Знести не можна добудувати

Минулого тижня Київрада прикинулася царем Соломоном і прийняла відповідне, соломонове, рішення про долю торгово-розважального центру «Троїцький» на площі перед Республіканським стадіоном у столиці. Верхню частину планується знести, а підземну — добудувати як паркінг. Уже тепер зрозуміло, що вирішити питання у такий спосіб буде нелегко. Так, голова комітету Київради з питань сім’ї, молоді, спорту й туризму Володимир Філіппов прямо заявив, що «комплекс (ТРЦ) частково вже побудовано, а отже, є приватною власністю. Якщо ми спробуємо просто його знести, це буде означати, що будь-який будинок у місті можна знести, якщо він комусь або чомусь заважає».

Не бажаючи брати відповідальність за це більш ніж спірне рішення, мерія зробила ставку на «колективне несвідоме». У Київраді створюють робочу групу з вивчення ситуації навколо будівництва ТРЦ, до якої мають увійти представники всіх фракцій.

Рішення міської влади підганяли під 5 вересня, коли в Україну має прибути група експертів УЄФА на нараду щодо поточного стану справ у підготовці до Чемпіонату Європи 2012 року. Серед іншого там розглядатимуться й питання, пов’язані з НСК «Олімпійський».

Утім, судячи з листування УЄФА з організаторами зустрічі й порядку денного, питання торгового центру перед стадіоном цю організацію хвилює мало, чого не скажеш про Федерацію футболу України й київську владу. Може, тому що в УЄФА немає інтересів у столичному будівельному бізнесі?

У самому УЄФА проблемі торгово-розважального центру «Троїцький» стільки уваги не при­діляють. Узяти хоча б порядок денний наради 5 вересня, на якій мають бути присутніми міністри у справах сім’ї, молоді й спорту, з регіонального розвитку та будівництва, транспорту і зв’язку, економіки, культури, внутрішніх справ, голови семи обласних і міських адміністрацій. Там говоритимуть: про підготовку стадіонів (насамперед про збільшення кількості місць), організацію інфраструктури розміщення болільників, підготовку транспортної інфраструктури, логотип чемпіонату.

Цікаво також порівняти текст листа Крістофа Йонга, менеджера змагань УЄФА «Євро», щодо питань, які йому хотілося б обговорити в Києві, й трактування їх Федерацією футболу України. У першому — про намір обговорити питання безпеки й правопорядку на НСК «Олімпійський» говориться лише мимохідь: УЄФА набагато більше хвилює проблема готелів і пропускної здатності аеропортів. У листі ФФУ в Кабмін це питання подається майже як центральне.

При цьому в тексті документа міститься тривожний сигнал для інвестора: у фінансово-економічному обгрунтуванні рішення Київради написано, що його реалізація «не потребує додаткових витрат із бюджету міста Києва». Чи то текст рішення не редагували, й до нього потрапила шаблонна фраза, чи то в Київраді заздалегідь знають, що жодних компенсацій забудовникові не буде. Об’єкт де-факто перейде в руки нових підрядників — на тому все й закінчиться. І ніхто не здивується, якщо він раптом перестане заважати стадіону й виросте до 47 поверхів. Тим більше що поруч, на вході до чаші стадіону, вже ведеться будівництво службового хмарочоса, який височітиме над «Олімпійським».

За трохи більше року, що минув з часу останньої публікації «ДТ» стосовно будівництва ТРК «Троїцький», ситуація кілька разів змінювалася. Весь цей час будівництво було заморожене. Зате сталася головна подія цього року: Україна з Польщею виграли-таки право на проведення чемпіонату! Причому з наявністю чи відсутністю торгового центру біля голов­ного стадіону країни це питання ніхто, крім Федерації футболу України, не пов’язував.

Більш того, один із найпослідовніших противників будівництва, міністр у справах молоді й спорту Віктор Корж, з’їздивши в братерську по чемпіонату Польщу, змінив свою думку на протилежну. Він повідомив, що, відповідно до світової практики, самі по собі стадіони нерентабельні й себе окупити не можуть у принципі. Тому в світі тепер почали споруджувати їх у комплексі з торговими й розважальними об’єктами. Таким чином, ТРЦ «Троїцький» має стати «одним з елементів нового спортивно-розважального комплексу «Олімпійський» після його реконструкції. Це буде комплекс не тільки спортивний, а й спортивно-діловий, розважальний, із найсучаснішою інфраструктурою й підземним паркінгом».

Нинішній галас навколо візиту представників УЄФА — не перша спроба використати ім’я цієї шановної організації як аргумент проти ТРЦ.

Наприкінці червня Федерація футболу України вже поширювала заяву, що УЄФА вимагає знести будівлю. Відповідно до повідомлення, 18—19 червня на нараді в Ньоні (Швейцарія) за участі футбольних асоціацій України й Польщі Європейська футбольна спілка розглядала проблему невизначеності ситуації навколо НСК «Олімпійський», де 2012 року планується провести фінальний матч чемпіонату.

«Матчі рівня чемпіонату Єв­ропи з футболу на цьому ста­діо­ні проводитися не можуть, якщо споруду, будівництво якої почали перед ареною, не знесуть до нульового рівня й евакуаційні шляхи для глядачів, таким чином, не звільнять», — заявила після цього федерація українська, посилаючись на федерацію європейську.

