Благодійність в Україні: післясмак 2016-го

2016 рік завершився - канув у минуле. Але залишився післясмак: кисло-солодкий, з легкою гірчинкою й манливими запахами. З цифрами і фактами. Що виніс із нього благодійний сектор, і куди рухатиметься далі?

Цифри і факти свідчать…

У грудні Соціологічна служба Центру Разумкова спільно з фондом "Демократичні ініціативи", на замовлення Українського форуму благодійників, провели соцопитування за підсумками волонтерської та благодійної діяльності у 2016 р.

Результати свідчать, що загалом особливих змін в активності залучення українців у благодійну та волонтерську діяльність, порівняно з 2015 р., не відбулося.

14% населення було залучене у волонтерську діяльність (що навіть на 1% більше, ніж 2015 р., коли багато хто взяв перерву у волонтерстві після активного 2014-го). Правда, значно скоротилися часові рамки, виділені на цю діяльність. Якщо 2015-го 23% добровольців виділяли на свою волонтерську діяльність кілька годин на тиждень, то торік таку активність виявили тільки 11% волонтерів. Кількість тих, хто волонтерів по кілька годин на місяць, зменшилася з 35 до 27%. Однак тішить факт, що показник тих, хто волонтерить щодня, не змінився й становить 5%.

Готовність надавати фінансову підтримку різним благодійним ініціативам у 2016 р. виявили 37% українців, що на 4% менше, ніж 2015-го. Цей невеликий спад можна пояснити погіршенням економічної ситуації в українських сім'ях, однак його не порівняти зі зменшенням пожертвувань, яке відбулося у 2015 р. (про це йтиметься трохи нижче).

Найпоширенішими видами благодійної допомоги у 2016 р. стали пожертвування через благодійні скарбнички (51%), допомога готівкою безпосередньо нужденним (28%), благодійні пожертвування в церкві (21%), переказ відсотків від зарплати на благодійність (20%).

Позитивом 2016-го стало збільшення суми благодійного пожертвування. Найбільше опитаних (27%) зробили пожертвування на суму від 100 до 300 грн. У 2015 р. стільки ж людей жертвували від 50 до 100 грн. Однак практично половина всіх пожертвувань, як і раніше, становили менше 100 грн.

Як і в останні два роки, пріоритетом для благодійних пожертвувань залишається підтримка армії, включно з допомогою пораненим. Однак простежується чітка тенденція до зниження: 31% добродійників підтримали цей напрям у 2016 р. (у 2015-му - 39%, у 2014-му - 77%). Так само істотно знизився показник допомоги внутрішньо переміщеним особам - із 7% у 2015 р. до 4% у 2016-му. Відповідно, зросли обсяги допомоги хворим та людям з інвалідністю (18%), дітям-сиротам (12%), людям у складних життєвих обставинах (10%).

Позитивом 2016 р. стало наочне пожвавлення "невоєнної" благодійної діяльності бізнесу, причому не тільки транснаціональних і національних компаній, а й середнього та малого бізнесу. 15% респондентів відповіли, що брали участь у благодійних акціях компаній, у яких працюють.

Так, компанія Uber, яка лише на початку осені з'явилася на ринку Києва, уже в грудні встигла вийти в лідери благодійності серед своїх колег із 65 міст світу в рамках програми UberGiving. Щоб передати речі у благодійний фонд "Карітас Київ", автомобілі Uber викликали 6,5 тисячі киян (на другому місці Мінськ із 1050 викликами, на третьому - міста Великобританії й Казахстану).

Хоча показники залучення українців у благодійність залишаються для нас досить високими, у світовому індексі благодійності, представленому міжнародною організацією Charity Aid Foundation у грудні 2016 р., Україна перемістилася з 89-ї позиції, яку займала 2015 р., на
106-ту, тобто практично повернулася в домайданний період.

Завіса піднімається

Торік, завдяки депутатському запиту в Державну фіскальну службу, вперше вдалося підняти завісу над загальним станом речей у благодійних організаціях та отримати перше уявлення про загальні обсяги і розклади в цій сфері.

У 2015 р., за даними Державної фіскальної служби, 9,5 тисячі благодійних організацій витратили на благодійні програми 9 млрд 434 млн 380 тис. 442 грн. При цьому, за даними Державної реєстраційної служби, на початок 2016-го в Україні було зареєстровано понад 15 тис. благодійних фондів та організацій. Де звіти решти 5,5 тисячі організацій, невідомо.

На липень 2017-го всі громадські та благодійні організації мають пройти обов'язкову державну перереєстрацію. І є надія, що вже до середини цього року в нас з'явиться реальніший реєстр благодійних організацій, що існують не на папері, а на практиці.

