Олександр Сін: «Моє завдання — не підвищити рейтинг партії, а виправдати довіру городян»

Звістка про те, що новообраний міський голова Запоріжжя Олександр Сін не тільки залишив посаду голови міської організації «Батьківщина», а й вийшов із партії, стала скоріше закономірністю, ніж несподіванкою. За його словами, можливість такого кроку обговорювалася вже на другий день після виборів, перетворившись на неминучість після оголошення офіційних результатів волевиявлення запоріжців: із 90 місць у міській раді «Батьківщині» дісталося 13, а Партії регіонів — 61.

Те, що для остаточного ухвалення рішення знадобилося більше місяця, дає підстави припустити, що безпартійність міського голови була неодмінною умовою, висунутою керівництвом депутатської більшості. Сам О.Сін і його тепер уже колишні однопартійці цю версію категорично заперечують. Місцеві ж регіонали не підтверджують, обмежуючись лише позитивною оцінкою того, що сталося. Зокрема, голова облдержадміністрації та обласної організації Партії регіонів Борис Петров схвалив вихід О.Сіна з партії, пославшись на те, що «мер такого великого міста, як Запоріжжя, має бути поза політикою і над політикою, щоб усі політики працювали на мера і на запоріжців. Це дасть можливість поліпшити політичний клімат навколо майбутнього мера».

Чи судилося цьому прогнозу збутися і які мотиви його вчинку, «Дзеркало тижня» з’ясовувало в Олександра Сіна.

— Для мене було дуже важливо, щоб партійці зрозуміли: мій вчинок аж ніяк не втеча. Оскільки головним нині є реалізація програми та передвиборних обіцянок. Думаю, для запоріжців набагато важливіша не моя підтримка якихось політичних сил, а результат. Рішення вийти з партії насамперед викликане бажанням прибрати політичний контекст навколо моєї діяльності на посаді міського голови. Цей контекст зайвий уже тому, що автор передвиборної програми не я, а тисяча запоріжців, які взяли участь у її створенні. По суті, це їхній інтелектуальний продукт, а не внутріпартійний документ. Програма взагалі не має прив’язки до якоїсь партії. Її виконання вимагає не політизації, а консолідації та співробітництва. Я хочу займатися реалізацією передвиборної програми, а не постійним відбиванням нападок, коли будь-яку мою дію розглядатимуть через призму партійності.

— Олександре Ченсановичу, все це логічно, але, даруйте, далеко не бездоганно. Все ж таки ви були не звичайним партійцем, а лідером 16-тисячної організації. І що, те, що ви пішли, центральне керівництво партії сприйняло в порядку речей?

— Це питання я обговорював на обласному рівні. Рішення ухвалило бюро обласної парторганізації.

— Одноголосно?

— З одинадцяти присутніх один утримався.

— Якою була реакція з центру?

— Мені це невідомо. Зі мною на цю тему розмови не було.

— А як ви вважаєте, у партії «Батьківщина» є підстави ображатися на Сіна?

— Принаймні вже висловлювалися думки, які засуджують мій вихід з партії. Але, гадаю, якщо цей крок дасть мені змогу здійснити намічені плани, це буде незрівнянно значиміше. Особисто для мене принципово важливо не підвищити рейтинг партії, а виправдати довіру городян. Це ключове завдання. Тим більше що половина моїх виборців не проголосувала за «Батьківщину». Політичні симпатії запоріжців із 2004 року, по суті, залишилися незмінними. І парадоксальність минулих виборів, коли дві третини віддали перевагу Партії регіонів, а мера обрали від «Батьківщини», швидше за все зумовлена особистісним, а не партійним чинником.

— А якби 61 мандат у міськраді дістався «Батьківщині», ви б не вийшли з партії?

