Макрон шукає вплив на Сі. А знайшов лише китайську стіну підтримки Путіна

Це був четвертий державний візит Емманюеля Макрона до Китаю. І перший, коли Україна очолила перелік пріоритетних для президента Франції тем (геополітика, торгівля та довкілля). Як і інші лідери Євросоюзу, він вважає, що Китай і його очільник здатні «переконати» російського диктатора в необхідності припинення вогню та більш конструктивної позиції під час «мирних» перемовин.

Перед початком візиту Макрон заявив також про намір передати Сі Цзіньпіну меседж щодо необхідності «утриматися від надання Росії будь-якої допомоги, яка уможливлювала б продовження війни». Нагадаємо, що саме завдяки Піднебесній російський ВПК працює на повних обертах: Китай є основним покупцем російської нафти та постачальником компонентів, необхідних для виробництва зброї та військового обладнання, він бере участь у фінансуванні найбільших російських компаній.

На початку публічної частини перемовин президент Франції закликав свого китайського колегу до спільної роботи для «миру та стабільності в Україні», оскільки цей «конфлікт» становить «величезну загрозу не тільки для безпеки Європи, а й для всього міжнародного порядку, що базується на верховенстві права». Він також апелював до відповідальності Франції та Китаю як постійних членів Ради безпеки ООН.

Макрон у Китаї закликає до мораторію на удари по критичній інфраструктурі України

Українська тематика була у центрі уваги під час розмови двох лідерів у форматі віч-на-віч, яка тривала понад годину замість запланованих 30 хвилин. За інформацією авторитетної французької газети Les Echos, Сі нагадав президенту Франції, що Китай не розпочинав війни в Україні, і переконував, що, попри свій альянс з Росією, у нього немає можливостей примусити Путіна припинити конфлікт.

Підсумкова пресконференція показала, що позиції сторін з «українського питання» не наблизилися ні на йоту. Присутні знову почули мантру про продовження Китаєм лінії на «конструктивну роль у політичному врегулюванні конфлікту». Водночас Сі заявив про «жорстку опозицію всім безвідповідальним діям з метою перекласти провину або очорнити», очевидно, відкидаючи закиди західних країн у фактичному сприянні російській агресії. Виходячи із слів Макрона, можна зробити висновок, що він не отримав обіцянки Сі принаймні «переконати» Путіна припинити атаки проти критичної цивільної інфраструктури, включно з об’єктами енергетики, напередодні зими. Відповідно, президент Франції був змушений констатувати: «Існує ризик, що наші країни підуть окремими шляхами», враховуючи різні підходи до сучасної геополітичної кризи.

Схоже, Макрон справді очікував, що його аргументи дадуть можливість нарешті достукатися до Сі та пробити подай невеличкий пролом у китайській залізобетонній підтримці Путіна та його режиму, хоча всі попередні спроби очільника Франції успіху не мали. До постійних зусиль у цьому напрямі французького президента та інших партнерів України спонукає критичність ситуації на воєнному та дипломатичному фронтах опору російській агресії.

Разом із тим безрезультатність французько-китайської дискусії з цієї проблематики ще раз засвідчила відсутність у китайського керівництва мотивів послабити фактичний альянс із Росією, який на нинішньому етапі цілком відповідає стратегічним інтересам Піднебесної. Китай не може і не хоче допустити поразку Росії: китайська теза про «справедливу, сталу і зобов’язуючу мирну угоду», зокрема, озвучена під час останньої телефонічної розмови Сі з Дональдом Трампом, виходить із того, що така угода має забезпечувати інтереси молодшого партнера Китаю.

Австралія попереджає: Китай дедалі більше проєктує військову силу в Тихому океані 

Примітно, що візиту Макрона до Пекіна передувала поїздка міністра закордонних справ КНР Ван Ї до Москви, де було досягнуто «широкого консенсусу» з низки міжнародних питань. Поза всяким сумнівом, це стосується і російсько-української війни. Сторони також домовилися «продовжити координацію і співробітництво для того, щоби рішуче придушити провокаційні дії крайніх правих сил Японії, спрямовані на підрив регіонального миру і стабільності». Йдеться про заяву нової прем’єр-міністра Японії про те, що напад Китаю на Тайвань може викликати силову відповідь з боку Японії.

Ймовірно, що в Пекіні розраховували, що з боку Франції буде бодай висловлено розуміння китайської позиції, враховуючи заяву Макрона після завершення попереднього візиту, де він, по суті, десолідаризувався з політикою адміністрації Джо Байдена на підтримку Тайваню. Втім, у заяві французької сторони за результатами візиту взагалі не згадується Тайвань як предмет обговорення, а в китайському варіанті лише стверджується, що Макрон висловив згоду з принципом «єдиного Китаю». Варто пригадати, що в травні цього року президент Франції став об’єктом гострої критики, коли поставив долю Тайваню в залежність від загарбницьких планів Росії щодо України.

