Приватні прибутки із суспільних збитків

От багато хто причитає: криза, криза... Розслабтеся. І не згадуйте форс-мажор всує. Все набагато простіше і тому сумніше — крадуть багато. Причому настільки невигадливими способами, що саме час пригадати звичаї шахраїв старої школи, для яких сама афера іноді була важливіша за результат.

Тепер ці умовності не в пошані. Не церемонячись і не напружуючись, шахраї-скоробагатьки доповнюють розумову відсталість безмежною нахабністю.

Цілком припускаю, що депутатську більшість у Запорізькій облраді анітрохи не насторожило одне з питань, винесених на розгляд торішньої 23-ї сесії. Самі поміркуйте, яку крамолу може містити формулювання — «Про зміни статутного фонду комунального підприємства «Запоріжагролізинг»? Однак із проектом рішення народні обранці зобов’язані були ознайомитися, як і з висновком юрвідділу виконкому. Тим більше що висновок цілком недвозначний: «Вважається передчасним внесення на розгляд обласної ради цього проекту рішення».

Це ще, мабуть, м’яко сказано про пропозиції «зменшити статутний фонд комунального підприємства «Запоріжагролізинг» на 2783890,51 грн., віднесених до суми безнадійної заборгованості ВАТ «Ексім-Трейдинг», і «збільшити статутний фонд комунального підприємства «Запоріжагролізинг» на 250 тис. грн. за рахунок коштів обласного бюджету».

Таки дійсно — простота гірша за злодійство. Мало того, що майже 3 млн. казенних грошей розбазарили, та ще й 250 тис. подайте. Чим же настільки цінне це комунальне підприємство, що коштує таких витрат?

«Запоріжагролізинг» було засноване рішенням сесії облради від 19 грудня 2003 року і розпочало господарську діяльність у травні 2004-го. Основним його заняттям, передбаченим статутом, визначено фінансовий лізинг з метою забезпечення запорізьких аграріїв сільгосптехнікою за мінімальними відсотковими ставками на максимальний строк. Статутний фонд підприємства становив трохи більше 14 млн. грн. Щоправда, не живих грошей, а майнових прав вимоги попередника «Запоріжагролізингу» — регіонального лізингового фонду (РЛФ) при Запорізькій облдержадміністрації до операторів — ВАТ «Ексім-Трейдинг» і приватного підприємства «НВО». Їхні борги були приблизно однаковими: на рівні 7,4 і 6,6 млн. грн., відповідно.

Коли і з чиєї подачі було створено регіональний лізинговий фонд — історія про це мовчить. Принаймні на офіційному сайті облдержадміністрації згадок про нього немає. Мабуть, уся справа в специфіці роботи РЛФ, яку причетні чиновники делікатно називають «неоднозначною». Ще б пак! Коли активи фонду накачуються трансфертами обласного бюджету, а потім кошти спускаються двом приватним структурам, треба не про однозначність розмірковувати, а зіставляти діяння з нормами Кримінального кодексу.

Проте деякі досить цікаві деталі крізь завісу таємничості усе ж таки проглядаються.

За актом приймання-передавання від 1 червня 2004 року право вимоги дебіторської заборгованості РЛФ переадресовує КП «Запоріжагролізинг», про що свідчить підпис голови дирекції фонду Олексія Клименка — у той час начальника головного управління сільського господарства і продовольства Запорізької ОДА. Та через 20 днів О.Клименко, пропрацювавши в облдержадміністрації всього рік, звільняється за переведенням у КП «Запоріжагролізинг». Спочатку він обіймає посаду виконувача обов’язків, а через три місяці — повноцінного директора підприємства.

Пам’ятається, у радянські часи схильних до частої зміни робочих місць несхвально називали «літунами». Чи можна О.Клименка вважати таким, стверджувати не беруся, зазначу лише, що після закінчення Запорізького машинобудівного інституту йому вдалося за 16 років трудової діяльності змінити 15 місць роботи. Такий чималий послужний список може свідчити про неабиякі професійні здібності, як, утім, і про феноменальну бездарність.

Швидше за все, тодішній голова ОДА Євген Карташов схилявся до першої версії. Інакше навряд би схвалив у червні 2003-го переведення виконавчого директора сільгоспкооперативу О.Клименка на посаду начальника головного управління сільського господарства і продовольства. Хоча не виключено, що, плануючи всього через два місяці зайняти крісло міського голови, керівник області цікавився цим питанням найменше. Це ж так зручно — приймати кадрові рішення, наперед знаючи, що відповідати за них не доведеться. Звичайно, за такого підходу можливість позитивних результатів, скажемо так, невелика. Але ж яка справа не обходиться без втрат?

