Підтримати
Ворог б'є по критичній інфраструктурі українських міст. Чи можливо дати тепло в будинки, якщо виведено з ладу навіть найближчу котельню чи ТЕЦ? Це запитання кореспондент ZN.UA поставив меру Житомира Сергію Сухомлину, який недавно розпочав спільно з НАК «Нафтогаз України» будівництво ТЕЦ, що працює на деревній трісці та гранулах із побутового сміття (RDF).
Як виявилося, це не старт, а етап на дистанції. Перші котельні на трісці вже працюють, заощаджуючи енергоресурси та гроші. А сама ідея будівництва двох ТЕЦ на місцевому паливі, яке до того ж значно дешевше, з'явилася ще 2014-го. Виходить, що житомиряни мають не лише ідею на мільйон, а й досвід її реалізації, цінний для багатьох українців. Про це ми, власне, й розмовляли із Сергієм Сухомлином.
— Сергію, скільки ж газу зекономив Житомир після запуску першої ТЕЦ, яка працює на трісці?
— Житомир під час опалювального сезону 2014–2015 років споживав 97 мільйонів кубометрів газу. А сезон 2021–2022 років ми завершили на рівні 56 мільйонів кубометрів. Тобто вже мінус 41 мільйон кубометрів. У цьому допомогли ТЕЦ, яку ми запустили спільно із державним фондом Швейцарії, а також модернізація котелень з метою підвищити їхній ККД. Крім того, здійснюємо модернізацію тепломереж коштом ЄБРР і встановлення індивідуальних теплових пунктів. З іншими фондами розпочали термомодернізацію будівель, зокрема, шкіл і дитсадків. Цього року мала розпочатися реалізація проєкту вартістю 18 мільйонів євро з німецьким банком KFV на модернізацію решти шкіл і садків. Сподіваюся, щойно в Україні запанує мир, проєкт запрацює.
— На якій стадії реалізація подальших планів щодо будівництва групи ТЕЦ на трісці?
— Торік ми запустили першу. Нещодавно — один енергоблок другої. Він уже дає 6 мегават енергії. На початку наступного року маємо запустити другий енергоблок ще на 6 мегават. Окрім того, минулого року пройшов тендер на будівництво ще однієї ТЕЦ на трісці. Його виграли австрійці.
— Про що домовилися із «Нафтогазом»?
— За його сприяння планується збудувати четверту ТЕЦ потужністю до 40 мегават. Передбачається, що один енергоблок працюватиме на трісці, а інший — на RDF, тобто паливі, яке виготовляється з переробленого сміття. Вже розроблено техніко-економічне обґрунтування та замовлено обладнання. Відведено земельну ділянку, ведуться проєктні роботи. Реалізація цих проєктів дасть можливість знизити споживання газу в опалювальний сезон до 7–8 мільйонів кубометрів. Порівняйте: 97 мільйонів кубометрів газу 2014-го та 7 мільйонів — після реалізації проєктів, про які я розповів.
Дніпру та іншим великим містам вистачить свого ж сміття, щоб на третину закрити потреби у паливі для котелень
— Але звідки візьметься стільки тріски та сміття?
— Копенгаген на 84% опалюється за рахунок сміття, Відень — на рівні 90%. Житомир продукує на рік 100 тисяч тонн сміття, з якого зможе виробляти 35 тисяч тонн RDF. Це екологічно чисто. Принаймні набагато чистіше, ніж звозити сміття на полігон. За калорійністю така кількість RDF відповідає спалюванню 20 мільйонів кубометрів газу. Для Житомира це означає забезпечити теплом третину міста. І це майже дармове паливо порівняно з газом.
— Адже сміття чимало у кожному місті…
— Абсолютно правильно. Скажімо, Дніпро виробляє близько 400 тисяч тонн сміття на рік, отже, гранул RDF він зможе виробляти близько 150 тисяч тонн. І якщо Дніпро побудує ТЕЦ, що працює на RDF, третину міста він забезпечить теплом і світлом за рахунок свого ж сміття та знизить шкоду, якої сміттєзвалища завдають довкіллю.
— Другий вид палива, яке вже використовує Житомир, — тріска. Лісів навколо Житомира багато і деревообробних підприємств теж вистачає. Чим, до речі, не може похвалитися степова Україна. Але чи вистачить деревини, щоби прогодувати житомирські ТЕЦ?
— Перед початком будівництва всіх цих ТЕЦ ми з міжнародними фондами та екологами проводили дослідження. Так от, лише санітарне очищення лісу — це понад 1,2 мільйона кубометрів деревини на рік. Це відновлюваний ресурс, який ми не використовуємо та який будемо використовувати. Цього більш ніж достатньо, аби закрити всі потреби Житомира.
Житомир із його населенням у чверть мільйона людей економить 20 мільйонів кубометрів газу. Він заощаджує їх для всієї країни
— Наскільки екологічними є ТЕЦ на трісці та смітті?
— На ТЕЦ, що вже працює, стоїть обладнання, яке в режимі онлайн контролює викиди. Якщо говорити про їхній рівень, то, для порівняння, у старої газової котельні поряд викиди вдвічі більші.
— А якщо говорити про економічний аспект проєкту…
— Це економія бюджетних коштів приблизно на третину. Зниження потреби у дорогому імпортному газі. Житомир із його населенням у чверть мільйона людей економить 20 мільйонів кубометрів газу. Для всієї країни заощаджує. Це близько 30 мільйонів доларів. Врахуйте, «Нафтогаз» повинен закупити газ, скажімо, по 1500 доларів за тисячу кубометрів, щоб потім продати для шкіл, дитсадків і лікарень по 500. Плюс субсидії населенню. Втрати на кожній тисячі кубометрів — близько 1000 доларів за нинішніх цін. Тому перехід на місцеве паливо, яке буквально під ногами, є вкрай важливим для України.