Найбільше зацікавлення викликає ТОП-100 фондів, які витратили найсолідніші суми на благодійні програми 2015 р., наданий фіскальною службою. Дванадцять із них стали також учасниками Національного рейтингу благодійників (проведеного Українським форумом благодійників) і відкрили свої фінансові показники. Маючи чіткі фінансові результати рейтингу та перелік фондів від ДФС, можна провести певні математичні підрахунки.

Цифри свідчать, що ТОП-100 фондів витратили разом на благодійні програми близько 6 млрд грн, тобто покрили дві третини всіх благодійних витрат 2015 р.

Третина всіх офіційних благодійних витрат в Україні 2015 р. припадає на частку першої п'ятірки списку: МБФ "Альянс громадського здоров'я", БФ Ріната Ахметова "Розвиток України", БО "Мережа", БФ "Квітучий край", МФ "Відродження".

У топ-100 ДФС увійшли кілька фондів приватних благодійників (крім Ріната Ахметова, це фонди Віктора Пінчука та Олени Пінчук "АнтиСНІД", фонд Ігоря Палиці), низка корпоративних фондів (фонд "Зміцнення громад", фонд агрохолдингу "Мрія", благодійний фонд "Фармак" тощо).

Великі благодійні програми здійснює мережа фондів, що підтримують єврейське населення в Україні, а також фонди, які залучають кошти для підтримки соціально уразливих груп. Так, мережа фондів "Карітас", завдяки підтримці діаспори та західних партнерів, надала чималу допомогу внутрішньо переміщеним особам з окупованих територій України, а фонди "СОС - дитячі села України", "Благополуччя дітей" із допомогою закордонних партнерів підтримують програми деінституалізації дітей-сиріт і допомоги сім'ям, що перебувають у кризовій ситуації.

Позитивним фактом є наявність у складі ТОП-100 фондів, які залучають ресурси переважно масовим фандрейзингом від широкого кола приватних і корпоративних благодійників, наприклад Українська біржа благодійності, Український фонд допомоги, фонд "Таблеточки".

На жаль, не обійшлося і без ложки дьогтю. Приблизно п'ята частина фондів зі списку ДФС не мають ні власного сайту, ні Фейсбук-сторінки. І знайти інформацію про діяльність фонду, практично, неможливо. Більшість фондів, про яких майже немає публічної інформації, пов'язані з медичною сферою.

Аналізуючи цифри, можна прогнозувати, що весь основний благодійний бюджет України здебільшого покривають 500-1000 організацій.

Діалог з державою - спроба №2

У лютому 2016 р. президент України затвердив Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства на 2016-2020 рр. Ця стратегія визначила основні завдання, які мають бути реалізовані на державному рівні для залучення громадськості до управління державою, створення сприятливих умов для розвитку громадських та благодійних організацій.

Перший такий документ розроблено, як не дивно, ще за адміністрації Януковича. Тоді ж було створено першу Координаційну раду сприяння розвиткові громадянського суспільства із представників міністерств та громадськості, перед якою стояло завдання визначати пріоритетні кроки уряду, необхідні для підтримки громадської активності. На практиці перша стратегія залишилася тільки декларативним папірцем, оскільки реалізація першочергових завдань, визначених Координаційною радою (її громадською частиною), блокувалася на рівні Кабміну та Верховної Ради.

Ставши президентом, Петро Порошенко уже в перші місяці свого правління ліквідував і Координаційну раду, і стратегію. Однак під тиском міжнародних структур у 2016 р. було затверджено оновлену стратегію і створено нову Координаційну раду, перша робоча зустріч якої відбулася в грудні 2016-го.

Для представників громадських та благодійних організацій - це чи не єдиний майданчик, щоб донести чиновникам інформацію про ті проблеми та виклики, з якими доводиться мати справу щодня і які під силу вирішити лише на рівні адміністрації президента й Кабінету міністрів України.

Нині серед першочергових питань: перереєстрація і отримання оновленого статусу неприбутковості громадськими та благодійними організаціями, запуск в Україні СМС-благодійності, ухвалення Міністерством соціальної політики адекватного Наказу про визнання вантажу і коштів гуманітарною допомогою (який не перешкоджав би наданню гуманітарної допомоги в "сірій" зоні та на окупованих територіях), вироблення спільної стратегії лібералізації податкового законодавства з Мінфіном тощо.

Питань для обговорення і рішень багато. Адже вже рік у ВР "висить" новий законопроект про "Гуманітарну допомогу в кризових ситуаціях", розроблений гуманітарними відділами ООН, ЄС, Міжнародним Червоним Хрестом відповідно до міжнародних стандартів надання гуманітарної допомоги. Наприкінці листопада коаліція благодійних і громадських організацій, за сприяння "Реанімаційного пакету реформ", зареєструвала у Верховній Раді поправки до Податкового кодексу, які б дали можливість запустити в Україні механізм "відсоткової" філантропії, що дозволяє громадянам перераховувати 1-3% від податку на прибуток фізичної особи не державі, а на підтримку певної громадської чи благодійної організації (у країнах Східної Європи цей механізм працює багато років). ВР успішно заблокувала поправки.