Разом з тим Сі неодноразово закликав Францію ухвалювати свої «власні» рішення: «Незалежно від змін у зовнішній ситуації, наші дві країни завжди повинні демонструвати свою незалежність і стратегічну візію, як належить великим державам». Президент Франції удостоївся виключної — за китайським офіційним протоколом — честі: Сі супроводжував його в поїздці за межами Пекіна, до міста Ченду у південній провінції Сичуань. Все це перебуває в руслі намірів Сі розбудувати особливі стосунки з французьким керівництвом для того, аби використовувати їх для захисту китайських інтересів у Євросоюзі.

Китай може скласти свій "мирний" план з 28 пунктів щодо Тайваню — Bloomberg

Пекін занепокоєний посиленням обмежувальних заходів із боку ЄС, спрямованих проти напливу на європейські ринки китайських товарів, насамперед електричних транспортних засобів (дефіцит ЄС у торгівлі з Китаєм становить 357 млрд дол.). Попри те, що Макрон підтримав ці заходи і активно наполягав на застосуванні Євросоюзом супержорстких заходів, коли Китай обмежив експорт рідкісноземельних металів, які мають критичне значення для низки галузей європейської економіки, Франція намагається не зіпсувати відносин із Пекіном і навіть відігравати стабілізуючу роль у відносинах Китаю з ЄС.

Цьому може сприяти обопільна фрустрація з проводу тарифних війн, розв’язаних Трампом. Пекін намагається використати цю ситуацію, щоб посилити сумніви європейців у надійності США як партнера і спонукати їх до більшого прагматизму, виходячи з нового розкладу сил у світі, насамперед в економічній царині. Китайське керівництво виходить з того, що ці обставини підвищують зацікавленість ЄС у розвитку двосторонньої торгівлі і посилюють позиції Китаю в переговорному процесі, зокрема щодо електромобілів.

Під час візиту Макрон цілком очікувано активно просував французькі економічні інтереси, запропонувавши Сі співпрацювати на основі збалансованих відносин, розраховуючи, зокрема, на розширення доступу продукції французького сільського господарства на китайський ринок. Пролунала обіцянка створити необхідні умови для збільшення китайських прямих інвестицій в Європі і Франції.

Як і в попередніх візитах, Макрона супроводжувала велика делегація представників провідних французьких компаній. Очільниками двох країн було підписано 12 угод, що стосуються співробітництва в енергетиці, сільському господарстві, освіті, охороні довкілля та сфері взаємних інвестицій.

Разом з тим і тут виявилися зросла упевненість і відчуття своєї значущості з китайського боку. Сі обумовив можливість зростання імпорту в Китай французьких товарів (дефіцит Франції в торгівлі з Китаєм становить 47 млрд євро) створенням для китайських бізнесменів у Франції «справедливих, сприятливих» умов. Попри докладені зусилля, Макрон спромігся отримати тільки часткове скасування заборони на французькі сільськогосподарські продукти: Пекін розраховує використати цю обставину під час комерційних переговорів з ЄС. Не відбулося також офіційного оголошення про поставку в Китай 500 «Аеробусів»: у цьому разі Сі вирішив притримати цей контракт, аби мати додатковий важіль впливу на тарифних перемовинах із США, які наполягають на закупівлі КНР додаткових літаків компанії «Боїнг».

Усі говорять про крах Китаю. Пекін чуткам не вірить

На момент написання цього тексту візит президента Франції до Китаю ще не завершився, але основні події вже відбулися. Таким чином, можна зробити деякі висновки. Візит знову засвідчив, що китайське керівництво почувається дуже впевнено за сучасної геополітичної та геоекономічної ситуації, попри її складність і наявність серйозних структурних проблем у китайській економіці та суспільстві. Виходячи з цього, Пекін дедалі наполегливіше намагається нав’язати свої правила гри в світовій політиці й економіці, розраховуючи, що волатильність та агресивність поведінки Трампа посилить тяжіння до китайського «полюсу» міжнародних відносин.

Відносини з ЄС не є винятком. На цьому напрямі Китай намагається активно грати на протиріччях усередині Союзу та специфічних інтересах окремих країн-членів (наприклад, агробізнес Франції або автомобільна індустрія Німеччини), маючи на меті ускладнити вироблення єдиної позиції Євросоюзу щодо комерційних відносин із КНР.

Неприємний, але очікуваний результат візиту Макрона для нас і наших європейських партнерів полягає також у практично категоричній відмові Пекіна вийти за межі абстрактних заяв і здійснити тиск на свого російського васала з метою припинити вогонь. Ба більше, разом із президентом Франції ми фактично почули декларацію Сі про рішучість продовжувати всебічну допомогу Росії. В Пекіні вважають, що ЄС має радикально зменшити значення фактора російсько-української війни у формуванні своєї політики щодо Китаю.