Кому скарбниця, кому мати рідна

— Домяукалась?!

— Докаркался?!

Діалог із мультфільму

У реальність бюджету 2009 року від самісінького початку вірили або надто наївні, або, як би м’якше висловитися, відверто недалекі. Розробники та апологети документа ні до тих, ні до інших, зважаючи на все, не належали. Як, утім, і представники місцевої влади — від рівня області і нижче. Вони швидко зметикували: хоч би якими некомфортними були запропоновані Мінфіном контрольні цифри основного фінансового документа, не варто мучити себе протестними перепалками на сесіях. По-перше, тому що, як свідчить досвід попередніх років, це марно. А по-друге, маючи здоровий глузд, чудово розуміли, що навіть нікудишній, але затверджений бюджет краще за перспективу щомісяця задовольнятися однією дванадцятою частиною торішніх витрат. Та й, чесно кажучи, загалом картина не видавалася такою вже безнадійно песимістичною.

На думку запорізьких фінансистів, доведені згори показники дохідної частини обласного бюджету виглядали більш-менш реалістичними — скорочення на 2% (порівняно з минулим роком) зовсім не нагадувало трагедії. Набагато більше зневіри викликав план видатків. Ще в першому, вересневому, проекті він цілком не покривав навіть майбутніх витрат із заробітної плати і розрахунків за енергоносії, а на харчування, медикаменти — взагалі жодної копійки.

Остаточний варіант виявився ще гіршим: дефіцит видаткової частини регіонального бюджету збільшився з 200 до більш як 600 млн. грн., що зовсім позбавляло надій забезпечити утримання бюджетної сфери хоча б на рівні 2008-го. Проте обласна влада жорстко наполягала на тому, щоб дохідні частини місцевих бюджетів були затверджені в межах контрольних цифр Мінфіну.

Розрахунок був невигадливим і загалом грамотним. Справа в тім, що у разі невиконання дохідної частини місцевого бюджету, якщо тільки він базується на розрахунках Мінфіну, законодавець гарантує покриття різниці за рахунок надання середньострокових кредитів. Тож охочим збільшити цифру доходів популярно і зрозуміло пояснювали: робити цього не варто. Інакше до четвертого кварталу грошей не буде навіть на зарплату.

Однак за розумного підходу цілком можна домогтися перевиконання дохідної частини. А як відомо, за підсумками кварталу так звані вільні залишки місцева влада має право витрачати на власний розсуд. Якщо з розумом — на покриття дефіцитів, які неминуче виникнуть. І як небезпідставно наполягала обласна влада, робити це слід не раніше, ніж через півроку, або й узагалі за підсумками трьох кварталів. Тоді і вплив кризи виявиться чіткіше, і перспективи виконання річних фінпланів територій стануть зрозумілішими.

Так і вирішили, плекаючи надію, що і нинішній рік удасться якось пережити. На жаль, тут саме час іронічно вигукнути — ха! Ні, навіть не так, ще веселіше: ха-ха! Наївно сподіватися навіть на нічию з партнером, котрий відчуває непереборне бажання застосувати навички картяра-катали.

Ні, спочатку усе виглядало відносно пристойно. Ну, подумаєш, наприкінці січня президент покартав у телезверненні прем’єр-міністра за зрив бюджетного процесу, свідоме завищення показників та обіцянок. То ж і візаві за словом у кишеню не полізла — мовляв, «звернення президента до народу — це суміш неправди, паніки та істерії». І Держказначейство в особі його голови Тетяни Слюз тут як тут: «За оперативними даними, на 31 січня державний бюджет виконано на 101%, надходження становили 12,2 млрд. грн.».

Щоправда, уже до кінця квітня оптимізму в словах Тетяни Ярославівни явно поменшало. А відкіля йому взятися, якщо станом на 28 квітня залишок коштів на єдиному казначейському рахунку (ЄКР) становив близько 1,7 млрд. грн. На очах усієї країни розгорталася справжня фінансова драма. Кабмін розпорядився з ЄКР фінансувати витрати загального фонду держбюджету, покривати хронічний дефіцит Пенсійного фонду і забезпечувати авансові платежі НАК «Нафтогаз України» по розрахунках за російський газ.

Проблема, втім, у тому, що довго перебувати перед урядом у позі «чого бажаєте» у Держказначейства не вийшло б навіть за дуже великого бажання і «братньої» допомоги МВФ із його програмою stand-by...

До певного часу всіма цими перипетіями місцева влада цікавилася не надто активно. Перші тривожні дзвіночки почали бентежити слух приблизно в середині літа. А почалося все з того, що структурні підрозділи Держказначейства стали здійснювати платежі бюджетних організацій і дво-триденною затримкою.

У більшості це викликало лише здивування з легким натяком на невдоволення. Звичайно, якщо не брати до уваги Черкаси, де міський голова Сергій Одарич заявив, що «міста України опинилися на межі колапсу, оскільки Держказначейство припинило переказувати кошти міських бюджетів на інші рахунки». На його думку, це — «цілеспрямована політика уряду із втручання в місцеві бюджети для перекриття власних касових розривів, що виникли при виконанні державного бюджету».

