Сланцевий газ: "за" чи "проти"?

Досвід Польщі

Із початком реалізації планів видобутку сланцевого газу в Україні, крім одіозних закордонних сил і осіб, за якими… "визирають вуха Кремля", проти сланцевих проектів помітно активізувався ряд українських політичних сил. Причому під цілком виправданим приводом їх "екологічної небезпечності". З'явилася низка викладок експертів, які залежно від їх заангажованості в проекти окремих компаній, претендують на певну незалежність.

Словом, в українському суспільстві назріває тривала дискусія щодо сланцевого газу. Але було би добре, якби противники цієї альтернативи, слушно критикуючи її, вказували шлях, яким треба просуватися державі Україна. Та ще й безвідносно того, кого або що ми маємо сьогодні при владі, щоби врешті-решт здобути у перспективі енергетичну незалежність. Якої ми, на жаль, не зуміли вибороти, оскільки вже понад 21 рік фактично живемо в умовах залишків радянської економіки, успадкованої від колишнього СРСР. А більшість політиків з обох таборів більше думають про свій імідж, аніж про стратегію розвитку України. При цьому не слід забувати два засадничі принципи. Перший: стовідсотково екологічно безпечних технологій не буває, зокрема видобуток на шельфі, попри гарантії, також небезпечний, як показала аварія в Мексиканській затоці в 2010 р. Другий принцип: розвідувати запаси і бути готовим до промислового видобутку - не означає видобувати сланцевий газ.

У такій ситуації знову набуває актуальності вивчення досвіду діяльності інших країн у цій сфері та його використання в українських реаліях. Одним із таких прикладів є Польща, яка за багатьма ознаками подібна до України і сьогодні займає найактивнішу позицію в Європі в плані геологічної розвідки та розробки сланцевих родовищ газу.

Так, і Польща, і Україна намагаються знизити свою енергетичну залежність від Росії, а їх запаси сланцевого газу оцінюються як перспективні. За оцінками Державного геологічного інституту Польщі (PiG), орієнтовні запаси сланцевого газу в країні становлять близько 5 трлн кубометрів, а за даними Міністерства енергетики США - понад 1 млрд. І одна й інша цифри досить вражаючі. Враховуючи щорічні середні обсяги споживання газу в країні на рівні майже 14,5 млрд кубометрів, зазначені запаси сланцевого газу можуть забезпечити польські потреби на кілька десятиліть, причому без імпорту газу.

Запаси України оцінюються подібним порядком цифр. І ми стоїмо перед необхідністю скоротити обсяги споживання газу до цивілізованих значень. А для цього, у свою чергу, потрібно серйозно реформувати окремі галузі української економіки, зокрема хімічну промисловість і металургію, аж до перепрофілювання. Саме цим, у моєму розумінні, мали би зайнятися патріотичні сили в Україні, розуміючи, що на цьому у наступні парламенти не заїдеш, але суспільство, може, і оцінить такі дії через кілька десятиліть, як, наприклад, у 90-х роках минулого століття це сталося з Г.Колем у Німеччині.

Отже, в разі підтвердження запасів сланцевого газу в Україні можна було б обійтися й без імпорту російського газу. А якщо взяти до уваги потенційне зростання видобутку на шельфі Чорного моря, можливий імпорт скрапленого газу та видобуток "класичного" газу, то вже через п'ять-сім років свого газу було б більш ніж достатньо. Саме тоді, в процесі створення такої галузі промисловості, можна було б приділити належну увагу її екологічній безпеці. А до цього всі ініціативи залишаться не підкріпленими відповідним інвестуванням: або не почутими пропозиціями, або порожніми політичними заявами, або дешевим піаром, або ж підтвердженням нашої ролі бідного прохача на кшталт "зробіть нам добре і екобезпечно". Чим закінчуються такі прохання, відомо - відповідний досвід у світі є, та й вітчизняного не бракує, треба тільки хотіти його вивчати.