Проте кілька днів по тому з Женеви, м’яко кажучи, не підтвердили наявність таких категоричних вимог. «Повідомлення ЗМІ, які припускали, що УЄФА поставила під сумнів здатність країни провести фінальну стадію Євро-2012 через плани з реконструкції стадіону, далекі від дійсності. Заявлялося, що УЄФА висловила надмірну стурбованість планами стадіону на недавній зустрічі в Ньоні з представниками двох країн-організаторів, проте УЄФА зовсім не стурбована питаннями, пов’язаними зі стадіонами Євро-2012, і зустріч не загострювала на них свою увагу», — йшлося в листі Мішеля Платіні.

Офіційна позиція Європейської федерації футболу полягає в довірі владі країн, в яких проходитиме чемпіонат. Тим більше що немає нічого невиконуваного й у вимогах УЄФА до безпеки стадіонів (Binding Safety and Security Instructions). «Двері й ворота для виходу на стадіоні... мають залишатися відкритими, поки глядачі присутні на стадіоні» (п. 3.18), а «управління з безпеки, консультуючись з організаторами матчу, вирішує, в який час ворота стадіону варто відкрити для глядачів... При цьому до простору поза стадіоном також формулюється вимога забезпечити «окремі автомобільні й автобусні паркування, бажано з різних боків стадіону і якнайближче до відповідних глядацьких секторів» (п. 3.12). Із приводу обов’язкової відсутності споруд поблизу стадіону в докумен­ті нічого не сказано.

Нині будь-хто охочий може знайти вид із космосу будь-якого стадіону у високому розрізненні — благо, супутникові знімки більшої частини поверхні Землі є в вільному доступі в Інтернеті (наприклад, на сайті Google Maps). І, відповідно, може самостійно переконатися, що вільний простір навколо чаші НСК «Олімпійський» помітно перевищує простір, наприклад, навколо паризького Stade de France чи мадридського Santiago Bernabeu.

Стадіон Santiago Bernabeu (майже одноліток НСК «Олім­пійський» — побудований 1947 року, коли фактично запрацювала й київська арена) також неодноразово реконструювався й розміщується нині в центрі тісної міської забудови (зокрема комерційної), на перетині пожвавлених магістралей. Торгові, розважальні й офісні центри побудували й продовжують зводити й біля паризького Stade de France.

У Кардифі (столиці Уельсу, яка разом із Шотландією претендує на Євро-2016) запроектовано будівництво новітнього стадіону, причому відразу з торгово-розважальним центром. Ще більш масштабний проект такого типу буде реалізовано до 2010 року в британському Ліверпулі.

Швейцарський стадіон St. Jakob-Park у Базелі, де пройдуть шість ігор, включаючи півфінал Євро-2008, 2000 року було реконструйовано зі створенням торгово-розважального центру дуже близько від нього. Торговий центр відвідують до 12 тис. чоловік на день. Податки, зібрані з магазинів, які там розмістилися, й ресторанів, дали змогу значною мірою компенсувати витрати на реконструкцію спортивної арени. Такий само підхід до поєднання стадіону й ТРЦ реалізували і в Женеві, де також пройдуть ігри Євро-2008.

До речі, швейцарський досвід планується використовувати при реконструкції стадіону у Львові. Реконструкція стадіону в Одесі також включає будівництво паркінгів і торгово-розважальної зони. Але всіх, швидше за все, переплюне схильний до гігантоманії Харків. Там планується побудувати «Металіст-Сіті» (за аналогією з британським Wembley City, побудованим навколо знаменитого стадіону в Уемблі). Харків’яни створюють навколо стадіону «Металіст» комплекс із розважальних і спортивних центрів, готелів, магазинів і ресторанів. Проект створення нового стадіону у Варшаві до Євро-2012 також передбачає створення спортивно-розважального центру, який об’єднає в собі ряд комплексів: діловий, торговий, виставковий, готельний і ресторанний.

А що столиця? Відповідно до одного з останніх проектів рекон­струкції НСК «Олімпійсь­кий», який не викликав нарікань із боку ФФУ, без порушення норм безпеки біля нього передбачається побудувати 200 тис. кв. метрів торгово-розважальних і адміністративних об’єктів. І це на пристадіонній території, яка, ми вже про це згадували, значно більша, ніж у європейських аналогів. А не за межами стадіону, де будується ТРЦ «Троїцький».

Навряд чи чиновники Феде­рації футболу України не знають про світову тенденцію злиття стадіонів із торговими центрами. Адже в її керівництві — хороші бізнесмени, і вони із задоволенням очолили б таке будівництво. Замість того щоб зносити вже початий об’єкт.

Чемпіонат Європи — вигідний бізнес. На ньому заробляють і міжнародні футбольні організації, й країни, в яких він проводиться. Не даремно після прийняття УЄФА рішення про проведення чемпіонату в Україні й Польщі злі язики обвинуватили керівництво ФФУ в «мотивуванні» членів виконкому УЄФА. І навіть згадали корупційний скандал дванадцятирічної давнини, коли один із суддів напередодні матчу Ліги чемпіонів заявив, що президент київського футбольного клубу запропонував йому щедрий подарунок: 30 тис. дол. і дві норкові шуби. У результаті чого український клуб дискваліфікували на два сезони участі в єврокубках.

А й справді, можливість реконструювати найбільший у країні стадіон за державні кошти, а потім використовувати його для потреб власного футбольного клубу дається не щодня. А якщо для вдосконалення спортивного комплексу домогтися підрядів на забудову пристадіонної території, то можна піднятися на сотні мільйонів доларів (помножте 200 тис. «квадратів» на вартість квадратного метра в цих широтах). Треба врахувати, що, попри те, що НСК «Олімпійський» — об’єкт державний, він значною мірою контролюється бізнес-структурами, близькими до керівництва ФФУ. Як у цій ситуації можна дозволити будувати поблизу «свого» стадіону?