, інакше правду визначатимуть ті, хто менше всього її поважає. "Фабрика тролів" полегшує завдання з дезінформації. Соціальні розколи, зменшують довіру до влади, допомагають цьому. Британії потрібна більш широка версія кампанію з "викриття" - знадобиться багато часу, але якщо не почати, світ приречений жити в реальності, де правду визначають ті, хто менше всього її поважає.
The Times: Зв'язки Трампа з Росією можуть призвести до його падіння
Російське розслідування триває. Перша справа – про порушення правил фінансування виборчої кампанії – може довести злочини самого Трампа і привести до його політичного фіаско. Друге – змова його кампанії з РФ – не може бути вагомих доказів незаконної діяльності, але вона призведе до набагато більш серйозних наслідків. Зі слів екс-адвоката Трампа Майкла Коена очевидно - президент США порушив федеральний закон. Але навіть, якщо проти Трампа порушать справу, малоймовірно, що зараз його посадять.
The New York Times: Трамп уникає імпічменту, і поки ніхто не може його зупинити
Під час кампанії Трамп говорив про те, що може розстріляти будь-кого в центрі Нью-Йорка і все одно не втратить виборців. Сьогодні він атакує генпрокурора, знаючи, що може робити це без втрати підтримки республіканців у Конгресі. Він критикував генпрокурора без втрати такої підтримки. Немає сумнівів, що Трамп розглядає Мін'юст як інструмент покарання своїх політичних ворогів. Це нова реальність, і республіканці дали зрозуміти, що вони не "звільнять" Трампа за переслідування правосуддя. Але це не означає, що він залишиться президентом до 2020 року.
The New York Times: Космічні амбіції України впали на Землю
Ознаки колишньої космічної слави країни всюди, і українці намагаються зберегти свою наукову традицію. Україна колись була життєво важливою частиною космічної програми СРСР. Тут були розміщені численні дослідні інститути і ракетні заводи. Тепер же розбита війною і політичними потрясіннями країна намагається триматися за свої наукові традиції.
Financial Times: Болючі реформи України починають приносити свої плоди
Газовий сектор, закупівлі, банківські та податкові реформи разом відновили до 6 млрд доларів річних доходів, раніше вкрадених у держави. Зараз уряд переходить до реформ, які відчують пересічні українці. Гривня стабілізувалася, інфляція знизилася. Уряд реформував податкову і пенсійну системи, зменшивши кількість виплат "чорної зарплати". Впровадження прозорих онлайн-торгів у держзакупівлях закрив ще одне джерело корупції.
The Atlantic Council: Домогтися миру в Донбасі цілком можливо
Екс-заступник генсека НАТО пояснив, яку роль можуть виконати миротворці ООН. Коли "блакитні каски" зайдуть у Донбас, РФ може вивести тисячі своїх офіцерів і солдатів, розпустити "ЛДНР", і вивести великий арсенал. А миротворці проконтролюють, щоб це більше не потрапило в Донбас. Але розрахунки Путіна можуть змінитися після президентських виборів через зростання фінансової і політичної ціни окупації територій сусідньої країни. Зростання тиску Заходу через передачу Україні летальної зброї, а також погрози запровадити нові санкції, може переконати Путіна, що час не на боці Росії і варто відступити в Донбасі. Коли це станеться, сильна миротворча місія ООН буде необхідною.
The Economist: Кінець війни в Україні як ніколи виглядає недосяжним
Призупинені навіть переговори щодо миротворців. Частину Донбасу контролюють бойовики, мало хто вірить в Мінськ 2, а окремі чиновники визнають, що угоди потрібно змінити або замінити. З 2014 року там загинули понад 10 тисяч осіб. Кількість потерпілих продовжує збільшуватися, хоча і повільніше, ніж у минулому. Незважаючи на те, що світова увагу змінилася, українці як і раніше вважають війну найважливішою проблемою країни, яка перевершує корупцію і слабку економіку. Хоча поділ Донбасу штучний, чим довше розрив залишається, тим складнішою буде реінтеграція.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google