ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГЗК — МАТРАЦНЕ ЖИТТЯ

Останнім часом працівники Центрального ГЗК можуть спостерігати дивовижне видовище: у заводоуправління завозять воду в пляшках, консервовані продукти, постільну білизну. Це не навчання з цивільної оборони — просто керівництво ГЗК готується до зборів акціонерів... За даними агентства ForUM, навколо комбінату з’явилося чотири ряди оточення. Чисельність охорони сягнула 500 чоловік, її забезпечує охоронна фірма «Бог», що належить Приватбанку.

Схоже, після зборів акціонерів керівництво збирається лежати хто на диванах, хто на матрацах, попиваючи консервовану воду. А також відбиваючи штурми та слухаючи радіоповідомлення про те, як просувається справа за позовом малого акціонера, котрий заборонив будь-кому будь-що змінювати на ГЗК. Внизу тусуватиметься двійко-трійко народних депутатів...

У знаменитій книжці «Хрещений батько» така ситуація називалася «залягти на матраци». На теренах СНД це називається інакше, але сценарії теж цілком відомі. Прийдуть змопівці, грубо відсунуть бульдозером КамАЗи з піском (якщо їх, звісно, поставлять), виб’ють двері (якщо знадобиться, то й підірвуть). Депутатів доведеться чемно під ручки кудись вивести, але вони однак покажуть телекамерам синці. Утім, телекамер з обох сторін буде багато, тож шоу вийде пречудове й в історію напевно ввійде...

Керівництво підприємства цілком устигне сказати, що робітники обурюються з приводу подій і що хтось із них уже постраждав (буде добре, якщо це не підтвердиться). Загалом, відбудеться найзвичайнісінька для Росії і, на щастя, все-таки досить екзотична для нас процедура захоплення ГЗК й виселення звідти «сидільців». У північних сусідів таких випадків бували десятки, у металургії — останній — на іркутському Коршуновському ГЗК минулого літа.

І все-таки буде в історії з ЦГЗК маленька деталь, про яку всі вже забули: у приміщення доведеться, можливо, вриватися не стороннім бандитам, а представникам усіма визнаного законного власника контрольного пакета. Хоч як це дивно, але поки що контрольний пакет ГЗК належить не Приватбанку чи Міжнародному діловому центру, чи навіть СКМ, а саме багатостраждальній Українській державі, точніше — стовідсотково державному «Укррудпрому».

І саме він уже третій рік не може провести зборів акціонерів Центрального ГЗК, щоб розібратися, як там менеджери управляють його ж, тобто держвласністю. І менеджмент заводу, мабуть, повинен перед господарем просто килимові доріжки стелити. Якщо ж у нього виникають якісь претензії до власника — немає проблем, він цілком може їх висловити. Правда, для цього доведеться попередньо звільнитися — це стандартна світова практика. Наймані працівники перешкоджати хазяїну можуть лише в окремих, суворо обумовлених випадках. Проведення зборів акціонерів до них не належить.

Тим часом, якщо прочитати все написане в пресі за минулий рік про ГЗК, то складається враження, ніби, крім МДЦ, Приватбанку й донецької СКМ, там уже більше нікого й немає. Та хоч би кому відійшли багатостраждальні 26% акцій, це буде лише другий за значенням пакет. Доти, доки не відбудеться повна приватизація, приватним акціонерам доведеться якось із цим жити. І чим раніше вони це зрозуміють, тим краще. Судові позови з перетягування пакета в той чи той бік ніяк не повинні заважати головному акціонерові контролювати своє майно. Якщо з цим хтось не згоден, що ж — для цього збори акціонерів і проводяться.

Та й стосовно контролю ГЗК уже має славну історію. До речі, останні збори акціонерів, що пройшли вже далекого 2001 року, було скликано (із другої спроби) з дуже поважного приводу: щоб запобігти спробі виведення активів підприємства. Тодішнє керівництво, на чолі з нинішнім народним депутатом Володимиром Мовчаном, загорілося бажанням створити кілька дочірніх компаній із непомітними назвами ЗАТ «Руда-Центр», ЗАТ «Концентрат-Центр», ЗАТ «Енергія-Центр». Створювалися вони тоді на базі технологічних підрозділів ГЗК й мали займатися видобутком руди, її подрібненням, збагаченням, одержанням концентрату. Для чого комбінат і передавав їм основні виробничі фонди. При цьому в нових ЗАТ у нього було б лише 40%, зате рідне й близьке Володимиру Петровичу ЗАТ «Укрруда», одним із співзасновників якого він тоді був, одержало б 60%. Якби три роки тому ця схема спрацювала, акції підприємства нині мало кого цікавили б — кому потрібна пустушка?

