Соціальне підприємництво: куди рухаються світ і Україна

Підтримка уряду, залучення професійних співробітників, розуміння з боку суспільства, достатній заробіток, використання можливостей, доступ до інвестицій - це шість основних показників, за якими наприкінці жовтня 2019 року Thomson Reuters Foundation у партнерстві з корпоративною програмою Deutsche Bank's CSR Made For Good Globalу склала міжнародний рейтинг "Найкраща країна для соціальних підприємців у 2019 році".

Ситуацію в країнах оцінювали 664 експерти з 44 країн.

Топ-10 - це Канада, Австралія, Франція, Бельгія, Сінгапур, Данія, Нідерланди, Фінляндія, Індонезія, Чилі. З наших найближчих сусідів Польща посідає 35-те місце, Росія - 23-тє, Туреччина - 42-ге. Україна - поза межами рейтингу, бо його складено на базі 45 країн з найбільшими економіками світу за показником ВВП.

Показники міжнародного рейтингу є важливим маркером для оцінки стану розвитку соціального підприємництва в Україні.

Соціальне підприємництво - один з найпотужніших світових трендів, що набирає обертів з року в рік. Немає універсального визначення цього терміна, спільне розуміння ґрунтується на тому, що це діяльність, яка забезпечує розв'язання соціальних, культурних чи екологічних проблем бізнесовими методами. Прибуток соціальних підприємств не розподіляється між засновниками, а спрямовується на розв'язання конкретних соціальних проблем. Ключовими видами діяльності соціальних підприємств є трудова інтеграція соціально уразливих груп, надання персональних соціальних послуг, розвиток депресивних регіонів. Особливий фокус - на використанні новітніх технологій та інновацій для розв'язання застарілих соціальних проблем.

Єдиної статистики щодо кількості соціальних підприємств у світі немає. Показники ЄС свідчать про 2,8 млн соціальних підприємств у регіоні. Лише у Великій Британії 2018 року діяло 99 тис. соціальних підприємств, які забезпечили робочими місцями 2 млн осіб (5% робочої сили) і зробили внесок у ВВП країни в розмірі 60 млрд фунтів. Більш як половина країн ЄС ухвалила закони або національні політики, що стосуються діяльності соціальних підприємств.

В Україні єдине офіційне згадування про соціальне підприємництво на рівні політик є в Стратегії розвитку малого і середнього підприємництва на період до 2020 року - сприяння його розвитку.

Яким же за показниками міжнародного рейтингу є поточний стан розвитку соціального підприємництва в нашій країні?

Підтримка уряду

За три роки реалізації Стратегії розвитку МСП Мінекономіки не спромоглося на жоден офіційний крок щодо сприяння розвитку соціальному підприємництву. Щоб допомогти міністерству, експертні організації ініціювали низку заходів.

У межах проєкту "Соціальне підприємництво в Україні: досягнення соціальних змін за ініціативою знизу", що реалізується за підтримки ЄС в Україні, 2019 року було розроблено Зелену книгу із соціального підприємництва. "Це комплексний документ, який описує феномен вітчизняного соціального бізнесу, - зазначає автор документа виконавчий директор Інституту інклюзивного розвитку Валерій Кокоть. - Саме він має стати підґрунтям для розроблення подальшої політики розвитку соціального підприємництва, яку в ЄС називають Білою книгою".

Навесні 2019 року до Мінекономіки було передано інший документ - Концепцію розвитку соціального підприємництва в Україні. Вона містить пропозиції робочої групи щодо розвитку законодавства про соціальне підприємництво в межах проєкту ОБСЄ "Запобігання торгівлі людьми в Україні шляхом посилення економічних можливостей представників груп ризику". Понад 20 представників експертних організацій та соціальних підприємців виробили спільне визначення соціального підприємства, його основних критеріїв та бачення можливостей підтримки на рівні держави й органів місцевого самоврядування. Цей документ десь "загубився" в чиновницьких кабінетах.

