Укрпрофпереділ. Під приводом мораторію на відчуження профспілкової власності готується її перерозподіл

Профспілки є одним із найбільших «колективних» власників країни. Вартість майна, яким розпоряджаються профспілкові організації, становить понад 1 млрд. грн. Так, в управлінні Федерації профспілок України перебувають понад 90% акцій ВАТ «Укрпрофоздоровниця» і ЗАТ «Укрпрофтур», інші подібні установи. І протягом усіх років незалежності України у когось постійно чешуться руки цю власність перерозподілити.

Чергова спроба відбувається зараз. На початку жовтня на розгляд ВР подано законопроект №2257 «Про мораторій на відчуження майна, що перебуває у володінні Федерації профспілок України», ухвалення якого може істотно змінити умови контролю над сотнями надзвичайно інвестиційно привабливих об’єктів.

ФДМУ і Мін’юст підтримують ініціативу депутатів. При цьому мотиви, з яких держава (або приватні особи) хоче отримати контроль над профспілковою власністю, можуть виглядати цілком благими. Серед доказів за мораторій — інертність профспілок у захисті прав трудящих за високої, скажімо, комерційної активності. У супровідній записці до законопроекту наводяться численні випадки передачі профспілкових об’єктів в оренду, створення СП тощо і робиться висновок, що подібні операції з майном орієнтовані не на «інтереси трудящих».

На думку ФПУ, теза законопроекту про те, що майно профспілок не є їхньою власністю, а лише передано їм «у відання», є помилковою, бо термін «відання» не має визначення в законодавстві України, а використовувався в колишньому Радянському Союзі й Українській РСР у 30-х роках ХХ століття. Є в законопроекті й інші підводні камені. Так, з одного боку, ст. 1 і 2 цього документа передбачають мораторій на відчуження нерухомого майна санаторно-курортного і туристичного призначення. А з іншого — у ст. 4 Фонду державного майна доручається скласти перелік майна Федерації профспілок, здійснити його інвентаризацію, а головне — визначити законність перебування кожного об’єкта у володінні ФПУ. Хоча таку законність може визначати лише суд.

Питання, у чиїй власності перебуває профспілкове майно, не таке вже й просте. ФПУ стала правонаступницею «Укррадпрофу» (а не ВЦРПС) ще 1990 року. Відтоді було прийнято чимало внутрішніх документів Федерації та інших нормативних актів, що регламентують права профспілок і встановлюють порядок розпорядження їхнім майном. Однак, наприклад, у листі від 14 липня 2006 року Мін’юст сумнівається в праві ФПУ укладати угоди з цією власністю і доручає СБУ і МВС розслідувати факти продажу профспілкового майна.

Але, залишаючись у правовому полі, державу теж не можна назвати власником профспілкового майна! Десятиліття «Укррадпроф» будував об’єкти оздоровлення, відпочинку та туризму. Кошти, на які велося будівництво, консолідувалися за рахунок внесків, рік за роком сплачуваних членами профспілок. При цьому люди користувалися оздоровницями, курортами, спортивними спорудами тощо на пільгових умовах. Це ж відбувається і зараз. Зрозуміло, на тих об’єктах, які профспілки за собою ще зберегли (за їхніми оцінками, більше половини майна, переданого 1990 року).

Так, існує чимало скарг на якість послуг, що надаються членам профспілок у цих оздоровницях. З іншого боку, якби вона була катастрофічно низькою, ВАТ «Укрпрофоздоровниця», у господарському віданні якого перебувають санаторно-курортні комплекси, не було б успішним підприємством. Але воно демонструє непогані фінансові показники. Щороку його санаторно-курортними послугами користуються понад 400 тис. чоловік. Сукупний дохід товариства від наданих послуг 2005 року перевищив 500 млн. грн., ВАТ навіть отримало чистий прибуток у розмірі
13,6 млн. грн.

