Підтримати
Чи доводилося вам чути, що Бразилія — найкорумпованіша країна світу? А Туреччина? Чи про те, що Сербія є найкорумпованішою в Європі? Ймовірно, ні, але ви напевно чули подібне про Україну.
Щоправда, точно не від Transparency International, у чиєму глобальному Індексі сприйняття корупції наша країна перебуває на одному рівні зі згаданими та багатьма іншими державами, імідж яких не має таких сильних асоціацій із корупцією. І не від Freedom House та Єврокомісії, які у своїх оцінках констатують успіхи України в антикорупційній політиці.
Міф про тотально корумповану Україну є дуже інертним і далі використовується як для посилення негативних настроїв усередині держави, так і для її дискредитації у світі. У певному сенсі ми зайшли в глухий кут. З одного боку, держава не може не боротися з корупцією, а медіа — не говорити про неї, тому що вона є, й часто системна, що підриває державу зсередини під час війни. З іншого — це використовують партнери як залізний привід сказати нам «ні». Аргумент корупції є чи не найуживанішим, коли треба заблокувати надання чергового траншу фінансової допомоги, пакету зброї, відмовити в запрошенні до НАТО й, звісно, переконати, що Україні зарано думати про вступ до ЄС.
Активізація євроінтеграційних процесів закономірно пожвавлює трансляцію цих наративів на західні суспільства, що було добре помітно напередодні офіційного старту переговорів про вступ до Європейського Союзу. Але така риторика не лише ґрунтується на застарілому уявленні про стан справ в Україні, а й нехтує історичним досвідом розширення самого ЄС.
(Не)унікальна українська корупція
Почнімо з того, що у світі немає індикаторів, які відображають достеменний рівень корупції в країнах. Натомість соціологи вимірюють корупційний досвід населення та бізнесу (в Україні він зменшився втричі за останні десять років), а неурядові організації формують різні індекси на основі інтегрованих експертних оцінок. Попри всі недоліки найпопулярнішим серед них є згаданий вище Індекс сприйняття корупції (ІСК), який формується протягом останніх 30 років і сьогодні охоплює 180 країн.
На початку 2000-х Європейський Союз розпочав переговори про вступ із державами, які територіально (через спільний кордон) або історично (входження до СРСР і соцтабору) є близькими до України. І більшість цих країн — Румунія, Болгарія, Латвія, Хорватія, Словаччина — на момент початку переговорів мали нижчі бали в рейтингу ІСК, ніж Україна на старті аналогічного перемовного процесу. Трохи вищий, але все ж таки співмірний показник був лише у Литви (див. рис.).
Характерно, що тодішній діапазон ІСК країн-кандидатів (29—41 бал) нагадує теперішній: в останньому рейтингу Боснія і Герцоговина отримала 35 балів, Україна та Сербія — по 36, Албанія — 37, Молдова — 42, Чорногорія — 46 балів.
Неексклюзивне становище України в питанні корупції навіть у Європі, не кажучи вже про світовий контекст, підтверджують також інші авторитетні дослідження. Зокрема Індекс корупції від шведського науково-дослідного інституту V-Dem Institute відображає корупційні практики в політиці, публічному секторі та виконавчій владі. Згідно з цим індексом, на початку вступних переговорів, які наразі ще тривають, Чорногорія, Сербія, Албанія та Північна Македонія мали в середньому гірші позиції, ніж Україна. Водночас з-поміж трьох держав, які найпізніше приєдналися до ЄС, Румунія та Хорватія також розпочинали переговори з нижчими у порівнянні з Україною показниками корупції в публічній сфері та виконавчій владі.
Тож мовою експертних оцінок, а не політичних лозунгів та пропагандистських штампів, корупція в Україні перебуває загалом на тому ж рівні, що й у більшості інших європейських держав, які успішно розпочинали переговори про вступ до ЄС протягом останніх двох десятиліть.
Антикорупційний бекграунд країн-кандидатів
Не менш показовим є й те, з якою базою країни-кандидати вступали в переговорний процес. Наприклад, жодна з країн не мала цілісної системи антикорупційних органів. На початку 2000-х років спеціальний орган Ради Європи з антикорупційного моніторингу (GRECO) констатував проблеми з корупцією в Болгарії та Румунії паралельно зі слабкою інституційною спроможністю для їх вирішення. А згаданий Індекс V-Dem також зафіксував відсутність у цих державах прогресу в боротьбі з корупцією протягом десятиліття напередодні початку вступних перемовин.
Це істотно контрастує з Україною, яка починаючи з 2014 року побудувала спеціалізовану інфраструктуру антикорупційних органів. Попри повномасштабну війну ця система лише збільшила кількість справ, а головне — вироків (зокрема суддям і топпосадовцям), яких загалом винесено вже понад 200. Крім інституційного складника, антикорупційна реформа в Україні покладається на широку залученість громадянського суспільства, зокрема журналістів-розслідувачів, незалежних медіа та громадських активістів. Для їхньої діяльності створено розгалужений набір інструментів — від реєстру декларацій посадовців до електронних систем державних закупівель, реєстрів і відкритих баз даних. Загалом Україна сьогодні є одним із лідерів у Європі за розвитком відкритих даних і світовим лідером у рейтингу надання державних електронних послуг.
Все це дало змогу нашій державі не просто піднятися в тому ж рейтингу ІСК на майже 40 позицій із 2014 року, а й потрапити до числа країн, які продемонстрували найзначніший прогрес у світовому масштабі протягом останніх 12 років.
Євроінтеграційний рецепт проти корупції
Отже, попри те, що корупція залишається серйозним викликом для України, її рівень точно не є унікальним для країн-кандидатів і заледве може стати на заваді євроінтеграційному поступу. В цьому контексті важливо не лише те, з якою ситуацією європейські держави розпочинали переговори з ЄС, а й до яких наслідків у боротьбі з корупцією призвів переговорний процес. І цей урок має для нас вирішальне значення, адже більшість кандидатів істотно покращила своє становище завдяки реформам під час перемовин.
Так, під час переговорів з 2000 до 2004 року Словаччина, Литва та Латвія прогресували в ІСК на 5—6 балів, істотний прогрес показали також Румунія (2000—2007) та Хорватія (2005—2013). Тобто успішна євроінтеграція стала важливим чинником мінімізації рівня корупції в цих країнах.
Аби ні в кого не виникало сумнівів, що попри війну ЄС не робить Україні жодних поступок у питанні боротьби з корупцією, до кожного переговорного розділу в нашому випадку включено антикорупційний блок (так званий антикорупційний мейнстримінг). Це означає, що тепер в антикорупційної політики з’явився новий історичний стимул і протидія корупції значною мірою стає синонімом європейської інтеграції.
А отже, саме втілення реформ із наскрізним антикорупційним треком у межах переговорного процесу з ЄС наразі є найкращим засобом протидії міфу про безмежно корумповану Україну. Очевидно, що багатьох скептично налаштованих до нас політиків за кордоном не переконати жодними індексами та рейтингами. Та якщо в осяжному майбутньому ми втілимо необхідні зміни й станемо повноправним членом ЄС, «корупційна» риторика скептиків дискредитуватиме вже не Україну, а їхню власну здатність тверезо оцінювати реальність.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google