ПОГАНА ПРИКМЕТА

Подану Кабінетом міністрів до Верховної Ради дворічну програму дій за тиждень не похвалив жоден, включаючи депутатів, які через місяць віддадуть за неї голоси. Документ, що зайняв 33 сторінки, із чіткою назвою «Відкритість, дієвість, результативність» здивував безхребетністю та відсутністю ідей. Якщо Кабінет Віктора Януковича не розпочне жити по-новому, отримання річної гарантії недоторканності не матиме великого сенсу з погляду кінцевого результату.

Стаття Конституції, що забороняє парламенту рік ініціювати відставку уряду у випадку схвалення його програми, зумовлює її політичний характер для будь-якого Кабміну. Віктор Ющенко — останній прем’єр, чия програма отримала підтримку в Раді, зробив її визивно маленькою за розміром, списавши до того ж багато тез із товстого плану реформ, який Сергій Тігіпко підготував для уряду Валерія Пустовойтенка. Тому не слід було очікувати від нового Кабміну розробки програми у вигляді серйозного бізнес-плану з урахуванням усіх завдань і ризиків. Однак політичний підтекст програми припускав, що вона має продемонструвати налаштування та націленість Кабінету на повернення довіри до влади за місяці, що залишилися до виборів Президента.

Янукович, який розуміє складність завдання свого переходу на загальноукраїнський рівень, приділив підготуванню програми підвищену увагу. Спільне завдання по частинах розподілили між профільними віце-прем’єрами. Дискусії були справжніми й напруженими: фактично за два з половиною місяці одну за одною написали три програми, кожна з яких сильно відрізнялася від попередньої. З системністю губернатора найбільшої області новий прем’єр спробував залучити до розробки парламентські сили. Фракції та групи більшості Ради не лише надсилали свої пропозиції, а й через лідерів двічі обговорювали документ на засіданні уряду.

Однак такий шлях призвів до дуже слабкого результату. На третину програма складається з різноманітних намірів поліпшити життя українців. Це відбиває точку зору, яка перемогла у внутрішньоурядовій дискусії, що потрібно писати соціально зорієнтований документ. Альтернативою цьому служила ідея підготувати посібник на тему «як прискорити економічне зростання», причому до 10%, тобто в два з половиною рази, до наступного року. Та оскільки цю ідею в основному лобіював не найвпливовіший у Кабміні міністр економіки Валерій Хорошковський, вона програла популістській доктрині, за яку виступав держсекретар Володимир Яцуба. Виконати ж передбачені в програмі соціальні обіцянки неможливо навіть при 20-відсотковому зростанні ВВП.

Так, важко виконувані плани підвищити зарплати бюджетникам на 25% (разом із пенсіонерами та одержувачами соціальної допомоги) доповнені в програмі ідеєю давати безробітним гроші на підприємництво. Правильна й гостро актуальна пенсійна реформа межує з завданням тридцятивідсоткового збільшення кількості дітей, які оздоровлюватимуться за державний рахунок. Ощадлива програма «Шкільний автобус» сусідить із планом створити систему пільгових довгострокових кредитів старшокласникам для отримання вищої освіти. Велику увагу приділено розвитку фізкультури та спорту: приміром, запрограмоване створення мережі центрів «Спорт для всіх», залучення в дитячо-юнацькі школи не менше 10% підлітків і запуск внутрішнього виробництва спортивного устаткування.

Набагато менш амбіційною є економічна частина програми. Ключових рішень, які сильно впливатимуть на економічну ситуацію, можна виділити лише два: вступи в СОТ і зниження ставок трьох податків: ПДВ, прибуткового й податку на прибуток. Проте ці заходи можуть принести користь лише за умови проведення всіх інших важливих системних і галузевих реформ. У противному випадку відкриття ринків і зменшення доходів бюджету матимуть руйнівні наслідки. Тим часом розділи, що стосуються адміністративної та бюджетної реформ, наповнені розпливчастими формулюваннями на кшталт «поступове приведення структури та процедур діяльності органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування у відповідність із європейськими нормами й стандартами».

Із запропонованих у програмі галузевих реформ непогано виписана лише частина, що стосується аграрного сектора. Там поставлено мету зміцнити приватну власність на землю з одночасним запуском програм меліорації та підвищення якості земель. Передбачені зміни в ПЕК свідчать про бажання поміняти модель енергоринку й збільшити видобуток вугілля. Розділ, присвячений промисловості, просочений духом неефективного протекціонізму, а розділи про транспорт, телекомунікації, будівництво та житлово-комунальне господарство взагалі ні про що. При цьому програма декларує завдання домогтися 5—6% зростання ВВП нинішнього року, 8% — наступного з щорічним припливом мільярда доларів зовнішніх інвестицій.

