Втеча від розуму

За лічені дні уряд і Національний банк доклали рішучих зусиль, спрямованих на те, щоб збити інтерес населення до валюти.

По-перше, запроваджено півпроцентний податок з операцій продажу банками іноземної валюти. По-друге, доходи від розміщення депозитів тепер обкладають податком. По-третє, пролонговано дію норми про заборону знімати в банку протягом одного дня суму в інвалюті, що перевищує еквівалент 15 тис. грн (близько 1300 дол.), зокрема в рамках валютного депозиту, що погашається.

Однак ці рішення в результаті, навпаки, стимулюють населення виймати гроші з банківської системи.

Він сказав неправду

Якщо все так піде й надалі, нова влада швидко стикнеться з головною економічною кризою - довіри. Нині суспільство збуджене й дуже легко відокремлює неправду від істини, фальш від щирості.

З оподаткуванням депозитів усе відбулося саме так. Зовсім недавно прем'єр Арсеній Яценюк пафосно заявляв, що уряд визнав недоцільним запроваджувати таку подать на банківський депозит у ті дні, коли населення "виносить" гроші з банківської системи. "У поточних умовах запровадити оподаткування пасивних операцій у банківських установах означає, що це буде використано для того, щоб люди забирали депозити. Тому ми прийняли рішення не запроваджувати у 2014 р. оподаткування доходів із банківських вкладів", - сказав Яценюк, виступаючи з трибуни парламенту 27 березня.

Однак, відкривши 31 березня газету "Голос України", де було опубліковано Закон "Про попередження фінансової катастрофи та створення умов для економічного зростання в Україні" (дотепники вже перейменували його на закон про стимулювання фінансової катастрофи), уважний читач швидко знаходив положення про те, що дохід за депозитами уже з 1 липня по повній включається в базу оподаткування. Оподаткуванню не підлягатимуть лише банківські відсотки за поточними рахунками, на які зараховуються винятково стипендії, пенсії, інша соціальна допомога. Відсотки по зарплатних картках обкладатимуть податком у загальному порядку. Ставка податку - 15%, а у разі, якщо протягом місяця вкладникові нараховано відсотків більше, ніж десять мінімальних зарплат (12180 грн), - 17%. Потім за підсумками року (при подачі декларації) кожному вкладникові треба ще раз уважно порахувати свої відсоткові доходи за минулий рік. І перерахувати податки: 15% за відсотковими доходами у сумі до 204 прожиткових мінімумів (239,9 тис. грн), 204–396 мінімумів (239,9–465,7 тис. грн) - 20%, понад 396 прожиткових мінімумів - 25%.

Неправда супроводжується непрозорістю. І хоча новий уряд увесь час говорить про необхідність простої та прозорою сплати податків, поправлені норми Податкового кодексу про оподаткування доходів фізосіб прописано вкрай складно. Зроблено це немов спеціально, щоб залишити простір для трактування цих положень юристами, банками, Нацбанком, Мінфіном. Або це просто саботаж з боку пересічних працівників міністерств і відомств, які так мстять новій владі за погрози звільнити й скоротити пільги.

Перше, що мав зробити уряд щодо такого делікатного податку, - опублікувати чітке роз'яснення, кому і як діяти. Тобто хто платить і скільки. Роз'яснень, до речі, ніхто не квапиться видавати. Податкова адміністрація киває на Мінфін. Нацбанк мовчить, немов це взагалі не його парафія.

В ухваленому законі взагалі з'явилася норма про оподаткування депозитів у розмірі 5% уже з 1 квітня. Як виявилося, помилково (а не треба голосувати за такі закони в усіх читаннях одразу!).

Банки ж поки що не розуміють, як утримувати податок. При цьому в законодавстві чітко прописано, що "податковим агентом платника податків під час нарахування (виплати) на його користь доходів у формі відсотків є особа, що здійснює таке нарахування (виплату)". Тут же (п. 170.4.1. Податкового кодексу України) вказується, що за підсумками місяця такі податки сплачуються податковим агентом до бюджету. Але після цього йде норма, до якої, коли що, банківські юристи й апелюватимуть у судах: "При цьому банківська установа не здійснює утримання та перерахування податку з суми доходу у формі відсотків, а податок сплачується фізичною особою самостійно за результатами подачі річної податкової декларації".

