Краківська ініціатива: з-під важеля впливу — до взаємовигідного співробітництва

Світова спільнота поступово наближається до усвідомлення того, що енергетичні ресурси і технології рано чи пізно будуть перетворені з важелів політичного впливу на інструменти взаємовигідного міжнародного співробітництва. Відтак, раціональне поводження з енергоресурсами на всіх стадіях — від видобутку до утилізації, їх справедливий розподіл, використання, заощадження та відновлення — вже сьогодні стає спільною метою розвинених країн.

Поза цим процесом не має шансів на майбутнє жодна, навіть найбагатша дер­жава, політична чи бізнес-група.

За об’єктивними законами розвитку нашої цивілізації, усі країни, відповідно до історично сформованих їх функцій — постачальник, споживач чи транзитер, — зацікавлені і водночас зобов’язані докладати максимальних зусиль для посилення безпеки як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Держави, які беруть на себе ці зобов’язання, у тому числі й Україна, мають законне й моральне право вимагати такого підходу від своїх партнерів і сусідів. Звичайно, в рамках норм міжнародного права, етики і духу рівноправних стосунків.

Однак «вимагати» ще не означає «отримувати».

Ставити справедливі вимоги перед партнерами і добиватися бажаного результату спроможні лише самодостатні держави, стосовно яких не виникає питань щодо рівня національної, в тому числі й енергетичної, безпеки та щодо їх відповідальності за колективну безпеку в регіоні та світі.

Чи вписується у цю систему координат Україна? І так, і ні.

З одного боку, Україна на практиці довела свою політичну відповідальність як важливої транзитної держави на євроазійському просторі. З іншого — наш мінімально необхідний рівень національної енергобезпеки все ще залишається віртуальним. Це стосується практично всіх енергетичних галузей, у тому числі нафтової, газової, ядерної.

Тривалий час наша держава залишалась наодинці зі своїми енергетичними проблемами. Окремі, навіть переконані, державники-оптимісти інколи втрачали віру у власні сили, коли усвідомлювали глибину цих проблем. Нам доводилось, зокрема, спростовувати звинувачення у неспроможності забезпечити надійний транзит, відвойовувати право на стабільне постачання енергетичних ресурсів у країну, переконувати Європейський Союз у перспективності довгострокової співпраці з Україною.

Однак сьогодні є підстави стверджувати, що Україна опанувала ситуацію.

Зокрема, 2007 рік, на тлі позачергових парламентських виборів, ейфорії з приводу ЄВРО-2012, трагедій у вугільній галузі та багатьох інших приємних і сумних подій, дав реальні сподівання на підвищення рівня енергобезпеки.

В українській енергетичній політиці нарешті намітилась тенденція, коли загальнонаціональний інтерес почав переважати корпоративні. На міжнародному рівні утверджується усвідомлення того, що «донор» і «реципієнт» безпеки — поняття взаємодоповнюючі й нерозривні у часі і просторі.

За активної участі України започатковано багатосторонній переговорний процес і зроблено конкретні послідовні кроки до переходу від моделі «індивідуальної» до «колективної відповідальності» держав за гарантоване і надійне енергозабезпечення Східної, Центральної та Західної Європи, безвідносно до їх приналежності до політичних чи економічних блоків та зон впливу.

Так, у травні минулого року під час Енергетичного саміту в Кракові президенти України, Польщі, Азербайджану, Грузії та Литви з участю представника Казахстану започаткували якісно новий формат міжнародного співробітництва у сфері транзиту енергоносіїв. Головною ознакою Краківської ініціативи стала синергія співробітництва: об’єднуються зусилля на державному, корпоративному та науковому рівнях країн, які справді зацікавлені перетворити сучасну енергетику в інструмент консолідації народів, а не їх протистояння.

Уже в жовтні 2007 р., розвиваючи Краківську ініціативу, відбувся Вільнюський саміт. До Ініціативи долучилися президенти Латвії і Румунії, представники Європейської комісії, США та ще 10 країн, а також провідні вчені і підприємці. 22—23 травня 2008 року у розвиток Ініціативи в Україні відбудеться третій саміт з питань енергетичної безпеки. До участі в саміті запрошуються глави держав і урядів, а також представники урядових, ділових, фінансових і наукових кіл, що працюють у сфері сучасної та майбутньої енергетики.

Одним із ключових питань порядку денного травневого саміту буде ініціатива президента України щодо створення спільного «Балто-Чорноморсько-Каспійського енерготранзитного простору». Спільний енерготранзитний простір як неформальна відкрита спільнота дер­жав мав би стати основою встановлення якісно нової культури енерготранзиту на теренах від Балтійського до Чорного та Каспійського морів.

Головні цілі цього взаємовигідного політико-економічного проекту — підвищення надійності та прозорості енергопостачання Європи, в тому числі за рахунок забезпечення балансу інтересів між транзитерами, споживачами та постачальниками енергоресурсів відповідно і в розвиток положень та духу Європейської енергетичної хартії.

Енерготранзитна спільнота повинна на практиці підтвердити ключовий принцип відповідальності — гарантії взятих на себе зобовязань щодо транзиту енергоносіїв, включно із їх недоторканністю. Запровадження нового формату колективної відповідальності за транзит сприятиме підвищенню безпеки і споживачів, і постачальників, і транзитерів енергоносіїв, у тому числі й України.

Про ефективність і послідовність президентських ініціатив свідчить також практичний поступ у реалізації проекту нафтопроводу «Одеса—Броди—Полоцьк—Гданськ». Саме в рамках Краківської ініціативи досягнуто головного результату 2007 року в цьому питанні — започатковано якісно новий етап практичної реалізації Проекту.

Приємно відзначити високі темпи розвитку Проекту протягом року. Під час згаданого Вільнюського саміту укладено рамкову угоду між міністерствами енергетики Азербайджану, Грузії, Литви, Польщі та України і п’ятисторонню корпоративну угоду про створення міжнародного консорціуму «Нова Сарматія». Ці документи створили правову базу для завершення реалізації Проекту. На даному етапі «Нова Сарматія» готує Техніко-економічне обґрунтування всього Проекту на базі Рамкового бізнес-плану, розробленого за підтримки Європейської Комісії. Є всі підстави розраховувати, що до 2011 року новий нафтотранспортний коридор «Одеса—Броди—Полоцьк—Гданськ» почне працювати.

Важливим елементом в архітектурі національної та регіональної енергетичної безпеки має стати сучасний високотехнологічний комплекс для переробки каспійської нафти в Україні. Таке завдання поставлено в указі президента України від 7 грудня 2007 року №1186. Його реалізація здійснюється державними виконавчими органами під контролем та з участю глави держави як керівника зовнішньої політики України. У рамках реалізації цього Проекту ми готові також забезпечити синергію міжнародної кооперації. До співпраці запрошуються провідні технологічні компанії, фінансові інституції та постачальники нафти.

Послідовна реалізація згаданих ініціатив — це практичні дії, спрямовані на реальне підвищення рівня національної та регіональної енергетичної безпеки, тобто — утвердження України як потужного гравця, сильного перемовника на євразійському політичному просторі. Гравця, спроможного ставити справедливі вимоги перед партнерами і послідовно добиватися бажаного результату.