ФілантроДіагностика: сектор благодійності — дзеркало суспільства

Тиждень тому американське видання Forbes оприлюднило результати міжнародного опитування щодо підсумків благодійності/філантропії 2015 року. Найбільш потужними визначено такі тренди: інвестиції у вплив, партнерська філантропія, фокус на усунення корінних причин соціальних проблем, венчурна філантропія. Інше видання, Inside Philanthropy, у своїх прогнозах на 2016-й до вищезазначених додало tech філантропію і соціальні інвестиції в робочі місця.

А народні депутати України так і не спромоглися ухвалити зареєстрований рік тому пакет законів щодо запуску смс-благодійності. І парламентський комітет з питань культури і духовності на останньому засіданні одноголосно відхилив законопроект, який дозволив би створювати благодійні ендаументи та передавати їх в управління компаніям для отримання прибутку задля подальшого його інвестування у вирішення соціальних проблем. Чи зможе український благодійний сектор наздогнати своїх західних колег і що для цього потрібно - про це учасники VIII Міжнародної конференції УФБ "Стратегічна філантропія: мистецтво змінювати світ" говорили 25 лютого в Києві.

Промовистим відображенням того, як живе і розвивається український сектор благодійності, є нинішній стиль функціонування нашої держави. Ми навчилися швидко генерувати мільйони на гасіння пожежі - тобто на адресну допомогу, замість фінансово підтримувати заходи для усунення корінних причин соціальних проблем. Замість партнерської філантропії, яка передбачає створення різноманітних інструментів для об'єднання фінансових ресурсів, ми залучаємо потужні маркетингові технології для промоції власної благодійної діяльності і щоб потопити "конкурентів". Ми не віримо в можливість підтримки довгострокових системних проектів. Для більшості з нас важливий не результат від вкладеної у благодійність гривні, а сам процес і миттєве задоволення від нього. Місце ж венчурної філантропії нині активно займають невеличкі групки шахраїв, які спритно збирають "вершки" з відкритого для благодійності суспільства.

Адресна благодійність vs стратегічна філантропія

Терміни "благодійність" і "філантропія", що для більшості пересічних українців є тотожними, несуть у собі різне ідеологічне навантаження. Благодійність - це миттєва допомога тут і зараз, орієнтована на полегшення наслідків складних суспільних проблем. Філантропія - внесок, результати від якого побачити відразу неможливо, бо він працює на вироблення довгострокових рішень, щоб подолати актуальну проблему в цілому або мінімізувати її прояви.

За останній час кількість залучених до благодійності українців зросла втричі. А от кількість філантропів зростає дуже повільно. Це видно з обсягу фінансування в 2015 році: на проекти адресної допомоги, що розміщені на сайті Української біржі благодійності (УББ), зібрано понад 25 млн грн, а на системні соціальні проекти, що розміщені на краудфандинговій платформі Bigggidea, - близько 2,5 млн грн.

Неспроможність і неготовність суспільства думати про завтрашній день, а іноді й спротив, є одним з істотних чинників повільного розвитку філантропії. Хрестоматійним приклад - ініціатива "Родина Майдан", що виникла в лютому 2014-го і зібрала 54 млн грн на підтримку родин Небесної Сотні. За задумом засновників частину грошей мали вкласти у довгострокові програми медстрахування та підтримки освіти дітей цих родин до досягнення ними повноліття. Для розробки найбільш сприятливих умов серед міжнародних страхових компаній та банків було проведено конкурс. Проте суспільний спротив довгостроковим ініціативам не дав цим планам реалізуватися - всі гроші передали сім'ям. І ось тепер, через два роки після трагічних подій, родини вимагають від держави пенсій на освіту та лікування дітей.

Однак, на думку співзасновниці Bigggidea Ірини Соловей, процес розвитку філантропії в Україні вже запущено - перехід від адресної благодійності до системних філантропічних програм таки починається, хоча й дуже повільно.