Загалом проблема звелася навіть не до сплати цього податку (адже багато вкладників визнають, що він загалом справедливий - такий дохід є заробітком вкладника та обкладається податком у більшості країн світу), а до його адміністрування. Тільки уявіть на хвилинку весь кайф від майбутнього процесу: вкладник, поклавши свої кревні в банк, має постійно звірятися по сумі сплачених податків із банківськими установами, де він мав необережність розмістити депозит, а потім ще займеться перерозрахунком своїх зобов'язань перед податковою. Причому протягом року поріг податку вираховується в мінімальних зарплатах, а за його підсумками - несподівано у прожиткових мінімумах. Це означає, що кампанія з декларування доходів за 2014 р. перетвориться на справжнісіньке пекло, тепер декларацію подаватиме майже кожен громадянин, адже вкладами в банки "захоплюється багато хто".

До того ж запровадження такої складної системи оподаткування депозитів збіглося зі зростанням курсу долара. Гривневі вкладники, які зазнають солідних збитків у доларовому еквіваленті, почуваються подвійно обманутими. Отже, частина з них вирішить поки що не зв'язуватися з банківськими депозитами. Як кажуть, до з'ясування всіх обставин. Держава ж розводитиме руками, мовляв, непатріотичний у нас виявився народ. А податок, скоріш за все, влада справді відкоригує, оскільки сам Яценюк заплутається, як же все-таки правильно заплатити податки за його особистими депозитами.

Торік банківська система виплатила населенню близько 60 млрд грн відсоткового доходу. При ставці 15% це близько 9 млрд грн надходжень до скарбниці. За них варто поборотися. Але з розумом.

Валютний збір: безготівки досить

Зі збором до Пенсійного фонду у розмірі 0,5% ситуація значно простіша, адже він уже існував в Україні в 1998–2009 рр. Він стягується автоматично при купівлі фізичними або юридичними особами інвалюти у фінансових установах. Збір включається в котирування, а банки самі виокремлюють ці півпроцента та будуть спрямовувати їх до скарбниці. Правда, поки що, як з'ясувало DT.UA, нікуди нічого не перераховують, а накопичують суми на спецрахунках, оскільки чекають докладної інформації від Держказначейства, куди саме й коли перераховувати.

Представники центрального банку вже врочисто заявили, що такий збір зупинить спекулянтів. Навряд... За нинішнього обмінного курсу 0,5% збору означає підвищення курсу продажу на неповних шість копійок. Але спреди банків що на міжбанку, що на ринку готівкових продажів нині становлять кілька десятків копійок. Тож цей збір ніяк не зіб'є ажіотажного попиту на долар, який протягом однієї торговельної сесії може подорожчати на 40–50 копійок.

За рік на міжбанку в нас купується валюти на 300 млрд дол. До того ж населення купило 2013-го на 19,2 млрд дол. Потенційно податок може принести до пенсійної скарбниці 1,6 млрд дол.

Однак варто пам'ятати недавню українську історію. Існування такого збору на ринку обміну готівкових валют на початку 2000-х років призвело до скорочення офіційного валютообміну майже на порядок. Так що цей збір по готівкових операціях варто запроваджувати лише на короткий термін, інакше потім населення й банківські обмінники (особливо коли маржа між курсами купівлі-продажу стиснеться до звичних кількох копійок) почнуть розвивати механізми неофіційного обміну. А податок влади в результаті збиратимуть за безготівковими операціями.

Де стимули?

Рішення подовжити до 1 травня обмеження на виплату валютних депозитів узагалі демонструє, що Національним банком управляють фобії й страхи, а не здоровий розрахунок. На багатьох форумах вкладників гарячі голови вже досить давно висловлюються за ймовірність сценарію примусової конвертації валютних депозитів. Постанова НБУ лише додала таким людям аргументів. Багато вдумливих вкладників середньої руки так і роблять: гривня знецінюється, отже, треба швидше її знімати з депозиту (а тут обмежень регулятор саме не запроваджував), бігти в обмінник і купувати долар. А от потім валюту такий громадянин нести в банк не поспішає, попри привабливі відсотки, адже забрати валютний депозит у повному обсязі він одразу не зможе. "У нас у банку знімають переважно доларові вклади. У вкладників є страх, який є основним мотивом їхньої поведінки", - повідомив заступник голови Ощадбанку Антон Тютюн.

Мета НБУ була від самого початку зрозуміла - знизити попит на долар. Іншими словами, нехай ліпше інвалюта лежить на депозиті, коли вже на суму її зняття є обмеження, а дострокове розірвання депозиту неминуче загрожує не лише втратою відсотків, а й примусовою конвертацією за невигідним курсом (для тієї частини, що перевищує еквівалент 15 тис. грн).

