Доля человеків

Теоретичне перемир'я обернулося новими кровопролитними боями та новими серйозними жертвами. Як і передбачали скептики (реалісти?).

Тим часом президент продовжує говорити про план мирного врегулювання ситуації на Донбасі. 19 червня Порошенко черговий раз поспілкувався з Путіним на тему "деескалації". Того ж дня голова путінської адміністрації Сергій Іванов назвав події на Сході України "громадянською війною, яка переходить у геноцид власного народу". Вранці наступного дня з території Росії на територію нашої країни було перекинуто танки, БТР й установки "Град". А через кілька годин Кремль вустами прес-секретаря Путіна виправдав концентрацію російських військ поблизу наших кордонів "заходами з посилення охорони кордонів Російської Федерації".

Чи справді глава Української держави вірить у швидке і безкровне врегулювання конфлікту на Сході України? І чи справді він (як це випливає із заяви прес-служби президента) "розраховує на підтримку мирного плану" Путіним? Чи готовий він запроваджувати воєнний стан?

Минулого тижня Верховна Рада не підтримала проект постанови, яким вона пропонувала верховному головнокомандувачу запровадити ВС на території Донецької та Луганської областей. Однак насправді від Ради такі ініціативи й не потрібні. ВС запроваджується президентським указом. Справа парламенту - затвердити його впродовж двох днів. За однією з версій, проект постанови, провалений ВР у вівторок, мав "сигнальний" характер: на Банковій хотіли перевірити, чи готовий депутатський корпус схвалити такий крок. Поки що не готовий - "за" проголосували тільки 218 із потрібних 226.

До речі, текст несхваленої постанови заслуговує окремої розмови. У ньому і пропозиція запровадити воєнний стан, і вимога надійно закрити кордон, і настійна рекомендація першочергово виділити додаткові кошти на потреби армії… У ньому тільки немає пояснення, чому з такою ініціативою народні обранці не виступили раніше. Коли голова парламенту одночасно був ще й верховним головнокомандувачем і не було потреби до когось звертатися. Коли застави й прикордонні переходи ще не захопили бойовиками, і шансів більш-менш надійно перекрити кордон було набагато більше.

Контраргументи відомі. Перший: воєнний стан не дозволяв провести вибори, а держава потребувала легітимного очільника. Другий: повномасштабна війна і фактична втрата контролю над кордоном сталися, по суті, вже після виборів.

Переконливо? Не надто.

По-перше, під акомпанемент мантри "Головне - провести вибори!" через держкордон, який припинив існування, на територію країни масово перекидалися бойовики, озброєння та техніка. Донбас остаточно перетворився на повноцінний бойовий табір сепаратистів, а потім - і на повноцінний театр воєнних дій. Після чого альтернативи запровадженню ВС, чесно кажучи, не видно.

По-друге. Я, звісно, не юрист. Але ні в Конституції, ні в Законі "Про правовий режим воєнного стану" немає прямої заборони на проведення президентських виборів в умовах ВС (тут і далі виділено мною. - С.Р.).У статті
64 Конституції йдеться тільки про те, що "в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав та свобод". Зате і в Основному законі, і у профільному прописана категорична заборона на дострокове припинення повноважень парламенту у разі запровадження воєнного стану…

Ми позбавлені можливості точно оцінити мотиви й резони президента. Але є підстави вважати: частота повторення ним словосполучення "мирне врегулювання" може зменшитися після 27 червня. Слід гадати, для Порошенка вкрай важливо, щоб підписання угоди про Асоціацію з ЄС не зірвалося (а такий ризик усе ще зберігається). Ціна й вага цього документа різко знизилися, порівняно з листопадом минулого року. Але він усе ще важливий. Для Петра Олексійовича - йому потрібні перемоги. Для країни - така-сяка підтримка і в політичному, і в економічному сенсах.

Захід настійливо підштовхує нового українського президента до миролюбства. І той намагається його демонструвати, щоб підписання угоди про асоціацію не перенесли.

Можливо, частково необхідністю підтримувати репутацію миротворця, не так в очах власного населення, як в очах Брюсселя і Вашингтона, пояснюються контакти з Путіним, зустрічі з "легітимною владою Донеччини та Луганщини" і розрекламований план мирного врегулювання. Який насправді становить набір декларацій. Росія погодиться зробити "коридор" і впустити на свою територію найманців? Піде на створення 10-кілометрової буферної зони? Бойовики погодяться здати зброю і звільнити адміністративні будівлі в обмін на обіцяну амністію? Ви в це вірите?