Поки соціальне підприємництво не у фокусі уряду, органи місцевого самоврядування починають по-новому дивитися на той ефект, який воно може дати для розвитку громад.

У грудні 2019 року відбулося установче засідання робочої групи з розробки Програми розвитку соціального підприємництва у Вінниці. "Соціальне підприємництво - один із семи пріоритетів Програми посилення конкурентоспроможності малого та середнього підприємництва Вінницької ОТГ, - зазначає директор департаменту економіки та інвестицій Віталій Погосян. - Відсутність законодавчо закріпленого визначення соціального підприємництва та державних заходів щодо його підтримки не обмежує органи місцевого самоврядування в рамках повноважень реалізовувати локальні заходи щодо розвитку, освіти й інформування. За дорученням Вінницького міського голови Сергія Моргунова ми розпочали розробку Програми розвитку соціального підприємництва".

Відсутність нормативно закріпленого визначення соціального підприємництва, а також державної політики у цій сфері є перешкодою для окремих соціальних бізнесів з погляду власного позиціювання на ринку та популяризації своєї діяльності.

Залучення професійних співробітників

За статистикою, соціальні підприємства європейського регіону мають понад 13,6 млн співробітників (7% працюючих осіб у регіоні). Для когось це драйвове захоплення та особистий проєкт розвитку, а для когось - перше місце роботи, що прочиняє двері на ринок праці після багатьох років бездіяльності.

Українська ситуація - не виняток, проте реалії відрізняються. Через брак коштів засновники соціальних підприємств змушені часто-густо працювати від року до трьох на волонтерських засадах, аби досягнути точки беззбитковості і мати можливість оплачувати власну і найману працю.

"Ми виживаємо завдяки тому, що наш простір заснований п'ятьма жінками-професіоналами. Тому такі вакансії, як менеджер з питань розвитку, PR та SMM менеджер, івент-менеджер, бухгалтер, дизайнер тощо, ми закриваємо самі, - ділиться досвідом співзасновниця соціального підприємства Creative Women Space Даша Непочатова. - Перший рік ми волонтерили. Трохи згодом почали виплачувати собі невеличкі "волонтерські премії", бо ту суму неможливо назвати зарплатнею. Перша вакансія, яку оголосили, була прибиральниця. Наступна - адміністратор креативного простору. Це сталося на другому році нашої діяльності, коли відчули, що втомилися, вигоріли і хочемо займатися стратегічними питаннями. Попри це нам вдалося запустити ще одне соціальне підприємство - кейтеринг Creative Women Food - і розпочати роботу над запуском видавництва Creative Women Publishing, а своїми сервісами охопити понад п'ять тисяч жінок".

З іншим спектром проблем стикаються соціальні підприємства, які надають робочі місця представникам уразливих груп населення, зокрема людям з інвалідністю. Найпоширеніша проблема - небажання людей з інвалідністю працювати або їхніх родичів-опікунів дозволити їм вийти на роботу через те, що бояться втратити пільги і пенсію. Ця проблема спіткала ГО "Гармонія" у Вінниці, коли на початку року відкрили каву-поінт "Кульбабка", де працюють три особи з інвалідністю. Вже майже рік вони шукають персонал для другої точки. Інша проблема - офіційне працевлаштування осіб з інвалідністю (тих, хто готовий до активної праці), адже з деякими їхніми діагнозами їм офіційно забороняється працювати.

Спілкування з соціальними підприємцями підтверджує, що залучення професійних співробітників у більшості випадків є викликом. З одного боку, слово "соціальне" дуже часто асоціюється з "безоплатним" і відлякує фахівців. З іншого - не вистачає (особливо на початку) достатніх ресурсів для того, щоб найняти потрібний кваліфікований персонал. У міжнародній практиці ця проблема вирішується програмами підтримки соціальних стартапів, а спеціально розроблені мотиваційні стимули заохочують людей з уразливих груп інтегруватися на ринку праці.

