Китай може стати новим колонізатором - FT

Майстерно збережені руїни старого літнього палацу Пекіна є потужним нагадуванням про рішення французьких і британських військ спалити місце в жовтні 1860 року. Британський верховний комісар наказав знищити палац в якості відплати за вбивство 20 емісарів, в тому числі британського журналіста, якого відправили на переговори про перемир'я з Маньчжурською імперією. Але ця важлива деталь ніколи не згадується в офіційній версії китайського уряду, пише Financial Times.

Сануваний історичний запис, якому в школах навчають кожного китайця сьогодні, є частиною багатовікової пропагандистської роботи, спрямованої на те, щоб зобразити імперіалізм і колоніалізм як виняткову заповідь злих іноземців.

Згідно з цим описом, Китай - миролюбна нація, позбавлена будь-яких злих намірів і конституційно нездатна діяти як хуліган чи колонізатор. Багато країн (і людей) так думають про себе. Але позиція Китаю ставить під загрозу небезпеку в поєднанні з його новою позицією в якості зростаючої наддержави з чітким планом проектування своєї влади по всьому світу.

Ініціатива "Пояс і дорога" (BRI) - зовнішня політика президента Сі Цзіньпіна - спрямована на те, щоб зв'язати Китай і Європу по стародавньому Шовковому шляху мережею китайських доріг, залізниць, портів і трубопроводів. BRI - стратегічний елемент. Китай сподівається зменшити важливість таких моментів, як Малаккська протока і Південно-Китайське море, через які повинна спрямовуватися більша частина його імпорту енергії та інших товарів.

Але в цілому BRI - це в основному те, що Пекін називає "безпрограшним" проектом з надання інфраструктури країнам, які відчайдушно потребують в цьому.

Хоча намір BRI є позитивним з точки зору сусідніх країн, якщо Китай не проявляє обережність, результати можуть бути не настільки м'якими. Минулого місяця в Пекіні нещодавно переобраний малайзійський президент Махатхір Мохамад попередив, що BRI ризикує стати "новою версією колоніалізму". Малайзія є другим за величиною бенефіціаром інвестицій від BRI, але Махатхір вже скасував більш ніж на 23 млрд доларів "несправедливих" китайських контрактів, підписаних до його вступу на посаду. Ця критика з боку країни, що розвивається, а не святенницьких західних демократій, дійсно вразила китайських чиновників, які звикли думати про свою країну як про жертву імперіалістичних колоніальних агресорів.

Після того, як китайська контрольована державою компанія підписала контракт на 99 років для стратегічного порту в обмін на полегшення тягаря заборгованості, у Шрі-Ланки був свій власний відкат BRI. Критики там звинуватили Китай у навмисному введенні Шрі-Ланки в "боргову пастку", щоб Пекін міг захопити порт. Цей епізод підкреслює неможливість Пекіна розглядати свої дії як доброзичливі, а також схильність ігнорувати історичні луна.

Зрештою, Китай випробував власне національне приниження у формі того, що вони називають "нерівним договором", який дав Британії 99-річну оренду Гонконгу в кінці 19-го століття.

Фактично, керівникам і теоретикам Китаю було б корисно вивчити історію британського імперіалізму за докази того, як економічні проекти можуть призвести до імперії. Великобританія спочатку не збиралася завойовувати Індію, але досвід Британської Ост-Індської компанії доводить, що "прапор слідує за торгівлею", принаймні, так само часто, як і навпаки.

Сьогодні Китай ризикує ненавмисно приступити до власної колоніальної пригоди в Пакистані - найбільшому одержувачу інвестицій від BRI. Керівники Пакистану описали свої відносини з Китаєм як "залізні брати" зі зв'язками, які "вище Гімалаїв, глибше, ніж самий глибокий океан і солодше меду". Але ця гіперболічна риторика маскує той факт, що Пакистан зараз фактично є клієнтським державою Китаю.

Ризики, пов'язані з тим, що відносини можуть стати проблематичними, значно збільшуються через незнання Пекіном того, як Китай сприймається за кордоном, і його небажання вивчати історію через неідеологічну лінзу.

На даний момент пакистанські військові контролюють безпеку для проектів інфраструктури Китаю у розмірі 62 млрд доларів. За словами пакистанських офіційних осіб, Китай вже відправив в Пакистан невелику кількість співробітників служби безпеки, замаскованих під рядових робітників, щоб забезпечити додатковий рівень захисту цих проектів.

Легко передбачити сценарій, в якому бойові атаки на китайські проекти долають пакистанські військові, і Китай вирішує відкрито розгорнути Народно-визвольну армію для захисту свого народу та майна. Ось як "безпрограшні" інвестиційні проекти можуть швидко стати основою імперії.