Друга чорнобильська катастрофа?

До візиту в Україну президента ЄБРР Жана Лем’єра, запланованого на 6 жовтня, мала завершити роботу спільна робоча група Кабміну і Банку, покликана зробити висновки про причини і мотиви прийняття директором ЧАЕС Ігорем Грамоткіним рішення про відхилення тендерних пропозицій за проектом нового укриття на зруйнованому енергоблоці.

Нагадаємо: 14 вересня директор ЧАЕС, яка має статус замовника проекту, підписав наказ про анулювання торгів. Причини цього рішення в повідомленні МНС не пояснювались, але фахівцям вони добре відомі (про це нижче). Проте 18 вересня під час засідання робочої групи «Україна - ЄБРР» віце-прем’єр Андрій Клюєв і віце-президент ЄБРР Фабриціо Саккомані домовилися про скасування цього рішення; дію наказу Грамоткіна припинено наказом МНС, а сам директор станції був направлений для роботи до вищезгаданої робочої групи.

Хоч би як розвивалися події, уже зрозуміло, що вони розкриють величезний шар суперечностей між інтересами України і ЄБРР, заминати які надалі стає дедалі важче.

Про передісторію конфлікту «ДТ» неодноразово писало у своїх матеріалах (№7 від 25 лютого і №34 від 9 вересня ц.р.). Дивний той порівняно слабкий резонанс, який мало в суспільстві повідомлення про скасування тендера на будівництво нового «Укриття». Безпрецедентність його полягає і в тому, що таким чином фактично виражається недовіра ЄБРР, який проводив тендер. І в тому, що директор ЧАЕС, котра має статус замовника, не найбільш уповноважений в існуючому ланцюжку реалізації проекту, узяв на себе особисту відповідальність за таке рішення (навіть під загрозою звільнення).

У будь-якій іншій країні це був би скандал номер один. Проте, схоже, у нас ніхто ні з ким не хоче сваритися - ні з ЄБРР, ні один з одним. Тема пройшла по новинних агентствах і сайтах, їй трохи уваги приділили ділові видання, та й усе. При підготовці матеріалу не вдалося одержати жодного офіційного або навіть експертного коментаря: лише офф-рекордз.

Найлегше пояснити рішення замовника - ЧАЕС - про скасування торгів і відхилення тендерних пропозицій лобіюванням інтересів тих чи інших претендентів на звання переможця конкурсу. Так, відомо про непрості відносини замовника з французькими підрядниками. Зокрема, із компанією Framatomе ANP, яка здійснювала будівництво сховища відпрацьованого ядерного палива (СВЯП) на території ЧАЕС разом із компаніями Vinci Construction Grands Projets і Bouygues Travaux Public S.A (що входять у консорціум NOVARKA, якому пророкували перемогу в тендері на будівництво «Укриття»). Спочатку сховище планувалося добудувати ще 2003 року, проте з ряду причин цього не сталося й досі. Українська сторона звинувачує французів у проектних помилках, підрядник стверджує, що замовник неточно сформулював проектні вимоги.

Щоб добудувати об’єкт, необхідно ще близько 90 млн. дол. понад проектний кошторис. У результаті будівництво заморожене. Як писало «ДТ», уже після попереднього рішення ЄБРР про визнання NOVARKA переможцем тендера в січні ц.р., французький консорціум відмовився від частини узятих на себе зобов’язань за проектом. Чим це загрожує замовнику, на ЧАЕС уже знали з досвіду будівництва СВЯП і не мали бажання продовжувати у тому самому дусі.

Озвучувався і «російський слід». Зокрема, припускалося, що у скасуванні тендера може бути зацікавлена компанія «Атомбудекспорт», яка входить до складу російської корпорації «Об’єднані машинобудівні заводи - Силові машини». Вона вже брала участь у тендерах на будівельні роботи на українських АЕС, зокрема, на будівництво другої черги СВЯП у Чорнобилі. А також увійшла до створеного разом з українськими колегами консорціуму «Стабілізація», котрий виконує роботи з посилення західної і східної опор балки «Мамонт» існуючого об’єкта «Укриття». За даними «ДТ», після появи інформації про скасування тендера представники компанії справді виявили певну активність. Але не більше.

Для того щоб запустити росіян на тендер, уряду доведеться піти на набагато глибший конфлікт із ЄБРР, ніж навіть просто для того, аби відстояти інтереси замовника. Судячи з того, що на сьогодні Кабмін не має наміру загострювати відносини з Банком, учасники тендера залишаться колишніми. До того ж процедура кваліфікації учасників тендера є досить тривалою, і її вже проведено щодо двох претендентів - NOVARKA і CH2M-CAI. Тому максимум, чого можуть домогтися бажаючі зміни статус-кво, - це повторний тендер з існуючими учасниками, проте без тих порушень тендерної процедури, які фігурували в січневій скарзі американської компанії, і з усуненням тих перекосів у розподілі повноважень у ланцюжку «ЄБРР - Група управління проектом - Замовник», які не влаштовують українську сторону.

Двома словами нагадаємо, що не влаштовує замовника. Про недотримання принципу балансу повноважень і відповідальності при реалізації цього проекту, коли всі повноваження - у ГУП (очолюваній зарубіжними фахівцями), а вся відповідальність - у замовника, «ДТ» теж писало. Цей дисбаланс відображено у контрактній позиції замовника. Зокрема, останній не має прямих важелів впливу на підрядника у разі недотримання термінів робіт або неналежної їхньої якості. Питання збільшення повноважень української сторони неодноразово порушувалися в листуванні між урядом і ЄБРР і, зважаючи на все, порушуватимуться і під час переговорів наступного тижня. Поки що пропозиції замовника не знаходили підтримки у Банку, який наполягає на відповідності існуючого розподілу повноважень високим європейським стандартам. Однак, можливо, ситуація зі скасуванням тендера саме і послужить стимулом до змін.

