ЯЛТА: СПОЧАТКУ СХЕМА ЗАБУДОВИ, ПОТІМ — ОСВОЄННЯ ЗЕМЕЛЬ

Сьогодні Ялта — найдорожчий курорт в Україні, який щорічно приймає понад мільйон відпочивальників. Його інвестиційну привабливість можна порівняти хіба що з інвестиційною привабливістю центру Києва. А вартість землі й житла зростає в середньому в півтора рази на рік. Не дивно, що саме на цій землі розпалюються пристрасті за володіння нею.

Торік Ялта пережила безліч прокурорських перевірок. Паралельно з цим у місті відбувся перший прозорий конкурс інвестпроектів, у ході якого їхня початкова вартість збільшилася в півтора разу. Лише в рамках ТПР (території пріоритетного розвитку) Ялта залучила 120 млн. дол. інвестицій. Що становить 60% від суми всіх ТПР Криму, разом узятих. І вже в 2003-му розпочала реалізацію 14 інвестпроектів. Торік місто за всіма основними соціально-економічними показниками вийшло на перше місце серед великих міст Криму.

І сьогодні, під крики чайок, критиків і татар, які періодично мітингують, Ялта готується до нового курортного сезону: добудовується Набережна, облаштовується зона відпочинку на Ай-Петрі, відпрацьовуються ще сімнадцять інвестпроектів. Мер міста Сергій БРАЙКО зізнається, що працювати в екстремальних умовах хоча й важко, але вже стало його природним станом. Основне — щоб був результат.

— Сергію Борисовичу, чим в інвестиційному плані потішив нинішній рік, а чим засмутив?

— Хороша новина — укладення договору між містом і урядом США на розробку техніко-економічного обгрунтування будівництва в районі Гаспрі сміттєпереробного заводу. Над ним працюють американські й українські фахівці. Обгрунтування потягнуло на 300 тис. — це грант від уряду США.

Місто намагається всіма способами рекламувати інвестпроекти як в Україні, так і за кордоном. Під час проведення інвестиційної біржі в Туреччині з наших пропозицій американців зацікавила саме ця. Півтора року тривали переговори. Технологія, запропонована нам, унікальна. І передусім тому, що дозволяє отримувати природний газ — метан, вивільнюваний внаслідок переробки сміття. Що, у свою чергу, дасть можливість забезпечити найближчі мікрорайони газом, а кілька селищ — теплом і гарячою водою. Плюс — поступово ліквідувати тридцятирічний смітник, нашу екологічну «бомбу». Оцінна вартість заводу — 5 млн. дол. Окупність проекту — п’ять-сім років.

Цей проект зі сміттєпереробки важливий для міста не лише з погляду екології та утилізації побутових відходів, а й у стратегічному плані, бо щойно сюди прийде перший серйозний західний інвестор, його приклад переймуть й інші.

Адже великою мірою завдяки інвесторам місто, хоч і поступово, та стає інакшим. З’являються готелі хорошого рівня, відомі на сьогодні «Ореанда», «Брістоль», «Левант», «Літо» й інші. Ми навіть готуємо пропозиції щодо пілотного проекту зі створення світової мережі готелів.

На сьогодні в Ялту великі суми інвестують росіяни, українці, менше — казахи, а західний інвестор поводиться обережно.

— І не дивно, адже інвестиційний клімат у країні дуже далекий від ялтинського субтропічного. Як позначиться на припливі інвестицій запроваджений із першого січня нинішнього року мораторій на реєстрацію інвестпроектів у зонах пріоритетного розвитку?

— Відповідно до закону України, з 2000 року на території пріоритетного розвитку «Велика Ялта» запроваджено спеціальний пільговий режим інвестиційної діяльності, яким передбачено низку митних та податкових пільг для інвестора. Саме на початку роботи ТПР Ялта залучила левову частку інвестицій. Та поступово законодавчі правила гри змінювалися, пільги рік у рік зменшувалися. Все це досить негативно позначилося на бажанні інвесторів працювати в рамках ТПР.

