Наука — для серця

Новий підхід до лікування хворих на ішемічну хворобу серця та гострий інфаркт міокарда на основі сучасних вітчизняних фундаментальних досліджень

Незважаючи на серйозні досягнення світової і вітчизняної кардіології, серцево-судинні захворювання залишаються головною причиною інвалідизації та смертності населення. Тому проблема запобігання їх розвиткові та лікування цієї категорії хворих залишається пріоритетною в сучасній кардіології. Оскільки один із найпоширеніших фатальних наслідків кардіальної патології — інфаркт міокарда, запобігання його розвитку та оптимізація клінічного перебігу з максимальним відновленням функції міокарда є головним завданням наукової та практичної кардіології.

Одним із провідних чинників порушення функції серця, розвитку його аритмій та скоротливої недостатності є пошкодження мембран кардіоміоцитів, що виникає внаслідок нестачі кровопостачання, кисневого забезпечення міокарда і наступної активації вільнорадикальних процесів, які зумовлюють руйнування фосфоліпідної складової клітинних мембран та порушення їх функціональних властивостей. Тому зусилля багатьох дослідників спрямовані на можливість стабілізації мембран кардіоміоцитів в умовах ішемії та реперфузії серця як стратегічного напряму у веденні хворих на гострий інфаркт міокарда. Зокрема, завдяки дослідженням колективу науковців під керівництвом академіка НАН України О.Мойбенка розроблений та впроваджений у кардіологічну практику препарат корвітин з вираженими мембранопротекторними та антиоксидантними властивостями. Його випробування і використання на базі ННЦ «Інститут кардіології ім. М.Д.Стражеска» засвідчило як виражений кардіопротекторний ефект, так і перспективність цього напряму для наукового і практичного вирішення проблеми.

Незалежно в цьому ж напрямі проводив дослідження колектив наукових співробітників під керівництвом члена-кореспондента НАН та АМН України професора Н.Гулої. Під час цих досліджень ще у 1980-х роках була встановлена наявність у клітинах нейробластоми С1300 N18 мінорних ліпідних компонентів — N-фосфатидилетаноламіну (NAPE) та N-ацилетаноламіну (NAE), що належать до нового класу сигнальних ліпідів. Було встановлено, що рівень цих ліпідів у тканинах підвищується в умовах деяких патологічних станів, зокрема ішемізації, і цей ефект є не наслідком розпаду клітинних ліпідів, а активною захисною реакцією, яка полягає в синтезі сполук з мембранозахисною дією. В подальших дослідженнях було доведено, що NAE притаманні кардіопротекторні та нейропротекторні властивості внаслідок здатності стабілізувати структуру плазматичних мембран і мінімізувати ушкодження кардіоміоцитів в результаті нестачі кисню та впливу оксидативного стресу. Було встановлено, що дана сполука легко, протягом лічених хвилин вбудовується в плазматичну мембрану, мембрану ендоплазматичного ретикулума та мітохондрій, що сприяє збереженню і відновленню їхніх функції.

Одержані дані дозволили висловити припущення про можливість розробки нового класу кардіопротекторних лікарських засобів та їх використання у гострий період інфаркту міокарда для обмеження зони інфаркту та полегшення клінічного перебігу. Результати експериментальних досліджень, проведених на моделях ізольованого серця щурів і гострої вазопресинової ішемії спільно з лабораторією Інституту геронтології АМН України, якою керував академік В.Фролькіс, дозволили зробити припущення, що N-ацилетаноламіни у перспективі можуть бути засобом лікування хворих з гострим інфарктом міокарда. Крім того, застосування N-ацилетаноламінів супроводжувалось істотним зменшенням рівня холестерину в крові, що дозволило розглядати їх як основу для створення ліпідкоригуючих препаратів з метою запобігання та лікування атеросклерозу й ішемічної хвороби серця.

На основі цих сполук на базі українського заводу ВАТ «Фармак» створено новий кардіопротекторний лікарський засіб «N-ацилетаноламін» з антиішемічною та антиаритмічною дією для перорального та парентерального застосування. Зараз проводяться доклінічні дослідження цього лікарського засобу, по завершенні яких планується проведення клінічних досліджень. Це дає підстави сподіватися, що найближчим часом з’явиться новий ефективний та безпечний лікарський засіб із механізмом дії, яка імітує природну захисну реакцію.