Підтримати
Прогрес євроінтеграційного руху України суттєво прискорився. Отриманий статус кандидата на вступ до Європейського Союзу накладає на Україну зобов’язання щодо форсування реформ у певних сферах і пришвидшення адаптації національного законодавства до європейських норм.
Одним з обов’язкових напрямів реформування економіки України є її декарбонізація — скорочення викидів парникових газів за основними напрямами діяльності (у промисловому секторі, енергетиці, транспорті, інфраструктурі і будівлях, сільському господарстві) з метою пом’якшити наслідки зміни клімату. Одним з етапів декарбонізації є трансформація вітчизняної вугільної галузі. Мета амбітна, — наразі в Україні розробляється програма поступової відмови від використання вугілля на період до 2030 року, тобто за доволі короткий строк.
Це напряму зачіпає вугледобувні території та громади, особливо монофункціональні. Їхній подальший розвиток потребуватиме структурної трансформації із застосуванням резервів місцевої економіки: заміни вугілля альтернативними джерелами енергії, перекваліфікації працівників і залучення інвестицій у нові види економічної діяльності.
В Європейському Союзі процес відмови від вугілля в енергетиці та заохочення до структурної трансформації відповідних громад завдяки збалансованості структурних змін і соціальних наслідків отримав назву справедливої трансформації. У більшості країн ЄС цей процес уже завершився (Німеччина, Бельгія, Франція). У деяких, зокрема у Польщі, його тільки розпочато, і в стратегічних документах (Національному кліматичному плані та стратегічних прогнозах уряду) його заплановано завершити до 2049 року за німецьким сценарієм.
Саме Німеччину найчастіше згадують як приклад ефективної економічної трансформації старопромислових вугледобувних регіонів, де цей процес тривав майже 60 років — з 70-х років минулого століття. Завдяки державним субсидіям і плановому підходу до змін процес економічної трансформації старопромислових регіонів став соціально відповідальним щодо працівників вугільної галузі та їхніх сімей. Було здійснено заходи щодо диверсифікації економіки шахтарських громад, які ґрунтувалися на подоланні проблем територій, пов’язаних з трансформацією, та розвитку освітньої і транспортної інфраструктури. У подальшому це стало драйвером появи у колишніх вугільних регіонах нових економічних секторів. Частина шахт і металургійних заводів після закриття отримала нове призначення. Території промислових об’єктів було перетворено на технологічні парки, музеї та культурні центри. Деякі шахти згодом перетворили на сховища енергії, отриманої із відновлюваних джерел.
Показовим є досвід трансформації шахти «Цольферайн» (Zollverein), що розташована у м. Ессені. Цей об’єкт внесено до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. В період активного вуглевидобутку шахта була однією з найбільших і найпродуктивніших у регіоні. У зв'язку з виснаженням вугільних пластів у 1986 році було прийнято рішення про її закриття. Проте проєктом ліквідації шахти було передбачено збереження наземних споруд. Це невипадково, бо свого часу ці будівлі, побудовані у стилі нового конструктивізму, стали зразковим прикладом шахтної архітектури, на який згодом орієнтувалися будівельники багатьох інших гірничодобувних комплексів Рурської області. До того ж унікальність шахти «Цольферайн» полягає у культурних традиціях працівників, які стали складовою регіональної ідентичності. Все це було визнано ЮНЕСКО важливим для наступних поколінь як свідчення індустріальної культури минулого і підтверджується залученістю цього промислового об’єкта в проєкт «Європейський шлях індустріальної культури». Зараз на базі шахти діє провідний міжнародний дизайнерський центр, працюють екскурсійні майданчики та офісні приміщення. Це дало можливість диверсифікувати економіку громади та створити робочі місця у секторах, пов’язаних із креативними індустріями.
Та все ж ключову роль в економічному пожвавленні вугільних регіонів Німеччини після припинення вуглевидобутку відіграє промислова діяльність. Одним із напрямів стало запровадження науково-індустріальних паркових структур. Ці інститути засвідчили свою високу ефективність у економічній диверсифікації, засновану на трансформації одного з базових напрямів промислової діяльності регіону з використанням інноваційних технологій. Показовим є успіх технопарку «Рейн-Ельба» (Rhein Elbe Science Park) у Гельзенкірхені, де накопичений у регіоні матеріальний і людський капітал у галузі енергетики був поєднаний із високими технологіями. Це дало можливість розвивати сонячну генерацію, що стало новим джерелом економічних ресурсів для громад регіону. Проте поєднання промислової діяльності та інноваційних технологій потребує високої якості людського потенціалу, концентрації освітніх і наукових центрів та інфраструктури, яка дозволяла б здійснювати трансфер технологій у виробничу діяльність.