До речі, до початку минулого липня ці втрати вимірюються чималими сумами. Кредиторські зобов’язання приватного підприємства «НВО» перед «Запоріжагролізингом» перевищили 1,2 млн. грн. Однак із цим у КП уже змирилися, віднісши більшу частину боргу до безнадійних утрат, оскільки надані в лізинг два комбайни нібито вкрали.

ВАТ «Ексім-Трейдинг» заборгувало ще більше — майже 2,8 млн. грн. І хоча, судячи з несвоєчасних розрахунків, небажання партнерів повертати борги було очевидним, комунальне підприємство подало позов проти «Ексім-Трейдингу» лише у 2007 році.

Господарський суд Запорізької області задовольнив претензію в повному обсязі, але відхилив клопотання про вживання заходів щодо забезпечення позову шляхом заборони проведення держреєстрації припинення юридичної особи ВАТ «Ексім-Трейдинг». Як знати, чи то аргументи позивача і справді були непереконливими, чи то Феміда поставилася до відповідача надто лояльно, але факт залишається фактом: рішення госпсуду від 30 листопада 2007 року так і залишилося невиконаним. Навіть попри суворе дотримання процедури.

Господарський суд 17 грудня 2007 року видав наказ про стягнення боргу, на підставі якого виконавча служба 30 січня 2008-го відкрила виконавче провадження, яке наказує кредитору добровільно розрахуватися протягом тижня. Та на жаль — на той час боржника і слід прохолов: рішенням виконкому Запорізької міськради від 29 грудня 2007 року ВАТ «Ексім-Трейдинг» припинило існування як юридична особа. Відповідно до даних ДАІ і бюро технічної інвентаризації, автотранспортних засобів та об’єктів нерухомості за ним не значиться. І на обліку в податковій інспекції фірми немає. А коли так, у виконавчої служби є всі підстави для постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

Та все ж таки фінансова убогість комунального підприємства аж ніяк не пояснюється лише важким спадком, що дістався від регіонального лізингового фонду. Понад 500 тис. грн. збитків «Запоріжагролізинг» примудрився накопичити за п’ять років цілком самостійної роботи за випробуваною схемою.

У грудні 2005-го КП за договором фінансового лізингу передає обладнання ТОВ «Агросоюз». Договірних зобов’язань фірма не виконує, на претензії не реагує, судовий позов результату не дає. Усе закінчується тим, що «обладнання, яке належить КП «Запоріжагролізинг», було зумисне викрадене або реалізоване на сторону за згодою керівника ТОВ «Агросоюз».

Історія квітневого 2006 року контракту з ТОВ «ЛКМ» аналогічна. Відмінність лише в тому, що надане в лізинг крапельне зрошувальне обладнання усе ж таки вдалося знайти, але воно «пошкоджене і перебуває в стані, непридатному для подальшої експлуатації, деякі його складові відновленню не підлягають, частини системи скинуто на узбіччя дороги, як сміття».

Відповідно до договору купівлі-продажу з ТОВ «Аграрно-торговельна компанія «Інтерсоюз» від 30 жовтня 2006 року, «Запоріжагролізинг» передав сільгосппродукції на суму близько 1 млн. грн. Фірма зобов’язувалася розрахуватися за товар протягом десяти місяців. І тільки 3 жовтня 2007-го з ініціативи власників і посадових осіб ТОВ обласний госпсуд визнає «Інтерсоюз» банкрутом. Заставного майна у фірми немає, отже, про компенсацію збитків не може бути й мови.

Окрім примітивної технології шахрайства, ці випадки мають ще одну спільну і дуже примітну рису. Директором усіх трьох ТОВ значиться такий собі Єфименко Андрій Анатолійович.

Такі збіги в житті бувають. Хоча, треба віддати належне, інші сюрпризи теж трапляються. Взяти хоча б історію із серпневим 2004 року договором позики на 1,4 млн. грн., укладеним «Запоріжагролізингом» з ТОВ «Альфа-Трейд». Зобов’язання з виплати відсотків фірма виконувала абияк, змусивши кредитора звернутися з позовом у господарський суд. Та тільки закінчилося усе тим, що у вересні 2008-го
ТОВ «Альфа-Трейд» визнали банкрутом.

Щоправда, за даними компетентних органів, керівник «Запоріжагролізингу» устиг-таки в четвертому кварталі 2006-го одержати від ТОВ «Альфа-Трейд» дохід у сумі 14806 грн. 70 коп. — усього лише на 43 грн. 30 коп. менше, ніж за основним місцем роботи. Та хіба це гроші порівняно з недоотриманими комунальним підприємством обіговими коштами на загальну суму понад 8 млн. грн.? Головне — щедрість розпорядників бюджетними коштами безмірна і ніяким кризам непідвладна...