Ми все ще сподіваємося, що уряд і Верховна Рада поставляться до цього з розумінням і пільги буде відновлено. Та якщо цього, на жаль, не станеться, замовникам доведеться працювати у звичайній системі оподаткування. Це, безумовно, погіршить рентабельність проектів, негативно позначиться на інвестиціях, але від цього вони не перестануть надходити.

— На останній сесії міськради ухвалено рішення про затвердження переліку пріоритетних інвестиційних проектів, запланованих до реалізації на території Великої Ялти в 2004—2005 роках.

— Половина з них — об’єкти бізнесу, покликані максимально облаштувати місто: будівництво торгового комплексу з супермаркетом, багатофункціонального офісно-торговельного центру, спортивно-рекреаційного комплексу, реконструкція оптового та овочевого ринків, станції техобслуговування, будівництво кількох готельних об’єктів, траси та багато іншого.

Чимало їх для інвесторів досить важкі, оскільки місто ставить перед ними кілька обов’язкових умов. Наприклад, той-таки речовий ринок. Умови такі: всі 800 торговельних місць, які існують сьогодні на цьому ринку, мають бути збережені, «вписані» в побудовані магазини. Безумовно, наполягатимемо й на підземних поверхах, автостоянці, транспортній розв’язці. А от щодо висотності — особливо не обмежуємо.

Друга половина інвестиційних пропозицій — щодо будівництва житлових будинків.

— Як зростають ціни на житло?

— За останні півтора року в 2—2,5 разу, і тенденція зберігається.

Житлове будівництво на узбережжі дуже вигідне. Сьогодні в нас працюють три великі будівельні компанії: дві кримські й київська. Ми ж, із допомогою інвестиційних конкурсів, прагнемо привернути увагу й інших великих українських будівельних компаній. Таких відомих, як «Познякижитлобуд», «Київміськбуд». Чим більше їх тут буде, тим вища конкуренція, отже, і якість житла.

— Скільки вільної землі залишилося в Ялті?

— Близько 40 гектарів для житлового будівництва — хоч індивідуального, хоч багатоповерхового. Це небагато. Черга в нас — 4,5 тис., а оскільки швидко будувати соціальне житло нереально, житлова програма в Ялті, як і в Києві, здійснюється шляхом будівництва за рахунок залучених коштів. Місто виділяє інвесторам будмайданчики за умови, що 20% площі вони віддадуть місту як соціальне житло. Необов’язково в елітних будинках, але квоти слід дотримуватися.

— Які тенденції простежуються в будівництві?

— Вільних територій для рекреації в районі прибережної смуги не залишилося. Тому будівництво відходитиме за обвідну дорогу. Там — достатньо бонус-територій. Це межа заповідника, хвойні ліси, отже, й екологія краща. Та й краєвид гарний.

— На останній сесії міськради прийнято рішення про тимчасове припинення відведення земельних ділянок під індивідуальне будівництво та гаражі.

— Рішення далося з великими труднощами. Але ми прийняли генеральний план, відповідно до якого, місто розбивається на ділянки. І тепер щодо кожної з цих територій треба готувати докладне планування місцевості. А поки цього немає — хаотична забудова триває. І з кожним роком дедалі активніше.

Дія заборони не поширюється на соціальні об’єкти та багатоповерхові житлові будинки. Зніматимемо мораторій поетапно. Передусім відпрацюємо нижню частину міста, і, гадаю, через три-чотири місяці на ній мораторій на будівництво знімемо. Перейдемо до наступних ділянок. Безумовно, будуть території, на яких упродовж двох років нічого будувати не дозволятиметься.

— Чому це рішення далося вам важко?

— Тому що сьогодні вся країна дивиться на цей нещасний Південний берег як на ласий пиріг. І навряд чи знайдеться людина, яка відмовилася б від земельної ділянки на ПБК. Попит величезний. І чим вищий цей попит, тим більший тиск. І тим складніше місцевій владі відмовляти по всіх цих питаннях... Та якщо ми справді хочемо зберегти територію, то робити це просто необхідно.

І йдеться не тільки про Крим. У цілому в країні досить багато земель, де спочатку потрібно чітко відпрацювати схему забудови, а потім уже починати їх освоювати.

— Скільки землі видано в Ялті за час роботи нинішньої міськради?