"Волонтерський рух в Україні щомісяця залучає для адресної допомоги мільйони гривень, - розповідає пані Соловей. - На організаційному рівні ці волонтерські групи вирішують також найскладніші логістичні завдання, контролюють вартість медичної та доступність психологічної допомоги. Вони звітують онлайн, дотримуються всіх правил документообігу і вимагають цього від своїх бенефіціарів та партнерів. Таким чином вони виступають основним рушієм системних змін у контексті прозорості кроссекторальної взаємодії.

Можна також говорити і про стратегічну роль філантропів в Україні - у тісному зв'язку з культурою доброчинності з перспективою на розвиток. Ця культура в нас саме зароджується. Вона характеризується наростанням серед доброчинців тенденції фондувати проекти, які показують результат, мають стійкі команди і діють за принципом максимізації соціальної віддачі на задіяні ресурси. Тенденція спрямування ресурсів у розвиток спостерігається як в обласних, так і в районних містах".

Щойно більшість українців усвідомить різницю між благодійністю і філантропією, зрозуміє, що філантропія може стати потужним рушієм розвитку суспільства, - ми перейдемо на якісніший рівень сприйняття і розвитку благодійництва як окремої екосистеми, що потребує окремих законів і правил гри.

Ми зможемо не лише мріяти, а й підготувати власний суспільний договір між благодійним сектором і Кабміном, як це вже кілька років роблять у Нідерландах. Основним чинником, що допоміг об'єднатися філантропам та уряду в Нідерландах, стало спільне розуміння й планування якісних змін у країні. У 2011 р., у зв'язку зі світовою фінансовою кризою, було підписано суспільний договір між урядом та філантропічним сектором. У ньому закріплено зобов'язання обох сторін: уряду - створювати сприятливі умови для діяльності сектора, сектора - вирішувати певні соціальні проблеми в країні. Ці зобов'язання реалізуються виконанням саморегулюючих стандартів, які після трьох років дискусії прийняли всі гравці благодійного сектора країни. А контролює їх виконання не держава, а спеціальна аудиторська агенція, заснована самим сектором.

Теорія змін для філантропів

На думку Фенелли Роуз, британського експерта з питань розвитку філантропічних програм та екс-директора кількох приватних фондів у США, основним двигуном для розвитку та впровадження якісних філантропічних програм має бути розуміння теорії змін, яку вона використовує в роботі з приватними донорами та компаніями при плануванні їхньої філантропічної діяльності протягом останніх п'ятнадцяти років.

"Уявіть собі, що одного літнього дня ви влаштували з друзями пікнік на березі річки, - розпочала свій виступ на конференції пані Фенелла. - Ви насолоджуєтеся погодою, природою, спілкуванням. І раптом бачите у воді дитину, яка намагається втриматися у бурхливому потоці. Звичайно, більшість з нас кинеться на допомогу. Уявіть, що ви врятували дитину, обігріли, заспокоїли і тут побачили у воді ще трьох дітей. Разом з друзями ви знову кинетесь у воду, знову врятуєте, обігрієте, заспокоїте, а тут... 10 дітей у воді. А далі сотні або й тисячі. Що ви будете робити в цій ситуації?"

Ця історія - яскравий приклад відмінності між поведінкою благодійників і філантропів. Благодійники рятуватимуть життя дітей тут і зараз. А філантропи почнуть шукати причини - чому діти опиняються у воді? І найбільшим викликом для них стане визначити справжню причину і побудувати стратегію її усунення. Можливо, треба побудувати міст, щоб діти не падали в річку дорогою до школи, а можливо - працювати з людьми, які викидають дітей у воду через своє віросповідання. Рішень може бути безліч. Головне - визначити ті, що справді допоможуть змінити ситуацію.