Проте ситуація на ринку банківських депозитів з моменту першого запровадження цього заходу 28 лютого змінилася! Як повідомляють банківські топи, в останню декаду березня активність вкладників-фізосіб щодо дострокового розірвання депозитних договорів зменшилася в три-чотири рази порівняно з першою декадою місяця. На круглому столі "Кримське питання, економічний спад і фінансова система: як захистити вкладників і забезпечити стабільність банків?", що був організований 3 квітня Лігою фінансового розвитку за підтримки DT.UA, старший радник "Альфа-банку", голова ради Національної асоціації банків України Роман Шпек заявив, що за останній тиждень скорочення депозитного портфеля банків становило тільки 0,1%.

Тобто зараз центральний банк повинен, навпаки, стимулювати населення нести долари та євро в систему, щоб дати змогу швидше гасити ажіотаж на валютному ринку. А от щоб у банків була можливість мати передбачувані платіжні календарі та своєчасне підкріплення кас, слід повернутися до ідеї тимчасової заборони на дострокове розірвання депозитних договорів.

DT.UA опитало банкірів, як вони ставляться до такої ідеї. Заступник голови правління Укргазбанку Станіслав Шлапак переконаний, що не можна будувати соціалізм у банківській системі, тоді як економіка є капіталістичною. "Банківський вклад - це класична інвестиція, чітко відрегульована та контрольована державою. Отже, депозит має бути або поточним, або строковим - ніякого дострокового погашення в цьому разі немає", - вважає він. Антон Тютюн з Ощадбанку вважає прийнятною більш м'яку форму заборони на дострокове зняття депозитів: "Не треба позбавляти права відкликати - потрібно від початку запропонувати вкладнику вибір: із правом дострокового розірвання та без. Зрозуміло, що в другому випадку відсоткова ставка має бути вищою".

А от Володимир Шевченко, заступник начальника департаменту роздрібних продажів Укрсиббанку BNP Paribas Group, вважає, що заборона на дострокове розірвання громадянами депозитних договорів може мати свій негативний ефект у частині зменшення довіри до банківської системи. Така сама думка й у банку "Фінанси та кредит": "Такий захід був актуальним і правильним у 2008 р. П'ять років тому довгі строкові вклади (річні) становили близько 70% усієї депозитної бази. Сьогодні ситуація зворотна: вклади на один-три місяці становлять понад 70%(!) усієї депозитної бази. Отже, прийняття такого рішення практично не вплине на рівень відпливів, адже прийдуть забирати по строку". Євген Дем'янов, директор департаменту продуктів для приватних клієнтів "Райффайзен Банку Аваль", теж вважає, що "адміністративні заходи у вигляді заборони чогось не є наефективнішим інструментом, та й загальна ситуація на ринку не спонукає до таких неоднозначних дій".

На думку виконавчого директора Незалежної асоціації банків України (НАБУ) Сергія Мамедова, необхідно орієнтуватися на міжнародну практику та закріпити норми для двох видів вкладів - до запитання та строкових. "З першими все зрозуміло. У договорі клієнта з банком чітко прописано, що він має право вимагати повернення вкладу в будь-який зручний для нього час. А от зі строковими вкладами складніше. У деяких країнах, як правило, вкладник може вимагати гроші назад до закінчення строку дії депозиту, але банк при цьому не зобов'язаний їх повертати. У Німеччині, Франції, Італії та Фінляндії така можливість прописується в договорі окремо. В Австрії дострокове вилучення вкладу розглядається як кредит. За нього має бути сплачено 1% від достроково вилученої суми за кожний місяць, який залишився до строку закриття депозиту. Вважаю, що в Україні такий варіант абсолютно прийнятний. Але це має бути не спонтанне рішення, а питання громадського обговорення та дискусії", - каже він.

Транслюйте позитив

Повернути довіру до банківського вкладу може не тільки влада. Є резерви й у самих комерційних банків. Запит DT.UA про те, які конкретно заходи вживають ті чи інші банківські установи з метою стимулювання лояльності вкладників, і про те, наскільки скоротився відплив вкладників, третина прес-служб 15 найбільших банків країни проігнорувала. Ще кілька прес-секретарів повідомили, що вони або їх керівництво не можуть зараз надати подібну інформацію: зайняті, хворіють чи воліють мовчати.

З усіх топ-банків про стабілізацію депозитного портфеля повідомили лише ПУМБ і "Аваль". Як зазначив Аркадій Шидер, начальник відділу беззаставного кредитування ПУМБ, в останню декаду березня (21–31 березня) у гривні та євро спостерігався навіть незначний приріст депозитної бази (0,5–1,5%). Євген Дем'янов із "Райффайзен Банку Аваль" повідомив, що темп відпливу вкладів упродовж березня поступово сповільнювався, особливо в національній валюті. А в перші дні квітня фінустанова вже спостерігає невеликий приріст строкових вкладів.