Використання законсервованих шахт як акумуляторів вирішує питання стабілізації постачання відновлюваної електроенергії, свідчить про креативне поєднання інфраструктурних можливостей виробничих потужностей шахт з інноваційними технологіями та є прикладом диверсифікації економічної діяльності вугільних громад і регіонів у рамках енергетичної спеціалізації. Цікавим є факт перетворення останньої вугільної шахти Німеччини «Проспер-Ханіель» (Prosper Haniel), закритої у грудні 2018 року, на першу гідравлічну акумулюючу електростанцію, яка перерозподіляє енергію в періоди пікових навантажень на мережу. Підґрунтям для таких технологічних рішень є використання перепадів висот (глибина «Проспер-Ханіель» становить 600 м) для прокачування у пікові години водних потоків через турбіни з верхніх горизонтів шахти на нижні, що дає змогу виробляти електроенергію. Підняття води на верхні горизонти здійснюється електронасосами через систему шахтного водовідведення у періоди надлишку енергопотужностей.
У цілому успішність трансформацій вугільних регіонів у Німеччині зумовлена рішеннями, що приймалися виключно на основі суспільного та політичного консенсусу, сприймалися у суспільстві як продовження індустріального минулого. До того ж видобуток вугілля відкритим способом і його використання в енергетичних цілях у Німеччині наразі триває. На початку року було прийнято програму повної відмови від використання бурого і кам'яного вугілля у виробництві електроенергії до кінця 2038 року. Послідовність і запланована етапність процесу відмови від вугілля в енергетиці у Німеччині є прикладом і для інших.
Аби заохотити до трансформації вугільної галузі регіони країн, які не є членами ЄС, Європейською комісією 2021 року було створено Ініціативу для вугільних регіонів із перехідною економікою на Західних Балканах і в Україні як платформу обміну досвідом щодо відмови від вугілля в енергетиці та подолання можливих перешкод справедливому переходу. Наприкінці листопада 2023 року у Брюсселі відбулася чергова зустріч учасників цієї Ініціативи, де було обговорено поточну ситуацію у країнах Західних Балкан і Україні. У зустрічі взяла участь низка українських громадських організацій, які опікуються впровадженням засад справедливої трансформації, зокрема ГО «Екодія», ГО «Територія сталого розвитку», а також представники місцевого самоврядування вугільних громад.
Більшість країн — учасниць платформи нині перебувають на стадії планування процесів, розробки національних планів справедливої трансформації та імплементації завдань справедливого енергетичного переходу у стратегічні документи економічного розвитку. Основною проблемою повільного енергетичного переходу учасники обговорень вважають недостатню обізнаність населення вугільних регіонів щодо ефективності процесів, як наслідок, незадовільний рівень залученості до трансформації представників громадянського суспільства, включаючи органи місцевого самоврядування.
Активний пошук суспільного порозуміння та прискорення процесу затвердження планів справедливої трансформації є базовими напрямами забезпечення справедливої трансформації вугільних регіонів цих країн. Важливість долучення представників громад до формування Програми справедливої трансформації вугільних регіонів підкреслювали на згаданій зустрічі представники української делегації. Усвідомлюючи потребу забезпечити системність і послідовність процесу, вони наголошували на важливості підтримки ЄС вугільних регіонів України на шляху їхньої справедливої трансформації як через надання технічної допомоги, так і в результаті проведення консультацій та організації обміну практичними напрацюваннями.
Європейський досвід структурної перебудови економіки вугільних регіонів наочно демонструє як успішні кейси поєднання креативності з технологічними рішеннями, так і шляхи прискорення справедливої трансформації з можливістю вчитися на чужих помилках. Україні варто спиратися на практичні рішення з урахуванням локальних особливостей. А участь вітчизняних експертів в обговореннях результатів і проблем справедливої трансформації на міжнародних платформах допоможе прискорити перетворення на євроінтеграційному шляху.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google