— За 2,5 року роботи ми виділили 55 га землі. З них лише 4,2 га — під будівництво індивідуальних будинків. Решта — під об’єкти бізнесу, а також рішення щодо вже виділених ділянок.

— А на території всієї Великої Ялти?

— Точну цифру назвати не можу, оскільки це не наша компетенція.

Ще з часу прийняття закону про місцеве самоврядування — це прерогатива селищних рад. Вони все вирішують самі, і процес цей — практично безконтрольний. У зв’язку з цим ми подали Президентові України і в Раду національної безпеки свої пропозиції з удосконалення системи адміністративного устрою та з земельних питань.

У тому ж таки Гурзуфі, приміром, за ті ж таки 2,5 року під приватні будинки виділено 12 га.

— Виділено незаконно?

— Чому ж! Індивідуальне житлове будівництво на територіях селищних рад — проблема номер один. Вона була і є. Справді, виділялися чималі території, але все — відповідно до закону, такий уже в нас закон.

І коли починають говорити, що в Криму постійно порушується земельне законодавство, я завжди запитую: ви можете назвати хоч одне судове рішення, яким був би скасований хоч один державний акт, виданий будь-якою кримською міськрадою чи селищною радою? Хоча б одне судове рішення, яке розірвало б договір оренди землі. Таких немає! Скрізь узгодження, рішення сесії, є висновки експертиз, тому не можна говорити про порушення закону.

Можна говорити про недоцільне використання землі. Навіть не про нецільове, а про недоцільне. І про це слід не просто говорити, а вже час бити на сполох.

Адже немає порушення в тому, що якась селищна рада видає комусь дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку біля моря. Це погано, недоцільно, але це не суперечить законові.

Тому передусім законодавець повинен передбачити обмеження. А в нас у законі цього НЕМАЄ!

А доки законодавчо не оформлено — може, і селищним радам варто чинити так, як ми на останній сесії: призупинити на особливо цінних землях хаотичне будівництво?

— Наскільки законне прийняте вами рішення, і чи є йому аналоги в Україні?

— Про таке не чув. Може, все це майже на межі закону. Але місто невелике, територія маленька, й іншого виходу в нас поки що немає.

Ми обговорювали можливість такого рішення із членами комісії РНБО під керівництвом Володимира Радченка — останньої комісії, яка була в нас із перевіркою. Усі начебто розуміють, що, мабуть, на особливо цінних землях на будівництво мораторій треба запроваджувати!

— Кримські татари теж вимагають землю. Як складаються ваші стосунки з ними?

— Проблем із місцевим кримськотатарським населенням немає. В Ялті 2,5 тис. татар. Відколи вони облаштовуються, їм виділено 600 квартир, а також 1200 ділянок, на 400 із яких уже споруджено будівлі. Освоюються ще 300, решта 500 не освоюються, оскільки немає грошей. З татар, котрі проживають у Ялті, залишилося близько 300 чоловік, яких справді слід облаштувати, і ми цим займаємося.

А проблема в тому, що розпочався процес внутрішньої міграції на узбережжя зі степових районів Криму. На ПБК, природно, тепліше і більше можливостей заробити. Ось вони й вимагають землю.

— Яким, на ваш погляд, може бути вихід зі становища?

— Слід законодавчо врегулювати питання, хто має право селитися на ПБК. За логікою — це мають бути, напевно, кримські татари та їхні родичі, депортовані саме з цієї території. Понад те, годилося б визначити державну квоту, встановити, скільки ще чоловік ми зобов’язані прийняти, незалежно від того, звідки вони були депортовані. А під цю квоту виділити фінансування, вказати землю, на якій ми маємо їх розселяти.

— Які обсяги міського бюджету на нинішній рік, і як ви плануєте ним розпорядитися?

— Бюджет становить 82 млн. грн., він, як і раніше, напружений. Безумовно, місто недоотримає якусь частину надходжень через скасування спецпатенту й готельного збору. Але вперше за багато років ми домоглися, щоб із бюджету Ялти не було вилучень у держбюджет. І навіть зможемо збільшити фінансування нашої соціальної сфери і спрямувати кошти на переоснащення й переустаткування.