Слід зазначити, що ціна польського сланцевого газу для кінцевих споживачів прогнозується на рівні від 200 до 321 дол. США за тисячу кубометрів. Це дозволить йому успішно конкурувати за ціною з російським газом як на польському ринку, так і на ринках країн Балтії. Судячи з оцінок, собівартість українського сланцевого газу близька до польської, з усіма відповідними наслідками.

Враховуючи викладені вище обставини, в Польщі реалізується ряд масштабних проектів у газосланцевій сфері за участі іноземних компаній (насамперед зі США та Канади), які мають необхідні технології. І в цьому контексті нещодавні запевняння в Києві спеціального представника держдепартаменту США К.Паскуаля слід сприймати дуже серйозно і владі, й опозиції, яка має шанси стати владою в Україні. Особливо зважаючи на те, що ці запевняння фактично підтверджено недавнім підписанням угоди з транснаціональною компанією Shell і фактичною реакцією Кремля у вигляді рахунку на 7 млрд дол.

Зокрема, у Польщі до участі у таких заходах протягом останніх років були залучені американські компанії Exxon Mobil, Chevron та Conoco Phillips, а також канадські Talisman і Nexen.

Водночас, за оцінками польських експертів та виходячи з досвіду США, окрім досягнення головної мети щодо отримання альтернативних джерел газу, реалізація проектів видобутку сланцевого газу може мати ряд інших позитивних наслідків. Зокрема, це сприятиме створенню нових робочих місць (до 200 тис.) як у видобувній, так і в металургійній і будівельній галузях, а також в енергетиці, машинобудуванні, торгівлі та сфері послуг. На сьогодні доходи районів Польщі, на території яких проводяться геологорозвідувальні роботи, вже зросли на 10–15%, а заробітна плата збільшилася на 15–20%. Хіба не про такий соціальний ефект нещодавно, перед виборами, говорили в Україні всі, хто проривався до влади - чи то президентської, чи то в парламенті?

Водночас, як і будь-яка нова справа, впровадження технологій видобутку сланцевого газу в Польщі супроводжується низкою проблем, які ускладнюють реалізацію зазначених планів. Кажуть, що переходу Польщі на сланцевий газ протидіє Кремль, навіть називають конкретні цифри в мільйони доларів, що начебто виділяються на відповідні медіапроекти. Згадують і про власні польські бізнес-кола, які мають стратегічну зацікавленість у збереженні позицій російського газу на польському ринку. Зокрема, проявом цього стала масштабна інформаційна кампанія з дискредитації технологій видобутку сланцевого газу на підставі їх нібито "екологічної небезпечності", яку проводять як у Європі в цілому, так і в Польщі.

Наслідком такої кампанії вже стали заборона видобутку сланцевих вуглеводнів у ФРН, Франції, Болгарії та Румунії, а також ініціативи окремих польських політичних сил заборонити їх видобуток і в Польщі. З огляду на це слід зауважити, що реальної незалежності без ризиків не буває. Адже ніхто у Європі, зокрема в Польщі, тим більше у Німеччині, вже не згадує, чим небезпечний автомобіль. Хоча він безпрецедентно забруднює довкілля, але і поляки, і французи, і німці, й інші продовжують їздити на автомобілях і спалювати нафтопродукти, незважаючи на забруднення довкілля. Просто знайшли прийнятний компроміс. Напевно, так буде і з сланцевим газом.

І немає в такій протидії проектам з видобутку сланцевого газу нічого дивного чи нового - Кремль бореться за свої ринки. І, мабуть, робить те саме в Україні. Тут це проходить ще легше, ніж у Польщі, Болгарії чи деінде. Просто ми, знову ж таки незалежно від того, хто сьогодні при владі, повинні мати своє бачення і враховувати, що на газовому ринку ще довго не буде спокою, якщо він колись і настане.