Перші благодійні організації, які почали використовувати теорію змін на практиці, в Україні вже з'явилися. "Ми, благодійники, маємо велику відповідальність насамперед перед тими, хто чекає від нас підтримки, і перед тими, хто надає нам кошти або інші ресурси для втілення програм цієї підтримки, - зазначає президент благодійного фонду "Запорука" Наталія Оніпко. - Теорія змін - це, по суті, опис того, як і чому бажані зміни мають відбутися, які для цього мають бути створені умови й які ресурси потрібні. Використання цього підходу може бути корисним і для новачків сектора, і для вже діючих організацій. На етапі створення проекту важливо проаналізувати, чи приведе запланована діяльність до бажаної зміни, тобто що зміниться, коли, наприклад, ми діагностуємо туберкульоз у безхатченків, і на цьому етапі проект закінчиться? Теорія змін дає розуміння, наскільки діяльність сприяє вирішенню проблеми, наскільки довгостроковим є вплив від цієї діяльності, як і що можна поліпшити, аби відбулися зміни. Це ефективний інструмент планування, моніторингу й оцінки. Ми використовуємо його як основу для звітів перед донорами та орієнтир для ухвалення щоденних рішень".

Ще три роки тому незаперечним лідером у реалізації системних благодійних проектів в Україні вважався Фонд Ріната Ахметова. "До конфлікту в Донбасі наш фонд у своїй діяльності надавав пріоритет системним проектам. "Сирітству - ні!", "Зупинимо туберкульоз", "Рак - виліковний" - усі ці та інші проекти системно підходили до вирішення поставлених завдань. Нині проекти гуманітарного штабу спрямовані на проблеми, які потрібно вирішувати тут і зараз. У рамках роботи штабу вся допомога є адресною, бо це найефективніший спосіб допомогти мирним жителям Донбасу. Ми із задоволенням повернулися б до системних проектів, бо, по-перше, це означало б перехід до проектів мирного часу, а по-друге - дозволило б вирішувати проблеми, системно усуваючи причини. Ситуація сьогодні не дозволяє зробити це повноцінно, але після публічного звіту 10 березня про роботу в 2015 році ми заявимо про перші кроки щодо поновлення системних проектів", - ділиться планами координатор гуманітарного штабу Римма Філь.

Від донорської залежності до самофінансування

Питання сталості філантропічних рішень упродовж уже багатьох років залишається пріоритетом у дискусіях благодійників. Адже якщо рішення не може працювати самостійно після закінчення вкладених філантропічних ресурсів - його ефективність майже нульова, і ресурси витрачено даремно.

Однією з популярних новітніх моделей забезпечення сталого розвитку філантропічних ініціатив є соціальне підприємництво. Так, наприклад, Ashoka, найбільша у світі мережа соціальних підприємців, нині охоплює понад 3 тис. учасників з 70 країн світу. Перші такі установи вже з'являються і в Україні.

"Застосування підприємницьких підходів до розв'язання нагальних соціальних проблем у громаді називають соціальним підприємництвом, - коментує менеджер програми соціального інвестування "Вестерн Ен-Ай-Ес Ентерпрайз Фонд" Василь Назарук. - Зважаючи на ситуацію в Україні, а особливо на кількість уразливих груп населення та їхню чисельність, можна стверджувати, що соціальне підприємництво стає дедалі популярнішим і частіше обговорюваним. Ідеться не лише про можливість працевлаштування ВПО, ветеранів АТО, людей з особливими потребами, колишніх в'язнів, реабілітованих нарко- чи алкозалежних, багатодітних матерів, пенсіонерів, які прагнуть підвищити якість свого життя, а й про підвищення організаційної спроможності та стабільності громадських і благодійних організацій, які за допомогою соціального підприємництва зможуть диверсифікувати джерела доходів (а не залежати від добробуту донорів) і забезпечити покриття частини своїх адмінвитрат. Хоча поняття "соціальне підприємство" немає в українському законодавстві і соціальний бізнес не має жодних преференцій від держави (окрім підприємств організацій інвалідів), вже є достатньо успішних прикладів, які чудово демонструють здатність конкурувати з традиційним бізнесом і паралельно вирішувати соціальні проблеми".

Приміром, українці вже можуть покуштувати печиво львівської соціальної пекарні "Горіховий дім", купивши яке, вони тим самим допомагають львівському жіночому центру в реалізації програми соціальної реабілітації жінок, які постраждали від насильства. Або посмакувати чудовий бельгійський шоколад миколаївської студії шоколаду Pan-Chocolaiter і водночас підтримати програми соціальної реабілітації дітей-сиріт та дітей з особливими потребами Миколаївського благодійного фонду "Ми поруч".