З 1995 по 2004 рік було шість рішень про передачу цілісних майнових комплексів «Укрпрофоздоровниці» в інші руки (вони наведені в пояснювальній записці до законопроекту). У списках значаться десятки об’єктів: санаторії, будинок культури, дитячий садок, житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство й ін. У апараті ФПУ не заперечують, що на різних управлінських рівнях жодна організація не застрахована від зловживань. Однак навіть ці приклади дають змогу зробити висновок про те, що відчуження не найкращим чином позначилося на долі цих об’єктів, держава виявилася значно гіршим власником.

Наприклад, санаторій «Горняк», що розташований в Ялті, був переданий у комунальну власність 2000 року. За планом, його мали перепрофілювати в дитячу лікарню. Лікарня працювала менше року. Нині у лікувальному корпусі розмістилося міське управління статистики. Згадаємо ще санаторій ім. Р.Люксембург у Євпаторії, переданий у комунальну власність ще 1997 року. Останні п’ять років він не функціонує, а корпуси руйнуються.

Однією з причин, через які об’єкти «Укрпрофоздоровниці» викликають підвищений інтерес, — можливість різко підвищити їхню дохідність. Сьогодні понад 50% путівок ВАТ «Укрпрофоздоровниця» реалізує на тендерах Фонду соціального страхування за мінімальну вартість. Тобто санаторії працюють практично з нульовою рентабельністю. Якби вони перестали бути профспілковими об’єктами, путівки можна було б продавати дорожче.

І такі приклади також є. Санаторій «Альбатрос» в Алушті передано в комунальну власність 2001 року. Алуштинський міськвиконком, у свою чергу, здав санаторій в оренду комерційній структурі строком на 20 років. На базі санаторію побудовано п’ятизірковий готель «Кримська Рив’єра», що функціонує з травня 2006-го. Вартість проживання в день становить від 150 до 600 американських доларів.

З одного боку, інвестор вклав гроші, переорієнтував колишній санаторій на процвітаючого клієнта, і об’єкт став дохіднішим. Але пересічному члену профспілки навряд чи вдасться відпочити в цьому чудовому готелі. Із соціально-орієнтованого комерційного підприємства він перетворився на повністю комерційне, яке переслідує лише інтереси отримання прибутку.

У цій статті не йдеться про захист профспілкового руху чи виправдання керівництва ФПУ. Ми кажемо тільки про ефективність управління майном, яким громадяни України поки ще можуть або вже не можуть користуватися. У власність треба вкладати кошти, а це, як ми бачили, відбувається не завжди.

Зі свого боку, профспілки як господарюючий суб’єкт, зацікавлений у довгостроковому отриманні доходу, інвестують кошти в свої об’єкти. У першому півріччі 2006 року з централізованого фонду ВАТ «Укрпрофоздоровниця» на розвиток санаторних установ було інвестовано понад 40 млн. грн. (торік — близько 100 млн. грн.). Наприклад, у санаторії «Ай-Петрі» (Ялта) закінчується будівництво басейну загальною кошторисною вартістю понад 9 млн. грн. Введення його в експлуатацію планується в четвертому кварталі 2006 року. На капітальний ремонт санаторію «Карпати» (Закарпатська область) та об’єктів його інфраструктури (клубу-їдальні, басейнів, очисних споруд, систем водо- та теплопостачання) виділено 10 млн. грн.

Самі профспілки та їхня господарська діяльність, безперечно, потребують реформування. Члени профспілок мають право вимагати, щоб розпорядження власністю ФПУ стало більш прозорим. Саме тому Федерація звернулася до ФДМ із проханням надати методичну підтримку для проведення інвентаризації її майна. Профспілкові лідери погоджуються, що механізми внутрішнього контролю повинні діяти чітко, а кожен факт відчуження власності має бути відомий у профспілкових колективах й отримати санкцію профспілки відповідного рівня.

Однак із тим, що під приводом запровадження мораторію на операції з профспілковою власністю готується її переділ, профспілки погодитися не зможуть.