Тривожне затишшя

Боротьба за порти і контроль над ними з кожним роком набуває дедалі зухваліших і потворніших форм. Крісло начальника порту стало розмінною монетою, потрапивши в дику залежність від зміни влади в країні. Мало що змінилося і за нинішнього уряду.

Події в порту Південному, які розгорнулися під час минулих святково-вихідних днів, стали першим цього року рецидивом хронічної хвороби, від якої не один рік потерпає морська галузь.

Одинадцять днів державне режимне підприємство «Морський торговельний порт Південний» трусило від чергової кадрової атаки. Одинадцять днів головне управління порту утримувалося силами колишнього начальника порту. Спроби Мінтрансу і чинного керівництва підприємства спільними зусиллями привернути увагу силових відомств увінчалися успіхом лише після того, як у справу втрутилася особисто прем’єр-міністр Ю.Тимошенко. А до того одні товариші відпочивали, а інші — спостерігали, хто кого, хоча відомості, які надходили з цивільного підприємства, нагадували повідомлення з поля бою.

6 травня Юлія Володимирівна провела нараду в зв’язку з надзвичайною ситуацією в порту і дала письмове доручення міністрам М.Оніщуку і Ю.Луценку забезпечити негайне виконання ухвали Ворошиловського районного суду м. Донецька від 30 квітня 2008 року. Цим рішенням суд заборонив будь-кому перешкоджати начальнику порту Юрію Круку виконувати покладені на нього обов’язки.

Утім, спочатку цей донецький суд став знаменитим своїм іншим «втручанням» у портові справи. Спершу суддя виніс вердикт про відновлення на посаді начальника порту Південний його попереднього керівника Володимира Васильєва, який очолював підприємство з вересня по кінець грудня 2007 року. Саме це рішення, датоване ще 21 березня ц.р., і стало підставою для кадрової атаки. А вже потім суддя (один Всевишній знає, як це сталося) 25 квітня скасував своє ж рішення, ухвалене заочно. І через п’ять днів за позовом Юрія Крука виніс цілком протилежне, на котре і посилалася Юлія Володимирівна, даючи доручення міністрам.

Того самого дня, у ніч із 6-го на 7-ме травня, доручення було негайно виконано.

Нічний штурм

Визволення головного управління порту від Васильєва та його охорони виявилося найбільш шокуючим видовищем. Та спочатку про те, як усе розпочиналося. Було це страсної п’ятниці, 25 квітня, точно перед дев’ятиденними вихідними. Тобто акцію було чітко продумано та організовано за всіма законами рейдерського жанру.

Спочатку — мітинг проти чинного керівництва порту. Потім — судові виконавці з рішенням Ворошиловського суду м. Донецька про відновлення на посаді старого керівника і спроба разом із В.Васильєвим пройти до кабінету начальника порту для оголошення вердикту. Після цього — віконно-дверний натиск із вибиванням скла і проникнення до будівлі. А за тим — прохання звільнити кабінети.

Поки в будівлі головного управління порту перебував колишній начальник із своєю охороною, чинний начальник зі своєю командою перемістився до будівлі управління другого вантажного району. Звідки й здійснювалося керівництво підприємством. Частина співробітників через плутанину в адмінбудівлі та присутність на поверхах сторонніх осіб перестали там з’являтися.

В.Васильєв тим часом видав два накази: один — про скасування реструктуризації першого вантажного району порту, про який йтиметься нижче, другий — про зміну керівництва позавідомчої охорони, що призвело до великої бійки. За даними прес-служби порту, у будівлі позавідомчої охорони було скоєно погром і жорстоко побито охоронців. Їх у важкому стані доставили до лікарні.

У відповідь Юрій Крук вжив низку заходів, намагаючись вигнати непрошених гостей з адмінбудівлі порту. Було організовано додаткову держохорону режимної території, проведено мітинг на підтримку чинного керівництва, участь у якому взяли працівники сусідніх портів, прийнято звернення колективу порту до президента країни та керівників силових відомств із вимогою навести порядок на підприємстві. І поданий позов до Васильєва.

У результаті Ворошиловський суд м. Донецька 30 квітня заборонив перешкоджати начальнику порту Ю.Круку у виконанні покладених на нього обов’язків. 2 травня представники державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції спробували вручити В.Васильєву вердикт суду. Проте до будівлі їх не впустили. Постоявши під зачиненими дверима, вони розвернулися та пішли.

Згодом Ю.Крук назве виконавчу службу головним злом. За його словами, судові виконавці виступили помічниками в рейдерському захопленні порту, і це — небезпечний прецедент. Міліція готова була звільнити будівлю впродовж п’яти хвилин, але хтось мав дати команду. Проте судові виконавці неспромоглися залучити до виконання рішення суду сили МВС, щоб звільнити будівлю від невідомих осіб на чолі з Васильєвим.

