Підземна війна-2: суд без участі відповідача

Сьогодні, коли як ніколи гостро стоїть питання залучення іноземних інвестицій в економіку України, а міжнародні рейтингові агентства підвищують позиції нашої країни, саме у нас, в Україні, іноземних інвесторів намагаються позбавляти їхньої власності.

У №578 від 24 грудня 2005 року «ДТ» уже писало про конфлікт між зарубіжними й українськими партнерами ТОВ «Мiсто Слави» — компанії, котра володіє торговельним комплексом «Метроград». На жаль, побоювання британців підтвердилися: 20 січня Київський господарський суд вирішив виключити компанію Himalita Limited зі складу засновників «Міста Слави». Розгляд апеляційної скарги Himalitа на згадане рішення призначено на 10 березня.

Коротка передісторія. Останні кілька років приватна компанія з обмеженою відповідальністю Himalita Limited, зареєстрована в Лондоні, а також низка її іноземних партнерів здійснили інвестиції в об’єкти нерухомості у Києві. Інвестування велося разом з українськими партнерами — ПП «Даско». На сьогодні британці та господарі «Даско» спільно володіють частками в ТОВ «Русь Інтернешнл» (компанія, на яку оформлено право власності на Готельний комплекс «Русь»), у ВАТ «Готельний комплекс «Либідь», у ТОВ «Мiсто Слави» і ТОВ «Курені» (компанія, на яку оформлено право власності на Торговельно-розважальний комплекс «Метрополіс»).

Потім між партнерами пробігла велика чорна кішка. Сторони почали звинувачувати одна одну в блокуванні діяльності. Зокрема, британців звинувачували в неявках на збори учасників ТОВ «Мiсто Слави», а іноземні інвестори, у свою чергу, висунули своїм українським партнерам претензії з приводу недопущення до офісів українських компаній, неможливості ознайомитися з результатами їхньої фінансово-господарської діяльності. Британська сторона також підтверджує, що її усунуто від розподілу прибутку від діяльності таких великих торговельних і готельних комплексів.

Потім ПП «Даско» звернулося до суду із позовом про виключення Himalita Limited зі складу засновників «Мiста Слави». Воно мотивувало свої вимоги тим, що Himalita систематично не виконує своїх обов’язків з участі в загальних зборах учасників ТОВ, чим перешкоджає ухваленню важливих для підприємства рішень. А відтак порушує права «Даско». Українська компанія надала суду листи, якими за місяць до дати проведення повідомляла британських партнерів щодо чотирьох зборів (скликаних досить раптово, з інтервалом у місяць). А також повідомлення ЗАТ «ДХЛ Інтернешнл Україна» про доставку цих листів (як уже писало «ДТ», за даними британців, реально жодного з цих листів вони не отримували, і чиї підписи одержувачів стоять на повідомленнях — не уявляють). На жодні з цих зборів Himalita не з’явилася, нібито без повідомлення про причини.

Суд вирішив: відсутність кворуму на кількох зборах і, як наслідок, той факт, що вони вважаються такими, що не відбулися, перешкоджає виконанню підприємством своїх завдань, а відтак, обмежує права позивача. І задовольнив його позов, виключивши Himalita із складу засновників і зобов’язавши «Місто Слави» внести відповідні зміни до статуту. Про виплату британській компанії компенсації її частки в статутному фонді та вкладених інвестицій у судовому рішенні немає ані слова.

За свідченнями британської сторони, суд проходив зі значними процесуальними порушеннями. Іноземний інвестор також вважає, що суддя не повністю з’ясувала обставини справи. Наприклад, прийнявши її до розгляду, суд зобов’язаний сповістити про це відповідача, ознайомити його зі змістом позовної заяви, а також повідомити про дату розгляду. Теоретично суд це зробив, проте на його повідомлення чекала та ж сама доля, що й на повідомлення про збори ТОВ «Місто Слави» торік: хто й коли його одержав, британцям невідомо.

