ЕМІТЕНТОМ БУТИ — ДЕРЖАВІ ШКОДИТИ?

Про акції нової емісії Інгулецького ГЗК висловилися, здається, вже всі. Хвиля оцінок стосовно збільшення на третину статутного фонду найбільшого в Україні гірничо-збагачувального комбінату швидко докотилася до Києва.

Збори акціонерів Інгулецького ГЗК відбулися 10 квітня, а вже за кілька днів прем’єр Віктор Янукович заявив про її неприпустимість, обіцяючи «найближчими днями розглянути питання», причому «із залученням усіх компетентних органів». Трохи пізніше з Києва надійшла деталізація: за словами іншого високопоставленого чиновника, «залучатимуться ... всі силові структури та правоохоронні органи, СБУ й Генеральна прокуратура, Держкомісія з цінних паперів і ФДМ. Ми блокуємо це рішення, бо воно документально та юридично некоректне». Апофеозом стала заява про те, що Держкомісія з цінних паперів і фондового ринку все-таки заблокує проведення цієї емісії.

Поза сумнівом, арсенал напоумлення запропоновано вражаючий і ефективний, проте така швидка й нервова реакція на додаткову емісію хай і найбільшого ГЗК видавалася дивною. Плани провести на комбінаті збори акціонерів таємницею не були. Повідомлення про їх скликання з’явилося саме в бюлетені Держкомісії з цінних паперів. Про те, що буде випущено акції, акціонерів сповістили, знову-таки, з допомогою преси.

Стосовно найбільшого з них — державного холдингу «Укррудпром», то про плани залучення додаткових коштів йому повідомили наступного дня після ухвалення такого рішення ще в лютому. Причому це не викликало з його боку жодних заперечень.

Власне кажучи, у курсі додаткової емісії були всі: і міська влада Кривого Рогу, і губернатор, і Фонд держмайна разом із Міністерством промислової політики. Причому всі вони дали свої позитивні висновки щодо цього. У самому «Укррудпромі» провели, як мінімум, два засідання спостережної ради, на яких обговорювали це питання. І знову необхідність залучення коштів не викликала жодних заперечень.

Нарешті, на зборах акціонерів (при явці — понад 98,5%) 99,9% присутніх акціонерів висловилися «за». Зокрема і представник Дніпропетровської обладміністрації, що діяв за дорученням ФДМ.

Варто сказати: 45 млн. грн., залучених Інгулецьким ГЗК під час підписки на акції нової емісії, не задовольнять усіх його інвестиційних апетитів. Це лише той максимум, який, за статутом підприємства, мала право залучити його дирекція.

Отримані кошти передбачається спрямувати на реконструкцію збагачувальної фабрики, аби збільшити вміст заліза в концентраті до 69—70%. У другому півріччі 2003 року планується запуск першої черги комплексу продуктивністю 3 млн. тонн залізорудного концентрату на рік. Гроші потрібні також на модернізацію схеми транспортування видобутої руди тощо. Серед цього «тощо» — будівництво нового сховища для відходів видобутку (шламів). Старе наповнять через два-три роки, і якщо на той час не забезпечити йому заміну, комбінат просто зупиниться. З усіма відповідними наслідками для вітчизняної металургії.

Підписка на акції нової емісії тривала понад два тижні і проходила у два етапи. Основний пакет справді купили значні акціонери, але в емісії взяли участь і цілком рядові власники акцій. Загалом було укладено понад 60 договорів купівлі-продажу.

Проте вже наступного дня після проведення зборів акціонерів почали метатися громи і блискавки, а заодно посипалися обвинувачення в «партизанських» діях. ГЗК тішить хіба що наявний у нього великий комплект документів із попереднім одностайним «одобрямсом».

За словами генерального директора ВАТ «ІнГЗК» Володимира Півня, обвинувачення, буцімто рішення про збільшення статутного фонду було ухвалене шляхом ошукування, необгрунтоване. Можливо, воно завдає шкоди окремим структурам, але аж ніяк не державі:

— У нас немає наміру обманювати державу. Ми працюємо чесно, не створюючи боргів, нарощуємо темпи виробництва і тим самим збільшуємо надходження до бюджетів усіх рівнів, розвиваємо й зміцнюємо соціальну інфраструктуру комбінату. Власне, про це свідчать наші технічні та соціальні програми. Нинішнього року ми розраховуємо вперше вийти на рівень реалізації товарної продукції в 1 млрд. грн. А частина впроваджуваних на комбінаті інвестиційних проектів узагалі не має аналогів у країнах СНД.

При цьому якщо ФДМ оцінив вартість контрольного пакета в ВАТ у 68 млн. грн., то наші акціонери готові викупити в держави решту акцій (37,6%. — В.Д.) мінімум за 100 млн. грн., тобто в півтора разу дорожче.