Тоді ж події в порту Крук назвав перевіркою на міцність усієї державної вертикалі влади, яка в той момент, за винятком міністра Вінського, ніяк не реагувала на те, що відбувається. Та незабаром стане зрозуміло: влада перевірку витримала.

Визволяли будівлю вночі. Як видно з відеозапису, її брали штурмом, із застосуванням важкої техніки. Операція тривала кілька годин і нагадувала бойові дії. У відповідь із даху летіли пляшки із запалювальною сумішшю, лунали вибухи, палав вогонь. Щоб не доводити справу до кровопролиття, після переговорів із Васильєвим, який прибув до будівлі, його охорона, екіпірована щитами, касками та кийками, здалася.

Близько третьої години ночі загарбники завантажилися в автобус і в супроводі бійців «Беркута» безперешкодно поїхали геть. Водночас невідомі особи на легкових автомобілях утікали по полях і навіть, кажуть, застрявши на залізничних коліях, покинули автомобіль.

Наступного дня, коли в управлінні порту було організовано прес-конференцію, при вході до будівлі замість вікон журналісти побачили пролами в стінах, і їх наглухо зашивали металевими листами. І ще актовий зал, де ночували загарбники: на підлозі — матраци, подушки, порожні пляшки та лушпиння.

Можна по-різному оцінювати події, але побачене викликає відчуття справжнього свавілля, яке можливе за відсутності в країні елементарного порядку. Та от що дивно: за даними обласного управління внутрішніх справ, у порту Південному при виконанні рішень суду жодних порушень правопорядку допущено не було. Отже, якщо хтось захоче повторити захоплення, правоохоронні органи, слід думати, і цього разу не заважатимуть. Якщо, звичайно, знову не втрутиться прем’єр-міністр.

Дохідне місце

Спроба силою змінити владу в порту завершилася провалом. Проте крапку в цій справі, схоже, ставити зарано. Кадрову атаку відбито, але не врегульованою залишилася трудова суперечка. І судові розгляди також не закінчені.

Відповідаючи на запитання «ДТ», В.Васильєв повідомив, що він уже оскаржив ухвалу Ворошиловського райсуду від 30 квітня 2008 року. І домагатися відновлення справедливості має намір до кінця. Колишній начальник порту вважає, що його незаконно звільнили з підприємства, де він пропрацював 15 років. І що перебування Юрія Крука на посаді керівника може закінчитися для порту втратою кількох причалів, про що він поінформував президента країни.

Йдеться про чотири причали порту, де здійснюється перевалювання хімічних вантажів, які належать Одеському припортовому заводу та іншим постачальникам. До 2000 року вони належали ОПЗ. А потім були передані на баланс порту.

— Тепер, на мій погляд, готується зворотний процес, — каже Васильєв. — Крук провів реструктуризацію першого вантажного району: прибрав докерів, управлінську ланку, залишив лише швартових. ОПЗ із передачею причалів на його баланс стане ще більш привабливим для інвестора. Невипадково конкурс з продажу припортового було перенесено на 20 травня.

Однак для порту втрата чотирьох причалів — це мінус 40% прибутку. Як при цьому підприємство зможе розвиватися, підтримувати соціальну сферу та забезпечувати соціальні виплати? Вже на цей рік, судячи з документів, які я маю, керівництво порту має намір істотно зменшити кошти на соціальний розвиток і по фонду споживання. Всі ці питання мало хвилюють нинішнього керівника, який прийшов у порт з іншою метою. Він має свій портовий бізнес і є засновником кількох компаній. Та чомусь вирішив попрацювати на благо державного підприємства. Ви в це вірите? Я — ні. Ще під час перебування міністра Рудьковського Крук підкочувався до порту, щоб взяти участь у створенні стивідорної компанії на базі двох причалів.

До призначення в Південний Юрій Крук керував Українською національною стивідорною компанією, яка займається перевалкою вантажів в Одеському порту. І був комерційним директором Української національної транспортної компанії. Відповідаючи на запитання «ДТ», він пояснив, що після невдалої спроби захопити порт рейдери намагаються знайти пояснення своїм вчинкам, вигадують усілякі версії, щоб привернути увагу політиків і штучно спровокувати конфлікти.

— Ніякої реструктуризації, спрямованої на передачу причалів, немає, — запевняє Крук. — Це — результат наведення порядку у фінансових справах. Під час інвентаризації договірних відносин порту з вантажовласником, зокрема, з припортовим заводом та іншими постачальниками хімвантажів, були виявлені порушення. Порт чомусь безплатно надавав їм послуги. За роботу на цих причалах він одержував тільки вантажний збір. Тому ми не прибрали людей із першого району, а узаконили їхню роботу. Це по-перше.

По-друге, цілісний майновий комплекс ОПЗ давно визначений та оцінений. Це — серйозна кропітка робота не одного місяця. І передати напередодні проведення конкурсу причали припортовому заводу, а це компетенція уряду, просто нереально. До того ж жодних розпоряджень, наказів, доручень із цього приводу немає і бути не може.