Розуміння з боку суспільства

Організатори згаданого вище міжнародного рейтингу зазначають, що в середньому лише 54% населення розуміються на концепції соціального підприємництва і позитивно ставляться до неї. І хоча в нас жодних досліджень з цього питання ще не проводилося, є всі підставити вважати, що цей показник набагато нижчий. Однак є група людей, які готові підтримувати цей новий сектор соціальної економіки в Україні.

Завдяки суспільній підтримці подружжя львів'ян Петро і Катя Ткачишини заснували восени цього року своє соціальне підприємство - онлайн книгарню "Буківничка", яка працює за такою схемою: благодійники й усі охочі передають книжки, у "Буківничці" їх продають за цінами значно нижчими за ринкові. На отримані кошти купують книжки для дітей з кризових сімей. І без суспільної підтримки ця модель не працюватиме.

Саме завдяки шаленій підтримці інклюзивна пекарня Good bread from good people, закриваючись через вимушений переїзд, отримала можливість відкритися знову. Її прихильники запропонували нові приміщення, допомагали грошима, попередньо замовили партію продукції. Пекарня відкрилась і нині працює на повну, щоб віддячити всім і розіслати замовлення.

Єдиний шанс зробити соціальні підприємства впізнаваними і зрозумілими для суспільства - це активність самих соціальних підприємців у популяризації своєї діяльності. Крім них, ніхто не знає, як вони змінюють цей світ на кращий. Однак успішність цього завдання прямо залежить від наявності ресурсів та професійних кадрів.

Достатній заробіток

На думку головної наукової співробітниці Інституту економіки та прогнозування НАНУ і співзасновниці соціального підприємства RE:ban Наталії Супрун, швидко досягнути беззбитковості соціальному підприємству-початківцю, як і будь-якому малому підприємству, нині досить складно через дорожнечу ресурсів та нестабільну і непрогнозовану кон'юнктуру ринку. Водночас, щоб бути успішним, соціальному підприємству недостатньо просто виготовляти якісний продукт, спочатку йому треба "продати" потенційним споживачам соціальну цінність продукту, пояснити, для чого створено цей бізнес.

Соціальне підприємство RE:ban, яке виготовляє крафтові вироби з використаних рекламних банерів, більшість свого робочого часу витрачає на публічні презентації, популяризуючи культуру повторного використання ресурсів і пояснюючи потенційним клієнтам, що вироби з уживаних матеріалів теж можуть бути модними й стильними. Саме тому про конкурентоспроможні зарплати поки що не йдеться.

Однак якщо є значний попит на послуги чи продукцію соціального підприємства, ситуація може скластися інакше. Андрій і Тетяна Івчатови три роки тому започаткували соціальне підприємство "Самотужка" - мережу фітнес-центрів для дітей із порушенням опорно-рухового апарату. За три роки вони змогли масштабуватися - відкрити чотири центри в різних районах Києва, де працюють 23 співробітники, кожен з яких має гідну зарплату. Однак таких підприємств на вітчизняному ринку одиниці, і це на сьогодні більше виняток, ніж поширена практика.

Нові можливості для додаткових ресурсів та створення робочих місць дає ухвалений у січні 2019 року Закон України "Про соціальні послуги". З січня 2020 року, відповідно до цього закону, органи місцевого самоврядування можуть закуповувати соціальні послуги в соціальних підприємців.

Проте експерти говорять про наявність кількох викликів у сфері соціального замовлення та закупівлі соціальних послуг:

- закуповуватимуть лише ті послуги, які відповідатимуть стандартам Мінсоцполітики, - а це певний перелік вимог до якості надання послуг. Є лише поодинокі організації та соціальні підприємства, які вже працюють відповідно до стандартів або готові себе "підтягувати" до необхідного рівня;

- механізм компенсації наданих послуг, передбачений законом, відлякує потенційних надавачів, особливо з числа благодійних та громадських організацій. Багато хто з них пам'ятає травневий досвід київської ГО "Джерела", яка, надавши послуги для людей з ментальною інвалідністю, не отримала компенсації від КМДА, бо чиновники скасували своє рішення після отримання послуг.