Три роки тому план мало не вдався, але в останній момент держава схаменулася, й на вимогу ФДМ додемісію було скасовано. До речі, за іронією долі, на боці держави активно виступала дніпропетровська компанія «Славутич-Капітал». Тоді вона щойно викупила для донеччан невеличкий, 12,7-відсотковий, пакет акцій. Тепер ця компанія теж при справі — але вже з іншого боку. Втім, це її справа.

Набагато цікавіше інше. Як вийшло, що для основного акціонера стало практично нерозв’язною проблемою не те що керувати підприємством, а просто одержати реєстр акціонерів для проведення зборів?

Тепер ось акціонерів уже вкотре люб’язно поінформували, що заплановані на 28 жовтня позачергові загальні збори акціонерів ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» не відбудуться у зв’язку з порушенням законодавства при скликанні зборів і судовою забороною на їх проведення. Виявляється, «при скликанні зборів було допущено порушення законодавства, яке регулює порядок скликання загальних зборів акціонерів». Зокрема не було розіслано персональних повідомлень акціонерам про скликання зборів, на час їх проведення не було складено реєстру акціонерів тощо. І так уже третій рік поспіль. 29 квітня нинішнього року позачергові збори акціонерів не відбулися через заборону суду на видачу реєстру акціонерів реєстратором. 20 березня — у зв’язку з відмовою Приватбанку забезпечити інформаційну й організаційну підготовку їх проведення. І так далі. Просто зачароване коло якесь.

Ситуація, коли власністю держави роками розпоряджаються без її участі, навряд чи може вважатися нормальною. Нині ФДМ, здається, вперше серйозно зацікавився цією проблемою... Слід просто розібратися в ситуації з підприємством. Приміром, перевірити елементарні речі: кому належить кредиторська й дебіторська заборгованість, механізми її виникнення тощо. Практика свідчить, що в таких випадках відразу спливає безліч цікавих подробиць. Та й ті ж таки дивіденди за два роки цілком заслуговують, щоб поцікавитися їхньою долею. А може, у ГЗК все нормально? Але тоді треба запасатися не водою, а шампанським...

Ось для того, щоб розібратися, головні акціонери і проведуть наступного тижня збори. З огляду на майже трирічну перерву, порядок денний приймається досить жорсткий. У нього включено питання змін до статуту ВАТ, скасування й затвердження внутрішніх документів. Плюс зміни в складі керівних органів комбінату. Неодноразові історії з реєстром теж далися взнаки — передбачається передача права ведення реєстру товариства. Усе це, природно, не сподобається нинішнім «контролерам» підприємства. Тим паче що представники «Укррудпрому» розраховують одержати більшість, тобто три з п’яти місць у спостережній раді ЦГЗК.

На 28 жовтня і 15 листопада (акціонери так звикли до зриву зборів, що заздалегідь підстраховуються) заплановано збори акціонерів підприємства. «Укррудпром», що ініціював другі збори й задекларував свою участь у перших, воліє вислухати звіт правління комбінату й переглянути персональний склад керівництва ЦГЗК, зокрема змінити спостережну раду. Як раніше заявляли.

Тож збори обіцяють бути гострими. Щоб уникнути неприємних сюрпризів, провести їх вирішили в Києві приблизно на однаковій відстані як від Дніпропетровська, так і від Донецька. Правда, і це викликало нервову реакцію в менеджменту та юристів підприємства. Останні навіть почали натякати, що це суперечить законодавству. Але хоч тут можна не сумніватися: далі натяків не піде — вони й самі знають, що не суперечить. Зате за іншими пунктами — можна не сумніватися — позовів не бракуватиме. Як і звинувачень з обох боків.

Про державу як про власника вже забули й тепер не без подиву бачать, що й вона щось не тільки хоче, а й може. І що за двері її виставляти трохи зарано... Після зборів її роль на підприємстві однозначно зросте. Інша річ, що для когось це однак означає втрату повного контролю над ЦГЗК, отже — обмеження в правах, що людям, природно, не подобається. Це аж ніяк не натяк на адресу пана Мовчана. Він, ясна річ, повз збори не пройде, хоч би де вони відбувалися. Але назвати його ключовою фігурою не можна за будь-якого розкладу. У даному випадку він просто менеджер. Причому поки що на боці держави. Тим часом остання напередодні очікуваної приватизації «Укррудпрому» все-таки заходилася впорядковувати справи на підприємствах. Зупинено розмив акцій на Інгулецькому ГЗК, тож Центральний ГЗК залишився мало не в гордій самоті. І, схоже, що триватиме вона недовго — до вівторка.

До речі, силовий варіант «заходу» не обов’язковий. Можна заощадити на ремонті дверей. Якщо втрутяться вищі сили… Або якщо сторони дійдуть згоди.