Інші найбільші банки вважали за краще про відпливи не поширюватися. Дарма, оскільки найбільш недовірливі вкладники свої депозити вже "винесли", і про те, що депозитний портфель фізосіб в окремих банках зменшився за перші три місяці року на 15–20%, ми й так знаємо зі звітності, яку оперативно надають банки один одному. А от позитивних новин з банківського ринку надходить дуже мало.

Із вкладниками, не готовими до розправи з депозитами під гарячу руку, банківські клерки намагаються працювати, переконуючи, що: а) політична ситуація в країні стала більш передбачуваною; б) відсоткові ставки за вкладами значно підвищено; в) подальша девальвація малоймовірна; г) нових банкрутств банків не буде, оскільки НБУ активно надає рефінансування; д) зберігати вдома гроші, як і раніше, не надто безпечно.

Усе це справді так, попри те, що як мінімум до другого туру президентських виборів 15 червня суспільно-політична ситуація не стане спокійною. Але вона справді набагато передбачуваніша, ніж у дні палаючого Майдану або захоплення Криму сусідньою країною.

Щоб підвищити інтерес населення до вкладів, банки тим часом включилися в нову відсоткову гонку. Там, де було 17–19% річних за депозитом, наприкінці березня стало 21–23%, де було 20–22% - тепер 25–29%. Зросли ставки й за доларовими вкладами у середньому на півтора-два відсоткові пункти. Тепер знайти доларовий депозит, за яким обіцяють понад 10% річних, не проблема. Причому, всупереч очікуванням, ставки підвищуються не тільки по ультракоротких кредитах. Хітом депозитної лінійки з погляду вигідності залишаються тримісячні вклади.

Крім боязні нових, конфіскаційних по своїй суті, регулятивних ініціатив влади, вкладники також не вірять у стабілізацію обмінного курсу. Ілюзії про те, що можна щось збільшити, поклавши сьогодні гривню на банківський депозит, розвінчує динаміка курсу долара. Для тих, хто розмістив депозит за часів курсу 8–8,20 грн/дол., точка беззбитковості настала ще при курсі близько 9,50 грн/дол. (у разі складного відсотка та потрапляння клієнта в період дії акції - близько 10 грн/дол.).

Поклавши сьогодні (при курсі 11,6 грн/дол.) гривневий тримісячний депозит під 25% річних, клієнт буде з вигодою, якщо через 90 днів обмінний курс не перевищить 12,3 грн/дол.

Судячи із заяв уряду, який обіцяє середньорічний курс на рівні 10,5 грн/дол., девальвація закінчилася. Однак ми бачимо, що навіть рішення МВФ про готовність видати Україні кредит на суму 14–18 млрд дол. і заявлена фінансова підтримка з боку Світового банку, ЄС і США про виділення ще десятка мільярдів поки мало впливають на ситуацію на українському міжбанківському ринку. Курс продовжує зростати, іноді зупиняючись, щоб переварити нові новини та регуляторні новації, які щедро підкидаються Інститутською та Грушевського.

Обмінний курс, який перебуває у вільному польоті, починає перетворюватися на загрозу для банківської ліквідності та створює гостру проблему недостатньої капіталізації банківської системи, яка сьогодні вже вимірюється десятками мільярдів гривень. Національний банк потрапив у монетарну пастку: намагаючись підтримати банки великим рефінансуванням, він тим самим стимулює попит на долар, який ще сильніше загострює проблему ліквідності банківської системи.

Цю дилему необхідно терміново вирішувати, роблячи все, щоб повернути вкладника в банківську систему (тоді багатьом банкам просто не знадобиться рефінансування), а політику обмінного курсу - у стан керованого плавання. Поки що ні до якого інфляційного таргетування Україна не готова хоча б тому, що відсоткова ставка не є домінуючим елементом фінансового ринку.

А поки що цілий ряд банків запровадили обмеження з видачі готівкових коштів із будь-яких рахунків, включаючи й депозитні. Є навіть жорсткі ліміти - не більш як 100 дол. або 1000 грн на добу. Регулятору час діяти. Інакше кількість клієнтів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб може різко зрости. Про що вже попереджає голова цього фонду Василь Пасочник. "Фонд гарантування вкладів, який з початку року вже ввів тимчасові адміністрації в п'яти банках, не виключає можливості введення тимчасової адміністрації й в інших банках. Але нічого страшного в цьому немає: це ринок - хтось народжується, хтось помирає", - сказав В.Пасочник. От тільки коштів на гарантовану виплату за депозитами фізосіб будь-якого великого банку у фонді вже недостатньо.