Зустріч Координаційної ради відбулася, сторони обмінялися думками й визначили пріоритетні питання. Слід віддати належне: в Україні сьогодні створено досить демократичні умови для діяльності організацій громадянського суспільства, що вигідно вирізняє її на тлі ситуації в інших регіонах світу.

2017 р. покаже, наскільки декларативна готовність лідерів держави до діалогу та спільних дій реалізовується на практиці.

Новинки сезону моди на благодійність

Мода існує у двох проявах: от кутюр (мета - викликати захват і задавати напрям) і прет-а-порте (мета - на хвилі високої моди, через можливість відчути себе частиною бренду, влитися в гардероб середнього класу, а не тільки високих цінителів і людей із позахмарними можливостями).

2016-й виявився для сектора благодійності роком укорінення "прет-а-порте": хороші і якісні добрі справи стали цікавими й доступними середньому українцеві завдяки видовищним акціям та показовому прикладу лідерів думок. Услід за зірками дедалі більше пересічних людей відмовляються від святкових подарунків на користь благодійних фондів, а рух "благодійність замість сувенірів", корпоративне волонтерство тепер характеризують не тільки й не так корпорації, як малий і середній бізнес.

Благодійні пробіги, регати, запливи, бали, концерти, аукціони у великих містах стають звичним і бажаним проведенням дозвілля та тімбілдингу, причому мода на благодійність із задоволенням та користю поширюється все далі від мегаполісів, на рівень середніх і маленьких громад.

У 2016-му зірки вже не просто приміряли добродійність, вони дедалі частіше занурювалися в мистецтво творення добра, показували, що допомагати цікаво й осмислено може кожен. На "Кураж Базарі", організованому Українською біржею добродійності, не просто продавали модні речі, а й навчали покупців красиво поєднувати й носити трендовий одяг і аксесуари. Івент-агентство Ideal Secret могло б просто перерахувати потрібну суму на лікування пороку серця в дев'ятьох дітей. Натомість воно залучило у благодійність сотні людей: компанія перераховувала
50 грн на купівлю оклюдерів за кожен Facebook-пост із краєвидом із вікна та хештегом #откройокно.

Соціальний експеримент "Сомнение Challenge" - це семитижнева школа здорового життя, навчаючись у якій, допомагаєш собі та тим, кому ще сутужніше. Відомі люди навчалися спортивного бігу в професійних тренерів і показали свої результати (5-ти або 10-тикілометрова дистанція у День Незалежності, у рамках Благодійного забігу у вишиванках). Частина плати за участь у "Сомнение Challenge" та збори в рамках забігу - 60 тис. грн - було перераховано біговому клубу для людей з вадами зору Guide Runner. Це його річний бюджет.

Така форма діяльності - не благодійність у чистому вигляді. Вона набуває рис соціального підприємництва, коли місією бізнесу є вирішення соціальної проблеми. Саме 2016 р. дав новий поштовх поширенню концепції соціального підприємництва в Україні. З початку 2000-х було вже кілька спроб міжнародних програм технічної допомоги запустити цей "вірус" в Україні. Але ефективність виявлялася практично нульова, - тільки одиниці створених соціальних підприємств продовжують свою роботу досі.

Тепер же попит пішов знизу. Дедалі більше керівників неприбуткових організацій та компаній замислюються над тим, як створити сталий бізнес, що вирішував би певні соціальні виклики.

Однією з відповідей на цю потребу став спільний запуск Українським форумом благодійників і креативним простором "Часопис" Міжнародної школи соціального підприємництва Selab, результати якої, готові бізнес-моделі, буде представлено вже 16 лютого на Міжнародній конференції "Соціальні інновації: нові вирішення старих проблем".

Не без ложки дьогтю

Тоді як одні люди й організації все глибше занурюються у світ філантропії, намагаються дивитися в корінь проблем, а не боротися з наслідками, інші або вставляють палиці в колеса благодійників, або ж намагаються не помічати соціальних недуг у своїй громаді та країні. Так, 2016-й став останнім роком роботи Благодійного фонду "Соціальне партнерство". У 2018-му він міг би відзначити 20-річчя благодійної діяльності, але - на жаль! - тепер професіонали соціальної роботи працюватимуть із самим дном міського життя в іншій країні, оскільки Київська міськадміністрація вирішила більше не йти назустріч фонду, і його позбавили приміщення, в якому щодня отримували допомогу близько двох тисяч бездомних, найбідніших сімей Києва, самотніх пенсіонерів та людей з інвалідністю, а останніми роками - навіть вимушені переселенці із зони військового конфлікту. Через непоступливість КМДА Київ втратив денний центр "Стефанія", мобільну службу "Соціальний патруль", реабілітаційний центр для бездомних, цілодобовий пункт обігріву, банк безплатного одягу. Забуло місто і про те, що фонд збирав ліки для поранених бійців АТО, допомагав родинам загиблих на Майдані. У Києві немає більше фонду, який у таких масштабах годуватиме, одягатиме, відмиватиме, виводитиме воші, стригтиме, відновлюватиме документи й рештки особистості тих, хто опинився на маргінесі життя. Тепер це проблема самих киян.