У відповідь скарбники, намагаючись зберегти добру міну при поганій грі, пояснювали таку ситуацію «технічними неполадками в системі». Проте їхнім словам мало хто вірив, адже «неполадки» набули яскраво вираженої вибірковості. На відміну від інших, платежі із захищених статей виконувалися без затримок.

Через якийсь час події і зовсім почали розвиватися, як у казці, — що далі, то страшніше.

Бюджетні платіжки стали застрягати в підрозділах казначейства масово, надовго і без пояснення причин. Потрібні приклади? Будь ласка.

План надходжень до місцевих бюджетів Запорізької області за підсумками трьох кварталів перевиконано на 4,6%, або на 77,8 млн. грн. І хоча в розпорядників коштів є гроші на рахунках, відсутня прострочена заборгованість із заробітної плати, розрахунків за енергоносії, комунальні послуги, управління Держказначейства не виконують платежів за незахищеними статтями. Станом на 21 жовтня в регіоні ця сума перевищувала 10 млн. грн. Приблизно половина її залишалася непроплаченою близько двох тижнів.

Чималий перелік «заморожених» платежів містить у собі фінансування підготовки об’єктів соцкультпобуту до зими, придбання палива для швидкої допомоги і шкільних автобусів, компенсаційні виплати малозабезпеченим верствам населення…

На кінець жовтня сума невиконаних у термін з вини управління Держказначейства в м. Запоріжжя фінансових зобов’язань державного медуніверситету становила майже 600 тис. грн. Унаслідок цього порушено терміни підготовки до опалювального сезону, проведення капітальних ремонтів будівель, під загрозою зриву виявилася організація навчального і наукового процесів. А на додачу до всього виникли підстави для пред’явлення університету штрафних санкцій за незадовільне виконання договірних зобов’язань щодо оплати за поставлені товари і виконані послуги.

Найчастіше справа стосується і зовсім мізерних сум. Хоча… це ще як подивитися. У масштабах країни, області і навіть району 33,9 тис. грн. — справді копійки. Але для Новобогданівської сільради, яка тричі пережила вибухи на артскладах, це ціле багатство, необхідне для капремонту котелень у дитячих садочках.

Намагаючись уникнути скандалів, скарбники, ясна річ, не сидять склавши руки. От тільки їхні дії, м’яко кажучи, дуже своєрідні. Фантазії вистачає лише на те, щоб викликати бухгалтерів-бюджетників і настійно рекомендувати переписувати платіжки, законний термін виконання яких
спливає. А для більшої переконливості багатозначно натякати: «Ви ж дивіться, нам із вами ще працювати».

Особисто для мене такі підходи анітрохи не дивні. Кому цікаво, може познайомитися з публікацією дев’ятирічної давності «Презумпція недоторканності» (notfounded /).

Погодьтеся, для такої поважної установи, як прокуратура, приводів для втручання — більш ніж достатньо. Тим більше ситуація — простіша не буває: от платіжки безпідставно прострочені, от — «винуватці торжества». Як-то кажуть, самі напросилися — отримайте і розпишіться. Здавалося б, елементарно! Але ж є нюанси!

З одного боку, є чолобитна облдержадміністрації з проханням «провести перевірку законності дій органів Державного казначейства за викладеними вище фактами, і у разі виявлення порушень — вжити відповідних заходів прокурорського реагування». А з іншого... Щось подібне вже готували в липні черкаські міськвиконком і міськрада. І не комусь, а самому генпрокурору Олександру Медведьку. Реакції — нуль. От і виходить незбагненна загадка для виснаженого боротьбою із беззаконням правового інтелекту: а раптом там, нагорі, ініціативи не зрозуміють, самодіяльності не оцінять?

Он голови облдержадміністрацій петицію накатали — припиніть, мовляв, негайно затримки або блокування касових розрахунків місцевих бюджетів, це ж є «грубим порушенням з боку органів Державного казначейства як Конституції України, так і фінансової дисципліни». От нехай і розбираються. А там, дивися, ситуація якось сама по собі і розсмокчеться...

Воно б, звичайно, і непогано, щоб розсмокталася. Та тільки, як повідомила Т.Слюз на жовтневій нараді з представниками місцевої влади в Кабміні, у держбюджеті не залишилося коштів на бюджетні витрати. Тому місцеві кошти вилучаються на користь центру. А як інакше, якщо серпневий план з доходів загального фонду бюджету виявився невиконаним майже на третину? У грошовому вираженні це недобір понад 6 млрд. грн.

Показник вересня, за даними Держказначейства, був ще гіршим — на 36,6% менше, ніж у серпні. Усього 10,9 млрд. грн., абсолютний мінімум цього року. І найгірше, що поліпшень очікувати не варто. ДПАУ, яка стягувала податки авансом, вичавила з платників практично все, що могла. Отже, бюджет приречений на неконтрольоване зростання дефіциту, вважають експерти.

Загалом, як кажуть мистецтвознавці, картина Рєпіна «Припливли». Чи я щось плутаю?