За словами Ю.Крука, за рейдерською атакою на порт стоїть відома фінансово-промислова група, яка з допомогою рішення суду мала намір отримати крісло начальника порту й у такий спосіб установити контроль над підприємством. Не вийшло. Тому люди, які витратили на цю операцію величезні гроші, так просто не здадуться. Хоча їхню логіку, чесно кажучи, складно зрозуміти, вважає Крук. На що вони розраховували і як після всього збиралися працювати з міністерством, нікому не зрозуміло.

Що ж до Васильєва, то, за словами Крука, його використовували як знаряддя для захоплення підприємства. На посаду начальника порту він був призначений концерном «Укрморпорт», який постановою уряду наприкінці минулого року припинив діяльність. Однак певні сили в країні прагнуть реанімувати цю структуру, яка перебуває нині в стадії ліквідації. Реанімувати з допомогою начальників портів, яких вони призначали торік, вважає Крук.

До призначення на посаду начальника порту Володимир Васильєв був заступником начальника з соціального розвитку. А починав працювати в порту начальником позавідомчої охорони, потім — відповідав за безпеку підприємства. Він із військових, дослужився в прикордонних військах до підполковника. Начальником порту у вересні 2007 року його призначив дер­жавний концерн «Укрморпорт» за узгодженням із тодішнім віце-прем’єром А.Клюєвим.

Ця структура, до якої входили всі порти країни, напряму, минаючи Мінтранс, замикалася на Кабмін і одержала право призначати начальників портів. Тому нинішні події в порту — це саме плоди торішнього двовладдя. І, схоже, морській галузі доведеться ці «соковиті» плоди пожинати ще довго.

Треба сказати, що і торік забезпечувати Васильєву прохід до кабінету начальника теж довелося силою. Однак тільки в супроводі не судових виконавців, а керівництва «Укрморпорту». Тоді його гостросюжетне представлення колективу міністр транспорту М.Рудьковський назвав рейдерським захопленням підприємства. І особисто прибув до Южного, щоб відстояти свого призначенця. У той час портом керував Олександр Гонза. Та перемога залишилася за Васильєвим, якого підтримав колектив, що втомився від правління «варягів».

Після повернення в уряд Ю.Тимошенко кермо правління знову повернулося до Мінтрансу, та вже на чолі з Й.Вінським, який 29 грудня, на подив багатьох, підписує наказ про призначення виконувачем обов’язків начальника порту Південного Юрія Юрійовича Крука, 29-річного сина народного депутата від фракції БЮТ Юрія Борисовича Крука.

Через це гучне призначення, котре, як писали ЗМІ, стало результатом політичного торгу, Південний знову опинився у ситуації кадрової нестабільності. Призначення відбулося при чинному начальнику, якого на той момент ніхто не звільняв. Довідавшись про нове призначення, Васильєв пішов на лікарняний. Потім його перевели на посаду заступника з соціальних питань, згодом, після скорочення посади, звільнили.

Легітимність же призначення Ю.Крука було підтверджено результатами конкурсу на заміщення посади начальника порту Південного, котрий, як і належить, був незабаром проведений. У конкурсі взяли участь ще три претенденти. До речі, двоє з них — працівники «Укрморпорту».

Виявляється, до сьогоднішнього часу не ліквідований і перший «Укрморпорт», створений ще міністром Г.Кірпою. Де-факто обох об’єднань портів немає, але де-юре, на папері, вони продовжують жити. Ідея то зникає, то знову відроджується. Отже, не буде новиною, якщо через якийсь час «Укрморпорт» знову голосно заявить про себе.

Підсумовуючи, можна зазначити, що «нова» кадрова політики, що виразилася в призначенні Ю.Крука, дала поштовх до нових судових позовів — про відновлення на посаді звільнених і про визнання недійсними результатів конкурсу на заміщення посади начальника порту Південного. За такого стану справ спроба силою усунути Ю.Крука з посади керівника може повторитися. Якщо, звичайно, доручення Юлії Володимирівни беззаперечно не візьмуть «під козирок». Та щодо цього є певні сумніви, з огляду на зміст циркуляра і наявність у країні двох центрів влади.

У документі, підписаному Ю.Тимошенко 6 травня, міністру юстиції М.Оніщуку велено «забезпечити виконання органами державної виконавчої служби рішень відповідних судів про відновлення на посаді керівників державних підприємств виключно через органи виконавчої влади, до повноважень яких відноситься призначення на посаду і звільнення з посади таких керівників».

Зміст урядового доручення дає чималий простір для польоту думки як юристів, так і політиків. І появу цього тижня інформації про підготовку рейдерської атаки на Іллічівський порт можна вважати реакцією на доручення і відповіддю прем’єр-міністру...