Технологічні інновації задля добра

Стратегічна філантропія тісно пов'язана з інноваціями і новими рішеннями. Коли інноваційні рішення соціальних проблем покладаються на новітні інформаційні технології - результати можуть бути неймовірними.

Світовим лідером у розвитку tech філантропії - новітнього напряму філантропічної діяльності - є Кремнієва долина та її насельники. Власники та співробітники місцевої IT-індустрії вкладають значні благодійні ресурси в дослідження і розвиток технологій, які сприяли б вирішенню різних суспільних проблем.

За останні два роки завдяки волонтерському руху багато людей з різних сфер прийшли в український благодійний сектор. Вони принесли нові знання й підходи, спрощуючи і модернізуючи роботу благодійних та соціальних проектів, роблячи її більш прозорою та ефективною. Це стосується не тільки онлайн-збирання коштів, опублікування звітів тощо, а й принципово нових рішень.

Наприклад, група студентів з Донецька розробила рукавичку Enable Talk, з допомогою якої можна перекладати мову жестів на звукову, а відтак полегшити спілкування мільйонів людей з вадами слуху по всьому світу. Проект іще на дослідній стадії, але саме за такими рішеннями майбутнє.

Іншою цікавою розробкою є СУПЕР Я - перший мобільний додаток для дітей із цукровим діабетом 1-го типу та їхніх батьків. Ініціатором його створення стала родина, в якій кілька років тому в дитини діагностували цукровий діабет. Додаток допомагає батькам максимально адаптувати цих дітей до самостійного і повноцінного життя.

"В Україні існує потужна ІТ-сфера, де є чимало фахівців світового рівня. І є велика кількість благодійних та громадських організацій. Проблема в тому, що ці сфери майже не перетинаються, - вважає співзасновник платформи Donor.UA Олександр Краковецький. - Благодійні організації і волонтери добре розбираються в соціальній проблематиці, проте не є фахівцями в галузі ІТ. І навпаки. В усьому світі успішні продукти і стартапи створюються на межі різних сфер - ІТ і с/г, ІТ і банківської сфери, медицини, освіти тощо. Тому завдання українського суспільства - долучати фахівців з різних сфер до вирішення тих чи інших проблем. В ідеалі засновниками новітніх соціальних проектів або організацій мають бути мінімум один технічний і один профільний фахівець. ІТ-технології в цьому процесі мають відігравати ключову роль, оскільки дозволяють автоматизувати процеси, перевести в онлайн і зменшити вплив людського фактора на ухвалення рішень. Організації мають брати участь в ІТ-конференціях, хакатонах, онлайн-обговореннях, а ІТ-фахівці активніше долучатися до вирішення тих чи інших соціальних проблем".

***

26 лютого президент Петро Порошенко підписав Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства на 2016-2020 роки. Трохи дивна назва, зважаючи на активність громадянського суспільства в останні два роки. Доцільніше було б - "Залучення громадянського суспільства до розвитку України". Бо саме цього нині бракує. Проте річ не в назві, а в конкретних результатах.

Ми працюватимемо над тим, щоб благодійний сектор самоорганізувався, об'єднався і запровадив власні стандарти прозорості й підзвітності. Усе це - для того, щоб утримати й розвинути суспільну довіру і залучити нові ресурси для вирішення гострих соціальних проблем.

Ми лобіюватимемо впровадження законодавчого підґрунтя для запуску смс-благодійності не в 2020 році, коли західний світ планує започаткувати мандрівки на Місяць, а вже в найближчому кварталі.

Ми сприятимемо, щоб уже цього року соціальні підприємці отримали нову податкову базу нарівні з усім малим та середнім бізнесом і стали рушійною силою для пожвавлення української економіки.

Ми дуже сподіваємося, що IT-індустрія внаслідок реформ не залишить країну, і ми спільно розвиватимемо новітні рішення для розв'язання старих соціальних проблем.

А ще - що ні в АП, ні в Кабміні до 2020 року вже не буде жодних бюрократичних перешкод для того, запровадити елементарну подяку від держави кожній організації, яка зробила потужний внесок у розвиток країни.