— Не факт. Реалізація передвиборної програми вимагає певних передумов. Зокрема, важливу роль відіграє конструктивне співробітництво з центральними органами влади, сформованими Партією регіонів. Адже місто отримує значне фінансування з держбюджету. Та й без взаємодії на обласному рівні, де 74-відсоткову квоту має Партія регіонів, життєдіяльність міста видається проблематичною. Тому безпартійність мера розширює можливості співробітництва як із більшістю міських рад, так і на обласному та загальнодержавному рівні, надаючи нормальні стартові позиції для діалогу.

— Вийшовши з партії, ви це відразу відчули?

— Що стосується позиції центральної влади, ставлення до мене було коректним із самого початку. Наприклад, ще до того, як заступив на посаду і вийшов з партії, мене запросили на засідання Асоціації міст України та на урочисті збори, присвячені Дню місцевого самоврядування, які проводив прем’єр-міністр. Правда, на аналогічний захід у Запоріжжі мене не покликали, але вважатимемо це всього лише непорозумінням.

— А те, що першу сесію нового скликання міськради, на якій вас затвердять на посаді міського голови, призначено на 17 грудня, до речі, найпізніше в країні, — це теж непорозуміння?

— Ні, це скоріше викликано бажанням устигнути зробити кадрові перестановки серед керівників комунальних підприємств. Можливо, в надії обмежити адміністративні повноваження нового мера. Проте не слід забувати, що, відповідно до закону, виключне право призначати і звільняти цих керівників належить міському голові. Якщо вони ефективно виконуватимуть свої посадові обов’язки, нехай працюють. Мене ж не цікавить особиста відданість чи здатність ділитися краденим. За великим рахунком, я маю намір довести, що гасло передвиборної кампанії «Сотні тисяч городян завжди розумніші за десяток чиновників» — це не просто гарні слова. Саме залучення громадськості в процеси управління міським господарством обіцяє колосальний результат. Це дасть змогу багаторазово посилити інтелектуальний і кадровий потенціал влади.

— Звучить, не сперечатимусь, гарно, але наскільки це реально?

— Упевнений, реально! Підтвердження цього — грузинський досвід, стиль управління міським господарством Вінниці. Головною проблемою в реалізації цього механізму поки що є пасивність городян. І коріння цієї пасивності в тому, що вони не вірять владі, в серйозність її бажання позитивних змін. На мій погляд, найбільш ефективним і швидким способом завоювати довіру суспільства стане боротьба з корупцією. Не на словах, а на ділі. Коли люди побачать, що дії влади прозорі, що їй можна довіряти, обов’язково почнеться зустрічний рух. До того ж боротьба з корупцією — це ще й економічна категорія, яка дозволяє навіть при мізерному бюджеті виконати в місті значно більший обсяг робіт. Зрозуміло, я не схильний спрощувати проблему, і усвідомлюю, що перекриття каналів розкрадання бюджетних коштів зіткнеться з серйозним протистоянням. Але широке залучення громадськості в процес управління, формування рішень та контроль за їх виконанням — це вже системний підхід, що виключає маніпуляції. Його неможливо ні заперечити, ні перебороти. У цьому, на мій погляд, і полягає позиція сильного мера, який керується волею городян, а не політичними уподобаннями.

— Олександре Ченсановичу, а ви впевнені в тому, що вам удасться залишитися на посаді до кінця каденції?

— Знаєте, в Запоріжжі, на жаль, склалася нехороша традиція, коли мер не передає владу своєму наступникові. Я хочу її скасувати.

Наскільки це завдання стане для О.Сіна здійсненним, почасти судитимемо через тиждень за підсумками установчої сесії міськради. Одне лише можна стверджувати напевно: інших можливостей і резервів, крім реалізації задекларованих принципів громадянського суспільства, у нього просто немає. До речі, коментуючи терміни проведення сесії Запорізької міськради, голова ОДА Б.Петров заявив: «Закон один для всіх. У цьому випадку законом передбачено, щоб сесія відбулася до 19 грудня. 17 грудня — дата, яка відповідає закону. Це найголовніше». Залишається сподіватися, що заявлений правовий педантизм не буде піддано ревізії.