Все це — поганий сигнал для уряду, який претендує на більшу (порівняно з попереднім) ефективність. Попри наявність у Кабміні помітних постатей з репутацією то сильної особистості, то успішного організатора, то знавця української політики, то конструктора хитромудрих бізнес-схем, разом вони не спромоглися виробити виразний документ, який би продемонстрував серйозність їхніх можливостей. Причому слабка програма лише посилює враження від хаотичного і суперечливого характеру дій Кабміну в перші три з половиною місяці його роботи. Звичайно, уряд може занести до свого активу поліпшення наповнення бюджету, замороження санкцій FATF і проміжне просування в переговорах із СОТ. Та це локальні успіхи, досягнуті вдалими діями окремих членів Кабінету, а не перші результати загального наступу на економічні проблеми. Навпаки, інші рішення по ПЕК і тому самому бюджету вказують на відсутність у головних головах Кабміну ноу-хау, яке здатне принести економічні успіхи. Більш того, деякі рішення свідчать про наявність спокуси приростити родинний бізнес, що може закінчитися лише політичними проблемами. За даними близьких до Януковича людей, він сам стурбований, що Кабмін затягує «текучка». Однак відсутність досвіду і, схоже, розуміння, яким чином забезпечити економічний прорив, не дають вирватися з порочного кола. А час працює проти уряду.

Та попри все програма «Відкритість, дієвість, результативність» має високі шанси пройти Раду. Хоча, крім «Регіонів України», ніхто не зацікавлений у підвищенні безпеки Кабміну, відкритих ворогів, за винятком Блоку Юлії Тимошенко, у Кабміну теж поки що немає. За попередніми оцінками, уряд планує отримати близько 240 голосів — приблизно стільки ж, скільки голосувало за призначення Януковича в листопаді. Основну підтримку мають забезпечити фракції та групи більшості, пов’язані з урядом угодою про солідарну відповідальність і своїми представниками в Кабінеті. Вони вже нині готові голосувати за умови виконання їхніх прохань і побажань. Зокрема, фракція Аграрної партії хоче зафіксувати в програмі збереження єдиного податку для АПК і зобов’язання витрачати на сільську інфраструктуру 30% державних витрат на капітальні вкладення. Група з більшості пропонує текстові зміни показово-популістського характеру. «Народовладдя» просить зберегти фінансування фундаментальної науки, «Демократичні ініціативи» — передбачити велику дерегуляцію економіки, НДП — конкретизувати реформи в транспорті та телекомунікаціях, фракція «Трудової України» й Партії промисловців і підприємців — закласти програму енергозбереження. З родзинкою — позиція СДПУ(о), яка з властивим їй гумором має намір запропонувати розписати в програмі, як проводитиметься боротьба з тіньовими схемами при експорті металопродукції.

Крім того, депутати більшості обов’язково використають одну з останніх можливостей вибити з Кабміну гроші та посади. Приміром, звільненим кріслом голови ФДМ цікавляться як «Демініціативи», так і «Народний вибір». Остання група не отримала портфелів при розподілі Кабміну та комітетів Ради й резонно вважає, що час розплати настав. Групу також цікавить посада глави Держкомрезерву і погашення боргів по зарплаті на луганських шахтах, де обрані її депутати.

Кабмін також розраховує на частину голосів комуністів, «Нашої України» і соціалістів. Для КПУ і СПУ «здавання» голосів ускладнене ідеологічними проблемами: їхня опозиційність вимагає негативного голосування по таких важливих питаннях. Проте обидві фракції, які не вважають Кабмін головним ворогом і розуміють можливі вигоди при досягненні домовленостей, категорично не дають однозначної відповіді, відклавши торг ближче до 17 квітня. У «Нашої України» необхідності витримувати чистоту партійної лінії немає: блок відпочатку заявив, що готовий підтримувати Кабмін у випадку збігу позицій. Хоча частина депутатів фракції вказує на той факт, що під час призначення Януковича було прийняте рішення не голосувати. Як пожартував один депутат, моральне право натиснути кнопку за програму є лише в Олександра Омельченка-молодшого. Та в основному при ухваленні рішення «Наша Україна» керуватиметься політичною доцільністю. Думки нині відрізняються: одні вважають за потрібне надати Кабміну можливість зламати собі шию, інші вказують на його недружелюбність до їхнього бізнесу, треті додають, що зате Янукович теж не любить Віктора Медведчука. У результаті поки що фракція доручила Юрію Єханурову та Миколі Жулинському проаналізувати якість програми, тримаючи в умі два різнонаправлені рішення: відмову від підтримки й вільне голосування.

Однак позитивне голосування по програмі не підвищить професіональні здібності Кабміну, так само як не полегшить подальше проходження урядових законопроектів. За збереження нинішньої тенденції Кабмін, який пообіцяв золоті гори, обов’язково притягнуть до відповідальності, і тоді йому нічого буде сказати. Підтримка Ради послужить не індульгенцією, а відкладенням вироку.