ВИХІД Є! Договір про суспільну злагоду і стабільність врятує Україну від хаосу й розколу

Нинішні президентські вибори настільки політизували й поляризували народ України, що країна опинилася на межі реального розколу. Особисто мене, як і багатьох моїх однодумців у російському політичному співтоваристві, це дуже непокоїть. Ще один осередок напруженості на території СНД нікому з нас не потрібен.

Вважаю абсолютно неприпустимим втручатися у перебіг виборчої кампанії в Україні — хоч словом, хоч ділом, хоч грошима, хоч якоюсь необережною заявою. У Російсько-української міжпарламентської комісії, співголовою якої я є, нагромадилося чимало питань, пов’язаних зі зміцненням Єдиного економічного простору, з посиленням правового захисту громадян наших країн. Однак ми вирішили не проводити її засідання в Києві перед виборами, як планували спочатку, щоб конструктивні ідеї співробітництва наших країн не виявилися заручницями одномоментної передвиборної кон’юнктури, щоб не втратити авторитет, не девальвувати високий статус комісії. Інакше комісія напередодні виборів неминуче перетворилася б на арену боротьби між двома головними кандидатами в президенти України, командами їхніх прибічників із Верховної Ради та командами «вболівальників» із Державної думи.

Зараховую себе до ненайчисельнішої частини російських політиків, котрі цілком щиро вважають, що сильна і велика Росія зацікавлена в такій же сильній, стабільній, суб’єктній, самодостатній, економічно розвиненій і по-справжньому незалежній — і від нас, і від Заходу — Україні.

Така Україна була б нам надійним партнером у стратегічних питаннях, а в чомусь — навіть конкурентом. Адже конкуренції бояться лише слабаки; сильних конкуренція робить іще сильнішими та конкурентоспроможнішими. Відсутність конкуренції призводить до застою і стагнації.

Я підтримую ініціативу президента Володимира Путіна щодо подовження терміну перебування громадян України на території Росії без реєстрації до 90 днів. Цей захід справедливий і, що дуже важливо для російсько-українських відносин, паритетний, симетричний, оскільки російські громадяни можуть перебувати на території України без реєстрації саме 90 днів. Адже, погодьтеся, несправедливо, коли українські «заробітчани», які вирушають на будівництво столиці Росії, стають жертвами будівельної мафії, яка найчастіше має немосковське й неросійське коріння. Або нашої міліції, для якої, на жаль, «полювання» на українських громадян без реєстрації перетворюється на один із видів «бізнесу». Більше того, в межах структур СНД і ЄЕП, а також у межах Російсько-української міжпарламентської комісії найближчим часом необхідно вирішити питання соціального захисту, пов’язані з медичним страхуванням і медичною допомогою, шкільним навчанням, пенсіями, соціальними виплатами — росіянам в Україні й українцям у Росії.

На перший план також виходять інтеграційні процеси у сфері прикордонної взаємодії і транскордонного співробітництва, вдосконалення системи взаємних розрахунків і взаємодії в авіакосмічній галузі, будівництві доступного житла. Для цього співробітництва вкрай актуальним є питання спільного захисту наших економічних інтересів у далекому зарубіжжі — насамперед у міжнародних фінансових організаціях, оскільки посилення конкуренції на міжнародних ринках потребує об’єднання наших потенціалів задля збереження високих темпів економічного зростання. Тільки такі активні двосторонні зусилля здатні запобігти маргіналізації й виштовхуванню нас, України і Росії, на узбіччя світового економічного розвитку — в зону економічної депресії і стагнації. Сподіваюся, що найближче засідання Російсько-української міжпарламентської комісії відбудеться на початку грудня, коли Україна вже матиме нового президента.

Українське суспільство нині напружене як ніколи. Можливо, в тому частково винні й деякі мої не найсвідоміші співвітчизники-росіяни. Але питання не в тому, хто винен, а в тому, що робити. Коли в шахах настає патова ситуація, гра втрачає сенс — переможця бути не може. Шалена боротьба за президентське крісло розколола українські еліти, що при будь-якому результаті виборів перешкоджатиме консолідації суспільства й реалізації творчої економічної і політичної програм.

Впевнений, що суспільної рівноваги та балансу всередині українського суспільства можна досягти лише шляхом переговорів і поступок.

Гадаю, що в переддень другого туру виборів головні політичні сили, включно з президентом Леонідом Кучмою, обома кандидатами у президенти, основними угрупованнями, представленими у Верховній Раді, погодилися б з ідеєю укладення Договору про суспільну злагоду та стабільність в Україні. Мета такого договору — подолати конфліктний потенціал першого туру виборів, досягти порозуміння еліт і письмово це зафіксувати. А ще — вийти на формування уряду народної довіри, у який входили б, крім прибічників двох кандидатів у президенти, також ліві та лівоцентристські сили.

Організаторами й модераторами зустрічі і підписання Договору про суспільну згоду та стабільність в Україні бачу Президента України Леоніда Кучму, главу Верховної Ради Володимира Литвина, представників з оточення Віктора Ющенка та Віктора Януковича, а також Російсько-українську міжпарламентську комісію.

Якщо підписання такого договору в Києві з якихось причин утруднене (скажімо, через «перегріту» політичну ситуацію та суспільну напруженість), пропоную для його обговорення й укладення обрати якесь нейтральне місце в Україні — наприклад, Крим, або одну з закордонних столиць — Брюссель, Москву, Париж, Варшаву.

Гадаю, підписання такого договору сприятиме встановленню миру та стабільності в Україні. А порозуміння еліт і консолідуючі домовленості між ними допоможуть провести другий тур президентських виборів чесно та прозоро.