І таких ризиків у новому законі багато.

Використання можливостей

Підвищений суспільний інтерес до соціального підприємництва створює для соціальних стартапів різноманітні можливості навчання. За даними координатора проєкту "Соціальне підприємництво в Україні: досягнення соціальних змін за ініціативою знизу" Дмитра Гаврилюка, лише протягом 2019 року було проведено дванадцять гаражів ідей, чотири хакатони і літня школа бізнес-навичок із соціального підприємництва у 13 містах України, що охопили понад 600 учасників.

У лютому Міжнародна школа соціального підприємництва SELab презентувала 14 соціальних стартапів - випускників першої акселераційної програми. У листопаді стартувала друга, яка об'єднала 21 команду з різних міст України. "До вже "традиційних" підприємств, орієнтованих на працевлаштування та інтеграцію людей з інвалідністю, цього року додалося кілька цікавих проєктів, спрямованих на працевлаштування літніх людей, переробку вторинної сировини, популяризацію спорту та екологічної свідомості", - наголошує співзасновниця Акселератора SELab Альона Калібаба.

Навесні акселераційну програму для соціальних підприємців провела Українська соціальна академія. У жовтні запустився акселератор для соціальних стартапів - ГО "Школа усвідомленого підприємництва".

2019 року світ побачили дві книжки - "Соціальне підприємництво: посібник для викладачів" і "Посібник для тренерів із соціального підприємництва", а також розроблено новий онлайн курс "Соціальне підприємництво та конкурентоспроможність".

Оновлений курс із соціального підприємництва апробовано в НаУКМА, УКУ та ХНУБА. У тренінгу з викладання цього курсу взяли участь викладачі з 20 вишів України, що дає надію на поширення викладання цього курсу 2020 року.

Переважно всі ці ініціативи відбуваються завдяки підтримці міжнародних донорів. І якщо завтра такої донорської підтримки не буде, то іншої альтернативи, ніж комерційні бізнес-школи для соціальних підприємців, не залишиться, а це більшості буде не по кишені.

Доступ до інвестицій

Немає інвестицій - немає розвитку. Індекс залучення соціальних інвестицій у Центральній та Східній Європі, виданий компанією Deloitte 2018 року, засвідчив, що в середньому світовий бюджет венчурної філантропії та соціальних інвестицій 2017 року становив 10,7 млн євро. 14% глобальних фінансових ресурсів для імпакт-інвестицій наразі не задіяно, оскільки не вистачає соціальних підприємств, які готові брати інвестиції.

В Україні єдиною постійною можливістю отримати інвестицію для соціального підприємства є програма доступного кредитування для соціальних підприємств, що реалізується Western NIS Enterprise Fund спільно з Ощадбанком і Кредобанком. За словами керівника програми соціального інвестування WNISEF Василя Назарука, протягом 2019 року програма видала два кредити спільно з Ощадбанком у Броварах (Київська область) і Дніпрі на загальну суму 3,85 млн грн. "Кредити були реалізовані виключно за рахунок револьверних коштів, тобто коштів, які були повернуті банками-партнерами після успішного закриття попередніх кредитів", - зазначає Василь Назарук.

Єдиним приватним фондом, стратегія якого містить підтримку соціальних підприємств, що працюють в інтересах людей з інвалідністю та їх оточення, є Фонд родини Нечитайло. "Протягом 2019 року ми інвестували у два соціальні підприємства на загальну суму понад мільйон гривень, - ділиться директорка Фонду Віта Миколаюк. - На початку 2020 року готуємося анонсувати програму, в рамках якої ми плануємо надати довгострокову фінансову та нефінансову підтримку щонайменше 5–10 соціальним підприємствам в інтересах людей з інвалідністю та їхніх родин".

Фонд "Східна Європа" підтримав запуск п'яти соціальних підприємств у Донецькій та Луганській областях. Серед них - кав'ярня "Поруч" у Краматорську. Частина прибутку цього закладу спрямовується на потреби Центру підтримки ветеранів та їхніх сімей.

