РІВНОМІРНИЙ РОЗПОДІЛ РОЗЧАРУВАНЬ

Головним на порядку денному шостої сесії Дніпропетровської міської ради стало питання затвердження муніципального бюджету на 2003 рік у розмірі 530 млн. гривень.

Більшість депутатського корпусу хотіла голосувати відразу — без стомливого заслуховування доповіді й наступного обговорення. Прибічники бліцкригу мотивували свою позицію тим, що проект бюджету багаторазово розглядався в постійних комісіях міськради. Однак деякі народні обранці вирішили засвітитися та внести конкретні пропозиції.

Депутат-есдек Олександр Дорошенко підкреслив, що бюджет-03 — це бюджет утримання. На його думку, насамперед потрібно максимально прибрати податкові пільги та взаємозаліки. Інакше, заявив Дорошенко, ми одержимо «фактично тіньовий оборот бюджетних коштів». Олександр Іванович також зауважив, що нинішнього року Дніпропетровськ планує вкотре перевиконати план з житлового та капітального будівництва. Хоча, на думку оратора, розпорошуватися не слід. Краще взяти кілька найважливіших об’єктів і «довести їх до ума».

Ще різкіше висловився депутат Ігор Огородник. Проект бюджету він охрестив «експериментом на виживання частини городян». Його навіть не вразило, що нинішня скарбниця товща за попередню на 50 млн. гривень. За нехитрими підрахунками Огородника, у доларовому еквіваленті місту відпущено близько 100 мільйонів. Тоді як у переддень дефолту 1998 року бюджет становив 130 млн. у.о. На думку депутата, додаткові доходи цілком можна одержати від комунальної власності. Як у Москві, де всі ринки належать мерії і приносять стабільні надходження до місцевого бюджету.

Втім, ті, що виступали, зійшлися на думці, що бюджет-03, за всіх його недоліків, слід приймати. Чим порадували мера Івана Куличенка, який заявив про «бюджет напружений, але реальний». Остаточно дотиснув депкорпус губернатор Микола Швець, який зненацька прибув на сесію. Микола Антонович заспокоїв присутніх, заявивши, що спільними зусиллями влада міста та області зможуть забезпечити зростання основних показників. Щоб не бути голослівним, губернатор підтвердив, що проблема добудування першої лінії метрополітену практично вирішена. За рік на підземних роботах планується освоїти 85 млн. грн. Цифра беззастережно вражала, тим паче, що програма добудування на 2003 рік припускала тільки 60 млн. І взагалі, справи в обласному центрі підуть настільки добре, що знайдуться гроші навіть на монумент, що символізує досягнення Дніпропетровська в ракетно-космічній галузі.

Депутати перейнялися начальницьким оптимізмом і бюджет прийняли без затримки. Тепер із муніципальної скарбниці фінансуватиметься пільговий проїзд студентів та учнів ПТУ. Збільшаться витрати на харчування в дитячих установах.

На освіту виділять 133 млн. грн. На охорону здоров’я — 114 млн. А ось культура і мистецтво обійдуться скарбниці в 8,3 млн. Залишки розділять «по справедливості» між правоохоронними органами, спортсменами, комунальниками тощо. Проте в розмові з кореспондентом «ДТ» міський голова Іван Куличенко ледь приховував роздратування:

— Якщо говорити про підходи до його формування (держбюджету. — В.О.), то він менш вдалий, ніж торішній. Йдеться не про цифри, а про підходи. Мені дуже не подобається, що деяким регіонам удалося внести зміни у формульний підхід формування бюджету. З прийняттям Бюджетного кодексу ми раділи, що з’явилися, нехай недосконалі, але правила гри. Нині, коли їх намагаються перекроїти вручну, є побоювання, що з таким бюджетом історія повториться в ще більших масштабах. За що ж ми тоді боролися? Щоб повернутися до старого? Кажучи про цифри, можу сказати, що нинішній бюджет дуже напружений для міста, але кращий, ніж два роки тому і трохи кращий, ніж торішній. Місто може розвиватися, але без серйозних рухів і ривків. Через наші скромні гроші не можна зробити гігантські надбання чи звершення.

Депутати були стурбовані й питанням перейменування двох дніпропетровських вулиць. Затіяли це для того, щоб увічнити пам’ять знаменитих земляків — письменника Олеся Гончара й не менш відомого партійного керівника УРСР Володимира Щербицького. Прізвище автора «Собору» і «Прапороносців» замінить Кірова на одній з центральних вулиць обласного центру. Щербицькому виділили вулицю Нову. Остання, так би мовити, вулиця унікальна тим, що на ній немає жодного будинку. Вона являє собою лише спуск із вулиці Комсомольської на проспект Карла Маркса через парк ім. Глоби. Відсутність будинків покликана, певне, скрасити меморіальна дошка в честь пам’яті Володимира Васильовича на будинку неподалік — обласної ради.

Окремі народні обранці цю ініціативу прийняли в штики через міркування зовсім не ідеологічні, але меркантильні, вважаючи витрату бюджетних коштів на перейменування в даний момент недоцільною. Опонентів заспокоював особисто міський голова, клятвено пообіцявши, що жодної копійки з бюджету на «перероблення» назв не піде. Мер сам знайде спонсорів-патріотів, які профінансують тягар перейменування. На що депутати погодилися.