СІМ НЯНЬОК І МАЛИЙ БІЗНЕС

Якщо ви хочете, щоб Бог розсміявся, розкажіть йому про свої плани.

Вуді Аллен

Хмари нависли ще влітку. А з середини листопада затяжні холодні зливи президентських «зауважень» обрушилися на Дніпропетровщину. Гнів гаранта викликала, крім усього іншого, бездіяльність його представників на місцях стосовно підтримки малого й середнього бізнесу, яким займаються, за даними обласної ДПА, 63,5 тис. юридичних і 118 тис. фізичних осіб. Оргвисновки не забарилися.

— ...Голови райдержадміністрацій, мери міст та інші відповідальні чиновники не займаються малим бізнесом, — обурюється начальник управління з питань підприємництва та регуляторної політики облдержадміністрації Олег Кужман. — Цінова політика, тарифи, питання землекористування тощо віддані на відкуп СЕС, пожежним та іншим відомствам. Вони, не боюся цього стверджувати, чинять свавілля. А перші особи міст і районів дотепер не знають вартості відведення землі чи послуг пожежних інспекторів...

Далі Олег Миколайович теоретично обгрунтував корупцію небачених масштабів під прикриттям різноманітних позабюджетних відомчих фондів «на розвиток» та інших подібних підставах. Будь-який чиновник, який має право «одобрямса», уриває свою частку, роблячи з мухи недоробки — недогляду слона найгрубішого порушення різноманітних норм і правил. На думку пана Кужмана, малим бізнесом у мерії обласного центру ніхто не займається, але «...всі курирують». Втім, цим грішать повсюдно, за винятком хіба що Кривого Рогу, де всі «дозвільні» відомства зібрані буквально під один дах.

Щодо опіки малого бізнесу «усіма й вся» Олег Миколайович правий. Більш того, Дніпропетровська облдержадміністрація розробила власне ноу-хау поки що тільки для сільськогосподарських районів області у вигляді такого собі плану, який доведуть кожному голові райадміністрації. Відтепер не менше 20 відсотків валового обсягу виробництва кожного сільського району покликані давати суб’єкти малого бізнесу. Інакше главам адміністрацій буде непереливки. А за великим рахунком, підприємці Дніпропетровщини з нового року трудитимуться відповідно до обласної програми розвитку малого й середнього бізнесу. Цей документ, зміст якого приховується поки що за грифом «для службового користування», являє собою багаторічний план, куди «заб’ють» права та обов’язки бізнес-структур разом із повноваженнями чиновників.

Важко судити про документ заочно, але з юридичної точки зору аналогічна за змістом програма розвитку ринків області, прийнята торік, практично мало що дає. Принаймні постулати Дніпропетровської міської програми, яка існує немов самостійно, жодним чином не відбилися на сумах, стягнутих за видачу дозволів на торгівлю. Навпаки, вони розширили й поглибили декрет Кабміну «Про місцеві податки й збори». З 1 січня набирало чинності рішення міськради від 6 листопада 2002 року «Про збір за видачу дозволу на розміщення об’єкта торгівлі», що передбачає видачу чотирьох різних «паперів». Позначені декретом лише дві — «на одноразову торгівлю» (один неоподатковуваний мінімум) і для «суб’єктів, що постійно здійснюють торгівлю в спеціально відведених для цього місцях» (20 мінімумів) місцеві законодавці доповнили «об’єктами дрібнооптової торгівлі» і «літніми майданчиками». Власники дрібнооптових кіосків і наметів, розташовані в людних, названих «червоною лінією», місцях міста, за дозвіл торгувати викладуть щокварталу 340 гривень (20 мінімумів). Щоправда, від подібного оброку звільнені, крім тих, хто працює на єдиному податку, їдальні навчальних закладів і кіоски «Дніпроміськелектротрансу», що торгують, крім іншого, проїзними квитками. Хазяїн же «літнього майданчика» платитиме ті самі 340 гривень, але щомісяця. Тим часом, власники «стаціонарних об’єктів торгівлі» за подібний дозвіл такі самі гроші платять один раз на рік.

Та це ще не все. У положенні про порядок отримання дозволу, що нагадує по суті процедуру видачі прав водія, записано: «...Всі документи заявника оформляються в окрему справу й зберігаються три роки». Тут же: «...у випадку втрати дозволу його дублікат не видається, новий дозвіл можна одержати після подачі всіх необхідних документів і сплати збору». Іншими словами, архів «до лампочки».

У глибокому нокауті нині перебувають практично всі платники єдиного податку й власники торговельних патентів обласного центру. Ще б пак — рішеннями четвертої сесії міськради від 6 листопада змінено ставки, зрозуміло, у бік значного збільшення. Якщо раніше єдиний податок для суб’єктів роздрібної та оптової торгівлі коливався в межах 110—165 гривень, залежно від місця розташування «точки», то з 1 січня нинішнього року власники, скажімо, ларька-намету на проспекті Карла Маркса чи заштатної Моторної щомісяця платитимуть однаково — 200 гривень із носа. Погодьтеся, прибуток у центрі й на околиці — «дві великі різниці».