Кажуть, що згадану кампанію організували російські спецслужби шляхом масштабного підкупу представників політичних, інформаційних та екологічних кіл Європейського Союзу. Крім того, в ЗМІ з'являються згадування про те, що польські спецслужби зазначають посилення співробітництва між російською компанією "Роснефть" та американською Exxon Mobil, у тому числі у плані досягнення домовленостей щодо можливості обміну концесіями у різних частинах світу, а також щодо спільної розробки покладів нафти і газу в Арктиці, Сибіру та на шельфі Чорного моря. Виходячи з цього, робиться висновок про можливість впливу Росії на позицію компанії Exxon Mobil в плані реалізації енергетичних проектів останньої в Європі, зокрема і в Польщі. Грубо кажучи, за діяльністю чи бездіяльністю Exxon Mobil у Європі, особливо в Польщі, стоїть "Газпром", оскільки йому такі роботи у перспективі не вигідні.

Водночас чималими проблемами при реалізації проектів видобутку сланцевого газу є висока вартість геологорозвідувальних і видобувних робіт на початковому етапі розробки сланцевих родовищ, недостатня розвіданість запасів сланцевого газу на польській території, а також відсутність у Польщі необхідних технологій.

Так, вартість однієї свердловини з видобутку сланцевого газу становить у середньому близько 10 млн дол. США. Крім того, реалізація газосланцевих проектів потребує створення нової мобільної трубопровідної інфраструктури, призначеної для підключення промислів сланцевого газу до існуючої газотранспортної мережі Польщі. Згідно з розрахунками польських експертів, з урахуванням цього для досягнення обсягів видобутку сланцевого газу на рівні близько 6 млрд кубометрів на рік до 2025 р. необхідно інвестувати 11 млрд. дол. А надалі щороку витрачати ще до 1,5 млрд дол. для нарощування обсягів видобутку до 6,5 млрд кубометрів у період до 2035 р. На сьогодні ні польська держава, ні окремі польські компанії не можуть виділити таких коштів, тож це потребує залучення іноземних інвестицій.

Додаткові складнощі створює недосконалість законодавчої бази Польщі в сфері видобутку сланцевих вуглеводнів, включаючи таке: постійні зміни природоохоронних норм; складність і тривалість процедур отримання ліцензій на розробку газосланцевих родовищ і ввезення до країни іноземного технологічного (бурового) обладнання; недостатня прозорість процедур проведення тендерів на укладення угод із розвідки та промислової розробки родовищ сланцевого газу; невирішеність питань захисту геологорозвідувальної інформації.

Все це створює підстави для різного роду спекуляцій довкола питань видобутку сланцевого газу, а також підвищує ризики роботи на польському ринку. Зокрема, наслідком зазначеного стало призупинення роботи в Польщі американської компанії Exxon Mobil після ряду невдалих бурінь під час проведення геологорозвідувальних робіт на потенційних родовищах сланцевого газу.

Згадані та інші питання є актуальними не тільки для Польщі і країн ЄС, а й ще більшою мірою для України. А тому залишається тільки дивуватися чинній владі, що вона, роблячи загалом правильний крок для держави з укладення угоди з транснаціональною компанією Shеll, так недалекоглядно дала підстави нинішній опозиції та світу в цілому засумніватися, зокрема, у прозорості проекту. Компанія Shell висловила готовність, попри ризики, інвестувати у проект і, як кажуть, брати участь у всіляких незрозумілих фінансових схемах, бо їй так вигідно. Опозиція напрацьовує або думає, що напрацьовує позитив по-своєму. А що ж влада? Хто повірить в її альтруїзм? Звідси й чутки, і багато чого іншого, що не сприяє створенню позитивного іміджу Україні, хоч би хто сьогодні був при владі, а хто - в опозиції.

Однак повернімося до Польщі.

У результаті послідовних дій Польщі із захисту національних інтересів в енергетичній сфері згадані проблеми поступово розв'язують. Так, польський уряд визначив видобуток сланцевого газу пріоритетним напрямом енергетичної політики країни. На підтримку проектів у цій сфері у 2013 р. з польського бюджету буде виділено 500 млн. дол. Відносно невелика сума, але добрий почин для приваблювання іноземних інвесторів. А скільки виділено в Україні на проекти зі сланцевого газу? Питання риторичне - нуль!