Говорячи про акціонерів, директор мав на увазі передусім компанію «Смарт-груп», яка управляє ГЗК від початку 2000 року. За цей час лише її інвестиції в підприємство перевищили 90 млн. грн. А загальна сума вкладень у підтримку основних діючих і створення нових виробничих фондів перевищила 900 млн. грн.

Вітчизняні бізнес-структури не дуже люблять «світитися», тому чи не основне джерело інформації про неї — це дані конкурентів. Відповідно до них, засновниками створеної в Дніпропетровську компанії стали компанії: «ЛУКОЙЛ-Северо-Запад» — 65%; «ТС-Україна» (Запоріжжя) — 17% і «Турбуд-Україна» (Харків) — 18%. При цьому, як випливало з назви компанії «ЛУКОЙЛ-Северо-Запад», коріння найбільшого засновника — в Росії, хоча безпосередньо з російською нафтовою компанією він і не пов’язаний. Понад те, нині компанію навіть перейменовано на «Лукатл-Северо-Запад».

Утім, російська, а точніше — пітерська — її прописка збереглася. І все було б гаразд, але російське походження основного засновника, у тому числі, означає, що група не має жодного «свого» меткомбінату й поставляє отриманий концентрат на заводи, контрольовані «чужими» бізнес-групами. Цілком можливо, що нинішні труднощі почасти спричинені саме цим.

Утім, отримавши три роки тому від «Укррудпрому» в управління акції Інгулецького ГЗК, «Смарт-груп» напевно розуміла, що на легке життя їй розраховувати не доведеться. Становище комбінату перед її приходом характеризувалося як близьке до катастрофічного. Заборгованість перед бюджетом перевищувала 30 млн. дол., борги із зарплати зашкалили за півроку, понад третину продукції реалізовували за бартером, борг за електроенергію перед «Дніпробленерго» досягав 83 млн. грн., дефіцит власних оборотних коштів дорівнював 163,6 млн. грн.

«Смарт-груп», прийшовши на ІнГЗК як управляюча структура, відразу визначила основні напрями розвитку комбінату на найближчу перспективу. Передбачалося зміцнити становище комбінату на ринку залізорудної сировини, нормалізувати взаємини з бюджетом і, природно, виплатити зарплату. Причому витрати на капітальні вкладення, необхідні для першого етапу програми, планувалися в обсязі 32,7 млн. дол., і тут фінансову підтримку ГЗК надала «Смарт-груп». Завдяки ефективному розв’язанню цих завдань, технічна, фінансова й соціальна політика розвитку комбінату на сьогодні змінилася докорінно. У результаті він видобуває руди більше, ніж дозволяють йому проектні можливості. Зникли й борги із зарплати, яка тепер стала найвищою серед українських ГЗК.

Звісно, у житті абсолютно все гладко не буває, але за виконану роботу команді управлінців Інгулецького ГЗК і «Смарт-груп» не соромно. Лише за минулий рік виробництво залізорудного концентрату на комбінаті зросло майже на 20%. І одностайна підтримка місцевою владою тієї ж таки додаткової емісії свідчить про нагромаджений новою командою менеджерів кредит довіри.

Проте цілком можливо, що в Україні далеко не всіх влаштовує ситуація, коли гірничо-збагачувальний комбінат може нормально поставляти сировину одночасно і на маріупольські металургійні комбінати імені Ілліча (Володимир Бойко), і на «Азовсталь» (Рінат Ахметов), і на «Запоріжсталь» (Едуард Шифрін). Часи нині суворі, і від людей дедалі частіше вимагають визначеності. Тим більше що приватизаційне шоу з «Укррудпромом», яке затягнулося, вимагає жертв. Усі розуміють: продавати його єдиним куском не можна — жодну з нинішніх металургійних груп не надихне перспектива потрапляння пакета до конкурентів. Проте сказати про це вголос поки що ніхто з них не наважується. У результаті на гірничодобувних підприємствах країни панує невпевненість, а отже, з реалізацією великих проектів на цих об’єктах, як мінімум, не поспішають.

За всією цією галузевою чехардою на Інгулецькому ГЗК спостерігають із занепокоєнням. З одного боку, підприємству потрібно реалізовувати інвестиційну програму — чого варта лише згадана вище проблема введення в дію нового шламосховища. З іншого — «Смарт-груп» як управляюча структура має виконувати зобов’язання, взяті нею перед «Укррудпромом». Тому єдине, чого сьогодні потребує комбінат, — це гроші на розвиток, яких від головного мажоритарного акціонера в особі «Укррудпрому», що представляє інтереси держави, підприємство не одержало ні копійки. Для можливості розвиватися ІнГЗК і необхідно зареєструвати додаткову емісію.

Трудовий колектив комбінату вже написав листа Президентові з проханням розібратися в цьому питанні. Справді, а що як допоможе?