Вважаємо, що сам Порошенко в це не вірить. Його миротворчість, повторюю, має почасти вимушений характер. Але чи готовий президент бути до кінця жорстким у протистоянні з терористами й сепаратистами? Наскільки він буде чутливий до рекомендацій Заходу після підписання угоди про асоціацію? Чи справді він (як багато хто говорить) щиро сподівається, що зможе домовитися з Путіним про якесь взаємовигідне примирення? І якою виявиться ціна України за такий мир? Наскільки впливає на долю АТО горезвісне "газове питання" (що так турбує не тільки Київ, а й ЄС), яке залежить від поставок російських вуглеводнів? Чи здатний свідомо жертвувати своїм президентським рейтингом заради відновлення миру та збереження територіальної цілісності? Адже кожен день війни приносить нові жертви. А кожна нова жертва робить війну дедалі менш популярною. Якщо взагалі можна говорити про популярність війни.

Точної відповіді немає. Але є привід вважати: наміру запровадити воєнний стан найближчим часом у президента немає. Ми робимо цей висновок на підставі публічних ініціатив Петра Порошенка. Він підтвердив готовність достроково припинити повноваження Верховної Ради. Він заявив про готовність внести зміни до Конституції.

Механізм розпуску парламенту незрозумілий. Однак особи, наближені до Петра Олексійовича, стверджують, що:

- його не особливо турбує можлива правова чистота рішення про долю ВР;

- він зацікавлений у якомога швидшій політичній смерті чинного парламенту.

Мотиви зрозумілі. Згідно з наявною інформацією, закрите соцопитування засвідчило, що пропрезидентська політична сила, оформлена у "Блок Петра Порошенка", здатна набрати на майбутніх парламентських виборах 25% (від усіх). У разі збереження змішаної моделі, ставленики Порошенка, за попередніми оцінками, можуть перемогти приблизно у 45-50 округах. Чим пізніше розпочнеться кампанія, тим нижчим буде результат президентського блоку і тим нижчі шанси в його висуванців, це очевидно.

У реформуванні Конституції Порошенко поки що зацікавлений менше. Він, безумовно, не проти трохи розширити свої повноваження. Але це - довга історія, складна. Дві сесії, висновок КС, рекомендації Венеціанської комісії, торги…

Якщо президент хоче по можливості апгрейдити Конституцію, йому необхідно зберігати цей склад парламенту. Якщо хоче дострокових виборів, питання реформування Основного закону слід відкласти. З новим парламентом йому, можливо, буде легше домовитися.

Тому, напевно, у спішних дострокових виборах Порошенко зацікавлений значно більше, ніж у теоретично швидкій зміні Конституції.

Але. І перший, і другий сценарій виключають запровадження воєнного стану. Тому що в умовах ВС:

- заборонено розпускати Верховну Раду (згідно зі статтею 83 Конституції, статтями 10 і 11 Закону "Про правовий режим воєнного стану");

- заборонено вносити зміни до Конституції (згідно зі статтею 157 Основного Закону).

Зрозуміле бажання глави держави посилити свої політичні позиції. Але так само природно було б очікувати від нього турботи про збереження територіальної цілісності країни. Сьогодні дедалі більше експертів кажуть, що запровадження ВС - єдиний реальний спосіб стимулювати ефективні дії силовиків і єдиний спосіб встановити контроль Києва в Донбасі. Можливо, ми не все знаємо про суть мирних ініціатив президента. Але зведення з фронту свідчать не на користь сьогоднішніх миротворчих ініціатив.

Утім, є такий собі , умовно кажучи, компромісний варіант. Конституція і Закон "Про правовий режим воєнного стану" забороняють достроково припиняти повноваження ВР, коли воєнний стан уже введений. Але якщо рішення про припинення повноважень Ради прийнято до запровадження ВС, то термін її повноважень тимчасово продовжується до першого засідання нового парламенту, вибори якого проводяться після скасування воєнного стану.

Чи піде президент на такий крок, якщо зрозуміє, що запровадження режиму ВС - єдиний спосіб узяти ситуацію на Сході під контроль? І, головне, чи погодиться парламент (уже приречений на заклання указом президента) проголосувати за запровадження воєнного стану?

Буде нагода дізнатися, що для президента і парламенту важливіше - власна доля чи доля держави.