Сюрпризи телекомблагодійності

2016 р. наблизив до втілення багатолітню мрію українських благодійників - запуск СМС-благодійності. Тоді як у більшості європейських країн, США, Канаді цей інструмент збору благодійних пожертвувань уже пережив свій зоряний час і остаточно передав пальму першості онлайн-зборам, вітчизняні волонтери та благодійні інституції все ще плекають надію на те, що зможуть ефективно скористатися цим інструментом, перш ніж Інтернет увійде в домівку і мобільний телефон кожного українця.

У жовтні Верховна Рада в другому читанні більшістю голосів (підтримали абсолютно всі політичні сили) дала зелене світло запуску телекомблагодійності на законодавчому рівні, звільнивши благодійні текстові й голосові повідомлення від оподаткування. Успішно закінчилася адвокаційна кампанія Українського форуму благодійників, яка тривала понад три з половиною роки з моменту проведення першої робочої зустрічі працівників форуму з представниками мобільних операторів, під час якої вперше вголос прозвучало запитання, що потрібно для запуску СМС-благодійності в Україні. Спільними зусиллями юристів і податківців, мобільних операторів, юридичних компаній, народних депутатів, працівників Кабміну, представників благодійних організацій було розроблено й ухвалено необхідні закони.

А вже в грудні Координаційна рада сприяння розвитку громадянського суспільства при адміністрації президента визначила розробку необхідних нормативних підзаконних актів пріоритетом Кабміну на першу половину 2017 р. І активна робота з їх створення вже почалася.

Тепер завдання мобільних операторів - технічний запуск СМС-благодійності.

На сьогодні у міжнародній практиці є три основних підходи в організації роботи цього інструмента:

- коли кожен мобільний оператор відкриває у структурі компанії окремий підрозділ, який повністю координує процес видачі благодійних номерів/кодових слів і моніторить усі благодійні СМС-кампанії;

- мобільні оператори об'єднуються і підтримують створення єдиної платформи під керуванням незалежної організації (найчастіше - неприбуткової, з досвідом інституційного розвитку благодійного сектора), яка адмініструє процес одночасно для всіх мобільних операторів (що набагато спрощує життя волонтерським та благодійним організаціям) і забезпечує прозорість та підзвітність усіх благодійних СМС-кампаній;

- незалежна сторона (бізнес, соціальний бізнес чи неприбуткова організація) з допомогою залучених ресурсів сама створює платформу, що працює з усіма операторами, але бере плату з благодійних організацій за свої послуги.

9 грудня 2016 р. керівники Київстару, Vodafone Україна, Лайфселл та Укртелекому підписали Меморандум про створення єдиної для всіх операторів платформи. У представленій дорожній карті запуск платформи заплановано на осінь 2017 р. Благодійний сектор із нетерпінням чекає цієї події.

Що далі?

Сьогодні українці, як, утім, і весь світ, страждають на найжорстокіший "імунодефіцит" - кризу цінностей. Людей легко купити і обдурити, легко залякати.

Одна з найбільш значимих функцій, яку нині, у період загальнопланетарного імунодефіциту, виконують благодійні та волонтерські ініціативи, - це формування суспільних цінностей. Любов до ближнього, готовність прийти на допомогу, пожертвувати власними матеріальними благами в ім'я інших - вища суспільна й особистісна цінність.

Тому завдання держави і суспільства - щосили підтримувати розвиток благодійності та волонтерства: створювати сприятливе законодавче поле для їхньої діяльності, розповідати вголос і гучно про яскраві приклади доброти й допомоги, формувати моду на добрі справи.

І тут не можна не погодитися з професором Українського католицького університету Ярославом Грицаком, який перед Новим роком закликав президента України Петра Порошенка публічно й гучно займатися благодійністю: "Не хочу покладатися на чутки. Хочу бачити, як він роздає кошти через створені ним благодійні фонди для допомоги біженцям, інвалідам війни, пенсіонерам, молодим ученим і найменш соціально захищеним верствам населення. Інакше кажучи, наш президент міг би стати кимось на кшталт українського Сороса чи Діккенсового Скруджа, коли хочете".