Мільйон українських ФОПів заплатять за новий кредит від МВФ

26 листопада 2025 року Міжнародний валютний фонд та український уряд оголосили про досягнення на рівні персоналу домовленості щодо нової чотирирічної програми Extended Fund Facility на суму 8,1 млрд дол. США. Майже одразу в публічному просторі з'явилися повідомлення про плани української влади реформувати спрощену систему оподаткування, зокрема зобов’язати ФОПи реєструватися платниками податку на додану вартість (ПДВ) при досягненні обороту понад 1 млн грн на рік.

Принципово важливо зафіксувати, що конкретні механізми реформи пропонує саме український уряд. МВФ як кредитор зацікавлений у гарантіях повернення коштів, проте вибір інструментів мобілізації бюджетних надходжень залишається прерогативою української сторони.

Урядовці та народні депутати обговорюють перегляд спрощеної системи оподаткування вже кілька років. Зокрема, голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев пропонує реформу системи єдиного податку за польською моделлю, яка передбачає диференційовані ставки залежно від виду діяльності підприємця.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

«Податок з переказів». Правда, брехня та збірка корисних порад

Проте наразі з МВФ узгоджується зовсім інший механізм. Встановлення порогу обов'язкової ПДВ-реєстрації після досягнення 1 млн грн річного обороту (приблизно 24 тис. дол., або трохи більше 83 тис. грн на місяць) означає фактичне потроєння податкового навантаження для спрощенців після досягнення цього порогу. Ефективна ставка зросте з поточних 6% (єдиний податок плюс військовий збір для третьої групи ФОП) до 20–22% з урахуванням ПДВ. Жодної диференціації за галузями у цій схемі наразі не передбачено — підприємці стануть платниками ПДВ з усіма супутніми адміністративними та фінансовими наслідками.

Обґрунтування необхідності обов'язкової ПДВ-реєстрації тим, що спрощена система оподаткування перетворилася на інструмент тінізації, ігнорує справжню природу цього явища. Бізнес використовує різноманітні схеми не через доступність легальних механізмів податкової оптимізації, а через системні інституційні проблеми. Корупція у владних структурах і судах, відсутність верховенства права та захисту власності, непередбачуваність регуляторної політики, бюрократичні бар'єри та свавілля контролюючих органів — ось справжні причини ухилення від сплати податків, а не рівень податкових ставок.

Під удар потрапляють більш як мільйон ФОПів другої та третьої груп оподаткування, переважно у сферах торгівлі, логістики, інформаційних технологій, консалтингу та професійних послуг, тобто саме ті сектори, які створюють найбільшу додану вартість. Як результат, частина з них буде змушена зареєструватися платниками ПДВ і підніме ціни, що створить додатковий інфляційний тиск. Інша частина закриє ФОП і стане безробітними. Значна частина, ймовірно, вибере різні форми тінізації: від дроблення доходів і P2P-переказів до використання криптовалюти та роботи через іноземні юрисдикції.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Держава взялася боротися з «дробленням бізнесу». Ера ФОПів закінчується?

Окремо варто відзначити вірогідний вплив цієї реформи на еміграційні настрої серед самозайнятих висококваліфікованих спеціалістів. Це саме та категорія, яка має найбільшу мобільність і найширші можливості для релокації. Довгострокові наслідки реалізації такого рішення для економічної спроможності держави можуть виявитися співставними з іншою провальною ініціативою української влади — дозволом на виїзд за кордон для чоловіків віком 18–22 роки. Обидві політики об'єднує ризик масштабної втрати найпродуктивнішої частини населення саме в той період, коли країна найбільше потребує збереження людського капіталу.

Статистика вже демонструє тривожні сигнали: за перші десять місяців 2025 року закрилося 26 158 ФОПів у сфері комп’ютерного програмування, натомість кількість нових реєстрацій за цими КВЕДами становила лише 18 605. І це відбувається ще до впровадження нових податкових ініціатив.

Загалом в Україні понад 1,7 мільйона ФОПів. Лише кількість створених ними робочих місць становить щонайменше 673 тисячі. Вони забезпечують податкові надходження, включно з внесками на оборону, формують основу середнього класу та становлять важливу складову соціальної тканини суспільства. Радикальна зміна правил гри в умовах російської збройної агресії призводить до ризику не лише не досягти поставлених фіскальних цілей, а й завдати довгострокової шкоди економічній екосистемі, відновлення якої потребуватиме значно більше часу та ресурсів, ніж її руйнування.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

В Україні змінюються правила сплати ЄСВ для ФОПів та інших самозайнятих осіб

На окремий аналіз заслуговує сам контекст дискусії про підвищення податків для малого бізнесу в межах чергової програми МВФ. Україна майже чотири роки виконує безпекові функції континентального масштабу, стримуючи російську агресію та захищаючи Європу. За такої ситуації логіка міжнародної фінансової підтримки не може зводитися до стандартних кредитних умов із жорсткими фіскальними вимогами. Натомість це має бути логіка стратегічних інвестицій у спільну безпеку, яку наразі забезпечує Україна, де фінансування надається переважно у формі грантів, а не позик. Існує очевидне джерело компенсації витрат — понад 300 млрд дол. заморожених активів країни-агресорки в країнах Заходу. Використання цих коштів як репараційного механізму для військових потреб та відновлення України не лише економічно доцільне, а й морально обґрунтоване. Такий підхід суттєво знизив би тиск на український бюджет і позбавив би необхідності перекладати фінансовий тягар війни на плечі пересічних громадян.

Інші альтернативні шляхи мобілізації бюджетних надходжень існують і є значно ефективнішими за підвищення податків для малого бізнесу. Серед таких кроків:

• системний аудит і закриття неефективних державних програм (наприклад, національного кешбеку та зимової підтримки, що виглядають як відвертий популізм і знущання на тлі підвищення податків);
• скорочення дублюючих функцій у владних структурах;
• реформа митної служби та реальна боротьба з контрабандою тютюну, алкоголю, пального та споживчих товарів;
• посилення контролю за виведенням прибутків великим бізнесом через офшорні структури;
• перегляд рентних платежів за видобуток корисних копалин до ринкового рівня;
• підвищення ефективності адміністрування податку на нерухомість і землю;
• впровадження прогресивної шкали оподаткування доходів.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Малий та середній бізнес назвав топ-5 проблем в Україні, і це не війна  

Кожен із цих напрямів має фіскальний потенціал у мільярди гривень. Вибір конкретних механізмів залишається за українським урядом. На жаль, поки що цей вибір — знищення бізнесу самозайнятого населення при збереженні статус-кво для великого капіталу — демонструє логіку найменшого опору: легше підвищити податки тим, хто не має лобістів у владних кабінетах, ніж зачепити інтереси тих, хто їх має.