Макіївська реінкарнація

Сьогодні із задування домни №5 почався процес запуску виробництва Макіївського металургійного заводу. Що це означає для міста з ледь не найнижчою в регіоні зарплатою, пояснювати не треба. Це — відродження надії для десятків тисяч людей, пов’язаних із заводом. Для них сто днів простою комбінату були далеко не найкращим періодом у житті.

Причина зупинки — комбінат потребував термінового ремонту. Завод — без перебільшення, одне з найстаріших в Україні металургійних підприємств — побудований іще наприкінці ХIХ століття. Його устаткування серйозно не ремонтувалося й не оновлювалося протягом останніх півтора десятка років, і в результаті моральний і фізичний знос виробничих фондів перевищив усі мислимі й немислимі норми. Як наслідок — рівень собівартості на окремих переділах тут у півтора-два рази вищий, ніж на інших підприємствах галузі.

І коли навесні почали падати світові ціни на металопрокат, а в Україні впав курс долара, зросли тарифи на енергоносії та вантажоперевезення, завод став щомісяця приносити до 57 млн. грн. збитків. Рівень рентабельності продукції сягнув –35%. При цьому ніяких внутрішніх резервів у підприємства не залишилося: численні «інвестори» вичавили його насухо.

Нові господарі заводу вирішили не плодити збитків, а капітально підлатати дірки, отримати запас стійкості, щоб потім вийти на вищий технологічний рівень. Було проведено капітальний ремонт підвищеної складності п’ятої доменної печі, відремонтовано третю домну й модернізовано весь технологічний комплекс першої мартенівської печі. У стані повної готовності до роботи перебувають чотири інші мартени.

Випробувано і введено в експлуатацію стан 350-1. На іншому стані отримано дослідні партії нових видів прокату. Загалом у період зупинки виробничої діяльності заводу проведено заплановані капітально-відбудовні ремонти на 36 об’єктах виробничого призначення. Стала до ладу лінія з виробництва нового виду підготовленої залізорудної сировини, промислове випробування якої планується на доменній печі №3. У результаті з початку травня освоєно інвестицій на суму більш як 150 млн. грн.

Ці кошти було отримано від інвесторів ММЗ — структур Вадима Новинського, якому належать Інгулецький і частково Південний гірничо-збагачувальні комбінати. Починаючи з другої половини 2004 року, саме вони забезпечують антикризове управління Макіївським метзаводом. Сукупні зобов’язання цих компаній з придбання корпоративних прав, погашення боргів та організації виробництва на Макіївці за останній рік перевищили 700 млн. грн.

Тепер попереду — пуск усього виробничо-технологічного ланцюжка завoду, а потім... Утім, про те, що буде потім, мало хто може сказати більш-менш упевнено.

За минулі десятиліття Макіївка накопичила не тільки повний знос фондів, а й велетенський фінансовий «хвіст». До моменту приходу структур Новинського кредиторська заборгованість ВАТ «ММК» становила 3 млрд. грн., у тому числі перед бюджетом і цільовими фондами — 87 млн., за спожиті енергоресурси — 508,5 млн., Донецькій залізниці за перевезення вантажів — 42,6 млн., по заробітній платі — 32,5 млн. грн. При тому, що виробничі потужності підприємства було задіяно в той час лише на 20%, заборгованість підприємства була абсолютно безнадійною. Саме тому уряд із метою порятунку виробничого комплексу та трудового колективу підприємства ухвалив план санації Макіївського меткомбінату, що передбачає створення нової юридичної особи — ЗАТ «Макіївський металургійний завод» (ММЗ).

Саме воно й функціонує з весни цього року на базі потужностей комбінату, забезпечуючи заробітною платою колектив. Причому погасивши виниклі до їхнього приходу борги по зарплаті, нові господарі підприємства збільшили середній розмір оплати праці майже в півтора разу — до 960 грн. на місяць. Цифра, безумовно, не космічна, але помітно вища, ніж у середньому по Макіївці.

Передбачається, що виконані за час простою підприємства заходи забезпечать зниження поточних збитків заводу практично вдвічі, однак вихід бодай на нульову рентабельність неможливий без додаткової підтримки з боку держави. Металурги просять зберегти тарифи на природний газ і його транспортування, а також залишити тарифи на залізничні перевезення хоча б на рівні початку року. В цьому разі, за умови поліпшення кон’юнктури світового ринку металопрокату, з’являється хоч якийсь шанс на подальшу роботу без збитків одного з найстаріших металургійних виробництв України і його подальший розвиток.

Для модернізації заводу сьогодні необхідні сотні мільйонів доларів. Але поки що більша частина вкладених у ММЗ грошей іде на погашення збитків, а не на інвестиції в основні фонди. Якщо ситуація не зміниться, завод так і балансуватиме на межі закриття. Це чудово розуміють у комітеті Верховної Ради з промислової політики та підприємництва, який навесні провів на ММЗ своє виїзне засідання і дав свої рекомендації органам виконавчої влади. На жаль, почуто їх не було.

Більше того, поки що не вирішено навіть поточних питань функціонування заводу. Постачальники газу, води і залізничники вже півроку не підписують документів, що забезпечують нормальну роботу підприємства, посилаючись на борги Макіївського комбінату. ММЗ був змушений звернутися до Антимонопольного комітету зі скаргою на діяльність природних монополій. Навесні підприємство постійно обмежували в поставках газу, знижуючи тиск більш ніж удвічі. Як наслідок — було втрачено більше ніж мільйон доларів тільки на цій позаштатній ситуації. Цинізм того, що відбувається, полягає в тому, що «Нафтогаз України» був попереднім санатором Макіївки і чудово знає ситуацію, яка склалася на підприємстві.

Звісно, бажання отримати борги важко назвати несподіваним — проблема лише в тому, наскільки це відповідає законодавству та здоровому глуздові. Річ у тім, що ЗАТ «ММЗ» не є правонаступником ВАТ «Макіївський металургійний комбінат», а отже, не має жодних правових підстав для погашення кредиторської заборгованості останнього. Про це знають і газівники, і залізничники, і постачальники води. Однак, із їхнього боку тривають спроби не києм, то палицею примусити металургів до укладання договорів на їхніх умовах.

Але ж у такому разі немає сенсу навіть запускати ММЗ: кілька мільярдів боргів, накопичених ММК за останнє десятиліття, вкупі з поточною нерентабельною роботою заводу моментально потягнуть його на дно. Щоправда, з мертвого підприємства вже ніхто не отримає ані шеляга...

Сьогодні підприємство просить Антимонопольний комітет України розглянути факти і вжити заходів, спрямованих на дотримання законодавства про захист економічної конкуренції та відновлення законних прав ЗАТ «Макіївський металургійний завод». Можливо, це й допоможе... У будь-кому разі, 10 тис. працівників комбінату та члени їхніх сімей на це справді сподіваються.