За їхніми словами, вони його не отримували. А все тому, що суд не застосував щодо компанії-нерезидента України норми, наприклад, Закону України «Про приєднання України до конвенції про вручення за кордоном судових і позасудових документів у цивільних або комерційних справах» і низки супутніх документів. Відповідно до цих норм, компанії-нерезиденту, яка не має свого представництва на території України, такі документи мають надсилатися через органи юстиції України та офіційні органи юстиції країни місцезнаходження компанії-нерезидента і консульські установи. Представники ПП «Даско», у свою чергу, звинувачують іноземних партнерів у тому, що в такий спосіб вони затягують судові засідання...

Через те, що процедурні моменти було порушено, Himalita доводилося дізнаватися про перебіг розгляду скарги, за якою вона є відповідачем, власними силами. Таким чином, британська компанія була позбавлена можливості повноцінно брати участь у судовому засіданні, і справу фактично розглядали без одного з відповідачів, до котрого, власне, і висувалися основні й нібито обґрунтовані претензії. Можливості захистити свої права та інтереси, навіть надати суду свої докази та погляд на конфлікт нерезиденту-інвестору, за його словами, не дали, без зазначення і пояснення якихось причин. Сам факт такого процесуального порушення, відповідно до п.2 ч.2 ст. 104 Господарського кодексу, є підставою для скасування судового рішення.

Одночасно з апеляцією, Himalita направила Генеральному прокурору України Олександру Медведьку заяву про протиправні дії українських партнерів. Окрім уже згаданих порушень законодавства при ухваленні судових рішень, які обмежили права іноземних інвесторів, там наводяться й факти погроз представників української сторони застосувати засоби психологічного та навіть фізичного впливу до іноземних партнерів, якщо ті не припинять обстоювати свої права та захищати власність, що їм належить. «У результаті один із співвласників іноземних компаній-інвесторів, громадянин Великобританії Балрам Чаїнрай, змушений був поїхати з України і не може надалі перебувати на території України, оскільки побоюється, що українська сторона може втілити в життя свої погрози, і його життя та здоров’я, а також життя та здоров’я його близьких перебувають у небезпеці», — говориться в заяві.

Himalita Limited також просить прокуратуру вжити заходів щодо усунення загрози фізичної розправи стосовно іноземних громадян та їхніх повноважних представників на території України, а також притягти винних у погрозах до відповідальності.

Яку позицію в суперечці сторін займе апеляційна інстанція — сказати важко. Британська сторона не має особливих ілюзій з приводу того, що історія з розглядом доказів лише однієї сторони не повториться. Проте власність свою, недоторканність якої гарантовано Конституцією України, вони готові захищати. Пройшовши весь ланцюжок українських судових інстанцій, вони ладні звернутися до міжнародної судової системи. Можна уявити собі, яким шоком для будь-якого міжнародного суду буде рішення суду українського, прийняте взагалі без участі однієї зі сторін та без слідів аналізу її доказів у судовому рішенні...

Єдине, на що їм залишається сподіватися у нашій країні, — що державні мужі перейдуть від слів про підтримку іноземного інвестора до справи. Що прокуратура неупереджено розбереться в тому, хто насправді перешкоджає ефективній діяльності українських підприємств, чиї дітища — торговельний центр «Метроград», «Готельний комплекс «Русь», «Готельний комплекс «Либідь» — відомі кожному киянину та гостю столиці.

Адже законодавство України дає досить чіткі гарантії прав інвесторів. Наприклад, у ст.18 Закону України «Про інвестиційну діяльність» записано, що держава гарантує стабільність умов для інвестиційної діяльності, дотримання прав і законних інтересів іноземних інвесторів. Саме держава здійснює захист інвестицій, як комплекс організаційних, технічних і правових заходів, спрямованих на створення умов, що сприяють збереженню й недоторканності інвестицій, а також досягненню мети внесення інвестицій, ефективній діяльності об’єктів інвестування і реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів.

А відповідно до Закону «Про захист іноземних інвестицій в Україні», інвестиції, доходи, законні права й інтереси іноземних інвесторів на території України охороняються її законами. При цьому іноземним інвесторам забезпечуються рівноправні умови діяльності, що виключають застосування заходів дискримінаційного характеру та порушення прав іноземних інвесторів будь-якими іншими особами.

Чи, виходить, усі ці гарантії — лише на словах?