Термомодернізацію будинків треба робити одразу кварталами, а не хаотично. Лише тоді буде ефект
— Та якщо не знизити втрат тепла в будинках і змушувати котельні гріти величезну кількість води для старих опалювальних систем «хрущовок», економічний ефект просто випарується!
— Тому й потрібна термомодернізація. Але не хаотична. Вона має узгоджуватися з потребами у генерації тепла у кожному секторі міста. Необхідний стратегічний план. Коли ми будуємо котельню чи ТЕЦ, то маємо розуміти, яким буде споживач тепла через 10–15 років. От чому нова ТЕЦ на трісці вдвічі менша за потужністю, ніж газова поряд. Ми розуміємо, що після здійснення термомодернізації будинків у цьому секторі міста вони споживатимуть на 60% менше тепла. І при модернізації тепломереж нам не треба буде укладати трубу діаметром 600 мм, якщо для подачі теплоносія буде достатньо 300-ки. Інакше ганятимемо туди-сюди зайві обсяги води.
— Тобто якщо утеплимо один будинок у даному секторі міста, а другий — в іншому секторі, витрати на подачу теплоносія мало зміняться?
— Так, саме так. Тому, коли створювався Фонд енергоефективності, я неодноразово говорив, що необхідно утеплювати багатоповерхівки кварталами, а не одну тут, іншу — там. Лише утеплення всього кварталу дає змогу розрахувати необхідну потужність котелень і тепломереж. Наразі з цим у країні складно...
За дорогі гроші реконструкція ЖКГ міст неможлива
— За які гроші здійснювалась і, сподіваюся, здійснюватиметься термомодернізація багатоповерхівок Житомира?
— Це мають бути дешеві гроші — під 1–2% річних. При відсоткових ставках наших банків жоден бізнес не візьметься за термомодернізацію. До речі, заміна внутрішньобудинкових опалювальних мереж має бути одним із етапів комплексної термомодернізації будинків.
90% підприємств Житомира працюють
— Ми живемо в умовах російської агресії. Наскільки велика небезпека розморозити опалювальні системи за найгірших сценаріїв розвитку подій?
— Я вже говорив про можливості перепідключення подачі теплоносія від однієї котельні до іншої, тому за рахунок котелень на альтернативному паливі ми зможемо утримати температуру в тепломережах на безпечному рівні. Хоча не впевнений, що зможемо забезпечити комфортну температуру у квартирах.
— Зрозуміло, що в умовах воєнного стану всі будівельні та ремонтні роботи у місті призупинено. У якому стані зараз міська скарбниця — на межі виживання, за межею? Якщо у відсотках, скільки платників податків пішло?
— 90% підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями, працюють. Але податкові надходження впали приблизно на 40%. Причини зрозумілі: через величезні складнощі, у тому числі через проблеми з електроенергією та логістикою, працювати на повну потужність підприємства не можуть. Але що, як на мене, позитивно — пристосувалися працювати і в умовах війни.
— Зниження надходжень до бюджету міста — це дуже боляче?
— Ми зменшили виплати працівникам міських структур, і загалом на поточні видатки грошей вистачає. Зрозуміло, що ремонти та капітальне будівництво зараз не ведуться. Але, з іншого боку, ми величезні суми витрачаємо на допомогу військовим. Сума наближається до 150 мільйонів гривень. Плюс на ремонти укриттів і бомбосховищ витрачено близько 20 мільйонів.
Мобільні генератори — це рішення в крайніх ситуаціях
— Як місто підстраховується при можливих відключеннях електроенергії?
— Закуплено генераторів на 65 мільйонів гривень для забезпечення в аварійних ситуаціях лікарень, водоканалів, котелень. Звичайно, забезпечити електроенергією всі служби одного водоканалу за рахунок генераторів неможливо. Але подачу води та перекачування стоків забезпечимо. При цьому будуть використовуватися генератори на автомобілях, які зможуть курсувати від однієї каналізаційної насосної станції до іншої та заживлювати насоси. Такого немає ще в жодному місті України.
— Котельні також не зможуть працювати без електрики.
— Генераторами забезпечено всі районні котельні. Кожну квартальну котельню забезпечити автономним генератором дуже дорого. Тому використовуємо технологію перепідключення, про яку я вже говорив.
Після війни…
— Ви уявляєте Житомир після війни?
— Завершення реконструкції Житомирського аеропорту — так. Створення освітнього кампусу з кількома навчальними закладами, бібліотекою, конгрес-холом у центрі Житомира — так. Продовження реконструкції вулиць, водоканалу, теплокомуненерго, термомодернізації житлових будинків та установ — так.
— Які перспективи з інвестиціями?
— Житомир має досить вдале географічне положення — важливий автошлях Київ—Чоп, досить далеко від агресивного сусіда. Індустріальний парк, створення якого у завершальній стадії. Все це врахують потенційні інвестори, я сподіваюся.
«На третій термін не піду!»
— Які плани щодо третього терміну на посаді міського голови? Пам'ятається, на другий термін ви пройшли практично без конкурентів і другого туру…
— Ні. Я вже давно про це заявляв. Я не виляю і не граю в якісь ігри. Третій термін — категорично ні. Зрозумійте, керівництво містом, обласним центром — це робота на вигорання. Повірте, місто — це як мікродержава: ті ж служби, ті ж проблеми, ті ж інтриги. Я мрію повернутися до свого бізнесу та відчути себе вільною людиною у процвітаючому Житомирі, в країні, де запанував мир.
Більше статей Віктора Конева читайте за посиланням.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google