Польська сторона здійснює активні заходи в політико-дипломатичній сфері, спрямовані на переконання європейських партнерів у доцільності реалізації газосланцевих проектів. Зокрема, польські депутати Європейського парламенту започаткували систематичні круглі столи з проблематики сланцевого газу. До участі в зустрічах запрошують інших європейських депутатів, а також представників керівництва європейських країн, бізнесових кіл і наукових закладів.

Крім того, у 2012 р. Державний геологічний інститут Польщі оприлюднив звіт про пошук сланцевого газу в Поморському воєводстві країни. Згідно з висновками польських експертів, зазначена діяльність фактично не мала шкідливих наслідків для екології регіону. Зокрема, рівень забруднення повітря в районі гідравлічного розриву, а також концентрація метану у ґрунтових водах не перевищували встановлених норм.

Фактично зазначені дослідження стали першими в Європі, дані яких було отримано в процесі практичного видобутку сланцевого газу. Представлені результати довели, що використовувані технології не несуть загрози навколишньому середовищу. Тим самим було спростовано всі голослівні твердження про "екологічну небезпечність" розробки родовищ сланцевих вуглеводнів. Принаймні у згаданому регіоні.

З метою остаточного зняття екологічного питання в Польщі планується застосовувати вдосконалені американські технології кластерного буріння свердловин сланцевого газу, що дасть змогу скоротити площу ділянок видобувних робіт з 1–1,2 тис. га до 50–400 га. При цьому строки вилучення земель для проведення підготовчих і бурових робіт становитимуть до шести місяців. А після видобутку газу рекультивованим ділянкам повертатимуть їхнє попереднє цільове призначення.

Наведена інформація посилила інтерес до роботи в галузі видобутку сланцевого газу в Польщі з боку як іноземних, так і польських компаній. Зокрема, таку зацікавленість виявляють польські компанії Orlen, PGNiG та Lotos, а також канадська Encana.

Під впливом польського досвіду протягом останнього часу відбувається зміна ставлення до питань видобутку сланцевого газу також і уряду Румунії, який раніше виступав проти реалізації газосланцевих проектів на румунській території з політичних та економічних причин. До проведення геологорозвідувальних робіт планується залучити американську компанію Chevron.

У цілому наведені обставини окреслюють сприятливі перспективи для розвитку газосланцевої енергетики як у Польщі, так і в інших європейських країнах. Це допоможе їм значно знизити свою енергетичну залежність від Росії. При цьому польська сторона демонструє зацікавленість у поглибленні співробітництва в цій сфері також і з Україною.

Так, у 2012 р. Польський інститут міжнародних справ оприлюднив доповідь під назвою "Перспективи видобутку та експлуатації сланцевого газу в Україні", в якій зроблено висновок про необхідність посилення взаємодії між Польщею та Україною у розвідці та розробці потужного родовища сланцевого газу у прикордонному районі між двома країнами. Зокрема, це може стосуватись обміну геологорозвідувальною інформацією та технологіями. За оцінками польських експертів, це відчутно підвищить конкурентоспроможність Польщі та України як виробників сланцевого газу.

Досвід Польщі засвідчує однобокість заяв українських противників сланцевого газу, які у такий спосіб фактично підіграють інтересам Росії, створюючи перешкоди на шляху здобуття Україною енергетичної незалежності. І це незважаючи на реальне їх бажання і декларації. Водночас противники сланцевого газу в Україні мають рацію і швидше стимулюють владу до вдосконалення вимог до видобутку, зокрема екологічного законодавства.

Тож хочу ще раз наголосити: слід завжди пам'ятати, що зуміти у будь-який момент налагодити промисловий видобуток сланцевого газу ще не означає його видобувати із шкодою для екології. Але такий аргумент завжди вигідний Україні і Польщі в переговорах із потенційними постачальниками імпортного газу, включаючи РФ.

То ж доки ми виглядатимемо дурнішими за іноземців, зокрема росіян чи поляків?