Реалізація проекту нового «Укриття» несе й інші ризики. Так, на думку ряду експертів, зокрема, з атомобудівної галузі, помилковою була сама концепція проведення тендера на проектування і будівництво об’єкта «під ключ» «в одному флаконі». Раніше Держбуд і Мінбудархітектури неодноразово вказували на необхідність спочатку вибрати розробника проектно-кошторисної документації «Укрит-
тя-2», а потім, на іншому тендері, вибирати підрядника - уже на готовий проект із готовим кошторисом. Проте ЄБРР наполіг на своєму, і сьогодні замовник не може навіть спрогнозувати реальну майбутню вартість робіт. І, пам’ятаючи досвід СВЯП, побоюється опинитися в ситуації, коли об’єкт не завершений, а грошей треба ще. Хоча, за великим рахунком, така ситуація має більшою мірою лякати донорів, котрі виділяли кошти у фонд «Укриття».

Замовник неодноразово говорив про необхідність збільшити вимоги до безпеки, закладені в проекті. Так, звіт з аналізу безпеки об’єкта відображає лише ризики, пов’язані з обсягом робіт підрядчика, хоча має враховувати і ризики експлуатації. У аналізі безпеки не враховано також деякі результати комплексної державної експертизи проекту. Все це може призвести до того, що Держкомітет з ядерного регулювання не захоче видати «Укриттю-2» ліцензію на експлуатацію.

За ідеєю, метою скасування торгів має стати приведення тендерної документації у відповідність до перелічених вище вимог. Потім торги можуть відбутися зі старим складом учасників. Необхідно лише уникнути повторення січневої ситуації, коли особливі умови для кожного з учасників були виписані по-різному, а також інших порушень, відображених у звіті незалежного експерта Гув’є (див. «ДТ» №34).

Якщо українській стороні і ЄБРР не вдасться домовитися, то ситуація не вийде з глухого кута ще дуже довго. Проте у сторін, як і раніше, залишаються свої інтереси.

ЄБРР - комерційна організація, яка прагне реалізувати проект без збитку для себе. До речі, на думку ряду експертів, на поведінку Банку деякою мірою впливає той факт, що кошти Чорнобильського фонду, які він акумулює для будівництва об’єкта, - не кредитні, а донорські. Якби ЄБРР кредитував проект, то підхід до вибору підрядника, та й до самого висування вимог до проекту був би більш економічним.

Змінити ситуацію можуть також донори - країни, які перераховували кошти до фонду будівництва нового «Укриття». Замовник в особі ЧАЕС висловлював намір ознайомити їх зі своєю позицією щодо розподілу повноважень і відповідальності і, як наслідок, ризиків. У середині жовтня планується візит до України делегації Конгресу США, яка повинна провести аудит використання американської частки в Чорнобильському фонді.

Українська сторона, яка раніше значною мірою довіряла досвіду і репутації ЄБРР і не заперечувала проти того, щоб відповідальність за проектом несли Банк і Група управління проектом, дедалі більше усвідомлює, що треба відстоювати свої інтереси. Звучить навіть думка, що українські будівельні організації впоралися б із проектом «Укриття-2» не менш ефективно, але значно дешевше. А мільярд доларів - у стільки сьогодні оцінюється проект - не така вже й непідйомна на сьогодні сума для нашої країни, особливо з огляду на те, що фінансування триватиме кілька років.

Втім, поїзд пішов, і виключити ЄБРР із процесу будівництва нового укриття сьогодні можна лише з дуже великим скандалом, що негативно позначиться і на інших проектах, у яких бере участь Банк.

Кілька слів про політичну ситуацію. Новий виток конфлікту дістався вже новому уряду, котрий, за нашими даними, ще не до кінця заглибився в ситуацію і не визначився із своїми інтересами в ній. Поки що, судячи з висловлювань віце-прем’єра А.Клюєва, Кабмін зайняв традиційну для всіх українських урядів на початку їхньої роботи позицію порозуміння з ЄБРР. Крім того, за деякими даними, загальний настрій в урядовій команді - «робити не так, як хоче президент». І якщо останній виступав за уточнення вимог до проекту, то уряд може підтримати існуючі, затверджені Банком.

Курс на підтримку ЄБРР у поєдннанні з «духом сперечання» робить уряд ситуаційним союзником Банку й обраного ним переможця тендера. Проте коли інтереси «донецьких ділових кіл» у проекті будуть усвідомлені ними, ситуація може змінитися.

Хочеться сподіватися, що у своїй взаємодії з ЄБРР уряд послідовно відстоюватиме інтереси насамперед України - навіть не як держави, а як землі і країни. Головний із цих інтересів, нагадаємо уряду, полягає в такому: щоб на місці старого саркофага, який протікає, на ЧАЕС було якнайшвидше і якомога якісніше побудовано нове укриття, під дахом якого мають бути проведені роботи з розбирання завалу і вилучення і поховання всього палива, що там знаходиться. Тобто важливий результат. Не для нинішніх українських і європейських чиновників, а для прийдешніх поколінь нашої країни. Хто буде підрядником і навіть хто профінансує цю роботу - питання вже другорядні.