Землю замінять бійками...

Останнє засідання РНБОУ запам’яталося бійкою між міністром внутрішніх справ і мером столиці. І за зубоскальством спостерігачів на тему, з якого все ж таки боку в мера розміщені важливі чоловічі органи, повністю забувся його зміст. Тим часом засідання було про землю. Точніше, про те, як її розтягують...

Масштаби переділу, який відбувається у країні, вражають уяву, як і ціна питання. Ділянки землі, придбані за «сірими» схемами за сотню доларів сотка, тепер коштують у десятки разів більше.

Спроби ввести процес хоч у якесь русло досі закінчувалися практично нічим. Хто зараз пам’ятає про комісію Порошенка або про обіцянки на всіх рівнях навести лад із землею в регіонах чи в тому ж таки Києві? Віз і нині там, та й дійові особи ті ж самі.

Більше того, реальний вплив навіть посилюється. Приміром, найбільші столичні латифундисти Андрій Іванов та Василь Хмельницький чудово почуваються. А недавно сесія Київради виділила скромну ділянку землі площею 64,5 гектара Київрибгоспу, за яким, за даними інтернет-сайтів, стоїть Богдан Губський. Якщо інформація правдива, то це приємний бонус для останнього. А може, і сигнал про досягнення пев­них «конструктивних домовле­ностей» із керівництвом міста. А може, мерія просто не хотіла сваритися.

Богдан Володимирович пройшов складний і дуже гнучкий шлях від друга й партнера Григорія Суркіса до соратника й одного з основних спонсорів Юлії Тимошенко. Переоцінити його вплив на ситуацію в Київській області важко, та й у країні він далеко не остання людина.

За словами його колишнього соратника на позаминулих виборах Михайла Бродського, Губський домігся для себе права складати квоти на низку посад у державі. Наскільки це правда, тепер сказати складно, але деякі експерти пов’язують недавнє призначення на посаду глави Державного агентства із земельних ресурсів Володимира Воєводіна саме із зусиллями Губського.

Своя людина на цій посаді йому, безперечно, не зашкодила б.

Б.Губський давно і серйозно займається земельними питаннями. І так активно, що його на цілком законних підставах можна назвати найбільшим українським латифундистом. Так, нині велика частина земель навколо Кагарлика, Обухова (у т.ч. знаменитий Козин, а ще Рудики, Плюти, Підгірці), а також у напрямку Переяслава-Хмельницького й Канева скуплена дружніми йому структурами. Величезні ділянки землі контролюються в Черкаській, Житомирській та Вінницькій областях.

Про масштаби холдингу, який він створює, можна судити із заяв опонентів. Так, в інтерв’ю депутата ВР 5-го скликання від СПУ, екс-секретаря комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики і земельних відносин Василя Сильченка газеті «Товариш» прозвучала заява, що структури, підконтрольні народним депутатам Богданові Губському і його партнерові Сергію Осиці, скупили 18 тис. га землі навколо Києва.

Називалися й інші цифри. За словами екс-депутата, за земельний сертифікат пропонували 2—5 тис. дол., збираючи у їх власників підписи на чистих аркушах паперу. Ще одна схема полягала в переведенні землі із сільськогосподарського призначення в загальний фонд громади. Потім голови сільрад переоформляють її на потрібних осіб. Коли формується досить великий масив землі, його вигідно переуступають за зовсім інші гроші. Потім землю можна використовувати на власний розсуд — під житлову забудову або будівництво промислового підприємства.

Втім, на такі заяви була й реакція. Так, 26 березня 2007 року Печерський районний суд міста Києва зобов’язав народного депутата Олександра Ткаченка публічно спростувати інформацію про «привласнення 16 тисяч га землі в Київській області».

Юридично Губський має рацію — земля в нас і справді не продається. Справді, як можна переплутати привласнення зі, скажімо, довгостроковою орендою. Та й у договорах на оренду стоять зовсім інші підписи... Точні дані про земельні ресурси і про те, у кого вони сконцентровані, можна буде отримати лише після того, як земля стане товаром.