Дуже цінними є ініціативи з соціального інвестування, що їх починає запроваджувати бізнес. Улітку цього року компанія "МЕТРО Кеш енд Кері Україна" вперше провела соціальну програму "Ти зможеш - МЕТRО допоможе", у рамках якого підтримала чотири соціальні ініціативи, що відповідають як мінімум одній із Цілей сталого розвитку ООН і мають вагомий соціальний вплив.

Майже 4 млн грн. цьогоріч інвестували криворізькі підприємства "Метінвесту" у проведення Школи соціального підприємництва для представників малого та середнього бізнесу і в підтримку запуску соціальних стартапів - мережі дитячих центрів розвитку.

Попри нестабільну політичну та економічну ситуацію, в країні зростає інтерес до соціального інвестування з боку приватних соціальних інвесторів. Найбільш яскравим цьогорічним свідченням наявності такої тенденції є приклад Івано-Франківського проєкту "Промприлад. Реновація". Юрко Филюк і команда проєкту вже залучили майже 4 млн дол. соціальних інвестицій, які були потрібні для викупу приміщення старого заводу. Наразі на заводі вже активно розвивається новий бізнес-кластер за чотирма напрямами: нова економіка, урбаністика, сучасне мистецтво і неформальна освіта. 30% від прибутку спрямують на підтримку соціальних проєктів міста, ще 30% - на пільгову оренду приміщень для громадських організацій та соціальних ініціатив.

Місяць тому київський ресторан URBAN 500, що відкрився рівно рік тому за кошти п'ятисот соціальних інвесторів, оголосив про запуск першої грантової програми. За перший рік роботи ресторан спромігся не лише перетнути лінію беззбитковості, а й вийти в прибуток, необхідний для запуску соціальної складової закладу.

У Харкові за підтримки соціальних інвесторів найближчим часом очікують відкриття соціального ресторану "Сніг на голову", в якому працюватимуть люди з ментальною інвалідністю. Тиждень тому у Вінниці анонсували новий проєкт "Коцюбинський 220", який збирає 220 соціальних інвесторів для запуску соціального ресторану в місті.

Однак наявні ресурси не покривають усіх потреб - їх недостатньо для тієї кількості ініціатив, які з'являються завдяки всім школам та акселераційним програмам.

Саме тому консорціум у складі чотирьох організацій - SILab Ukraine, WNISEF, School of ME, Child Fund Deutschland - оголосив про намір сформувати та пілотувати протягом 2020 року Український соціальний венчурний фонд для підтримки соціальних стартапів.

Чи є перспективи для України?

Якщо б на Новий рік сталося диво, і український ВВП виріс у рази, то Україна опинилася б у наступному рейтингу. Однак навряд чи поточний стан розвитку соціального підприємництва дає підстави пишатися результатами. І розуміння цього має спонукати до якісних змін.

У звіті міжнародної компанії PWC "Побудова екосистеми для соціального підприємництва: уроки Нідерландів" зазначено сім ключових рекомендацій, які допомогли країні, яка 2012 року характеризувалася як "чорна діра" Європи, за шість років отримати велике розмаїття соціальних підприємств з річним оборотом 3,5 млрд євро та створеними 80 тисячами робочих місць. Серед основних рекомендацій: розпочинайте, а не чекайте когось, хто зробить перший крок; кооперуйтеся і будуйте інтегровано екосистему; зменшуйте перешкоди для соціальних підприємців; інвестуйте в знання; використовуйте технології для розв'язання соціальних проблем; не бійтеся робити щось інакше і поширювати це.

Три найочікуваніші сподівання для соціальних підприємців у 2020 році: закріплення терміна "соціальне підприємство" на рівні Концепції розвитку соціального підприємництва; розбудова екосистеми, яка забезпечить доступ до знань, менторської підтримки та ресурсів; перевтілення частини благодійників у венчурних філантропів та соціальних інвесторів, які стануть "ангелами" для нових соціальних стартапів.