— Скільки коштів із держбюджету виділено нинішнього року на реалізацію Комплексної програми соціально-економічного розвитку Ялти?

— Цільовим призначенням виділяється 10 млн. І ще по п’ять — на завершення будівництва другої черги водоочисних споруд та на ремонт шляхів.

Заплановані 5 млн. на дорожні роботи — не дуже велика сума, з огляду на те, що Ялта перебуває у зсувній зоні. І якщо не вживати заходів, то дорога просто сповзе в море й автосполучення припиниться. Зсуви можна утримувати лише певний час. Наприклад, у районі Сімеїза на трасі Ялта—Севастополь вгорі над дорогою на ділянці завширшки 100—120 метрів і завдовжки з кілометр лежить застиглий селевий потік, за розрахунками, там накопичилося понад 30 тис. тонн. Потік цей поступово сповзає вниз, і щодня ми прибираємо звідти до 100 тонн селевої маси. І таких місць у нас багато.

Не менш злободенне питання — очищення питної води. Наша єдина очисна станція побудована у 80-х роках, та й то лише одна черга. Потужностей не вистачає, і це не дозволяє цілодобово подавати воду на всі без винятку об’єкти. Ми нині завершуємо проект другої водоочисної станції і, за умови своєчасного фінансування, маємо до наступного сезону вийти на цілодобову подачу води.

Що ж до нижньої частини міста, в усіх санаторіях і готелях вода буде цілодобово. У них в усіх є резервуари, які потрібно просто заповнити — і проблема вирішена.

— Які програми фінансує безпосередньо місто?

— Будівництво набережної. На неї вже витратили 32 млн. грн. Плюс підприємці, офіси яких лежать на набережній, теж «скинулися» приблизно на 6 млн. Відповідно до рішення міськвиконкому, для кожного розрахували площу, яку він займає, і, виходячи з цього, визначили суму індивідуального внеску.

Також ми прийняли дві програми. Одна з них, «Тепло», коштуватиме 45 млн. грн. Вона передбачає встановлення впродовж двох-трьох років на всіх соціальних об’єктах міні-котелень. У приватних будинках — індивідуальні котли: для пільговиків — безплатні, для решти — недорогі.

У травні під цей проект оголосимо тендери, виберемо устаткування й шукатимемо підрядників.

Друга програма — з освітлення міста — коштує 1,5 млн. грн.

— Що реально обіцяєте до сезону?

— Завершимо основну частину набережної. Вимостимо основний прохід аж до пам’ятника Леніну. Самого Ілліча вирішили залишити — такого, як у нас, у пальмах, ніде більше немає.

На місці атракціонів відкриємо барвистий фонтан (15 метрів у діаметрі) і малі архітектурні форми, у тому числі — 20-метрову стелу спорідненим містам. Усі ці елементи буде встановлено вже під час курортного сезону. Фонтан здамо до липня. Стелу — до серпня. Пам’ятник Чехову — восени, у день відкриття форуму «Разом».

Основна частина атракціонів міститиметься на території Морпорту, ближче до будинку Морвокзалу. За рахунок цього набережна стане довшою. Інша частина відкриється в парку. Таким чином, реалізується осінній інвестпроект «Атракціони в Піонерському парку». На сьогодні всі дозволи отримано, обіцяють встановити атракціони до липня.

І лише нижня частина Набережної залишиться незмінною. Поки що не буде реконструйовано підпричальну частину — облагороджувати пірс просто немає сенсу. Це — відомство Морпорту, отже, Мінтрансу. Вартість робіт — 6 млн. грн. І ми дуже розраховуємо на розуміння в цьому питанні міністра транспорту Кірпи.

У плані туристичної інфраструктури — упорядковано й сертифіковано торгівлю на Ай-Петрі. Відновлено Боткінську стежку.

А що ж до Ялти загалом... Хотілося б, звісно, миттєво зробити місто туристичним центром світового рівня, але, оскільки це неможливо, ми виходимо з реальної ситуації. Гадаю, ті, хто до нас приїжджають, не можуть не відзначити: Ялта справді кращає рік у рік. І це та наочна реальність, з якою вже ніхто не посперечається.