Поки що ситуація така. Всім відомо, що відбувається концентрація землі у груп як українських, так і російських бізнесменів. Відомі ціни, об’єкти тощо. Проте юридично всього цього немає і бути не може... Просто в населення масові галюцинації — причому у 99% жителів України одночасно.

А губернатор Київської області Віра Ульянченко каже, що «у нас немає практично жодних можливостей примусити власників землі будувати, а спроба вилучити землю за нецільове використання обернеться грандіозним скандалом». Але, може, і їй ввижається.

Певний час політичний вплив бізнес-структур двох партнерів примусив спостерігачів говорити буквально про приватизацію Київської області своєрідним бізнес-холдингом. Звільнений губернатор Київської області Євген Жовтяк заявив журналістам, що «моя відставка вигідна Богдану Губському і Сергію Осиці, які вирішили підкорити всю область».

Уже пізніше, 2007-го, дружні їм депутати ініціювали перехід контролю над бюро технічної інвентаризації до Київської обласної ради. 2 лютого 2007 року Київська обласна рада ухвалила рішення №097-09-У «Про деякі питання управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області», відповідно до якого, всі БТІ області перейшли з підпорядкування Київської обласної державної адміністрації у підпорядкування Київської обласної ради.

У квітні всіх начальників БТІ зняли з посад, на їхнє місце призначили людей, котрі були зобов’язані вже новому керівництву облради і перебували під його впливом.

Дуже сильний хід і перерозподіл повноважень між обласною радою та обласною державною адміністрацією. Ідеться про рішення Київської облради від 6 листопада 2007 року про створення виконавчого апарату Київської обласної ради.

У складі виконавчого апарату створено управління земельних ресурсів і управління комунального господарства. Причому це управління земельних ресурсів Київської облради укомплектоване лояльними людьми.

Загалом, укотре Б.Губський як економіст-кібернетик продемонстрував завжди властивий йому системний підхід до справи і конвертації політичного впливу в дещо відчутніше.

Правда, інколи це виливається навіть у відкриті сутички. Так, торік тодішній мер Фастова Володимир Тимофєєв заявив, що Богдан Губський пропонував йому віддати в довгострокову оренду 1500 га землі в межах міста за пристойну фінансову винагороду. Також мерові нібито пропонувалося переоформити 22 га землі військового містечка на фірму депутата. Богдан Губський, природно, ці заяви спростував.

Однак його основний опонент із Фастова — тепер уже колишній мер...

Якщо призначення В.Воєводіна главою Держагентства із земельних ресурсів — справді плід зусиль Богдана Володимировича, то невдовзі на земельному фронті можуть статися серйозні зсуви... Контроль над земельними ресурсами завжди багато що визначав. Особливо в умовах цілком реального скасування мораторію.

Чим це обернеться для країни, поки що незрозуміло. Але те, що на цьому багато людей зароблять, сумнівів не викликає...

І річ зовсім не в політичному забарвленні. У бізнесі воно не дуже й важливе. Той-таки Губський, попри нинішню бютівську прописку, спокійно поступився контролем над «Черкасигазом» і своєю часткою у «Вінницягазі» структурам Дмитра Фірташа. І це при тому, що той — мало не особистий ворог Юлії Володимирівни: гроші справді не пахнуть. Ну, а навколо землі — вони величезні.

Зараз навколо Києва планується будівництво окружної дороги, і облдержадміністрація рекомендувала обмежити вилучення та зміну цільового призначення земельних ділянок на шляху проходження траси в межах 250 метрів обабіч її умовної осі. Буде вкрай цікаво подивитися, що з цього вийде і хто на цьому заробить. Якщо підійти до питання системно, то можна стати мільярдером. Судячи з усього, так і буде. Що отримає країна в ході земельного переділу, запитаєте ви? Взагалі-то, нічого, вона за нього заплатить...

І все б гаразд, але 90 років тому громадянська війна почалася саме з неврегульованості земельного питання і спекуляцій землею. Історія, вочевидь, нічого не навчила. Тоді теж билися — правда, не в РНБО.