Постраждали й приватні підприємці, які до торгівлі не мають жодного стосунку. Якщо раніш єдиний податок платився диференційовано, залежно від «середовища проживання» (району) у місті, то нині стрижка грошей йде під одну гребінку. Для більшої демократії міські депутати запропонували своїм районним колегам визначитися з головними проспектами, вулицями і площами районів (?), для яких визначили знижку в 5%. Для «неголовних» — 10.

Можна сміятися, та непопулярні рішення прикриті посиланнями на Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» і указ Президента «Про спрощення системи оподаткування, обліку й звітності суб’єктів малого підприємництва». Депутатський корпус свою творчість вважає «реалізацією державної політики в сфері розвитку та підтримки малого підприємництва». А ось про підвищення орендної плати в центральних районах міста — ні пари з вуст. Хоча ще в липні міський голова Іван Куличенко розпорядився управлінню комунальної власності зробити перерахунок договорів оренди.

Втім, заступник мера з економіки та фінансів Ігор Шевченко причини підвищення ставок єдиного податку в Дніпропетровську пояснює по-іншому. Виявляється, тут вони були нижчими, ніж в інших містах і селах області. Аналіз платежів, за словами Ігоря Миколайовича, показав, що ставки в півтора разу нижчі, ніж у Кривому Розі. Та нові розміри все одно менші (!). У розмові з кореспондентом «ДТ» Ігор Шевченко підкреслив, що старий низький єдиний податок обумовлювався бажанням залучити в приватні підприємці максимум бажаючих. Тепер, певне, їх хоч греблю гати.

«Це вже навряд чи», якось сказав народний герой Сухов. Адже процес «зав’язки» із малим бізнесом на кшталт відомого «вхід карбованець, вихід три». Швидше, власники торгових патентів пустяться на всі заставки. До прийняття сесією нових ставок торговельного патенту на здійснення торговельної діяльності їхні розміри коливалися, залежно від спеціалізації та місця розташування, у межах 120—320 гривень. З нового року — 320 гривень. Виняток зробили для книжкових і квіткових пунктів, магазинів фірмової торгівлі товаровиробників області, а також спеціалізованих на продажі продуктів першої необхідності, «секонд-хендам».

Автор цих рядків також проаналізував наявну інформацію і дійшов висновку, що до деяких «винятків» мають не зовсім де-юре, зате де-факто мають стосунки як депутати, так і посадові особи місцевої й обласної влади. Не всі, але багато хто.

Дивно, але в багатоголосному хорі тих, хто бичує порядки на підприємницькій ниві Дніпропетровщини, не чутно податківців. Створивши спеціалізовану податкову інспекцію, ДПА приділяє особливу увагу чотирьом сотням головних платників податків, якими є промислові підприємства регіону. Саме вони дають у зведений бюджет 56% надходжень по Дніпропетровську і 30% — по області. Малий бізнес — не більше 5%, причому вага єдиного податку юридичних осіб становить лише 2% надходжень у зведений бюджет. Проте ж, на думку голови Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області Вадима Буряковського, спрощену систему оподаткування необхідно зберегти. Щоб малі підприємства виросли й зміцніли. І вже потім, зі збільшенням оборотів, вони самі перейдуть на загальну систему оподаткування.

Нескладні розрахунки показують, що на один суб’єкт господарювання в області припадає не більше семи працівників. Понад 80% суб’єктів малого бізнесу працюють у торгівлі, громадському харчуванні та сфері послуг, де зі сплатою податків не все гладко. Особливо це стосується обліку виторгу касовими апаратами. До того ж в 98 випадках із ста при перевірці податківцями чеки чомусь не видаються, так ще місцеві «лівші» цілком кваліфіковано обнульовують «Самсунги» та іншу фіскальну чудо-техніку. Це одна з причин зниження суми податків юрособам–суб’єктам малого бізнесу. Нині 65% із них платять удвічі менше, ніж три роки тому, інші не платять узагалі.

Зате приватні підприємці, на думку Вадима Всеволодовича, просто молодці: 86% із них податки платять своєчасно. Якщо 1999 року надходження в бюджет від приватних підприємців становили 24 млн. гривень, то 2002-го, за попередніми даними, очікувалося вже 72 млн. Що ж до офіційних штрафів, то їхнє надходження в зведений бюджет Дніпропетровщини займає менше 0,1%. На «місцевості» це виглядає так: адміністративно карають 2 тис. директорів і головбухів щомісяця, а сукупна сума штрафів становить 150 тис. гривень. Без обліку коштів, добутих непрямими методами.

Ще місцева податкова охоче декларує зниження ставок прибуткового податку, спрощення законодавства з оподаткування доходів фізосіб, прибутку підприємств і доданої вартості. Ще б пак, адже питання вирішуються в Києві.